Рішення № 77030128, 03.10.2018, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/806/18

Провадження № 2/188/428/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2018 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді : Ніколаєвої І.К.

за участю секретаря

судового засідання : ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощенному провадженні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – позивач) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 26 квітня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (далі – ТОВ «ФК «ЦФР») та відповідачем було укладено кредитний договір № 993300149.

14.07.2017 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та позивачем було укладено договір факторингу, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЦФР» відступив право грошової вимоги до відповідача позивачу.

Згідно з п.1.2. договору відступлення права вимоги внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором позивач заміняє ТОВ «ФК «ЦФР» у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває права грошових вимог ТОВ «ФК «ЦФР» за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов’язань боржників за кредитними договорами.

Відповідно до витягу з реєстру боржників - до договору відступлення права вимоги № 993300149 від 26.04.2013 року позивач набув права вимоги до відповідача в сумі 62552гривні 74 копійок, з яких:

- 10405 гривен 05 копійок – сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 2 гривні 99 копійок – заборгованість за відсотками;

- 38261гривня 80 копійок – прострочена плата за управління кредитом;

-13882гривня 90 копійок – штраф/пеня

Позивач зазначає, що відповідач не виконував умов договору та не повернув кредит, хоча був повідомлений про виникнення заборгованості по сплаті передбачених договором платежів.

Станом на 14.07.2017 року заборгованість відповідача перед позивачем не погашена, тому позивач, посилаючись на статті 509, 512, 526, 530, 549, 610-612, 625 Цивільного кодексу (далі – ЦК) України просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Ухвалою суду від 21червня 2018 року дану позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Також даною ухвалою суду було визначено строки для подання сторонами відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення.

Позивач та його представник копію ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі отримали.

Відповідачу ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження у справі надіслано 21 червня 2018 року.

Відповідачем підготовлено відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором, з викладеними у позовній заяві доводами позивача, відповідач не погоджується і вважає, що позовні вимоги є незаконними та необґрунтованими та вказала, що

26.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія « Центр фінансових рішень» та відповідачем було укладено кредитний договір №993300149.

14.07.2017 року міжТОВ «ФК»ЦФР» та товариством з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів», укладено договір відступлення права вимоги № 20170714 у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК» ЦФР» передає (відступає) ТОВ «ФК» ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК « ЄАПБ» приймає належні ТОВ « ФК«ЦФР» і споживачами. Про ці обставини відповідачка довідалась тільки з позову який перебуває на розгляді в суді.

Доказів належного повідомлення її, як боржника від ТОВ «ФК ЦФР» та ТОВ « ФК « ЄАПБ» позивач не надав.

06.06.2018 року позивач звернувся до суду з позовними вимогами до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором. Як вбачається з доданого позивачем до позову розрахунку заборгованості остання сплата по кредиту відбулася 22 вересня 2014 року, що свідчить про пропуск позивачем загального та спеціального строку позовної давності.

Відповідачка, керуючись ст.ст. 256,267,253 ЦК України вказує, що

строк позовної давності три роки закінчився 23.09.2017 року, Позивач з заявою до суду про поновлення пропущеного строку не звертався, що на її думку є підставою для відмови в задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідач не погоджується з довідкою та розрахунком заборгованості за кредитним договором № 993300149 від 26.04.2013 року станом на 19.07.2017 року рахується заборгованість в сумі 62552гривні 74 коп. та надає особистий розрахунок заборгованості. Вважає дані розрахунки нічим не обґрунтовані і не підтверджені належними доказами, прохає у задоволені позову відмовити.

Відповідачка не погоджується з вимогою щодо неї про стягнення прострочену плату за управління кредитом в сумі 38261гривня 80 копійок.

Стягнення плати позивачем обґрунтовується п.4.8. кредитного договору, в якому зазначено, що плата за управління кредитом складається 4,00% від суми кредиту, що становить 1110 гривен 63 копійок.

Додатком до кредитного договору визначено сукупну вартість кредиту, де вказано, що крім погашення основної суми кредиту та процентів, позичальник сплачує платежі за управління кредитом на користь кредитодавця, при цьому за які саме послуги фінансової установи не зазначено, а вказано суму 1110, 63 гривні щомісячно, що відрізняється від умов вказаних у кредитному договорі.

Відповідач наголошує, що відповідно до ч.2 статті 11 ЗУ « про захист прав споживачів» ( в редакції станом на 02.12.2012 року) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту, кредитодавець зобов’язаний повідомити споживача у письмовій формі про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту(перелік усіх витрат, пов’язаних з одержанням кредиту,його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких,як адміністративні витрати. Витрати на страхування, юридичне оформлення тощо)

Постанова Національного банку України №168 від 10.05.2007 року містить аналогічні зобов’язальні норми для банків про інформування клієнтів - споживачів перед укладенням відповідного кредитного правочину щодо сукупної вартості кредиту, тощо.

Окрім того пунктом 3.6 Постанови правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 року за № 541/13808, « Про затвердження Правил надання банками України Інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», банки не мають права встановлювати платежі які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору облік заборгованості споживача тощо), або за дії які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин . Відповідач прохає суд застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач надав суду копію свідоцтва про шлюб де вказано, що на момент винесення рішення судом вона змінила прізвище з ОСОБА_2 на Кобець.

