Постанова № 77025469, 10.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 р. Справа № 2040/6768/18Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Білюк Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 (суддя Панов М.М., 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-б-3) по справі № 2040/6768/18

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України третя особа Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова

про визнання бездіяльності протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яка полягає у невиконанні щодо ОСОБА_1 у повному обсязі остаточного рішення Європейського суду з прав людини від 24.10.2013 №72631/10 у справі «Нечепоренко та інші проти України» за період з 27.10.2016 по 10.07.2018, неправомірною; скасувати постанову державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 08.08.2018 про закінчення виконавчого провадження ВП №40885335.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Позивач в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 11.05.2011 постановою Московського районного суду м. Харкова по справі №2а-6788/2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2011, зобов'язано УПФУ у Московському районі м. Харкова здійснити підвищення ОСОБА_1 пенсії на 12% з 09.05.2011 відповідно до постанови КМУ від 13.07.2004 №894 «Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України «Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з виплатою недоотриманих сум; зобов'язано здійснити збільшення ОСОБА_1 пенсії у 3,5 рази з 09.05.2011 відповідно до постанови КМУ від 27.12.2005 року №1293 «Про збільшення розмірів пенсій деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з виплатою недоотриманих сум пенсії та з 09.05.2011 здійснити підвищення розміру пенсії на коефіцієнт 1,011 відповідно до постанови КМУ від 14.04.2010 «Про підвищення розмірів пенсій деяким категоріям громадян у зв'язку із зростанням середньомісячної заробітної плати штатного працівника».

Рішенням Європейського суду з прав людини від 24.10.2013 у справі «Нечепоренко та інші проти України» («Case of Necheporenko and others v. Ukraine») постановлено, що протягом трьох місяців держава - відповідач має забезпечити виконання рішень національних судів, ухвалених на користь заявників (серед яких значиться ОСОБА_1), які підлягають виконанню та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, як відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових витрат, а також додатково сплатити суму будь-якого податку, що може нараховуватись заявникам на ці суми; ці суми повинні бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення виплати; із закінченням зазначеного тримісячного строку і до остаточної виплати на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

На виконання зазначеного рішення Європейського суду з прав людини державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України 21.11.2013 було відкрито виконавче провадження №40885335.

На виконання Рішення Європейського суду з прав людини від 24.10.2013 у справі «Нечепоренко та інші проти України» на користь ОСОБА_1 платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 10.06.2014 №1871 здійснено перерахунок коштів у розмірі 77686,85 грн. як заборгованість за рішенням національного суду, - постанови Московського районного суду від 11.05.2011; платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 15.07.2014 №1062 перерахування коштів у розмірі 31802,10 грн. - еквівалент 2000 євро (справедлива сатисфакція); платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 12.09.2014 №5376 перераховано кошти у розмірі 1572,89 грн. - пеня за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 по справі №820/5621/15: визнано незаконною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо неповного виконання постанови Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2011 по справі №2-а-6788/2011, а саме щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1: пенсії за період з 09.05.2011 по 31.10.2011 у розмірі 16065,99 грн.; підвищення пенсії на 12% відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 №894 «Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України «Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.11.2011 по 31.12.2011; підвищення пенсії в 3,5 рази відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 №1293 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.11.2011 по 31.12.2011; підвищення розміру пенсії на коефіцієнт 1,011 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2010 №308 «Про підвищення розмірів пенсій деяким категоріям громадян у зв'язку із зростанням середньомісячної заробітної плати штатного працівника» за період з 01.11.2011 по 19.11.2013; зобов'язано Міністерство юстиції України вчинити дії з виконання у повному обсязі постанови Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2011 по справі №2-а-6788/2011 та подати звіт про виконання судового рішення.

На виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 по справі №820/5621/15 на користь ОСОБА_1 платіжним дорученням Міністерства юстиції України №1617 від 21.03.2016 здійснено перерахування коштів у розмірі 66449,89 грн. як заборгованість за рішенням національного суду, - постановою Московського районного суду від 11.05.2011, з урахуванням постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015.

