Рішення № 77029920, 10.10.2018, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/4003/18

Провадження № 2-а/0182/99/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2018 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого-судді Рибакової В.В.

при секретарі Затуливітер Н.В.

за участю позивача - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

22.02.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, заінтересована особа - Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову про накладення адміністративного стягнення (а.с.18), яка ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.03.2018 року була залишена без руху для усунення недоліків (а.с.23,24).

20.03.2018 року, на виконання ухвали судді від 06.03.2018 року, ОСОБА_1 подав до суду адміністративний позов до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення (а.с.2,3). В обґрунтування вимог послався на наступні обставини.

Вказав, що постановою Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про накладення адміністративного стягнення №33 від 13.02.2018 року його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн. за порушення п.п.178.3, 178.6 ст.178 ПК України, ст.ст.164-1, ч.1 ст.165-1 КУпАП. Вказану постанову вважає незаконною. У період з 04.12.2017 року по 08.12.2017 року на підставі наказу №6879-п від 01.12.2017 року була проведена документальна невиїзна перевірка ОСОБА_1, причому перевірка була проведена за його ініціативою. Він не вчасно отримав повідомлення про перевірку, тому не зміг подати документи на підтвердження його витрат, пов’язаних з адвокатською діяльністю, які були зазначені при подачі податкової звітності у 2015 році за 2014 рік. Звітуючи в 2015 році за 2014 рік, ним було невірно розраховано та сплачено суму ЄСВ та здійснено переплату більше ніж 2000,00 грн. Для належного перерахунку ним було подано заяву про перевірку. На підставі перевірки був складений акт від 13.12.2017 року № 32639/04-36-13-05/НОМЕР_1, без врахування понесених ним витрат. Вказаний акт ним було оскаржено 06.02.2018 року голові Державної фіскальної служби України та надано чеки, що підтверджують його витрати пов’язані з адвокатською діяльністю, на що йому було направлено відповідь, що все зроблено правомірно.

Вважає, що відповідачем безпідставно не прийнято до уваги подані ним документи, що підтверджують понесені ним витрати, пов’язані з адвокатською діяльністю та винесено рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності, яке не було скасоване вищестоящим органом навіть після оскарження ним рішення та направлення документів на підтвердження понесених витрат, пов’язаних з адвокатською діяльністю.

Тому просить суд скасувати постанову Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № 33 від 13.02.2018 р., якою його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн. за порушення п.п.178.3, 178.6 ст.178 ПК України, ст.ст.164-1, ч.1 ст.165-1 КУпАП; провадження по адміністративній справі закрити.

Ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.06.2018 року (а.с.41-43), адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відкрито провадження по адміністративній справі, призначено проведення першого судового засідання для розгляду справи по суті.

Копію ухвали судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.06.2018 року направлено учасникам справи, повідомлено про надходження адміністративного позову, про день, час і місце розгляду справи у відповідності до ст.268 КАС України (а.с.44,47,48).

10.07.2018 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками (а.с.54-73). У відзиві відповідач просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, в обґрунтування чого послався на наступні обставини. 26.05.2017 року від фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю ОСОБА_1, надійшла заява щодо проведення документальної перевірки за 2015 рік. З 04.12.2017 по 08.12.2017 рік головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи самозайнятих осіб управління податків і зборів фізичних осіб ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_2 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 31.01.2015 по 31.12.2015. Наказ про проведення вказаної перевірки від 01.12.2017 року № 6879-П позивачу було направлено рекомендованим повідомленням про вручення 01.12.2017 року за № 49000579392244. Перевірку було проведено на підставі документів, доданих до заяви від 26.05.2017 та звітності наданої до Нікопольської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області за 2015 рік. Інших документі не було надано. За результатами перевірки складено Акт документальної позапланової невиїзної перевірки № 32639/04-36-13-05/НОМЕР_1 від 13.12.2017 року, який отриманий позивачем 10.01.2018 року. До ГУ ДФС у Дніпропетровській області не надходили заперечення щодо акту перевірки. Листом від 02.02.2018 року №108/04-36-13-05/НОМЕР_1 позивача було повідомлено та запрошено на 08.02.2018 року до ГУ ДФС у Дніпропетровській області для ознайомлення, складання та підписання протоколів та повідомлено про дату розгляду справи про адміністративне правопорушення. 08.02.2018 року позивач до ГУ ДФС у Дніпропетровській області не з’явився, не повідомив про інший зручний для нього день та час, про що було складено акт від 08.02.2018 № 6040/04-36-13-05/НОМЕР_1 про неявку. Також були складені протокол №33 про адміністративне правопорушення від 08.02.2018 та протокол №34 про адміністративне правопорушення від 08.02.2018, які були направлені позивачу. 13.02.2018 року розглянуто справу про адміністративне правопорушення та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №33 від 13.02.2018 року, про що повідомлено позивача. Враховуючи викладене, посадовими особами ГУ ДФС у Дніпропетровській області всі дії були вчинені у відповідності до діючого законодавства.