Позивач надав до суду відповідь на відзив та зазначив, що заперечення відповідача є необґрунтованими, та не підлягають задоволенню, з оглядом на наступне відповідачем не вірно обчислюється строк позовної давності по справі, наданий розрахунок не відповідає дійсним умовам договору, та не вартий уваги. Зазначає, що відповідач у повному обсязі був ознайомлений з усіма умовами кредитного договору,та наслідками, які можуть настати у випадку неналежного виконання умов кредитного договору.

Позивач просить вважати твердження Відповідача про несправедливо нараховані проценти, штрафи та неустойки не суттєвими та такими що не варті уваги, наданий Відповідачем розрахунок до уваги не брати.

У позовній заяві представник позивача просить позовні вимоги задовольнити, у разі неявки відповідача провести заочний розгляд справи без участі представника позивача та відповідача на підставі наданих суду доказів.

Суд відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи в порядку спрощеного провадження за відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснював.

Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що сторони по справі перебувають у цивільно правових відносинах урегульованих кредитним договором.

Згідно з заявою про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР» від 26.04.2013року (а.с.5) та заяви № 993300149 від 26.04.2013 року на отримання кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» відповідач отримав кредит в розмірі 27765 гривен 80 копійок на строк 24 місяців. В матеріалах справи мається заява від відповідача по справі датована 26.04.2013 року(а.с. 7.) де зазначається що відповідач просить утримати з суми наданого кредиту плату за його надання, згідно п.4.7. кредитного договору в розмірі 1000 гривен, а також перерахувати з позичкового рахунку суму 25000,00 гривен.

Кредитний договір № 993300149 від 26.04.2013 року (а.с.5) в пункті 4 містить умови про надання кредиту, а саме п. 4.8 плату за управління кредитом, що становить 4.00% від суми кредиту, що становить 1110,63 гривні .

Додаток до кредитного договору від 26.04.2013 року містить іншу інформацію, щодо плати за управління кредитом де зазначається (ЩОМІСЯЧНО) , чого не було зазначено в основному договорі.

В додатку до кредитного договору є графік платежів, де чітко встановлена гранична дата щомісячного платежу, а саме 30.04.2015 року,

Виходячи з того, що цивільним законодавством визначено строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Ч.1 ст.261 ЦК України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила.

Крім того , згідно п.1 ч.5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності за зобов’язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання. Оскільки кредитний договір-це договір який має чіткі часові рамки для виконання зобов’язання за ним, то, керуючись , вище зазначеними нормами права, перебіг позовної давності за кредитним договором починається зі спливом встановленого строку повного виконання кредитних зобов’язань.

Статтею 258 ЦК передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог.

Згідно із ч.1 ст.259 ЦК позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За ст.207 ЦК, правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові.

Згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Але сторонами по справі він не укладався.

Початок перебігу позовної давності визначається ст. 261 ЦК України. Так , за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила (частина перша ст.261 ЦК України). А за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261ЦК України)

Оскільки договором встановлюється окремі зобов’язання, які деталізують обов’язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов’язку з внесення чергового платежу.

Отже , оскільки за умовами договору відповідач мала виконувати зобов’язання, у встановлений договором термін , тобто до 30.04.2015 року, то і строк позовної давності необхідно рахувати з зазначеної дати , а посилання представника позивач щодо відрахування строку позовної давності з моменту відступлення права вимоги є помилковими.

Суд також враховує, що з моменту отримання права вимоги і до моменту звернення позивача з даним позовом минув рік, тобто позивач мав реальну можливість звернутися з даним позовом до суду до моменту спливу строку позовної давності за даними правовідносинами.

6 листопада 2013 року Судова палата в цивільних та господарських справах Верховного суду України, розглянувши цивільну справу № 6-116цс13 дійшла низки важливих висновків щодо тлумачення норм кредитних договорів

Висновки Верховного Суду України:

І. В законодавстві визначаються різні поняття як “строк дії договору”, так і “строк (термін) виконання зобов'язання (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

ІІ. Сторони встановили як строк дії договору – до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов’язань (п. 6.11), так і строки виконання зобов’язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк до 30.04.2015 року.

Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов’язання, яке виникло на основі договору від 26 квітня 2013 року укладеного між відповідачкою та первинним кредитором.

Аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Зі спливом позовної давності до основної вимоги, позовна давність спливає і до додаткової вимоги - стягнення неустойки, звернення стягнення на заставлене майно тощо (стаття 266 ЦК України).

Отже, суд прийшов до висновку, що існують всі підстави для відмови у задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності згідно з вимогами ст. 267 ЦК України.

Оскільки суд відмовляє в задоволені позову, всі судові витрати покладаються на позивача у відповідності до ст.141 ЦПК України

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 207, 256, 257, 258, 259, 261 ЦК України, ст. ст. 4, 133, 141, 229, 258-259, 263-265, 353-354 ЦПК: суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Судові витрати по справі покласти на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя ОСОБА_3