Рішення № 77020760, 03.10.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 жовтня 2018 р. № 2040/6692/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання – Андрущенко Д.В.,

за участю представників сторін:

позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (в'їзд Набережний, б.1, кв. 72, смт. Пісочин, Харківська область, 62418, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1)

до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39779919)

про визнання протиправними та скасування припису і постанови,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі по тексту – позивач, ФОП ОСОБА_3Ю.) з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області (далі по тексту – відповідач, ГУ Держпраці у Харківській області), в якому просить суд:

- припис Головного управління Держпраці у Харківській області про усунення виявлених порушень №ХК0693/303/АВ/П від 23.06.2018 визнати протиправним та скасувати;

- постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК0693/303/АВ/П/ТД-ФС від 19.07.2018 року визнати протиправною та скасувати.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що посадовою особою відповідача з 22.06.2018 по 23.06.2018 було проведено інспекційне відвідування позивача про що складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ХК0693/303/АВ від 23.06.2018 р. В ході перевірки було встановлено, що правовідносини між позивачем та гр. ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у відповідності до цивільно-правових договорів від 01.01.2018р. за №№ 1/2018, 2/2018, 3/2018, 4/2018, 5/2018, 6/2018 відповідно, є фактично існуючими трудовими відносинами, які приховані цивільно-правовими договорами. На підставі акту перевірки відповідачем, 23.06.2018р. прийнято оскаржуваний припис про усунення виявлених порушень №ХК0693/303/АВ/П, а 19.07.2018 - оскаржувану постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК0693/303/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу в сумі 670 140 грн. на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Позивач не погоджується із приписом та застосуванням до нього штрафної санкції та вказує, що висновки відповідача є помилковими та упередженими, зробленими без повного з'ясування обставин справи та їх аналізу у відповідності до вимог чинного законодавства.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 21.08.2018 року у справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання. 03.10.2018 року закінчено підготовче судове засідання та з урахуванням приписів ч.7 ст.181 КАС України суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представником відповідача подано відзив на позов, в якому вимоги позивача не визнає та вказує, що при прийнятті оскаржуваних припису та постанови посадові особи відповідача діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені ПКМУ від 26.04.2017р. №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, розглянувши долучені до справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 р. № 877-V.

Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 05.04.2007 р. № 877-V (далі - Закон № 877) визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом;

Перелік підстав для здійснення позапланового заходу (позапланової перевірки) визначено в ч. 1 ст. 6 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.

Відповідно до цієї норми права, підставами для здійснення позапланових заходів є:

подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб'єктом господарювання у документі обов'язкової звітності, крім випадків, коли суб'єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов'язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов'язаний повідомити суб'єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом;

неподання суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Згідно з ч. 2 статті 6 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 877 встановлено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону № 877 встановлено, що на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім’я та по батькові і засвідчується печаткою.

Частиною 3 статті 7 Закону № 877 встановлено, що у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Відповідно до приписів частини 6 статті 6 Закону №877 за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Частиною 7 статті 7 Закону №877 передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим ПКМУ від 26.04.2017р. №295 (надалі - Порядок 295).

Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці (п. 2 Порядку 295).

Пунктом 5 Порядку 295 передбачено, що інспекційні відвідування проводяться:

за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту;

за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;

за інформацією:

Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати;

ДФС та її територіальних органів про:

невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;

факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;

роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника;

Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:

роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної;

роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;

роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків;

працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;

роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки");

роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;

роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів;

роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (п. 19 Порядку 295).

В ході розгляду справи судом встановлено, що 13.06.2018 року на ім’я начальника ГУ Держпраці ОСОБА_10 від ОСОБА_11 надійшов лист б/н б/д щодо проведення перевірки всіх підприємців, робітників, які використовують найману працю без оформлення трудових відносин та вжити заходів стосовно офіційного працевлаштування працівників.

При цьому, зазначена особа не зазначила у заяві про порушення стосовно нього законодавства про працю або що стосовно нього порушено правила оформлення трудових відносин. Також заявником до контролюючого органу не зазначено про порушення, що спричинило шкоду його правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності), як це вимагають приписи ч. 1 ст. 6 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” та п. 5 Порядку 295.

Крім того, суд відзначає, що відповідно до ст. 5 Закону України “Про звернення громадян” від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР встановлені вимоги до звернення, зокрема, у зверненні має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв’язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз’ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Дослідивши звернення ОСОБА_11 суд зауважує на те, що воно не відповідає встановленим Законом вимогам, та не відповідає ознакам, визначеним підпунктами 1,2,4-7 пункту 5 Порядку № 295 позаяк не містить імені та по батькові заявника, місце його проживання та дату підписання звернення. За таких обставин, відповідач мав би виконати законодавчо встановлений обов’язок щодо повернення вказаного звернення з відповідними роз’ясненнями, але навпроти, в порушення приписів ч. 8 ст. 5 Закону України “Про звернення громадян” не вчинив обов’язкових дій, результатом чого стало прийняття наказу, який є протиправним.

