Постанова № 77018197, 08.10.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

336/5808/18

3/336/1831/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

8 жовтня 2018 року

Суддя шевченківського районного суду м. Запоріжжя Галущенко Юлія Андріївна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,який мешкає за адресою м. Запоріжжя, вул.Аптечна 51,місце реєстрації м.Запоріжжя,вул.Ладозька/Мурманська 5/16 кв.19,зі слів пенсіонер

про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

22.09.2018 року приблизно о 14 годині 19 хвилин ОСОБА_2по вул.Іванова 109 в м.Запоріжжі керував автомобілем НОМЕР_1 у стані алкогольного сп*яніння,чим порушив вимоги п.2.9»а» ПДР України.

На розгляд справи в суді ОСОБА_2не з*явився з невідомих причин,про місце та час розгляду справи був повідомлений при складанні протоколу про адміністративне правопорушення під розписку,що відповідає вимогам ст.277-2 КУпАП,заяв про відкладення розгляду справи або іншого змісту судді не подавав.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.41) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

За таких обставин суддя розглянув справу без участі особи,яка притягується до адміністративної відповідальності.

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2по суті порушення зазначив,що автомобілем не керував,з результатами експертизи не згоден.

Справа розглянута відповідно до ч.1 ст.276 КУпАП за місцем вчинення правопорушення.

Всебічно вивчивши матеріали справи, з урахуванням досліджених доказів,суддя встановив,що винуватість ОСОБА_1О.у скоєнні адміністративного правопорушення знайшла своє підтвердження,що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом»,що знайшов своє втілення у практиці Європейського Суду з прав людини,зокрема,у рішенні по справі «Коробов проти України»,з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП,адміністративним правопорушенням(проступком)визнається протиправна,винна (умисна,необережна) дія чи бездіяльність,яка посягає на громадський порядок,власність,права і свободи громадян,на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 130 ч.1 КпАП України передбачає відповідальність,зокрема,за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного,наркотичного чи іншого сп*яніння або під впливом лікарських препаратів.

Як передбачено п.2.9»а» Правил дорожнього руху України(далі ПДР), водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп*яніння або знаходячись під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Водієм згідно п.1.10 ПДР є будь-яка особа,що керує транспортним засобом,вершник,візник,погонич тварин,який веде їх за поводдя,прирівнюється до водія.Водієм є також особа,що навчає керуванню,знаходячись безпосередньо у транспортному засобі.

Зі змісту пояснень ОСОБА_3вбачається,що 22.09.2018 р.о 14.15 год.він на автомобілі «AUDI А4» р.н.HEJ 749 рухався по вул.Іванова,його автомобіль почав «підрізати» автомобіль НОМЕР_1,воді якого вів себе нахабно і через відчинене вікно нецензурно лаявся,погрожував пошкодити майно та застосувати фізичну силу.В районі вул.Іванова 103 в напрямку руху до вул.Чарівної водій автомобіля НОМЕР_1,який був у нетверезому стані,заблокував авто ОСОБА_3та у присутності дружини і дитини останнього провокував конфлікт.

З пояснень ОСОБА_4встановлено,що 22.09.2018р.о 14.15 год.він,працюючи на мойці по вул.Іванова 99,бачив конфлікт,що відбувався між водіями автомобілів «AUDI » та «NISSAN» р.н.АР8488ЕС.На перехресті водій автомобіля НОМЕР_1 порушив ПДР,створив аварійну ситуацію,після чого водій автомобіля «AUDI» його наздогнав та намагався пояснити,що такі дії неприпустимі.Проте водій автомобіля НОМЕР_1 почав грубіянити і отримав удар по обличчю.Було видно,що водій автомобіля НОМЕР_1 був у нетверезому стані,на місці конфлікту зупинився екіпаж патрульної поліції,що проїжджав повз,та запропонував розібратись у ситуації.

