Рішення № 77020564, 09.10.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 жовтня 2018 р. № 2040/7292/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській обл., ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради про скасування рішення та постанови, зобов'язання вчинити певні дії.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд:

- скасувати рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Московського району м. Харкова Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради, оформлене протоколом №89 від 25.07.2018 року про припинення виплати всіх видів соціальних допомог та про призупинення дії довідки внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1;

- зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харків (ЄДРПОУ: 22682655) відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) з 01.06.2018 року;

- скасувати постанову начальника Харківського міського відділення ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області від 27.07.2018 року №2052/28335/7186/25 про припинення страхових виплат ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) та зобов’язати відновити нарахування та виплату страхових виплат з 01.08.2018 року;

- допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць; судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у зв'язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції у с. Село Зеленодільське Луганської області позивач був вимушений покинути своє постійне місце проживання та переїхати до Московського району м. Харкова, де і став на облік, як внутрішньо переміщена особа, про що ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради було видано відповідну довідку №0000416094 від 23.11.2017 р.

Позивач перебуває на обліку в ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харків та отримує пенсію за віком згідно ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також перебуває на обліку у Хаврківському міському відділення ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській обл. та отримує страхові виплати.

З 01.06.2018 р. відповідач, ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, припинив виплату пенсії згідно підпунктів 4 і 5 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 р. №365, у зв’язку із скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи.

Відповідач, Харківське міське відділення ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській обл., з 01.08.2018 року припинив страхові виплати на підставі протоколу комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Московського району м. Харкова № 89 від 25.07.2018 року у звязку із непідтвердженням місця проживання.

Позивач вважає скасування довідки та призупинення пенсії протиправним, в зв'язку з чим звернувся до суду.

Ухвалою суду від 06.09.2018 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачам надати відзив на адміністративний позов, а також витребувано у відповідача, УПФУ в Московському районі м. Харкова завірену копію пенсійної справи позивача, витребувано у відповідачів інформацію щодо припинення, нарахування та виплату пенсії та інших видів соціальних допомог позивачу, витребувано у ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради докази на підтвердження наявності підстав для призупинення довідки внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1. Зобов'язано відповідачів надати до суду докази у 15-денний строк з дня одержання копії Ухвали про відкриття спрощеного провадження. Відповідачу було роз'яснено порядок подання доказів, що витребовуються судом, а також наслідки ненадання та неповідомлення причин ненадання таких доказів без поважних причин або без повідомлення причин.

Ухвала суду від 06.09.2018 року отримана ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради - 10.09.2018 року, ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова - 10.09.2018 року, ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській обл. - 10.09.18 року.

14.09.2018 року відповідач ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, в межах строку, встановленого судом на подання відзиву, надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому проти задоволення позову заперечує, посилаючись на правомірність призупинення пенсії позивачу.

21.09.2018 року, ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради в межах строку, встановленого судом на подання відзиву, надало до суду відзив на адміністративний позов, в якому проти задоволення позову заперечує, з підстав того, що довідку позивача скасовано відповідно до вимог закону, зокрема ст. 12.

25.09.2018 року ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській обл., в межах строку, встановленого судом на подання відзиву надало відзив та копії доказів на виконання ухвали суду про витребування доказів від 06.09.2018 року.

Суд зазначає, що в строк, встановлений судом, в тому числі станом на дату винесення рішення у справі, відповідачем, ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, не виконано вимоги ухвали від 06.09.2018 року, та не надані докази, які було витребувано судом вказаною ухвалою.

ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради разом з відзивом на позовну заяву надано незавірені ксерокопії документів: листа УПФУ в Московському районі, витягу зі списку невстановленого зразка, з якого неможливо встановити сутність та значення інформації, що в ньому зазначено, акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, Протокол № 89 від 25.07.2018 року засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Московського району м. Харкова, з резолютивної частини якого неможливо встановити, чи стосується вказаний протокол особи позивача. Суд зазначає, що вказані докази подані до суду з порушенням вимог, встановлених ст. 94 КАС України, відповідно до якої письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відтак, в суду не має підстав вважати витягу зі списку невстановленого зразка, з якого неможливо встановити сутність та значення інформації, що в ньому зазначено та Протокол № 89 від 25.07.2018 року засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Московського району м. Харкова, з резолютивної частини якого неможливо встановити, чи стосується вказаний протокол особи позивача належними доказами наявності підстав для скасування довідки та соціальних виплат позивачу.