А отже у відповідача не було законних підстав для здійснення інспекційного відвідування позивача.

Незважаючи на те, що позивачем не заявлено позовних вимог щодо скасування наказу відповідача від 22.06.2018 № 01.01-07/793 про проведення заходу державного контролю, суд вважає, що наведений вище аналіз наявності підстав для здійснення інспекційного відвідування позивача має значення для вирішення справи з точки зору оцінювання допустимості доказів, отриманих відповідачем під час здійснення інспекційного відвідування.

Крім того, позивач у судовому засіданні заперечував факт надання відповідачу будь-яких документів та/або їх копій в ході інспекційного відвідування, яке було здійснено в період з 22.06.2018 р. по 23.06.2018 р. за виключенням письмових пояснень представника позивача ОСОБА_12, мотивуючі зокрема тим, що заява ОСОБА_11, яка стала підставою для здійснення інспекційного відвідування датована 11 червня 2018 року, а копії документів, що знаходяться в матеріалах інспекційного відвідування, завірені представником позивача ОСОБА_12 31 травня 2018 року, тобто за декілька тижнів до здійснення інспекційного відвідування.

В матеріалах справи відсутні будь-які супроводжувальні листи, запити та інші докази, які б підтверджували факт отримання посадовими особами відповідача копій документів від позивача або його представників.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачається, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи, що у відповідача не було законних підстав для проведення інспекційного відвідування позивача, а матеріали справи не містять жодних доказів отримання документів відповідачем в порядку, встановленому законом, суд доходить висновку, що докази, які були отримані відповідачем під час цього інспекційного відвідування є недопустимими.

Як встановлено судом, на підставі наказу про проведення заходу державного контролю від 22.06.2018р. № 01.01.-07/793 та направлення на перевірку № 01.01-94/02.04/1633 від 22.06.2018 року (т.1 а.с.25) посадовою особою відповідача проведено перевірку (інспекційне відвідування) місця здійснення господарської діяльності позивачем.

Перевірка проводилась у період з 22.06.2018 року по 23.06.2018 року.

За результатами перевірки складено акт №ХК0693/303/АВ від 23.06.2018 року, яким встановлено порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП, а саме шість працівників було допущено до виконання роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу (т.1 а.с.26-36).

На підставі акту перевірки відповідачем, 23.06.2018 року винесено припис про усунення виявлених порушень № ХК0693/303/АВ/П (т.1 а.с.37) та 19.07.2018 року прийнято оскаржувану постанову № ХК0693/303/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу в сумі 670 140 грн. на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України (т.1 а.с.48-52).

Позивач, 03.07.2018 року звернувся до начальника ГУ Держпраці у Харківській області зі скаргою про визнання протиправним та скасування Припису № ХК0693/303/АВ/П від 23.06.2018 року (т.1 а.с.47).

Листом від 16.07.2018 року №7855/2.04-15/8522 припис про усунення виявлених порушень № ХК0693/303/АВ/П від 23.06.2018 року залишено без змін (т.1 а.с. 43-45).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

У відповідності до ст. 38 Закону України “Про охорону праці” від 14 жовтня 1992 року №2694-ХІІ державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

За правилами ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. № 96 (надалі - Положення № 96), державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов’язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Відповідно до пп. 6 п. 4 вказаного Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно підпункту 50 пункту 4 Положення № 96 Держпраці видає в установленому порядку роботодавцям, суб'єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні або за кордоном, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, фондам загальнообов'язкового державного страхування, виконавчим органам міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад, а також центральним органам виконавчої влади обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства з питань, які належать до компетенції Держпраці, та вносить пропозиції щодо накладення дисциплінарних стягнень на посадових осіб, винних у порушенні законодавства

Головне управління Держпраці в Харківській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується згідно Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затверджене наказом Міністерства соціальної політики України № 340 від 27.03.2015 р. (далі – Положення № 340).

Підпунктом 46 пункту 4 Положення № 340 передбачено, що управління Держпраці видає в установленому порядку роботодавцям, суб'єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні або за кордоном, наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, фондам загальнообов'язкового державного страхування, виконавчим органам міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад, а також центральним органам виконавчої влади обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень законодавства з питань, які належать до компетенції Держпраці, та вносить пропозиції щодо накладення дисциплінарних стягнень на посадових осіб, винних у порушенні законодавства

Так, Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (Закон № 877) визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Частиною 8 ст. 7 Закону № 877 визначено, що припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

Пунктом 19 Постанови КМУ № 295 передбачено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування (п. 23 Постанови КМУ № 295).

