Постанова № 77025560, 10.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 638/11518/13-а

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Лях О.П.

суддів: Старосуда М.І. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Жданюк Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.04.2018 року (повний текст виготовлено 04.05.2018 року, головуючий суддя І інстанції Шишкін О.В., м.Харків) по справі № 638/11518/13-а за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, треті особи: Харківська місцева прокуратура №1, Державний виконавець Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Євсюков Олександр Володимирович, про визнання бездіяльності державного виконавця протиправною, скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до суду із позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (далі - Дзержинський ВДВС), треті особи: Харківська місцева прокуратура №1, Державний виконавець Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Євсюков Олександр Володимирович (далі - Державний виконавець Дзержинського ВДВС Євсюков О.В.), в якому, з урахуванням уточнень, просила: (т.1 а.с.1-6, 72-76, 247-248, т.2 а.с.2, 8-4)

- визнати бездіяльність Державного виконавця Дзержинського ВДВС Євсюкова О.В. протиправною,

- визнати протиправною і скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену 13.05.2013р. Державним виконавцем Дзержинського ВДВС Євсюковим О.В. у виконавчому провадженні № 36681141,

- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 65772,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала на незаконність постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену Державним виконавцем Дзержинського ВДВС Євсюковим О.В. 13.05.2013р. У зв'язку із цим позивач стверджує про спричинення їй моральної шкоди, яка обумовлена протиправною поведінкою відповідача і полягала у моральних душевних стражданнях, які позивач понесла у зв'язку із невиконанням судового рішення. Розмір моральної шкоди позивач оцінює на рівні 65772,00 грн., які просить стягнути із відповідача.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.04.2018 року по справі № 638/11518/13-а повністю відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (т.2 а.с.90-94)

Не погодившись із судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі. (т.2 а.с.101-106)

У відзиві на апеляційну скаргу Харківська місцева прокуратура №1 заперечує проти її задоволення та вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим.

Відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як свідчать матеріали справи, постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 17.04.2012 по справі № 2011/7263/2012, провадження № 2-а/2011/1264/2012, зобов'язано Управління пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова нарахувати та сплатити ОСОБА_1 доплату до пенсії передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.01.2011 року по 22.07.2011 року, нарахувати та сплатити ОСОБА_1 недоплачені суми доплати до пенсії відповідно до вказаних Законів.

На підставі заяви про відкриття виконавчого провадження Державним виконавцем Дзержинського відділу ВДВС Євсюковим О.В. 20.02.2013 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 36681141.

Постановою державного виконавця Дзержинського ВДВС від 13.05.2013 року виконавчий лист № 2-а/2011/1264/2012 2011/7263/2012, виданий 14.05.2012 року Дзержинським районним судом міста Харкова, повернуто стягувачу. (т.1 а.с.9-11)

Підставою для прийняття оскаржуваної постанови Державного виконавця Дзержинського ВДВС слугувала інформація, викладена у листі Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова від 07.05.2013 року, яким повідомлено, що по постанові про виконавче провадження № 36681141 по вказаному виконавчому листу відповідачем позивачу зроблено перерахунок пенсії та нараховано за жовтень 2012 року доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.01.2011 року по 22.07.2011 року - у розмірі 5695,54 грн.

22 липня 2013 року позивачем отримано поштове відправлення від 18.07.2013 року із постановою про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену Державним виконавцем Дзержинського ВДВС Євсюковим О.В. 13.05.2013 року, та оригінал виконавчого листа.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ОСОБА_1 про неправомірність постанови Державного виконавця Дзержинського ВДВС про повернення виконавчого документа, оскільки Державний виконавець діяв відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», а фактів бездіяльності відповідача при виконанні виконавчого документу № 2-а/2011/1264/2012 2011/7263/2012, виданого 14.05.2012 року, не встановлено. Також суд першої інстанції вказав, що вимоги про відшкодування матеріальної і моральної шкоди є похідними від основної, тому у задоволенні і цих вимог також слід відмовити.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Із матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову Державного виконавця Дзержинського ВДВС було прийнято 13.05.2013 року на підставі п.9 ч.1 ст.47, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до чч.2 та 3 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року) постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із ч.1 ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Аналогічні положення містяться в чч.2-3 ст.14 та ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017 року).

Відповідно до ст.1 Закону України від 05.06.2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який набрав чинності з 01.01.2013 року, цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Терміни в цьому Законі вживаються у значенні, наведеному в Бюджетному кодексі України і Законі України "Про виконавче провадження".

Згідно із ч.1 ст.2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Положеннями ч.1 ст.3 даного Закону ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Станом на час винесення оскаржуваної постанови державного виконавця чинними були норми Закону України від 21.04.1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» із змінами та доповненнями (далі - Закон №606).

Відповідно до ст.1 Закону №606 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Як слідує із матеріалів справи, підставою для прийняття постанови Державного виконавця Дзержинського ВДВС від 13.05.2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві слугувала інформація, викладена у листі Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова від 07.05.2013 року.

Зокрема, даним листом повідомлено про здійснення перерахунку пенсії позивача та нарахування відповідної доплати до пенсії.

Додатково, вказаним листом Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова повідомлено, що Законом України №3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» положення розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4 такого змісту: «Установити, що у 2011 році норми і положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік».

Порядок та розміри застосування норм і положень зазначених Законів на 2011 рік встановлений Постановою Кабінетів Міністрів України від 06.07.2011 року № 745.

