Рішення № 77020131, 02.10.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2018 р. Справа №1840/3267/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України про визнання відповіді протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі – позивач, ОСОБА_2І.) звернувся до суду з позовною заявою до Державної казначейської служби України (далі – відповідач, ДКС України, Казначейство), в якому просив:

- визнати протиправною відповідь відповідача вих.№5-13/729-12448 від 31.07.2018 на заяву ОСОБА_2 від 12.07.2018 по невиконанню виконавчого листа Сумського окружного адміністративного суду в справі №818/573/17 від 05.10.2017 та постанови Сумського окружного адміністративного суду в справі №818/573/17 від 06.06.2017;

- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 12.07.2018.

Свої вимоги мотивував тим, що відповідачем, при наданні відповіді на його заяву від 12.07.2018 з приводу причин невиконання рішення суду з 05.10.2017 по 12.07.2018 у справі №818/573/17, листом за вих.№5-13/729-12448 від 31.07.2018 було порушено вимоги ст.ст. 7, 15 Закону України «Про звернення громадян». Стверджує, що на порушення вказаних норм, відповідь на його заяву була надана особою, дії якої він оскаржив, в той час, як це прямо заборонено приписами Закону України «Про звернення громадян» та відповідно до норм якого відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов’язковому порядку надається тим органом, який одержав ці заяви й до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов’язки. Крім того, зазначає, що на порушення даного Закону, у відповіді не було роз’яснено порядок оскарження ухваленого рішення, а зміст відповіді не відповідає дійсності, оскільки докази направлення до Міністерства фінансів України листів з пропозиціями щодо необхідності внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України» в частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504040, стосуються інших періодів і не є належними доказами своєчасного надання пропозицій Мінфіну щодо необхідності.

Ухвалою суду від 31.08.2018 було відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

21.09.2018 та 25.09.2018 до суду надійшов відзив та додаткові пояснення від ДКС України, у якому представник відповідача проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні (а.с.16-17,23-26). Зазначила, що на адресу ДКС України надійшла заява позивача від 12.07.2018, яка у встановленому законом порядку та строк була розглянута та на адресу ОСОБА_2 направлена відповідь. Відмічає, що повноваження юридичного департаменту ДКС України надавати відповідь на звернення позивача визначені у наказі ДКС України від 18.04.2017 №122, згідно з яким директор Юридичного департаменту уповноважений підписувати листи інформаційного характеру, що надсилаються на бланках Казначейства, зокрема, листи, що стосуються виконання рішень про безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників до підприємств, установ, організацій та громадян. Зазначає, що Законом України «Про звернення громадян» звернення позивача не віднесено до категорій звернень, які підлягають обов’язковому особистому розгляду першим керівником Казначейства. У зв’язку з цим стверджує, що лист Казначейства, зазначений у позовній заяві, оформлений належним чином та підписаний уповноваженою посадовою особою Казначейства. До того ж 28.08.2018 відповідачем проведено оплату по виконавчому листу по справі №818/573/17, а тому вважає, що відсутні будь-які підстави для задоволення позову.

26.09.2018 ухвалою суду за клопотанням представника відповідача розгляд справи було ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 02.10.2018.

Позивач, повідомлений належним чином в судове засідання не з’явився, у позові просив справу розглядати у його відсутності. Надав суду відповідь на відзив.

У зв’язку з цим, суд вважав можливим розглядати справу у відсутності позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві, без посилання на Закон України «Про захист персональних даних». Стверджувала, що відповідь на звернення позивача була надана у строк та порядок, передбачений Законом України «Про звернення громадян», просила відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться. У справа, визначених частиною першою цією статті, заявами по суті справи є позов та відзив (ч.3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України)

Заслухавши представника відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до голови ДКС України ОСОБА_3 із заявою від 12.07.2018, в якій, у зв’язку з тривалим невиконанням директором юридичного департаменту ДКС України ОСОБА_4, зокрема, рішення Сумського окружного адміністративного суду №818/573/17 від 05.10.2017 просив надіслати на його адресу відповідь з вказанням причин невиконання рішення суду (а.с.9-10).

Листом за вих.№5-13/729-12448 від 31.07.2018 ДКС України за підписом директора юридичного департаменту ДКС України ОСОБА_4 була надана відповідь, в якій, з посиланням на п.1 п.9 розділу ІV Бюджетного кодексу України та п.п.3,38 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 зазначено, що безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за черговістю надходження таких рішень, за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету. Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на поточний рік за програмою КПКВК 3504030 передбачено 33,65млн гривень. Казначейством у межах зазначених вище асигнувань у поточному році виконано виконавчих документів на загальну суму 10,10 млн. гривень. Станом на 31.07.2018 на виконанні у Казначействі перебувають виконавчі документи на загальну суму 19,24млн.грн., які надійшли та зареєстровані раніше, зокрема, виконавчого листа Сумського окружного адміністративного суду №818/573/17. Враховуючи викладене питання щодо перерахування коштів на користь ОСОБА_2 буде розглянуто орієнтовано у четвертому кварталі 2018році (а.с.12).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до статей 5, 7 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 №2657-ХІІ, кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі – Закон України «Про звернення громадян») громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Під зверненнями громадян, згідно ст. 3 Закону України «Про звернення громадян», розуміються викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань) (частина 1 статті 15 Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень, серед іншого, зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що орган, до якого направлена заява громадянина, зобов'язаний об'єктивно, всебічно і вчасно її розглянути, перевірити викладені в ній факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечити його виконання, а також повідомити громадянина про наслідки розгляду такої заяви.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що зміст відповіді в оскаржуваній частині фактично не відповідає дійсності, оскільки докази направлення до Міністерства фінансів України листів з пропозиціями щодо необхідності внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України» в частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504040, стосуються інших періодів і не є належними доказами своєчасного надання пропозицій Мінфіну щодо необхідності. Проте вказані доводи судом не приймаються до уваги, оскільки не погодження зі змістом даної відповіді не свідчить про її ненадання.