Форму припису про усунення виявлених порушень затверджено наказом Міністерства соціальної політики України "Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів" від 18.08.2017 р. № 1338.

Зазначена форма припису, про застосування якої зазначено інспектором праці ОСОБА_13 під час складання припису №ХК0693/303/АВ/П, містить , зокрема, графу «зміст виявленого порушення». Позаяк під час винесення припису не встановлюється факт та зміст виявленого порушення, то ці обставини відображаються виключно у відповідності з актом інспекційного відвідування.

Водночас висновки, що містяться в акті та приписі не відповідають вимогам чинного законодавства, позаяк повноважень позивачу щодо встановлення фактів заміни та приховування трудових відносин договорами цивільно-правового характеру чинним законодавством не надано. У чинному законодавстві відсутні критерії та ознаки за якими інспектор з праці може зробити означені висновки щодо такої заміни та приховування. Чинне законодавство не містить визначення заміни та приховування трудових відносин договорами цивільно-правового характеру.

Крім того, оскаржуваний припис містить зазначення про порушення позивачем статті 24 КЗпП фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3 шість працівників було допущено до виконання роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу та зобов’язання позивача усунути такі порушення,

Суд відзначає, що означена вимога є покладанням на фізичну особу-підприємця додаткового тягаря – виконання укладених та не розірваних, не визнаних недійсними в установленому законом порядку договорів підряду й одночасно оформлення наказу на цих же осіб – виконавців за договорами підряду про прийняття на роботу з відповідними наслідками щодо оплати тих самих робіт, що передбачені укладеними договорами підряду з відповідною оплатою. Винагорода у такому випадку буде сплачуватись одній і тій же особі як за роботи, виконувані за договором підряду, так і за таку ж саму роботу, виконувану цією ж особою згідно штатного розкладу у разі видання наказу про прийняття на роботу.

Судом встановлено, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та фізичною особою ОСОБА_9 укладено договір підряду на виконання робіт №6/2018 від 01.01.2018 (т.1 а.с.53). Факт виконання робіт по вказаному договору підтверджено актами наданих послуг №6/01 від 31.01.2018 року, №6/02 від 28.02.2018 року, №6/03 від 31.03.2018 року, №6/04 від 30.04.2018 року (т.1 а.с. 54-57).

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та фізичною особою ОСОБА_8 укладено договір підряду на виконання робіт №5/2018 від 01.01.2018 (т.1 а.с.72). Факт виконання робіт по вказаному договору підтверджено актами наданих послуг №5/01 від 31.01.2018 року, №5/02 від 28.02.2018 року, №5/03 від 31.03.2018 року, №5/04 від 30.04.2018 року (т.1 а.с. 73-76).

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та фізичною особою ОСОБА_7 укладено договір підряду на виконання робіт №4/2018 від 01.01.2018 (т.1 а.с.91). Факт виконання робіт по вказаному договору підтверджено актами наданих послуг №4/01 від 31.01.2018 року, №4/02 від 28.02.2018 року, №4/03 від 31.03.2018 року, №4/04 від 30.04.2018 року (т.1 а.с. 92-95).

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та фізичною особою ОСОБА_6 укладено договір підряду на виконання робіт №3/2018 від 01.01.2018 (т.1 а.с.108). Факт виконання робіт по вказаному договору підтверджено актами наданих послуг №3/01 від 31.01.2018 року, №3/02 від 28.02.2018 року, №3/03 від 31.03.2018 року, №3/04 від 30.04.2018 року (т.1 а.с. 109-112).

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та фізичною особою ОСОБА_5 укладено договір підряду на виконання робіт №2/2018 від 01.01.2018 (т.1 а.с.128). Факт виконання робіт по вказаному договору підтверджено актами наданих послуг №2/01 від 31.01.2018 року, №2/02 від 28.02.2018 року, №2/03 від 31.03.2018 року, №2/04 від 30.04.2018 року (т.1 а.с. 129-132).

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та фізичною особою ОСОБА_4 укладено договір підряду на виконання робіт №1/2018 від 01.01.2018 (т.1 а.с.146). Факт виконання робіт по вказаному договору підтверджено актами наданих послуг №1/01 від 31.01.2018 року, №1/02 від 28.02.2018 року, №1/03 від 31.03.2018 року, №1/04 від 30.04.2018 року (т.1 а.с. 147-150).

Як встановлено також під час розгляду справи між сторонами укладалися завдання на виконання робіт за договорами (а.с. т.1 58-71, 77-90, 96-107, 113-127, 133-145, 151-162).