Крім того, відповідно до статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відтак, з огляду на те, що докази надані ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради разом з відзивом на позовну заяву не завірені у встановленому законом порядку, суд не бере вказані докази до уваги.

Оскільки ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова та ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради у строк встановлений судом не надано письмових доказів, які витребовував суд, поданих у встановленому законом порядку, а саме відповідно до ст. 94 КАС України, ухвала суду від 06.09.2018 року в частині витребування доказів у ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради залишається невиконаною.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до положень п. 12 ч. 1 ст. 4 КАС України у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

12) судове рішення - рішення, постанова, ухвала суду будь-якої інстанції.

Відповідно до ч. 9 ст. 80 КАС України у разі неподання суб’єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з’ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

За таких обставин суд розглядає справу за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

У зв'язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції у с. Село Зеленодільське Луганської області позивач був вимушений покинути своє постійне місце проживання та переїхати до Московського району м. Харкова, де і став на облік, як внутрішньо переміщена особа, про що ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради було видано відповідну довідку №0000416094 від 23.11.2017 р

Позивач перебуває на обліку УПФУ в Московському районі м. Харкова та отримує пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а також перебуває на обліку у Хаврківському міському відділення ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській обл. та отримує страхові виплати.

Однак, з 01.06.2018 р. відповідач, УПФУ в Московському районі м. Харкова зупинив виплату пенсії згідно підпунктів 4 і 5 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 р. №365 з підстав незнаходження позивача за місцем фактичного проживання/перебування.

Згідно відповіді ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради від 16.08.2018 р. №03-9014, комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Московського району м. Харкова прийнято рішення про припинення всіх соціальних виплат, довідку внутрішньо переміщеної особи позивача призупинено у зв'язку з непідтвердженням місця проживання.

Доказів на підтвердження наявності такого рішення ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради до суду не надало, доказів щодо наявності підстав для припинення соціальних виплат та зупинення дії довідки відповідачем, ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради також до суду не надано.

Відповідач, Харківське міське відділення ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській обл., Постановою від 27.07.2018 року припинив щомісячні страхові виплати позивачу в розмірі 2135,35 у звязку з непідтвердженням фактичного місця проживання з 01.08.2018 року на підставі протоколу комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Московського району м. Харкова № 89 від 25.07.2018 року у зв'язку із непідтвердженням місця проживання.

З 22.11.2014 набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зокрема, відповідно до статті 7 Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами пункту 71 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

Факт того, що дію довідки зупинено ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради не ставиться під сумнів сторонами, з огляду на що доказуванню не підлягає.

В той же час, в матеріалах справи відсутні докази про наявність підстав для скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи позивача від 23.11.2017 року № НОМЕР_2 органом, який її видав - ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради.

До матеріалів справи також не додано доказів наявності рішення керівника уповноваженого органу за місцем проживання особи.

Крім того, сам відповідач, ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради, у листі від 16.08.2018 зазначає, що дію довідки зупинено, а не скасовано.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що довідка не скасована.

Зупинення дії довідки внутрішньо переміщеної особи не передбачено чинним законодавством України, а відтак не є встановленим законом та іншими нормативно-правовими актами способом дії суб'єкта владних повноважень, відповідно до ст. 19 Конституції України.

До матеріалів справи не надано жодних доказів відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства, з яких можливо встановити про наявність підстав для скасування/зупинення довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, та наявності повноважень щодо зупинення дії довідки у відповідача, ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради.

Стосовно зупинення виплати пенсії позивачу відповідачем ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, суд зазначає наступне.

З урахуванням ненадання на вимогу суду копії пенсійної справи позивача, що обумовило вирішення справи за наявними в матеріалах справи доказами, а також будь-яких інших доказів на підтвердження наявності рішення органу пенсійного фонду щодо зупинення виплати пенсії позивачу, суд вважає за можливості визнати той факт, що будь-яке рішення про зупинення або припинення виплати позивачу пенсії за віком відповідачем, ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, не приймалося.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача, ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова на результати обміну інформацією з органами соціального захисту населення, на підставі яких пенсію призупинено з 01.06.2018 року у зв'язку з непідтвердженням фактичного місця проживання.