Відзив було направлено позивачу 02.07.2018 року, про що свідчить фіскальний чек (а.с.54).

Позивач у судовому засіданні вимоги позову підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення судового виклику (а.с.78), причини неявки суду невідомі.

Згідно ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.

Суд, вислухавши позивача, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Між сторонами існує публічно-правовий спір, який виник з приводу притягнення Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді накладення штрафу в сумі 680,00 грн. за порушення п.178.3, п.178.6 ст.178 Податкового кодексу України, абз.1 п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», ч.1ст.164-1, ч.1 ст. 165-1 КУпАП.

На підставі заяви ОСОБА_1, з 04.12.2017 по 08.12.2017 рік була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю ОСОБА_1, що не оспорювалося позивачем в судовому засіданні.

Листом від 02.02.2018 року №108/10/04-36-13-05/НОМЕР_1 позивача було повідомлено та запрошено на 08.02.2018 року до ГУ ДФС у Дніпропетровській області для ознайомлення, складання та підписання протоколів про адміністративні правопорушення, встановлені актом документальної позапланової невиїзної перевірки від 13.12.2017 року № 32639/04-36-13-05/НОМЕР_1; повідомлено про дату розгляду справи про адміністративне правопорушення (а.с.62).

08.02.2018 року складено Акт №6040/04-36-13-05/НОМЕР_1 про неявку фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю ОСОБА_1 до приміщення ГУ ДФС у Дніпропетровській області для складання та отримання протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.63).

08.02.2018 року головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення № 33, за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки відносно ОСОБА_1, відповідно до якого останній вчинив правопорушення абз.1 п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», у результаті чого визначено суму єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування у загальному розмірі 249,15 грн.; ч.1 ст.165-1 КУпАП, відповідальність передбачена ч.1 ст.165-1 КУпАП (а.с.64,65).

08.02.2018 року головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення № 34, за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки відносно ОСОБА_1, відповідно до якого останній вчинив правопорушення абз.1 п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», у результаті чого визначено суму єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування у загальному розмірі 249,15 грн.; ч.1 ст.165-1 КУпАП, відповідальність передбачена ч.1 ст.165-1 КУпАП (а.с.66,67).

Вказані протоколи були направлені позивачу 08.02.2018 року з роз’ясненнями прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у відповідності до ст.268 КУпАП, про що свідчить лист (а.с.68).

13.02.2018 року за результатами розгляду протоколів про адміністративні правопорушення №33 та №34 від 08.02.2018 року та доданого до них акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 13.12.2017 року за номером № 32639/04-36-13-05/НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1, в.о. заступника начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_3 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №33, якою встановлено порушення п.178.3, п.178.6 ст.178 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано ПДФО у загальній сумі 972,73 грн.; абз.1 п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», у результаті чого визначено суму єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування у загальному розмірі 249,15 грн. та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 680,00 грн. за порушення п.178.3, п.178.6 ст.178 Податкового кодексу України, абз.1 п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», ч.1ст.164-1, ч.1 ст. 165-1 КУпАП (а.с.69,70).

Вказана постанова була направлена позивачу, про що свідчить лист ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 13.02.2018 року (а.с.71,72).

