Постанова № 77024995, 10.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1531/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Спаскіна О.А.

суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Моісеєвої К.Ю.

представника позивача Дробахи А.Е.

представника відповідача Комар Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2018 (суддя Н.І. Слободянюк, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039) по справі № 816/1531/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир"

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

13.07.2018 року рішенням Полтавського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №56258990 від 24 квітня 2018 року.

В апеляційній скарзі представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказує, що суд першої інстанції не врахував того факту, що територіальна компетенція відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби поширюється на всю територію України, тому відсутні порушення ч.1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» щодо місця відкриття виконавчого провадження. Більше того, оскаржувана постанова від 24.04.2018 ВН №56258990 є наслідком винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 23.04.2018 ВН №54937258. На дату винесення рішення Полтавським окружним адміністративним судом від 13.07.2018 року по справі №816/1531/18, постанова про стягнення виконавчого збору від 23.04.2018 ВП №54937258 не є предметом розгляду даного спору. Таким чином, відповідачем були вчинені дії, направлені на виконання постанов про стягнення виконавчого збору у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, апелянт вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: останнім не вирішено питання заміни неналежної або залучення сторони в адміністративній справи. Вказані обставини пояснює тим, що позивач звернувся з даним позовом до неналежного відповідача.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу та їх представників, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Господарського суду Полтавської області від 15 листопада 2016 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25 вересня 2017 року та постановою Верховного Суду від 28 лютого 2018 року, у справі №917/1400/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укарсоцбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гадячсир» про стягнення заборгованості задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гадячсир» 15 917 447 доларів 81 центів США заборгованості по кредиту та 206 700 грн витрат по сплаті судового збору.

03 жовтня 2017 року Господарським судом Полтавської області видано наказ №917/1400/16 від про примусове виконання вищезазначених судових рішень (а.с. 103).

18 жовтня 2017 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження ВП №54937258 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області №917/1400/16 від 03 жовтня 2017 року та накладено арешт на майно боржника та арешт коштів боржника (а.с. 104-109, 114-116).

ТОВ «Гадячсир» в рахунок погашення заборгованості за рішенням Господарського суду Полтавської області від 15 листопада 2016 року та на виконання наказу Господарського суду Полтавської області №917/1400/16 від 03 жовтня 2017 року сплачено суму 619,17 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку ТОВ «Гадячсир» від 20 жовтня 2017 року та від 23 жовтня 2017 року (а.с. 20-23).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10 листопада 2017 року у справі №917/1400/16 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зупинено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП №54937258 (а.с 117-118).

23 квітня 2018 року поновлено виконавче провадження ВП №54937258 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 03 жовтня 2017 року №917/1400/16 поновлено (а.с. 119-120).

23 квітня 2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача (а.с. 121-122).

23 квітня 2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 1591744,78 доларів США та 20760,00 грн (а.с. 123-124).

24 квітня 2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №56258990 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору ВП №54937258 від 23 квітня 2018 року та постанову про арешт майна боржника (а.с.125-128).

27 квітня 2018 року ТОВ «Гадячсир» сплачено виконавчий збір у сумі 61,92 грн, тобто 10 відсотків від фактично стягнутої суми, що підтверджується квитанцією №ПН15921 (а.с. 12).

Не погодившись з розрахунком розміру виконавчого збору та місцем відкриття виконавчого провадження ВП №56258990 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору ВП №54937258 від 23 квітня 2018 року, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 56258990 від 24 квітня 2018 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

У відповідності до вимог ч. 1, 5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма частини 1 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», а не, як помилково вважає відповідач - норма пункту 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Доводи відповідача, що при виборі органу державної виконавчої служби слід першочергово звертати увагу на компетенцію відповідного органу державної виконавчої служби, колегія суддів вважає безпідставними. Оскільки, в силу положень ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», територіальний принцип має ключове значення.

Як вбачається з матеріалів справи, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Гадячсир» є: 37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Будька, буд.17, що підтверджується даними, зазначеними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 132-142). Отже, органами виконавчої служби за місцем перебування боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю «Гадячсир», є Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області та відділи примусового виконання рішень, що входять до його складу. Більше того, майно, яке знаходиться чи зареєстроване на адміністративній території міста Києва чи Київської області, ТОВ «Гадячсир.

Таким чином, колегія суддів погоджується в висновком суду першої інстанції, що відповідач порушив приписи частини 1 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" щодо місця відкриття виконавчого провадження ВП №56258990.

Більше того, твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі, щодо вирішення питання заміни неналежної сторони або залучення сторони а адміністративній справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції відповідачем не було подано жодного клопотання щодо заміни неналежної сторони або залучення сторони в адміністративній справі. Разом з тим, суд апеляційної інстанції за приписами статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України не наділений повноваженнями щодо здійснення заміни неналежного відповідача під час апеляційного розгляду справи.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 4, 48, 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2018 по справі № 816/1531/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)О.А. СпаскінСудді(підпис) (підпис) О.М. Калитка В.А. Калиновський