Довідку внутрішньо переміщеної особи, видану на ім'я позивача від 23.11.2017 року № НОМЕР_2 не було скасовано.

Судом критично оцінюються посилання ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова на інформацію з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», оскільки до матеріалів справи відповідачем не надано доказів, що підтверджують наявність такої інформації у вказаній системі.

Як вбачається з відзивів та відповідей відповідачів, наданих на запити позивача, нормативною підставою припинення соціальних виплат визначено п. 7 та 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 №365.

Рішення про припинення усіх соціальних виплат прийнято комісією ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради 25.07.2018 року на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов сімї від 23.07.2018 року складеного відповідно до Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 №365.

Відповідно до Постанови окружного адміністративного суду м. Києва від 29.06.2017 у справі № 826/12123/16, яке набрало чинності 04.07.2018 року визнано нечинними (з моменту набрання законної сили постановою) окремі положення (пункти 7, 8, 9, 13) Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування (в повному обсязі), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. № 365 та абз. 10 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 5 листопада 2014 р. № 637.

Вказане рішення суду залишено в силі Київським апеляційним адміністративним судом, та станом на дату прийняття рішення відповідачами та вчинення дій щодо припинення виплат є чинним, не скасовано у встановленому законом порядку, дію вказаної постанови не зупинено, а отже вона підлягає виконанню на всій території України усіма органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями.

За таких обставин, судом встановлено, що дії та рішення, вчинені та прийняті відповідачами, ґрунтуються на нормах Постанови КМУ, яка станом на дату вчинення вказаних дій та винесення спірних рішень була нечинною.

За таких обставин суд дійшов висновку, що припинення пенсії соціальних виплат позивачу а також призупинення дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеноїособи не грунтуються на чинних на момент вчинення та ухвалення нормах законодавства та без наявності повноваження на вчинення вказаних дій та прийняття рішень.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 12 Закону № 1706-VII визначені підстави для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення (абзац сьомий частини першої статті 12 цього Закону).

Відповідачем, ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради та його керівником такого рішення прийнято не було.

Згідно статті 14 Закону № 1706-VII (Заборона дискримінації) внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058).

Питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії врегульовані у статті 49 Закону №1058.

Статтею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV. Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Ураховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами. У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу (див. цитату у п. 25 цього рішення). У цих рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Відповідачем, ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській обл. прийнято Постанову про припинення страхових виплат позивачу із посиланням на ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхуваня".

Відповідно до ст. 44 вказаного закону Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім’ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів. Фонд може затримати страхові виплати до з’ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.

У постанові відповідача відсутні посилання на норми закону чи іншого нормативно-правового акту, відповідно до якого визначено підставу для припинення виплат.

Підстави для припинення виплат визначені ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхуваня", яким зазначено, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з’ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов’язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;

6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Проте, постанова відповідача не містить посилання на ст. 46 вказаного закону та на будь-яку із встановлених законом підстав.

Суд також звертає увагу на те, що листом від 27.08.2018 року № 11.03-11/5597 відповідач, ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області також зазначив підставу припинення виплат - посилаючись на протокол комісії від 25.07.2018 року № 89 винесений на підставі нечинного нормативно-правового акту та власне на норми вказаного акту, який станом на дату прийняття постанови відповідача також був нечинним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Призупиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії та соціальних виплат а також призупинення дії довідки за відсутності передбачених законами України підстав та повноважень, було порушено право позивача на отримання пенсії та соціальних виплат, які є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав встановлених законом для зупинення дії довідки, припинення або зупинення позивачеві виплати пенсії, страхових виплат та виконання відповідачами рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Крім того, суд не бере до уваги посилання органу пенсійного фонду, зокрема на скасування довідки внутрішньо переміщеної особи також і з тих підстав, що як вже було встановлено судом, таке скасування було здійснено без наявності підстав, встановлених законом.

Стосовно поновлення виплати пенсії позивачу та виплати недоплачених сум за минулий період, суд зазначає наступне.

Як вбачається з ст. 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що для поновлення виплати пенсії, незалежно від її виду застосовується порядок, визначений ч. 3 ст. 35 Закону.

