Ухвала суду № 77019438, 08.10.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/6342/18

Провадження № 2/487/2498/18

УХВАЛА

про забезпечення позову

08.10.2018 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого-судді Біцюка А.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 (АДРЕСА_2), ОСОБА_3 (56224, Миколаївська обл., Березнегуватський р-н, с. Озерівка, вул. Шкільна, 29), третя особа – Заводський відділ державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (54029, м. Миколаїв, вул. Робоча, 1) про визнання договору дарування недійсним і поновлення права власності на житлове приміщення,

В С Т А Н О В И В:

26.09.2018 року ОСОБА_1звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа – Заводський відділ державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання договору дарування недійсним і поновлення права власності на житлове приміщення, в якому посилаючись на недійсність договору дарування квартири АДРЕСА_3, укладеного між відповідачами, просять суд:

1. Визнати договір дарування квартири АДРЕСА_4, укладений 18 січня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4 недійсним з моменту його укладання;

2. Поновити право власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_2.

28.09.2018 року ОСОБА_1 надав до суду заява про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.01.2017 року, в рамках розгляду справи №487/6582/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, на квартиру АДРЕСА_3 було накладено арешт. Не зважаючи на це, 18.01.2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір дарування спірної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4 На сьогоднішній день ОСОБА_1 подано позов про визнання вказаного договору дарування недійсним та поновлення права власності на житлове приміщення. У зв’язку з цим, існує велика вірогідність відчуження відповідачами вказаної квартири, щоб уникнути стягнення боргу за рішенням суду, а тому невжиття у даному конкретному випадку заходів забезпечення позову може утруднити чи взагалі зробити неможливим виконання рішення суду.

Дослідивши матеріали позовної заяви та матеріали заяви про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. При розгляді заяв про забезпечення позову: єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З поданої заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач має припущення про намір відповідачів на відчуження майна.

Враховуючи, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3про визнання договору дарування недійсним і поновлення права власності на житлове приміщення, та у випадку, задоволення судом позову спірний договір дарування буде визнано недійсним, що потягне за собою витребування нерухомого майна з власності відповідача, суд приходить до висновку, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим в подальшому виконання рішення суду, а тому слід вжити заходів до забезпечення позову та накласти арешт на квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 121,4 кв.м. та належить на праві приватної власності ОСОБА_3.

Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1про забезпечення позову – задовольнити.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 121,4 кв.м. та належить на праві приватної власності ОСОБА_3, та заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які дії стосовно зазначеного нерухомого майна.

Роз'яснити положення ст.382 Кримінального кодексу України, згідно яких невиконання рішення (ухвали) суду тягне кримінальну відповідальність.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею.

Ухвала про забезпечення позову може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повний текст ухвали складено 08.10.2018 року.

Суддя Біцюк А. В.