Постанова № 77022463, 02.10.2018, Апеляційний суд Одеської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2018 року м. Одеса

справа №1519/2-1790/11

провадження № 22-ц/785/4814/18

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Колеснікова Г.Я. (суддя-доповідач),

суддівВащенко Л.Г., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря Маслова Р.Ю.,

учасники справи:

позивач – публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк»,

відповідач – ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 22 серпня 2011 року у складі судді Сегеди О.М.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2010 року публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» (далі – ПАТ «Ерсте Банк», банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 26 грудня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Ерсте Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 200000 доларів США під 12,5 відсотки річних терміном до 25 грудня 2017 року. Взяті на себе зобов’язання за вказаним договором відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 25 червня 2010 року утворилася заборгованість у розмірі 127 084,53 доларів США, з яких:

-заборгованість за кредитом – 117 661,81 доларів США;

-заборгованість за процентами – 8 290,25 доларів США;

-заборгованість по сплаті пені – 1 132,47 доларів США.

Посилаючись на викладене, банк просив суд стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за вищевказаним кредитним договором у розмірі 127 084,53 доларів США та судові витрати (т.1 а.с.1-4).

Заочним рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 22 серпня 2011 року позовну заяву банку задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 26 грудня 2007 року в загальній сумі 127 084,53 доларів США та судові витрати (т.1 а.с.27-128).

Задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з доведеності розміру заборгованості відповідача перед банком, у зв’язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, та необхідності дотримання принципу належного виконання умов договору, встановленого ст.526 ЦК України.

У листопаді 2017 року представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду, яка ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 20 грудня 2017 року була залишена без задоволення (т.2 а.с.13-17,28).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову банку у задоволенні позову (т.2 а.с.35-39).

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення не врахував:

-відсутність належного сповіщення відповідача про слухання справи на 22 серпня 2011 року, відсутність доказів повідомлення відповідачем про причини неявки у судове засідання, відсутність ухвали суду про заочний розгляд справи, що унеможливлювало розглядати справу у заочному порядку;

-добровільний продаж 29 вересня 2011 року відповідачем заставного майна та внесення коштів в сумі 129000 доларів США на рахунок банку для погашення кредитної заборгованості.

Відзив за апеляційну скаргу не надходив.

Належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи сторони в судове засідання не з’явилися, клопотання про поважність причин неявки в суд апеляційної інстанції не подали, що відповідно до правил ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи у їх відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У ст. 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Судом встановлено, що 26 грудня 2007 року міжбанком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 014/1581/2/08533, за умовами якого останній отримав кредитні кошти в сумі 200 000 доларів США зі строком користування до 25 грудня 2017 року, із сплатою 12,5 % річних на купівлю нежилих приміщень (номера – апартаментів з кухнею), які розташовані за адресою: м.Одеса, Гагарінське плато, буд.5/3, № 199 (т.1 а.с.11-16,17).

26 грудня 2007 року в забезпечення виконання грошових зобов’язань за зазначеним кредитним договором між банком та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, предметом іпотеки якого є нежилі приміщень (номера – апартаментів з кухнею) № 199 по Гагарінському плато у буд.5/3 в м.Одесі (т.1 а.с.32-34).

В подальшому до кредитного договору та іпотечного договору вносились зміни та доповнення, зокрема:

- до кредитного договору - 19 грудня 2008 року (т.1 а.с.18,19), 11 листопада 2009 року (т.1 а.с.20,21,22-23), 22 лютого 2010 року (т.1 а.с.24-27,28-31);

- до іпотечного договору – 11 листопада 2009 року (т.1 а.с.35).

Відповідач належним чином взяті на себе зобов’язання за кредитним договором не виконував, унаслідок чого банк скористався правом про дострокове повернення суми кредиту, тому станом на 25 червня 2010 року утворилась заборгованість у розмірі 127 084,53 доларів США, з яких:

-заборгованість за кредитом – 11 7661,81 доларів США;

-заборгованість за процентами – 8 290,25 доларів США;

-заборгованість по сплаті пені – 1 132,47 доларів США.

Зазначені факти підтверджуються наданим представником банку розрахунком (т.1 а.с.5-7).

На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність стягнення вказаної кредитної заборгованості з відповідача на користь банку.

Доводи апеляційної скарги щодо не зазначення у розрахунку заборгованості банку інформації про добровільний продаж заставного майна та внесення на рахунок банку 129000 доларів США не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Вбачається, що при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості, позивач визначив розмір заборгованості станом на 25 червня 2010 року і при винесенні рішення судом першої інстанції перевірялась правильність нарахування заборгованості на вказану дату.

З доданих до апеляційної скарги копій документів вбачається, що 29 вересня 2011 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про розірвання іпотечного договору (т.2 а.с.50).

29 вересня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажі нежитлових приміщень (номер-апартаменти з кухнею) № 199 по Гагарінському плато за № 5/3 в м.Одесі за ціною 130 000 грн. (т.2 а.с.51).