З пояснень ОСОБА_5,відібраних працівником Управління патрульної поліції у м.Запоріжжі ОСОБА_6,встановлено, що 22.09.2018 р.о 14.45 годині вона була запрошені як свідок та в її присутності співробітником патрульної поліції було запропоновано водію ОСОБА_2пройти тест на стан алкогольного сп’яніння у зв’язку з виявленими ознаками алкогольного сп’яніння,а саме різкий запах з порожнини рота,нестійка хода,порушення мови,із використанням спеціального пристрою «Алкотест Драгер 6820» на місці зупинки транспортного засобу «NISSAN» р.н.АР8488ЕС.Коломоєць О.О.відмовився проходити тест на місці,але погодився пройти медичний огляд на стан алкогольного сп’яніння у медичному закладі КУ «ЗОНД» про відповідальність по ст.130 КУпАП був попереджений.

Свідок ОСОБА_7при складанні протоколу про адміністративне правопорушення дав письмові пояснення про те,що 22.09.2018р.о 14.45. год.він був присутній як свідок,як працівники патрульної поліції запропонували водію ОСОБА_2пройти тест на алкогольне сп’яніння,у зв’язку з виявленими ознаками алкогольного сп’яніння,а саме різкий запах з порожнини рота,нестійка хода,порушення мови,із застосуваннм спеціального пристрою «Алкотест Драгер 6820»на місці зупинки транспортного засобу «NISSAN» р.н.АР8488ЕС.Коломоєць О.О.відмовився пройти тест на місці,але погодився пройти медичний огляд на стан алкогольного сп’яніння у спеціальному медичному закладі КУ «ЗОНД»,про відповідальність за ст.130 КупАП був попереджений.

Оскільки пояснення свідків складені безпосередньо після зупинки ОСОБА_1,уповноваженим працівником поліції,їх присутність на місці подій зафіксована відеозаписом,при розгляді адміністративної справи в суді їх зміст нічим не спростований, суддя приймає їх до уваги як докази при винесені постанови.

При дослідженні відеозапису ,долученого до матеріалів справи на ДВД-диску БД411564 встановлено,що 22.09.2018 р.приблизно о 14.20 год.на місці зупинки автомобіля НОМЕР_1 по вул.Іванова в м.Запоріжжі напроти автозаправки за кермом автомобіля знаходиться ОСОБА_2,інші особи в автомобілі відсутні.Під час спілкування з поліціянтами водія автомобіля «AUDI А4» р.н.HEJ 749 ОСОБА_3про обставини аварійної ситуації,яка була створена водієм ОСОБА_1,останній поснював,що він проїхав спірну ділянку дороги за правилами,проте саме ОСОБА_3не дотримувався правил,не оспорюючи,що саме він є водієм автомобіля «NISSAN» р.н.АР8488ЕС.На вимогу працівника поліції ОСОБА_2надав документи на автомобіль та посвідчення водія,замкнув автомобіль на сигналізацію.

Всі ці фактичні обставини переконують ,що саме ОСОБА_2являвся водієм автомобіля НОМЕР_1 на момент його зупинки ,тому розумних сумнівів,що саме ОСОБА_2керував зазначеним автомобілем перед зупинкою не виникає,а зміст його пояснень у протоколі спрямований не на повідомлення фактичних обставин справи,а є намаганням їх спотворити з метою виправдатись та уникнути відповідальності.

Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію» передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів,що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Так, частиною 1 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.

Як вбачається з візуальної інформації з відеозапису під час оформлення адміністративного матеріалу, відеокамера була закріплена на форменому одязі працівника поліції, що відповідає вимогам ст. 40 Закону України «Про національну поліцію».

Таким чином,відеофіксація фактичних обставин події з відеокамери, закріпленої на форменому одязі працівника поліції,є належним доказом.

Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справи та Міністерства охорони здоров*я № 1452/735 від 09.11.2015 р.,зареєстрована у Міністерстві юстиції України 11.09.2015 р.за № 1413/27858 ,яка визначає процедуру огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів та оформлення результатів такого огляду,огляду на стан сп’яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп’яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп’яніння є:запах алкоголю з порожнини рота;порушення координації рухів;порушення мови;виражене тремтіння пальців рук;різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;поведінка, що не відповідає обстановці.