Частиною 3 статті 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що у разі, якщо строк повторного огляду медико-соціальної експертизи інвалідом пропущений з поважних причин або в разі визнання його знову інвалідом, виплата пенсії по інвалідності відновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня повторного огляду, але не більш як за три роки, якщо орган медико-соціальної експертизи визнає її за цей період інвалідом.

Оскільки ст. 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» прямо відсилає саме до порядку, встановленого для відновлення пенсійних виплат інвалідам, до яких позивач не відноситься, суд застосовує зазначену норму в частині власне порядку, а саме строків та принципів відновлення відповідної пенсії позивача. Відтак, як вбачається з абзацу першого ч. 3 ст. 35 Закону, виплата пенсії відновлюється з дня, з якого припинено виплату, але не більше як за три роки.

Як вбачається з матеріалів справи, пенсію позивачу призупинено з 01.06.2018 року. Зазначений термін не перевищує трьох років, а, відтак, пенсія позивачу має бути відновлена, нарахована та виплачена за весь період призупинення починаючи з 01.06.2018 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Відтак, повноваження щодо поновлення виплати пенсії законом покладено саме на орган Пенсійного фонду. При цьому закон не конкретизує який саме орган Пенсійного фонду має реалізувати зазначене повноваження - чи той що припинив виплату чи той що її відновлює (у випадках, коли зазначені дії здійснюють різні територіальні органи Пенсійного фонду).

Відповідно до положень про Пенсійний фонд України, Про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, Про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, спільним для усіх рівнів органів Пенсійного фонду основним завданням органів Фонду є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

З огляду на це реалізація повноважень, визначених ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є реалізацією на практиці основного завдання органів Пенсійного фонду – реалізації державної політики з питань пенсійного забезпечення, яке покладається на кожний орган Пенсійного фонду незалежно від рівня, та може бути реалізовано відповідним органам в межах наданої законом компетенції.

Відтак повноваження органу Пенсійного фонду щодо поновлення виплати пенсії встановлені ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», норми якої не визнані неконституційними та не втратили чинність на момент виникнення спірних правовідносин, а відтак підлягали застосуванню і реалізації з боку органу Пенсійного фонду.

Крім того, статтею 49 зазначеного Закону визначений строк, з якого поновляється виплата (відповідно до порядку, встановленого ч. 3 ст. 35 Закону) – з дня, з якого припинено виплату, але не більш як за три роки.

Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються зокрема умови, норми та порядок пенсійного забезпечення. Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» виключно цим Законом визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що дії та рішення відповідачів не відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а отже позов підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 243-246, 255-257, 263, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській обл., ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради про скасування рішення та постанови, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Скасувати рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Московського району м. Харкова Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради, оформлене протоколом №89 від 25.07.2018 року про припинення виплати всіх видів соціальних допомог та про призупинення дії довідки внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1;

Зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харків (ЄДРПОУ: 22682655) відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) з 01.06.2018 року;

Скасувати постанову Харківського міського відділення ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області від 27.07.2018 року №2052/28335/7186/25 про припинення страхових виплат ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) та зобов’язати відновити нарахування та виплату страхових виплат з 01.08.2018 року;

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради (проспект Тракторобудівників, 144, м Харків, 61121, код ЄДРПОУ:25864181) до Державного бюджету України (Отримувач коштів: УК Основ'ян/мХар Основ'янсь/22030101 , код за ЄДРПОУ: 37999628, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, р/р 34318206084012, код класифікації доходів бюджету: 22030101) за рахунок бюджетних асигнувань суму судового збору, що підлягав сплаті при поданні позову в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова до Державного бюджету України (отримувач коштів: УК Основ'ян/мХар Основ'янсь/22030101 , код за ЄДРПОУ: 37999628, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, р/р 34318206084012, код класифікації доходів бюджету: 22030101) за рахунок бюджетних асигнувань суму судового збору, що підлягав сплаті при поданні позову в розмірі 704,80 грн. (сімсот чтоири гривні 80 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (61200, м. Харків, м-н Конституції, б. 1 Палац праці, 3 підїзд, 4 поверх, код ЄДРПОУ: 41313928) до Державного бюджету України (Отримувач коштів: УК Основ'ян/мХар Основ'янсь/22030101 , код за ЄДРПОУ: 37999628, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, р/р 34318206084012, код класифікації доходів бюджету: 22030101) за рахунок бюджетних асигнувань суму судового збору, що підлягав сплаті при поданні позову в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Суддя Кухар М.Д.