Ухвала суду № 77021875, 10.10.2018, Київський районний суд м. Одеси

_______________________

Справа № 520/9253/17

Провадження № 2/520/2315/18

УХВАЛА

10.10.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Калініченко Л.В.,

за участю секретаря – Єгорової Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі питання про закриття провадження по цивільній справі за позовною заявою

ОСОБА_1 міської ради

до ОСОБА_2

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

шляхом приведення самочинно реконструйованої квартири

у відповідність до технічної документації,

ВСТАНОВИВ:

07.08.2017 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 міської ради до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом приведення самочинно реконструйованої квартири у відповідність до технічної документації, в якій позивач просить суд:

- зобов’язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом приведення за власний рахунок самочинно реконструйованої квартири АДРЕСА_1, у відповідність до технічного паспорту, виготовленого КП «ОМБТІ та РОН» станом на 22.05.2003 року.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 08.08.2017 року на підставі вищевказаної позовної заяви відкрито провадження по справі та призначено дату і час проведення попереднього судового засідання.

До позовної заяви позивачем надано заяву про забезпечення позову, в якій представник просить суд вжити заходи забезпечення позову.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 08 серпня 2017 року вжито заходи забезпечення позову по цивільній справі №520/9253/17 за позовом ОСОБА_1 міської ради до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом приведення самочинно реконструйованої квартири у відповідність до технічної документації, а саме:

- Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2;

- Встановлено заборону суб'єктам державної реєстрації та державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які дії пов'язані з державною реєстрацією квартири АДРЕСА_2;

- Встановлено заборону Управлінню архітектури та містобудування ОСОБА_1 міської ради здійснювати реєстрацію та видачу дозвільної документації та містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво та реконструкцію квартири АДРЕСА_2;

- Встановлено заборону Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_1 міської ради та Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області здійснювати реєстрацію дозвільних документів на будівництво (реконструкцію) квартири АДРЕСА_2 та прийняття в експлуатацію будь-яких об'єктів нерухомості, які виникли в результаті реконструкції квартири АДРЕСА_3;

- Встановлено заборону ОСОБА_2 здійснювати будь-які дії з будівництва та реконструкції за адресою: АДРЕСА_4.

29 січня 2018 року судом було ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Судом в судовому засіданні 10.10.2018 року було поставлено на вирішення питання щодо закриття провадження по справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В судовому засіданні 10.10.2018 року представник позивача ОСОБА_1 міської ради заперечувала щодо закриття провадження по справі, вважала, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.10.2018 року не заперечував щодо закриття провадження по справі.

Заслухавши пояснення сторін по справі, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами частин першої та другої статті 15 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За правилами частини 1 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб’єкту законом.

Відповідно до частини четвертої статті 46 КАС України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об’єднання, юридичні особи, які не є суб’єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб’єкта владних повноважень в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб’єкту владних повноважень законом.

Відповідно до підпункту 3 пункту «б» частини першої статті 31 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції, чинній на час звернення до суду) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Аналогічна норма закріплена у статті 14 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780-XII «Про основи містобудування».

Відповідно до статті 7 вказаного Закону державне регулювання у сфері містобудування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

У справі, яка розглядається, ОСОБА_1 міська рада звернулася до суду з позовом, у якому просить суд зобов’язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом приведення за власний рахунок самочинно реконструйованої квартири АДРЕСА_1, у відповідність до технічного паспорту, виготовленого КП «ОМБТІ та РОН» станом на 22.05.2003 року, мотивувавши свої вимоги тим, що будівництво та реконструкція здійснені відповідачем без необхідних дозвільних документів та з недотриманням вимог зокрема законів України: «Про архітектурну діяльність», «Про регулювання містобудівної діяльності» та низки підзаконних актів.

Отже, спірні правовідносини в цій справі обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Здійснення такого державного контролю означає обов’язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб’єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а відтак і публічно-правову природу таких правовідносин.

Більше того, звертаючись до суду з позовом про приведення самочинно реконструйованого об’єкту нерухомості до попереднього стану і мотивуючи такий позов порушеннями містобудівних норм і правил, суб’єкт владних повноважень діє з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігти можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних норм і правил, а не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів.

Вказаний правовий висновок узгоджується з висновком викладеним Великою Палатою Верховного суду в постанові від 10 квітня 2018 року по справі №1519/2-787/11 (провадження: 14-48цс18).

У вказаній постанові Верховний Суд, на підставі викладеної правової позиції, дійшов висновку, що спори, які виникають за участю суб’єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовими.

