Постанова № 77023494, 10.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 631/448/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Спаскіна О.А.

суддів: Присяжнюк О.В. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Моісеєвої К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Нововодолазької селищної ради на рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 06.08.2018, (суддя Пархоменко І.О., вул. 40 років Перемоги, 1, м. Нова Водолага, Нововодолазький, Харківська, 63200) по справі № 631/448/17

за позовом ОСОБА_1

до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Нововодолазької селищної ради

про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовною заявою до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Нововодолазької селищної ради про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Нововодолазької селищної ради № 3 від 21.02.2017 року було накладено адміністративне стягнення на неї у виді штрафу в розмірі 510 грн за адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.156 КУпАП. Позивачка вважає постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

06.08.2018 року рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову № 3 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Нововодолазької селищної ради від 21.02.2017 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення ч.2 ст. 156 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 156 КУпАП - закрито.

Нововодолазька селищна рада, не погодившись з даним рішенням суду, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищезазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Згідно з частиною 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі частини 4 статті 229 цього ж Кодексу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв'язку із неявкою сторін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що постановою № 3 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Нововодолазької селищної ради від 21.02.2017 року про накладення адміністративного стягнення ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.2 ст. 156 КУпАП, а саме за порушення правил торгівлі слабоалкогольними напоями та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. (а.с.6).

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та не доведеності відповідачем правомірності прийнятого ним рішення.

Колегія судців не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад.

Адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, за правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 156 КУпАП .

Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За приписами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення має здійснюватися з дотриманням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, визначених статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Обмеження щодо продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів встановлені статтею 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до ч.1 цієї статті забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів: 1) особами, які не досягли 18 років; 2) особам, які не досягли 18 років; 3) у приміщеннях та на території навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, крім ресторанів, що знаходяться на території санаторіїв; 4) у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, що здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій; 5) у закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі); 6) з торгових автоматів; 7) на полицях самообслуговування (крім тютюнових виробів у блоках та алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, пива); 8) поштучно (для тютюнових виробів, крім сигар); 9) у споживчих упаковках, що містять менш як 20 сигарет; 10) з рук; 11) у невизначених для цього місцях торгівлі.

Частиною 4 ст. 15-3 зазначеного Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» продавця наділено правом отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, документи, які підтверджують вік такого покупця, а отже, ця вимога має спонукати суб'єкта господарювання дотримуватися відповідного рівня обачності, який би унеможливлював порушення чітко визначеної заборони продавати неповнолітній особі зазначену продукцію. Відсутність у продавця сумніву щодо віку покупця та продаж у зв'язку з цим забороненого товару неповнолітній особі не може бути підставою звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності.

При цьому слід враховувати, що Закон визначає, що необхідною умовою для відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 17 цього Закону, є доведеність факту продажу забороненого товару неповнолітньому особою.

Відповідальність за ч. 2 ст. 156 КУпАП настає у разі порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами в приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, як таких, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами заборонена, а так само торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами через торгові автомати чи неповнолітніми особами, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв або тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби.

Матеріалами справи встановлено, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення стала наявність адміністративних матеріалів, оформлених працівниками Нововодолазького ВП Первомайського ВП України в Харківській області (а.с. 40-52).

Наявність даних у постанові адміністративної комісії при виконавчому комітеті Нововодолазької селищної ради № 3 від 21.02.2017 року та доданих до неї матеріалів у повній мірі надавали юридичну можливість відповідачу визначитися зі складом цього правопорушення стосовно особи, відносно якої встановлений факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП.

Більше того, колегія суддів критично ставиться до висновку суду першої інстанції щодо не віднесення позивачки до суб'єкта адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 156 КУпАП.

Так, можливість надавати послуги, зокрема робота з продажу (відпустки) товару (продукції), зазначена у цивільно-правовому договорі від 16 січня 2017 року, укладеним між ФОП ОСОБА_3 Та ОСОБА_1 (а.с.28). Отже позивачка була фактична допущена до здійснення торгівлі у місці здійснення підприємницької діяльності позивачем.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Вищого адміністративного суду, викладеними в ухвалі від 30.08.2017 року у справі №К/800/64/17,.в якій суд вказує, що посилання позивача на те, що продавчиня не перебувала з нею у трудових відносинах та відповідати за її дії вона не повинна, суди попередніх інстанцій цілком правомірно не взяли до уваги, оскільки продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів особам, які не досягай 18 років, відбулось в магазині, який належить Підприємцю, а громадянка - «продавчиня» фактично була допущена до здійснення торгівлі у місці здійснення підприємницької діяльності позивачем.

Крім того, сам факт продажу неповнолітній особі пива «Бермікс» в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_4 та неповнолітнім ОСОБА_5

Враховуючи те, що на момент притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 займалася роботою з продажу товару в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» та здійснила продаж неповнолітній особі пива «Бермікс», суд приходить до висновку, що відповідачем постанову прийнято обґрунтовано, в межах наданих Законом повноважень, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.

Згідно, з ст.315 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції може своєю постановою скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що при її прийнятті судом першої інстанції неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Нововодолазької селищної ради задовольнити.

Рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 06.08.2018 по справі № 631/448/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Нововодолазької селищної ради про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та відповідно до ч .3 ст. 272 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)О.А. СпаскінСудді(підпис) (підпис) О.В. Присяжнюк О.М. Калитка