Крім того, як встановлено в акті інспекційного відвідування винагорода, передбачена договорами сплачена виконавцям з урахуванням сум сплачених податків та зборів, сум єдиного внеску.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Зі змісту наведеної статті вбачається, що трудовий договір характеризується, зокрема, тим, що працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. У трудових договорах також визначається обов'язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов'язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків є цивільно-правовим договором.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України закріплено юридичну конструкцію договору про надання послуг, яка передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

При цьому, договір про надання послуг не є трудовим договором, та відносини, що виникають між його сторонами вимогами законодавства про працю не регулюються.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У випадку, коли фізичні особи не надавали замовнику трудових книжок, вони не входять до штату підприємства, не підлягають правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснюється, заробіток осіб, з якими укладені договори, залежить виключно від кількісних показників виконання договору - кількості виконаних заявок замовника, а відносини між товариством та виконавцем не передбачають заздалегідь встановлених норм виконання робіт, мінімальної плати за договором, то вказані відносини відповідають ознакам договору про виконання робіт.

Так, відповідно до ст. 837 Цивільного Кодексу одна сторона (підрядчик) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договори з громадянами на використання їхньої праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільно-правового законодавства, при цьому слід розрізняти особливості цих договорів.

Цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу.

Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою.

Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд по справі № 820/1432/17 та у своїй постанові від 04.07.2018 р.

Таким чином, суд зазначає про помилковість судження суб’єкта владних повноважень про наявність ознак трудових відносин за цивільно-правовими угодами, а саме: сторони визначили, що роботи за цими договорами виконуються на страх та ризик виконавця, виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку позивача та самостійно визначає місце та час проведення тренування, позивач здійснював оплату саме за виконані роботи, з отриманих сплат за виконані роботи, виконавці відраховували податки з доходів фізичних осіб та інші обов’язкові платежі, а відтак, відповідач дійшов хибного висновку про те, що позивач та гр. ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 фактично вступили у трудові відносини, що мають бути оформлені наказом чи розпорядженням роботодавця.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору. Тобто сторони мають право укладати договори, в тому числі й не передбачені актами цивільного законодавства, але відповідають його загальним принципам. При цьому сторони на власний розсуд визначають і узгоджують умови договорів. Укладаючи цивільно-правовий договір, його сторони самостійно визначають його характер, узгоджують усі його істотні умови і скріплюють їх своїми підписами. Законодавство не встановлює обмежень щодо статусу виконавців (за винятком того, що для деяких робіт потрібна ліцензія) і щодо тривалості виконання робіт або надання послуг.

Фізична особа може виконувати роботи як на підставі трудового договору, так і цивільно-правового договору. Зазначене неодноразово підкреслювало Мінсоцполітики у листах від 16.05.2011 р. № 151/06/186-11 і від 20.04.2012 р. № 64/06/187-12.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ОСОБА_14 України делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Частинами 1 та 2 статті 213 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 11 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою КМУ №295 від 26.05.2017р. визначено права посадових осіб інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, при цьому інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору, встановлювати факти недійсності таких договорів та визнавати їх такими, приховують інші правові відносини, зокрема трудові.

Судових рішень, згідно яких цивільно-правові договори між позивачем та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 є неукладеними, розірваними, визнаними недійсними в матеріалах справи не міститься. Учасники справи у судовому засіданні заперечили їх наявність.

Крім того, суд відзначає, що механізм накладення на суб’єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509.

Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади;

акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Крім того суду зазначає, що порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення врегульовано Постановою КМУ від 17 липня 2013 р. № 509, яка не передбачає такої підстави для накладення штрафу як акт інспекційного відвідування, натомість, визначаючи підставою акт перевірки, яку, як стверджує відповідач, він взагалі не проводив. Тобто, якщо підставою для винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу були результати саме інспекційного відвідування, то вона також є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки відсутня така підстава для її винесення як акт інспекційного відвідування.

Згідно з вимогами ст. 8 ОСОБА_14 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_14 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_14 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_14 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_14 України гарантується.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та відповідно до ст.9 ОСОБА_14 України є частиною національного законодавства.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" встановлено: "Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами".

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень (ч. 1). У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені ОСОБА_14 та законами України (п.1, ч. 2).

Згідно до ч. 2 ст. 19 ОСОБА_14 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_14 та законами України.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про протиправність припису від 23.06.2018 р. про усунення виявлених порушень № ХК0693/303/АВ/П та постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК0693/303/АВ/П/ТД-ФСвід19.07.2018 року, а тому вони підлягають скасуванню.

Розподіл судових витрат здійснюється на підставі статті 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (в'їзд Набережний, б.1, кв. 72, смт. Пісочин, Харківська область, 62418, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39779919) про визнання протиправними та скасування припису і постанови – задовольнити у повному обсязі.

Скасувати припис Головного управління Держпраці у Харківській області про усунення виявлених порушень №ХК0693/303/АВ/П від 23.06.2018 р.

Скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК0693/303/АВ/П/ТД-ФС від 19.07.2018 року.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 10 жовтня 2018 року.

Суддя Бадюков Ю.В.