У позові та поясненнях позивач посилався на те, що акт перевірки від 13.12.2017 року ним було оскаржено голові Державної фіскальної служби України 06.02.2018 року з додаванням чеків та інших документів, що підтверджують його витрати пов’язані з адвокатською діяльністю (а.с.4-16,20,21,22). Однак, в судовому засіданні доказів щодо оскарження акту перевірки представлено не було. З копії рішення про результати розгляду скарги від 12.03.2018 року № 3363/В/99-99-11-02-02-25 (а.с.79,80), яке було надано позивачем на підтвердження оскарження акту перевірки, вбачається, що позивачем оскаржувалися вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.01.2018 року № Ф-0020461305, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.01.2018 року № НОМЕР_2 ГУ ДФС у Дніпропетровській області, скаргу залишено без задоволення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Частиною першою ст.55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси шляхом визначеним у п.п.1-6 ч. 1 цієї статті. Згідно ч.2 цієї статті, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення: нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Статтею 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, крім іншого, питання, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Вимоги до постанови в справі про адміністративне правопорушення визначені ст.283 КУпАП. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.

Разом з тим, в досліджених судом протоколах про адміністративне правопорушення №33 та №34 від 08.02.2018 року складених відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення абз.1 п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», ч. 1 ст. 165-1 КУпАП, не зазначено в чому конкретно полягали порушення, за який саме період виявлено порушення, які конкретно неправомірні винні дії або бездіяльність вчинені позивачем і коли саме.

Про те, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводилася за період з 31.01.2015 по 31.12.2015 року зазначено лише у відзиві на позов. Доказів проведення перевірки за період з 31.01.2015 по 31.12.2015 року суду представлено не було.

Таким чином, у вищевказаних протоколах не повністю вказана об'єктивна сторона правопорушення, чого вимагає ст.256 КУпАП, також вона відсутня і в оскаржуваній постанові №33 від 13.02.2018 року.

Зазначена абстрактність інкримінованого правопорушення позбавляє можливості зрозуміти суть правопорушення особою, яку притягують до відповідальності, щоб мати змогу ефективно захищатися від висунутого обвинувачення. Відсутність конкретизації є порушенням права на захист.

Статтею 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, крім іншого, питання, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Однак, всупереч положень статті 278 КУпАП відповідач не перевірив правильність складення протоколів про адміністративне порушення.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь згідно ст.62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, а Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Відповідно до ст.251 КУпАП - доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що працівниками Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області при складенні протоколів про адміністративне правопорушення № 33 та № 34 від 08.02.2018 року та при винесенні постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності від 13.02.2018 року не було розкрито суть адміністративних правопорушень, інкримінованих позивачу, які передбачені ч. 1 ст. 165-1 КУпАП.

Доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву щодо обґрунтування правомірності накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 судом не приймаються до уваги, оскільки вони зводяться до описання порядку винесення постанови про накладення адміністративного стягнення компетентною особою, не містять доказів доведеності вини позивача у вчиненні правопорушень передбачених п.178.3, п.178.6 ст.178 Податкового кодексу України, абз.1 п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», ч.1ст.164-1, ч.1 ст. 165-1 КУпАП і не розкривають суті цих правопорушень.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи встановлені обставини, надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності винесення оскаржуваної постанови та не надано жодних доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що є підставою для задоволення позовних вимог та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 33 від 13.02.2018 року відносно ОСОБА_1, а справу про адміністративне правопорушення слід закрити.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У відповідності до Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру встановлена ставка судового збору 704 грн. 80 коп. Особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення звільняється від сплати судового збору. Однак, позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір в розмірі 680 грн. 00 коп. (а.с.1). Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 680 грн. 00 коп. на користь позивача, та судовий збір в сумі 24 грн. 80 коп. на користь держави, виходячи з розрахунку 704, 80 грн. – 680, 00 грн. =24,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.5,8,9,12,14,90,94,122,139,229,241-246,286 КАС України, –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 53200, АДРЕСА_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39394856, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-а) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову виконуючого обов'язки заступника Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області ОСОБА_3 про накладення адміністративного стягнення № 33 від 13.02.2018 року, якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді накладення штрафу в розмірі 680,00 грн., справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 680 грн. 00 коп. (шістсот вісімдесят грн. 00 коп.).

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави судовий збір у розмірі 24 грн. 80 коп. (двадцять чотири грн. 80 коп.).

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: ОСОБА_4