30 травня 2016 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішення департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України закінчено виконавче провадження №40885335 у зв'язку з його повним фактичним виконанням.

Проте, вважаючи, що рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечепоренко та інші проти України» («Case of Necheporenko and others v. Ukraine») не виконано у повному обсязі, оскільки постанова Московського районного суду м. Харкова не містить обмеження строку проведення перерахунку відповідних пенсійних виплат, а також з огляду на ненарахування та невиплату відповідачем пені за несвоєчасне виконання постанови Московського районного суду від 11.05.2011, з урахуванням постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015, позивач звернувся до суду з позовом про визнання постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №40885335 незаконною та передчасною.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що фактично виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечепоренко та інші проти України» в частині щодо ОСОБА_1 не відбулося, а відтак у відповідача були відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження.

25.11.2016 державним виконавцем відновлено виконавче провадження, оскільки ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 №820/3181/16 залишено без змін постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2016 по справі №820/3181/16, якою скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 30.05.2016 №40885335.

Постановою Верховного Суду від 11 липня 2018 року по справі №820/3181/16 касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якої приєдналось управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року у справі №820/3181/16 скасовано. ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, про визнання протиправною та скасування постанови відмовлено.

Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренком Сергієм Володимировичем, 08.08.2018 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №40885335 за рішенням Європейського суду з прав людини №72631/10 від 24.10.2013, стягувач ОСОБА_1, у зв'язку з надходженням 06.08.2018 на адресу Департаменту державної виконавчої служби постанови Верховного Суду України від 11.07.2018 у справі №820/3181/16, якою касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якої приєдналось управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року у справі №820/3181/16 скасовано. У задоволенні адміністративного позову до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, про визнання протиправною та скасування постанови відмовлено повністю.

Позивач не погодився з постановою державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 08.08.2018 про закінчення виконавчого провадження ВП №40885335, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №40885335 від 08.08.2018 винесена державним виконавцем Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження", та з урахуванням всіх обставин, що мають значення для її прийняття, тобто обґрунтовано.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 8 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ (надалі Закон №1404-VІІІ), встановлено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VІІІ, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно п. 12 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VІІІ, виконавче провадження підлягає закінченню у разі якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини.

Відповідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV (надалі Закон №3477-IV) встановлено, що під Рішенням у цьому законі мається на увазі: а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України; в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України; г) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України.

Згідно статей 2 та 3 Закону №3477-IV порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом №1404-VІІІ, іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом. Виконання Рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Частиною 1 ст. 7 Закону №3477-IV передбачено, що протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва: надсилає стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів; надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва. Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті "б" цієї частини, відкриває виконавче провадження.

У відповідності до ч. 1- 4 ст. 8 Закону №3477-IV виплата стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні. У разі порушення строку, зазначеного в частині першій цієї статті, на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення. Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті "б" частини першої статті 7 цього Закону. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї статті документів здійснює списання на вказаний стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається Законом №1404-VІІІ.

Згідно ч. 5 цієї ж статті підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження.

Відповідно ч. 6 ст. 8 Закону №3477-IV, державна виконавча служба протягом трьох днів надсилає органу представництва постанову про закінчення виконавчого провадження та підтвердження списання коштів.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, на виконання Рішення Європейського суду з прав людини від 24.10.2013 у справі «Нечепоренко та інші проти України» ОСОБА_1 окрім виплати матеріальної та матеріальної шкоди, а також пені за прострочення виконання судового рішення, управління ПФ України в Московському районі м. Харкова було здійснено перерахунок пенсії у розмірі 66449,89 грн. на виконання постанови Московського районного суду від 11.05.2011, з урахуванням постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015, що свідчить про виконання означеного вище рішення Європейського суду з прав людини як частині виплати компенсаційних виплат, так і в частині зобов'язання України виконати рішення національного суду в повному обсязі.

