Рішення № 77021515, 09.10.2018, Болградський районний суд Одеської області

09.10.2018

Справа № 497/1087/18

Провадження № 2/497/582/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2018 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – Раца В.А.

секретаря – Божевої І.Д.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому першому судовому засіданні в місті Болграді цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

ВСТАНОВИВ:

21.06.2018 року представник ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності (а.с.94), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 і просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.09.2013 року в розмірі 52 925,17 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що з відповідачем ОСОБА_1 17.09.2013 року був укладений кредитний договір № б/н на суму 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, який не виконаний належним чином та станом на 30.04.2018 року утворилася заборгованість перед позивачем в розмірі 52 925,17 грн., яку відповідач в добровільному порядку не сплачує. Окрім цього в своїй відповіді на відзив представник позивача зазначив, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу. Також просить суд звернути увагу на те, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів, так як по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов’язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже строк випущеної картки до останнього дня 09.2016 року, тому позивач звернувся до суду до спливу строку позовної давності.

Представник позивача ОСОБА_2 надав заяву про розгляд справи у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов не визнав в повному обсязі, просив суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Представник позивача, ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності, в судове засідання надав заяву про розгляд справу у його відсутності, позовні вимоги не визнав, надав до суду відзив, мотивує його тим, що позивачем надано розрахунок заборгованості за період з 17.09.2013 року по 30.04.2018 року, який представник вважає не допустимим доказом, так як він не відповідає вимогам Постанови Правління НБУ від 18.06.03 року № 254 «Положення про організацію операційної діяльності в банках України». Також згідно розрахунку заборгованості, останній платіж відповідачем було здійснено – 11.01.2014 року, тобто строк позовної давності для звернення до суду з відповідними вимогами, сплинув 11 березня 2017 року, тому він просить суд застосувати наслідки пропуску позивачем строків позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Частина 1 статті 207 ЦК України встановлює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

Згідно частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України).

Відповідач ОСОБА_1 17 вересня 2013 року підписав анкету-заяву, що разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, складають між ним та Банком Договір № б/н від 17 вересня 2013 року, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Підписання відповідачем заяви засвідчує його ознайомлення та згоду з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, Тарифами банку, наданими їй при ознайомленні у письмовому вигляді, а також підтверджує його згоду на те, що вказані документи в цілому складають Договір про надання банківських послуг (а.с.7).

На підставі Договору № б/н від 17 вересня 2013 року про надання банківських послуг у відповідача перед ПАТ КБ «ПриватБанк» виникли боргові зобов'язання по поверненню кредитних коштів. Погашення заборгованості по кредитному ліміту підлягало щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості шляхом внесення клієнтом коштів на картку ПАТ КБ «Приват Банк» для надання послуг відкрив відповідачу картрахунок та видав платіжну картку з обумовленим кредитним лімітом.

Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором (п.1.1.2.5). У разі невиконання зобов'язань за договором на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту , оплати винагороди банку (п.1.1.2.6). Отримувач картки зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту (п.1.1.2.7). При порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500,00 грн. + 5% від суми боргу (п.2.1.1.7.6).

Згідно статей 526,527,530 ЦК України зобов'язання сторонами повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК). Одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою (ст. 525 ЦК). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання (ч.2 ст. 615 ЦК).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 у порушення умов кредитного договору не своєчасно та не в повному обсязі сплачує борг, тому станом на 30.04.2018 року у нього виникла заборгованість в розмірі 52 925,17 грн., що підтверджується розрахунком суми заборгованості.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини п’ятої статті 261 ЦК України за зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Як вбачається з Постанови ВСУ від 02.11.2016 року № 6-1174цс16, яякщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов’язання» (статті 530, 631 ЦК України). Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк. Судом встановлено, що останній платіж за кредитним договором ОСОБА_1 здійснив 11 січня 2014 року, а тому строк користування кредитом вважається таким, що сплив на 11-й день місяця, наступного за місяцем, у якому виник факт прострочення, тобто строк позовної давності почав плинути з 11 березня 2014 року та сплинув 11 березня 2017 року.

Банк не надав суду доказів про інший строк позовної давності, а також не клопотав про поновлення цих строків. Посилання банка на те, що картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця, строк випущеної картки до останнього дня 09.2016 року суд не приймає до уваги, так як позивачем не надано відповідних доказів.

Враховуючи обставини викладені вище, суд вважає, що в задоволенні позову повинно бути відмовлено в зв’язку зі спливом строку позовної давності, оскільки про її застосування заявив представник відповідача, а підстав для визнання поважними причин пропуску позовної давності суд не знаходить.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 256,257,267 ЦК України, ст.ст.12, 13, 82, 141, 263-265, 354 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Публічного Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Раца