При цьому, рішенням Конституційного суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011 визнано таким, що відповідає Конституції України (конституційним) пункт 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 року № 2857 - VI з наступними змінами.

Також, Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 року № 4282 - VI встановлено, що у 2012 році норми ст.ст.5 та 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

В свою чергу, Конституційний суд України у рішенні від 25.01.2012 року № 3-рп/2012 відмітив, що Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Крім того, положеннями пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році норма і положення ст.ст.5, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України на 2013 рік.

Порядок та розмір застосування норм і положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2012-2013 р. встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 №1318.

З огляду на вказане, Управлінням Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова було повідомлено, що виплата сум, перерахованих за рішенням суду, буде проводитись за умови надходження коштів з Державного бюджету України.

Згідно із п.9 ч.1, ч.ч.2, 4 та 5 ст.47 Закону №606 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Колегія суддів звертає увагу, що як Дзержинським ВДВС, так і Державним виконавцем Дзержинського ВДВС Євсюковим О.В. не надано до матеріалів справи будь-яких актів, складених у зв'язку із наявністю обставин, зазначених у ч.1 ст.47 Закону №606.

При цьому, враховуючи положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що обмежене або несвоєчасне фінансування бюджетної установи, суб'єкта владних повноважень, не може бути підставою для невиконання судового рішення, а тим більше бути обставиною, яка свідчить про наявність встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Положеннями ч.ч.1, 2, пп.1 та 8 ч.3 ст.11 Закону №606 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець, в тому числі, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення;

Відповідно до ч.1 ст.36 Закону №606 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Колегія суддів звертає увагу, що Дзержинським ВДВС повідомлено про звернення 04.12.2013 року до Дзержинського районного суду м.Харкова із поданням про зміну порядку і способу виконання виконавчого листа № 2-а/2011/1264/2012 2011/7263/2012, виданого 14.05.2012 року Дзержинським районним судом міста Харкова.

Однак, слід відмітити, що із такою заявою Державний виконавець Дзержинського ВДВС звернувся в межах виконання відповідного виконавчого листа у іншому виконавчому провадженні №40693512, в той час як в даній судовій справі №638/11518/13-а предметом позову є бездіяльність державного виконавця та постанова про повернення виконавчого листа стягувачу по виконавчому провадженню №36681141.

При цьому, матеріалами справи підтверджено, і це не заперечується позивачем, Державним виконавцем Дзержинського ВДВС за повторною заявою ОСОБА_1 було відкрито нове виконавче провадження №40693512 щодо виконання виконавчого листа № 2-а/2011/1264/2012 2011/7263/2012, виданого 14.05.2012 року Дзержинським районним судом міста Харкова.

Таким чином, Державним виконавцем Дзержинського ДВС Євсюковим О.В. не вжито всіх можливих передбачених Законом №606 заходів примусового виконання щодо виконання виконавчого листа № 2-а/2011/1264/2012 2011/7263/2012, виданого 14.05.2012 року Дзержинським районним судом міста Харкова, а тому прийняття оскаржуваної постанови від 13.05.2013 року про повернення виконавчого листа стягувачу було передчасним.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, колегія суддів відмічає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та доводів позивача, спір сторін за своєю суттю зводиться до оскарження позивачем постанови Державного виконавця Дзержинського ВДВС щодо повернення виконавчого документа стягувачеві, чим спричинена моральна шкода.

Так, встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

В той же час, згідно із п. 3 Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами і доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Положеннями вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами і доповненнями) передбачено, що до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України).

Таким чином, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу що позивається із таким позовом.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, і це не заперечується позивачем, Державним виконавцем Дзержинського ВДВС за повторною заявою ОСОБА_1 було відкрито нове виконавче провадження №40693512 щодо виконання виконавчого листа № 2-а/2011/1264/2012 2011/7263/2012, виданого 14.05.2012 року Дзержинським районним судом міста Харкова.

Таким чином, виконавчі дії щодо примусового виконання вищевказаного виконавчого листа продовжували здійснюватися, а тому відсутні беззаперечні докази на підтвердження причинного зв'язку саме між діями відповідача щодо винесення оскаржуваної постанови про повернення виконавчого листа стягувачу та завданням йому моральної шкоди, в тому числі, у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань тощо.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необгрунтованість позовних вимог позивача в цій частині позову.

Відповідно до ч.1 ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуальногои права в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Державного виконавця Дзержинського ВДВС Євсюкова О.В. , визнання протиправною і скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 13.05.2013р. у виконавчому провадженні № 36681141, рішення суду першої інстанції в цій частини підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення адміністративного позову в цій частині вимог.

Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст.2, 229, 241, 242, 243, 250, 268, 271, 272, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.04.2018 року по справі № 638/11518/13-а - скасувати в частині відмови у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Євсюкова Олександра Володимировича, визнання протиправною і скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену 13.05.2013р. Державним виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Євсюковим Олександром Володимировичем у виконавчому провадженні № 36681141.

Прийняти в цій частині постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Євсюкова Олександра Володимировича.

Визнати протиправною і скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену 13.05.2013р. Державним виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Євсюковим Олександром Володимировичем у виконавчому провадженні № 36681141.

В іншій частині рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.04.2018 року по справі № 638/11518/13-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)О.П. ЛяхСудді(підпис) (підпис) М.І. Старосуд М.М. Яковенко