В той же час згідно ч.ч.2,3 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки (ч.3). Заяви (клопотання) ОСОБА_5 Союзу, ОСОБА_6 Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто (ч.2).

Дійсно, як стверджує представник відповідача, звернення позивача не підпадало під заяву (клопотання), яку в обов’язковому порядку розглядається першим керівником державного органу, та враховуючи вказане Головою ДКС України було передано заяву позивачу на розгляд директору юридичного департаменту ДКС України ОСОБА_4, якому наказом Голови ДКС України ОСОБА_3 від 18.04.2017 №122 «Про розширення повноважень керівників самостійних структурних підрозділів Державної казначейської служби України» було надано повноваження підписувати на бланках ДКС України, зокрема, листи інформаційного характеру, що стосуються виконання рішень про безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників до підприємств, установ, організацій та громадян (а.с.27-30). Однак, відповідачем в даному випадку, не було враховано, що згідно ч.4 ст.7 Закону України «Про звернення громадян» забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Так, як вбачається із заяви від 12.07.2018 позивачем фактично було оскаржено дії директора юридичного департаменту ДКС України ОСОБА_4, про що чітко зазначено у даній заяві, а тому відповідач передаючи на розгляд звернення позивача особі, дії якої були оскаржені, діяв з порушенням ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», а тому звернення позивача не було розглянуто у відповідності до вимог вказаного закону.

Крім того, відповідно до ч.4 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Проте, у відповіді вих.№5-13/729-12448 від 31.07.2018, в якій фактично викладено рішення про відмову у задоволенні вимог, викладених у заяві позивача, подання якої мало на меті виконання судового рішення №818/573/17, не було роз’яснено порядок оскарження прийнятого рішення.

У зв’язку з цим, суд приходить до висновку, що відповідачем, в порушення норм Закону України «Про звернення громадян», не було вжито заходів щодо належного розгляду звернення позивача та така бездіяльність не може відповідати критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України та є протиправною.

При цьому, відповідач, посилаючись на ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України щодо юрисдикції адміністративних судів, просить відмовити у задоволенні позову. Дійсно, позивачем заявлено позовну вимогу про визнання протиправною відповідь ДКС України щодо невиконання рішення суду у справі №818/573/17, в той час як за приписами ст. 5 ч. 1 п. 1, п.1 ч.1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України особа має право просити захист порушених прав, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень щодо розгляду звернення протиправною та зобов’язання вчинити певні дії. Відповідно до п. 4 ч.2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії. Виходячи з наведених норм, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправною відповідь в оскаржуваній частині задоволенню не підлягають, оскільки визнання відповіді протиправною не є належним способом захисту в даній справі. Разом з тим, враховуючи встановлену судом протиправну бездіяльність відповідача, на підставі ст. 9 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України для ефективного захисту прав та інтересів позивача суд вважає необхідним вийти за межі заявлених позовних вимог та визнати бездіяльність відповідача, яка полягала у неналежному розгляді заяви ОСОБА_2, поданої щодо виконання рішення суду №818/573/17 від 05.10.2017 протиправною, зобов’язавши повторно розглянути дану заяву позивача з урахуванням висновків суду.

При цьому, судом враховано, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлює, що судове рішення повинно бути таким, яке можна ефективно виконати на користь сторони, яка виграла справу. Конвенція не передбачає теоретичного захисту прав людини, а має на меті гарантувати максимальну ефективність такого захисту. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, і у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення суду, тому ефективним способом відновлення порушеного права позивача є саме зобов'язання ДКС України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 12.07.18 з урахуванням висновків суду.

Щодо посилань відповідача на порядок виконання рішення судів, вказані доводи судом не приймаються до уваги, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Предметом спору є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду звернення ОСОБА_2, поданого в порядку Закону України «Про звернення громадян» і судом в даній справі перевіряється саме критерії правомірності дій відповідача при наданні відповіді на дане звернення, а не порядок виконання рішення суду чи підстави, які спонукали позивача звернутись з такою заявою.

У позовній заяві ОСОБА_2 просив судові витрати покласти на відповідача. Разом із тим, суд не вбачає підстав для здійснення розподілу судових витрат, відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, так як жодних судових витрат позивачем не було здійснено, а позивач від сплати судового збору звільнений згідно Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 (41601, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Державної казначейської служби України (01601, м.Київ, вул.Бастіонна, буд.6, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання відповіді протиправною та зобов'язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, яка полягає у неналежному розгляді заяви ОСОБА_2 від 12.07.2018 щодо виконання рішення суду у справі №818/573/17.

Зобов’язати Державну казначейську службу України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 12.07.2018, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 08.10.2018.

Суддя І.Г. Шевченко