В свою чергу, фактичною підставою незгоди позивача із спірним рішенням став невірний, на його думку, розрахунок виплати на виконання судових рішень з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-рп/2018, яким визнано неконституційними низку законодавчих актів у сфері захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та згідно якого скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов'язку держави, передбаченому у статті 16 Конституції України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

З даного приводу судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідно до статті 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до вимог Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (із змінами №3491-VI від 14.06.2011) передбачено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Аналогічні застереження щодо застосування положень статей 50, 54 Закону № 796-XII також містили Закони України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», «Про Державний бюджет України на 2013 рік», «Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік» та «Про Державний бюджет України на 2015 рік».

Так, на виконання вищевказаної норми Закону Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №1210 від 23.11.2011, якою врегульовано порядок обчислення розміру пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою відповідно до Закону №796-XII.

В контексті наведених правових норм суд бере до уваги також правову позицію ЄСПЛ з даного питання, викладену у справі «Великода проти України», у якій заявниця скаржилась на невиконання рішення, яким управління Пенсійного фонду України було зобов'язано здійснити перерахунок та виплачувати їй пенсію з 01.12.2008.

Так, у пункті 21 рішення від 03.06.2014 у справі «Великода проти України» (заява №43331/12) щодо частин скарг заявниці стосовно невиконання рішення суду від 19.01.2010 після внесення у 2011 році змін до законодавства, Європейський суд з прав людини констатував, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов'язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 1 листопада 2011 року, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду від 19.01.2010, отже, для скарги немає підстав.

Цим же рішенням Європейський суд з прав людини підтвердив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, національне законодавство передбачало відповідну санкцію лише за несвоєчасне виконання рішень Європейського суду з прав людини. За несвоєчасне виконання рішень національних судів положення Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV, чинного на час відкриття виконавчого провадження №40885335 наслідку не передбачали.

З урахуванням вищезазначених правових норм та практики Європейського суду з прав людини, Верховним судом (постанова від 11.07.2018 по справі №820/3181/16) було зроблено висновок про правомірність закінчення 22.05.2016 виконавчого провадження №40885335 у зв'язку з повним виконанням рішення Європейського суду з прав людини від 24.10.2013 №72631/10 у справі "Нечепоренко та інші проти України", щодо ОСОБА_1

Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, відповідач, згідно вимог ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, отримавши постанову Верховного суду від 11.07.2018 по справі №820/3181/16 був зобов'язаний закінчити виконавче провадження, у зв'язку зі скасуванням судових рішень, на підставі яких воно було відновлено.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність винесення старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренком С.В. постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №40885335 від 08.08.2018 за рішенням Європейського суду з прав людини №72631/10 виданого 24.10.2013 у відповідності вимог п. 9 ч. 1 ст. 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" та п. 5 ст. 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та у зв'язку з отриманням постанови Верховного Суду від 11.07.2018 по справі №820/3181/18.

Відтак, безпідставними є позовні вимоги щодо визнання неправомірною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яка полягає у невиконанні щодо ОСОБА_1 у повному обсязі остаточного рішення Європейського суду з прав людини від 24.10.2013 №72631/10 у справі «Нечепоренко та інші проти України» за період з 27.10.2016 по 10.07.2018.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про неправомірність оскаржуваної постанови з посиланням Рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-рп/2018, з огляду на наступне.

Як зазначалось, фактичною підставою незгоди позивача із спірним рішенням став невірний, на його думку, розрахунок суми, яка підлягає виплаті.

Вищезазначеною Постановою Верховного Суду встановлено, правильність та правомірність виплаченої позивачу суми, що слугувало підставою для закриття виконавчого провадження.

Згідно ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не був позбавлений пільг, компенсацій та гарантій, що захищені Конституцією України та проти скасування яких застерігає Конституційний Суд України у своєму рішенні.

Відповідні виплати, як зазначалося, позивачу були здійснені. Дане рішення Конституційного Суду України для визначення вірності або невірності розрахунку таких виплат застосовано бути не може, оскільки факт даних виплат свідчить про дотримання вказаних прав позивача захищених Конституцією України.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують наведене вище, а тому, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційних скарг, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволені позову, через що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 по справі № 2040/6768/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко Г.Є. Бершов