У вказаній постанові Верховний Суд також обґрунтував відступ від висновку Верховного Суду України в цій категорії справ викладеного в постанові від 15 листопада 2016 року у справі № 21-1959а16, в якій дійшов висновку, що за змістом статті 177 ЦК об'єкти самочинного будівництва належать до об'єктів цивільних прав, а тому спори за позовами органів державного архітектурно-будівельного контролю про зобов'язання знесення самочинного будівництва підлягають розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, оскільки такі спори не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язані з вирішенням питань щодо речових прав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що спір, який є предметом даного розгляду не пов’язаний з вирішенням питання щодо речового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення факту самочинного будівництва та усунення порушень шляхом приведення об’єкта самочинного будівництва до попереднього стану. Справа за позовом такого суб'єкта належить до компетенції адміністративних судів.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо зокрема справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки судом встановлено, що ця справа належить розгляду в порядку адміністративного судочинства, суд вважає, що провадження в цій справі за позовом ОСОБА_1 міської ради до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом приведення самочинно реконструйованої квартири у відповідність до технічної документації, підлягає закриттю.

Як вже судом зазначалось, ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 08 серпня 2017 року було вжито заходи забезпечення позову по цивільній справі №520/9253/17.

Частинами 9,10 статті 158 ЦПК України передбачено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Оскільки провадження по цивільній справі №520/9253/17 підлягає закриттю, заходи забезпечення позову вжиті по цій справі ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 08 серпня 2017 року на підставі ч.9 ст. 158 ЦПК України, підлягають скасуванню.

Згідно з ч.2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи, що провадження у справі підлягає закриттю у зв’язку із не можливістю розгляду цієї справи в порядку цивільного судочинства, сплачений позивачем судовий збір в сумі 2400 гривень 00 копійок слід повернути останньому.

На підставі вищевикладених посилань та керуючись ст.158, 255 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Закрити провадження по цивільній справі №520/9253/17 за позовною заявою ОСОБА_1 міської ради до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом приведення самочинно реконструйованої квартири у відповідність до технічної документації.

Роз’яснити ОСОБА_1 міській раді її право на звернення до суду з цим позовом в порядку адміністративного судочинства.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 08 серпня 2017 року по цивільній справі №520/9253/17 за позовною заявою ОСОБА_1 міської ради до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом приведення самочинно реконструйованої квартири у відповідність до технічної документації, а саме:

- Скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_2;

- Скасувати встановлену заборону суб'єктам державної реєстрації та державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які дії пов'язані з державною реєстрацією квартири АДРЕСА_2;

- Скасувати встановлену заборону Управлінню архітектури та містобудування ОСОБА_1 міської ради здійснювати реєстрацію та видачу дозвільної документації та містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво та реконструкцію квартири АДРЕСА_2;

- Скасувати встановлену заборону Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_1 міської ради та Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області здійснювати реєстрацію дозвільних документів на будівництво (реконструкцію) квартири АДРЕСА_2 та прийняття в експлуатацію будь-яких об'єктів нерухомості, які виникли в результаті реконструкції квартири АДРЕСА_3;

- Скасувати встановлену заборону ОСОБА_2 здійснювати будь-які дії з будівництва та реконструкції за адресою: АДРЕСА_4.

Зобов’язати Управління Державної казначейської служби України у місті Одесі Одеської області, код ЄДРПОУ 38016923, адреса: м. Одеса, вул. Черняхівського, 6, повернути Юридичному департаменту ОСОБА_1 міської ради (код 26302537) сплачену суму судового збору в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 (нуль) копійок, який було сплачено на розрахунковий рахунок отримувача 31218206700005, банк отримувача – ГУ ДКСУ в Одеській області (м. Одеса), МФО банку отримувача 828011, отримувач платежу - УДКСУ у м. Одесі.Київськ.р-н 22030101, код отримувача 38016923, за платіжним дорученням №634 від 29 червня 2017 року на суму 1600 гривень 00 копійок, оригінал якого зберігається в матеріалах цивільної справи №520/9253/17.

Зобов’язати Управління Державної казначейської служби України у місті Одесі Одеської області, код ЄДРПОУ 38016923, адреса: м. Одеса, вул. Черняхівського, 6, повернути Юридичному департаменту ОСОБА_1 міської ради (код 26302537) сплачену суму судового збору в сумі 800 (вісімсот) гривень 00 (нуль) копійок, який було сплачено на розрахунковий рахунок отримувача 31218206700005, банк отримувача – ГУ ДКСУ в Одеській області (м. Одеса), МФО банку отримувача 828011, отримувач платежу - УДКСУ у м. Одесі.Київськ.р-н 22030101, код отримувача 38016923, за платіжним дорученням №635 від 29 червня 2017 року на суму 800 гривень 00 копійок, оригінал якого зберігається в матеріалах цивільної справи №520/9253/17.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п’ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Повний текст ухвали суду складено – 10 жовтня 2018 року.

Головуючий Калініченко Л. В.