Рішення № 77020839, 04.10.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 2240/2781/18

РІШЕННЯ

іменем України

04 жовтня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О.

за участю:секретаря судового засідання Литвинюк К.Б. представника відповідача - ОСОБА_1 розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить суд:

1. Визнати протиправними дії ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугу років листом від 03.04.2018 №7809/03.

2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити призначення позивачу пенсії за вислугу років з 23.03.2018, згідно зі статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (у редакції від 26.07.2001), виходячи із розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи, згідно із поданої довідки від 20.03.2018 №18-83 вих без обмеження її розміру, з 23.03.2018, а в подальшому довічно здійснювати належні позивачу виплати пенсії за вислугу років щомісячно.

3. Стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Позивач підставою позову зазначає порушення відповідачем вимог ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції від 26.07.2001).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 23.03.2018 звертався до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції Закону України "Про прокуратуру" від 26.07.2001). Позивач стверджує, що до заяви були додані копії всіх необхідних документів, які підтверджують наявність у позивача відповідного стажу та право на пенсію, а також копію довідки прокуратури Житомирської області від 20.03.2018 №18/83 вих про розмір заробітної плати позивача за останні 60 календарних місяців роботи.

Позивач стверджує, що його вислуга в розумінні Закону України "Про прокуратуру" складає понад 20 років, у тому числі, на посадах прокурора - 20 років 22 дні, а з урахуванням періоду роботи юрисконсультом Полонського міськвиконкому - 20 років 7 місяців 22 дні. Вказує, що загальний трудовий стаж складає 32 роки 10 місяців 18 днів.

Позивач вказує, що за результатами розгляду відповідачем його заяви, ОСОБА_3 управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надано письмову відповідь від 03.04.2018 №7809/03 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років.

Від відповідача 31.08.2018 надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог ОСОБА_2 заперечує. Зазначає, що станом на дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років правове регулювання відносин, що виникають у сфері пенсійного забезпечення прокурорів змінилося.

Представник відповідача стверджує, що стосовно відсотків від сум місячного (чинного) заробітку, мала би застосовуватись норма ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції від 14.10.2014 року, де встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Вказує, що станом на дату звернення позивача до Пенсійного фонду необхідними умовами для призначення позивачеві пенсії за вислугу років були: а) стаж за вислугу років - 22 роки 6 місяців; б) стаж на посадах прокурорів - не менше 12 років 6 місяців.

Представник відповідача у поданому відзиві стверджує, що станом на 23.03.2018 стаж позивача за вислугу років складав менше ніж 22 роки 6 місяців, а тому права на призначення пенсії позивач не має. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 просить відмовити в повному обсязі.

Від позивача 13.09.2018 надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому позивач з твердженнями, викладеними у відзиві на позовну заяву не погоджується, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.08.2018 відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду в судове засідання не з'явився, 03.10.2018 надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти прозову ОСОБА_2 заперечував, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку загального позовного провадження.

Суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_2 23.03.2018 зверталась до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції Закону України "Про прокуратуру" від 26.07.2001).

ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 03.04.2018 №7809/03 позивача повідомлено, що рішенням ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 27.03.2018 №3 позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років незалежно від віку з підстав відсутності на день звернення за призначенням пенсії необхідного спеціального стажу роботи, який визначає право на пенсію за вислугу років.

Позивач вважає відмову ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, а тому звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

На час звернення позивача до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії порядок призначення пенсій прокурорам було врегульовано Законом України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII.

Відповідно до частини 1 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:

по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років;

з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років;

з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років;

з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років;

з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років;

з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії (ч. 2 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII).

Суд встановив, що позивач звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії 23 березня 2018 року.

Тобто, станом на дату звернення позивача до Пенсійного фонду необхідними умовами для призначення їй пенсії за вислугу років були: стаж за вислугу років - 23 роки 6 місяців та стаж роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців.

Таким чином, оскільки стаж позивача за вислугу років не достатній для призначення пенсії на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.

Щодо посилання позивача на те, що Законом України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII суттєво звужене його право на пенсію за вислугу років, суд зазначає наступне.

У період дії статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII у редакції від 26 липня 2011 року, що діяла до 30 вересня 2011 року, пенсії призначалися прокурорам і слідчим зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років.

Разом з тим, станом на 30 вересня 2011 року у позивача був відсутній стаж роботи 20 років та стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури 10 років.

Відтак, у період дії статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII у редакції від 26 липня 2011 позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років, у зв’язку з чим при прийнятті Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII не відбулося звуження змісту та обсягу існуючих прав позивача.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши досліджені під час судового розгляду справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 - відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 10 жовтня 2018 року

Позивач:ОСОБА_2 (вул. Б.Хмельницького, 12, м.Полонне, Полонський район, Хмельницька область, 30500 , ідентифікаційний номер - 242774905) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя ОСОБА_4