В той же день, 29 вересня 2011 року ОСОБА_1 вніс кошти в сумі 129 000 доларів США, що еквівалентно 1 029 420 грн., на рахунок АТ «Ерсте Банк», що підтверджується копією заявки на переказ готівки № 16 від 29 вересня 2011 року, в якій в графі «призначення платежу» зазначено: «внесення коштів від добровільного продажу заставного майна ОСОБА_1О.» (т.2 а.с.52).

Та обставина, що відповідач проводив погашення боргу після винесення судового рішення від 22 серпня 2011 року на висновки суду першої інстанції щодо заборгованості станом на 25 червня 2010 року не впливає.

Надана відповідачем копія квитанції про внесення 129 000 доларів США є підставою для проведення звірки з позивачем щодо виконання зобов’язань за договором або для державного виконавця для підтвердження факту погашення боргу після винесення судового рішення.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця від 10 грудня 2012 року було відкрито виконавче провадження за № 35603755 з виконання виконавчого листа №2-1790/11, виданого 06 жовтня 2011 року Малиновським районним судом м.Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 123 191,79 грн. на користь ПАТ «Ерсте Банк» (т.1 а.с.137).

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 07 жовтня 2014 року замінено стягувача у зазначеному виконавчому провадженні з ПАТ «Ерсте Банк» на ПАТ «Фідобанк» (т.1 а.с.163).

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 09 грудня 2015 року замінено стягувача у зазначеному виконавчому провадженні з ПАТ «Фідобанк» на ТОВ «ФІНАНС ОСОБА_4» (т.1 а.с.210).

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 23 жовтня 2017 року замінено стягувача у зазначеному виконавчому провадженні з ТОВ «ФІНАНС ОСОБА_4» на ТОВ «Фінансова Компанія Інновація» (т.2 а.с.5-6).

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у суду першої інстанції підстав для розгляду справи у заочному порядку є необґрунтованими.

Так, заочний розгляд справи проводиться за умови неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, при цьому заочне рішення ухвалюється на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи (ст. 224 ч.1 ЦПК України у редакцій, чинній на час прийняття заочного рішення суду у даній справі).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 26 липня 2010 року було відкрито провадження у даній справі та на 25 серпня 2010 року призначено попереднє судове засідання (т.1 а.с.51).

24 серпня 2010 року відповідач звернувся до суду із заявою про перенесення слухання справи, призначеного на 25 серпня 2010 року, про яке він був сповіщений належним чином (т.1 а.с.56,57).

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 25 серпня 2010 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20 жовтня 2010 року (т. 1 а.с.60).

Відповідач ОСОБА_1 був повідомлений про слухання справи на 25 жовтня 2010 року (т.1 а.с.61).

Крім того, відповідач оскаржував ухвалу Малиновського районного суду м.Одеси від 26 липня 2010 року, був неодноразово повідомлений про слухання справи в апеляційній інстанції (т. 1 а.с.62-63,69-70,71-72,80,92,94).

Після повернення справи з апеляційної інстанції до суду першої інстанції, ОСОБА_1 неодноразово повідомлявся про слухання справи, про що свідчать поштові повідомлення на а.с.109, 114, 108 у томі 1 про сповіщення на 13 червня 2011 року та 03 травня 2011 року.

Однак до судів як першої інстанції так і апеляційної інстанції у судове засідання жодного разу не з’явився, не скориставшись своїм правом приймати участь у судових засіданнях, надавати пояснення тощо.

Вищезазначене свідчить про достовірну обізнаність відповідача про наявність даної справи в суді першої інстанції.

Наявні в матеріалах справи поштові повідомлення підтверджують належність сповіщення відповідача про слухання справи.

Посилання в апеляційній скарзі на відсутність доказів повідомлення відповідачем суду про причини неявки на судові засідання та відповідного висновку суду про визнання причини неявки відповідача неповажними не заслуговують на увагу, оскільки повідомляти про причини неявки це право, а не обов’язок відповідача, а визнання повідомлених причин неявки вимагається тільки у разі подання відповідачем відповідної заяви.

На підставі ст.224 ЦПК України (в редакції, що діяла на час постановлення оскаржуваного заочного рішення суду) суд повинен перевіряти не лише факт належного повідомлення відповідача про час і місце судового засідання, але й поважність причин неявки відповідача в судове засідання, якщо вони відповідачем були повідомлені. У даному випадку відповідач не повідомляв суд про причини неявки у судові засідання.

У зв’язку з тим, що відповідач не з’являвся у судові засідання, в матеріалах справи наявні поштові повідомлення про сповіщення відповідача про слухання справи, від відповідача не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, позивач не заперечує проти такого вирішення справи (т.1 а.с.117), суд першої інстанції розглянув справу у заочному порядку на підставі наявних у справі доказів у відповідності до вимог процесуального законодавства, що діяло на той час.

На підставі наведеного, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, колегія суддів прийшла до висновку про залишення заочного рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 22 серпня 2011 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 жовтня 2018 року.

Головуючий: /підпис/

Судді : /підписи/

З оригіналом згідно,

Суддя апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_5