Огляд на стан сп’яніння проводиться:

поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом;

лікарем закладу охорони здоров’я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров’я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно акту огляду на стан алкогольного сп*яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 22.09.2018 р.ОСОБА_2О.в присутності двох свідків відмовився від проходження огляду на стан сп*яніння з використанням приладу «Алкотест Драгер 6820»,в зв’язку з чим 22.09.2018 р.йому було видано направлення на проходження огляду на стан сп’яніння до КУ «ЗОНД».

Відповідно до висновку від 22.09.2018 р.№ 4308,складеного о 16.15 год.,ОСОБА_2був обстежений лікарем ОСОБА_8та встаовлено,що він перебуває у стані алкогольного сп’яніння.

Згідно відеозапису,обстеження ОСОБА_1О.у медичному закладі на стан сп’яніння проводилось,в тому числі з використанням технічного приладу,з позитивними результатом 2,53%.

Як передбачено ст.6 КОНВЕНЦІЇ

про захист прав людини і основоположних свобод,кожен маж право на справедливий суд та встановлення обґрунтованності будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.

У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення ,які мають ознаки злочину»,залежно від ступеня їх суспільної небезпеки(рішення у справі «Лутц проти Німеччини»,»Отцюрк проти Німеччини»,»Девеєр проти Бельгії»,»ОСОБА_6 проти Австрії» та інші),отже,адміністративне обвинувачення має бути доведено державою ,в особі уповноважених на те посадових осіб,а тому особа,яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов*язана доводити свою невинуватість.

Як передбачено ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Аналізуючи наведені докази суддя встановив,що фактичні обставини адміністративного правопорушення,передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,викладені у протоколі щодо ОСОБА_1, при розгляді справи в суді знайшли підтвердження достатніми допустимими та належними доказами.

Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення заперечення ОСОБА_1про те,що він не згоден з протоколом,оскільки автомобілем не керував,спростовані поясненнями ОСОБА_3та ОСОБА_9про те,що 22.09.2018 р.ОСОБА_2,керуючи автомобілем НОМЕР_1,створив конфлікту ситуацію,до врегулювання якої долучилися працівники поліції.

Згідно розписки ОСОБА_10,автомобіль НОМЕР_1 був переданий йому під керування та доставлений за адресою м.Запоріжжя,вул.Аптечна 51.

Незгода з висновком лікаря-нарколога про результати його обстеження на стан сп’яніння незмістовна,а висновок про те,що ОСОБА_2перебував у стані алкогольного сп’яніння,нічим об’єктивно не спростований.

Відповідно до санкції ч.1 ст.130 КпАП України ОСОБА_1призначається адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 гр.з позбавлення права керування транспортним засобом на строк один рік.

Як передбачено ст. 40-1 КпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею)постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення,у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб,тобто 352 грн.40 коп.,як це передбачено ст.4 ч.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 33-35,130 ч.1,283-285 КУпАП,суддя -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_11 визнати винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200(десять тисяч двісті)гривень в дохід держави (розрахунковий рахунок № 31119149008001, код класифікації доходів бюджету – 21081300, отримувач коштів – ГУК у Запорізькій області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37941997, банк ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, призначення платежу – адміністративні штрафи з метою забезпечення безпеки дорожнього руху)з позбавленням права керування транспортним засобом на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_11 судовий збір в розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок в дохід держави отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача: Казначейство України(ЕАП); код банку отримувача : 899998; рахунок отримувача: 31212156026001; код класифікації доходів бюджету : 22030106.

Роз’яснити правопорушнику, що згідно зі ст. 307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізні як через п’ятнадцяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови – не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч. 1 ст. 308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державно виконавчо ї служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП,а саме 20 400(двадцять тисяч чотириста)гривень;витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, може бути оскаржена особою,яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, протягом десяти днів з дня її винесення до Апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_12 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення у взаємозв'язку з положеннями пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України N 2-рп/2015 від 31.03.2015 року).

Суддя Ю.А.Галущенко