Рішення № 77022492, 09.10.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

09 жовтня 2018 року справа № 823/2546/18

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження в письмовому провадженні в місті Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просить:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови позивачу в призначенні та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010 №2453-VІ в редакції Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд” від 12.02.2015 №192-VIII;

- зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідальній посаді, відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010 №2453-VІ в редакції Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд” від 12.02.2015 №192-VIII, починаючи з 07.10.2016, з урахування виплачених сум.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що відповідач при нарахуванні щомісячного довічного грошового утримання судді протиправно не зарахував до стажу період служби в збройних силах. Внаслідок наведених дій розмір його щомісячного довічного грошового утримання судді становить 86 відсотків, тоді як повинен становити 90 відсотків.

Ухвалою суду від 02.10.2018 позовну заяву в частині позовних вимог за період з 07.10.2016 по 26.12.2017 залишено без розгляду.

У відзиві на адміністративний позов представник відповідача просила в його задоволенні відмовити повністю, посилаючись на те, що згідно статті 135 Закону України «Про статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI в редакції з 29.03.2015 до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. При цьому умови зарахування до стажу роботи судді інших періодів роботи чи служби не передбачені.

У подальшому прийнятий Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ, який набрав чинності 30.09.2016 та визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI.

Згідно статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Умови зарахування до стажу роботи судді інших періодів роботи чи служби Законом №1402-VI також не передбачені.

Оскільки позивач звільнений з посади судді у відставку постановою Верховної Ради України №1600-VІІІ від 30.09.2016, розрахунок його стажу роботи для визначення права на отримання щомісячного довічного грошового утримання мав здійснюватись відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VІ, згідно з яким проходження строкової військової служби до стажу роботи судді зарахуванню не підлягала.

Посилання позивача на ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 та постанову КМУ від 03.09.2005 №865, якими передбачено врахування до стажу роботи, що дає судді право на відставку періоду строкової військової служби, є безпідставними, оскільки ці нормативно-правові акти втратили чинність.

У зв’язку з неявкою усіх учасників справи в судове засідання призначене на 02.10.2018 о 10 год. 30 хв., суд постановив ухвалу відповідно до ч. 6 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, із занесенням до протоколу судового засідання, про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 рішенням Черкаської обласної ради народних депутатів від 05 лютого 1993 року обраний народним суддею Кам'янського районного народного суду Черкаської області, а рішенням цієї ж ради від 15 лютого 1995 року обраний суддею Смілянського міського суду Черкаської області.

Згідно Постанови Верховної Ради України від 19 червня 2003 року №1018-ІV позивача обрано на посаду судді Смілянського міського суду Черкаської області безстроково.

Указом Президента України від 23 березня 2004 року №358/2004 позивача переведено на посаду судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області.

Постановою Верховної Ради України №1600-VІІІ від 22 вересня 2016 року позивача звільнено з посади судді в зв'язку із подання заяви про відставку, та наказом в.о. голови Смілянського міськрайонного суду №64-ОС від 30 вересня 2016 року відраховано зі штату суду.

З 07 жовтня 2016 року позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 86% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді.

7 грудня 2017 року позивач звернувся до Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду в Черкаській області із вимогою здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді, оскільки загальний строк, який дає йому право на відставку і отримання щомісячного довічного грошового утримання становить 25 років 07 місяців 25 днів, з яких 23 роки 07 місяця 26 пнів - стаж роботи на посаді судді та 01 рік 11 місяців 29 днів - період проходження строкової військової служби.

Листом №336/Г-10 від 20.12.2017 Смілянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області відмовило позивачу в підвищенні щомісячного довічного грошового утримання з посиланням на ту обставину, що до стажу, який дає право на отримання довічного грошового утримання включається тільки стаж роботи на посаді судді.

Вирішуючи питання про правомірність доводів відповідача щодо неврахування періоду служби в збройних силах до стажу, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, суд виходить з такого.

На момент звільнення позивача у відставку та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402).

Відповідно до пункту 25 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Таким чином, спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI (далі - закон №2453).

За правилами частини першої статті 120 Закону №2453-VI, в редакції діючій на час подання позивачем заяви про відставку, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.

Водночас відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI, в редакції чинній до 28.03.2015, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон №2862-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку із закінченням строку повноважень.

Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Крім того відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (далі - Указ №584/95) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Відповідно до частини першої ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

При цьому, стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Таким чином, не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді періоду служби в збройних силах до стажу, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.

На користь викладеного свідчить також і Закон України №1798-VIII від 21 грудня 2016 року «Про Вищу раду правосуддя», яким були внесені зміни в Закон України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту: «Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)».

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що стаж роботи позивача на посаді судді, до якого, як вже було зазначено, зараховується календарний період служби в збройних силах дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 84 відсотки від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді без обмеження граничного розміру та проведення відповідних виплат, з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки відповідач не виплачуючи позивачу щомісячне довічне грошове утримання, допускає протиправну бездіяльність, тобто триваюче порушення прав позивача, які можуть бути захищені в будь-який момент шляхом подання відповідного позову до суду. В свою чергу, вимоги позивача можуть бути задоволені у межах шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд також зазначає, що за ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Вказавши у позовній заяви про визнання неправомірними дій відповідача щодо невиплати щомісячного довічного грошового утримання судді, позивач не вірно обрав спосіб захисту порушеного права, оскільки невчинення суб’єктом владних повноважень дій свідчить про допущену бездіяльність, а тому для повного захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача в цій частині.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 12, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) щодо відмови ОСОБА_1 (20700, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) в призначенні та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період 27.12.2017 по 27.06.2018 в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010 №2453-VІ в редакції Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд” від 12.02.2015 №192-VIII.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідальній посаді, відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010 №2453-VІ в редакції Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд” від 12.02.2015 №192-VIII, починаючи з 27.12.2017, з урахуванням виплачених сум.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя В.В. Гаращенко