Рішення № 77016846, 08.10.2018, Одеський окружний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2018 року м. Одеса Справа № 1540/4566/18

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А. розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 від 22 серпня 2018 року №57066288 про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору у розмірі 157421,97 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 (далі - позивач) був поручителем за кредитним договором №014/0054/74/59009 від 06.07.2006р., укладеним між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_4. Для забезпечення основного зобов'язання за кредитним договором між позивачем та Акціонерним банком «Аваль» було укладено договір поруки від 06.07.2006 року. 26 березня 2016р. Приморський районний суд м. Одеси прийняв заочне рішення у справі № 522/14369/15-ц за позовом Акціонерного банку «АВАЛЬ» до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, яким задовольнив позовні вимоги банку на суму 1574219,78 гривень. На виконання рішення суду Приморським районним судом м. Одеси був виданий виконавчий лист № 522/14369/15-ц від 12.04.2018р. У червні 2018р позивач дізнався про зазначене рішення суду та звернувся до ПАТ «Банк АВАЛЬ» з пропозицією погасити заборгованість за кредитним договором №014/0054/74/59009 від 06.07.2006р. 30 липня 2018р. позивач погодився на пропозицію ПАТ «Банк АВАЛЬ» про врегулювання заборгованості на умовах оплати 16000 доларів США, що підтверджується листом ПАТ «Банк АВАЛЬ» 30.07.2018р № 114-40/26-4984. На виконанні цієї домовленості позивач сплатив ПАТ «Банк АВАЛЬ» обумовлені кошти, що підтверджується квитанціями від 31.07.2018р № 16201533020311 (на суму 89742,07 грн. - в погашення простроченого тіла кредиту по договору №014/0054/74/59009 від 06.07.2006р.). та №162D1533020312 (на суму 338341,45 грн. - в погашення заборгованості за відсотками по кредитному договору №014/0054/74/59009 від 06.07.2006р.). Таким чином, позивач добровільно виконав свої зобов'язання як поручителя по договору поруки від 06.07.2006 року сплативши разом 428083,52 грн. Виконання зобов'язання боржника перед ПАТ «Банк АВАЛЬ» по кредитному договору №014/0054/74/59009 від 06.07.2006р також підтверджується листом-повідомленням від 31.07.2018р. № 114-40/26-4991. В свою чергу, ПАТ «Банк АВАЛЬ» надіслав відповідачу ОСОБА_5 про повернення виконавчого документу без виконання на підставі п.1. с. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (лист ПАТ «Банк АВАЛЬ» від 08.08.2018р № 114-40/26-5020). 30 серпня 2018р. позивач отримав рекомендований лист № 6500138519834 в якому, зокрема, знаходилася постанова старшого державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Одеській області ОСОБА_3 від 22 серпня 2018 року № 57066288 про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору в розмірі 157421,97 грн. Дії та рішення старшого державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Одеській області ОСОБА_3 порушують права та інтереси позивача оскільки примушують його до необґрунтованої сплати 157421,97 грн. на користь відповідача, ці дії не відповідають приписам чинного законодавства України, тому позивач вважає їх протиправними та таким, що підлягають скасуванню, а тому звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 14.09.2018 року позов залишений без руху.

Ухвалою суду від 28.09.2018 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Зобов’язано Другий Приморський відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області надати до Одеського окружного адміністративного суду:

- засвідчену належним чином, прошиту та пронумеровану за описом копію матеріалів виконавчого провадження ВП №57066288.

Ухвалою суду від 28.09.2018 року повідомлено відповідача, що відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб’єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути, кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідач повідомлявся належним чином про день, час та місце проведення судового засідання та отримав ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 року, копію адміністративного позову з додатками та судову повістку, про що свідчить довідка про направлення вказаних документів на електронну адресу відповідача.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву, що відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України кваліфікується судом як визнання позову.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази суд встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що позивач був поручителем за кредитним договором №014/0054/74/59009 від 06.07.2006р., укладеним між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_4.

Для забезпечення основного зобов'язання за кредитним договором між позивачем та Акціонерним банком «Аваль» було укладено договір поруки від 06.07.2006 року.

26 березня 2016р. Приморський районний суд м. Одеси прийняв заочне рішення у справі № 522/14369/15-ц за позовом Акціонерного банку «АВАЛЬ» до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, яким задовольнив позовні вимоги банку на суму 1574219,78 гривень.

На виконання рішення суду Приморським районним судом м. Одеси був виданий виконавчий лист № 522/14369/15-ц від 12.04.2018р.

Як зазначає позивач у червні 2018р. він дізнався про зазначене рішення суду та звернувся до ПАТ «Банк АВАЛЬ» з пропозицією погасити заборгованість за кредитним договором №014/0054/74/59009 від 06.07.2006р.

30 липня 2018р. позивач погодився на пропозицію ПАТ «Банк АВАЛЬ» про врегулювання заборгованості на умовах оплати 16000 доларів США, що підтверджується листом ПАТ «Банк АВАЛЬ» 30.07.2018р № 114-40/26-4984.

На виконанні цієї домовленості позивач сплатив ПАТ «Банк АВАЛЬ» обумовлені кошти, що підтверджується квитанціями від 31.07.2018р № 16201533020311 (на суму 89742,07 грн. - в погашення простроченого тіла кредиту по договору №014/0054/74/59009 від 06.07.2006р.). та №162D1533020312 (на суму 338341,45) грн. - в погашення заборгованості за відсотками по кредитному договору №014/0054/74/59009 від 06.07.2006р.).

Таким чином, позивач добровільно виконав свої зобов'язання як поручителя по договору поруки від 06.07.2006 року сплативши разом 428083,52 грн.

Виконання зобов'язання боржника перед ПАТ «Банк АВАЛЬ» по кредитному договору №014/0054/74/59009 від 06.07.2006р також підтверджується листом-повідомленням від 31.07.2018р. № 114-40/26-4991.

В свою чергу, ПАТ «Банк АВАЛЬ» надіслав відповідачу ОСОБА_5 про повернення виконавчого документу без виконання на підставі п.1. с. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (лист ПАТ «Банк АВАЛЬ» від 08.08.2018р № 114-40/26-5020). Оригінал цього документу знаходиться у ПАТ «Банк АВАЛЬ».

Незважаючи на це, державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Одеській області ОСОБА_3 22 серпня 2018 року винесена постанова ВП№57066288 про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору в розмірі 157421,97 грн.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-ЛТІІ) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню виконавчі листи, видані на підставі судових рішень.

Статтями 40,42 Закону № 1404-VIII передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Зокрема, відповідно до частини третьої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого документа стягувану з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно до приписів ч. 3 ст. 37 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Тобто, виконавчий збір підлягає стягненню в порядку та розмірі, визначеному цим Законом № 1404-VIII, який в даному випадку, обумовлює можливість винесення постанови про стягнення виконавчого збору після закінчення виконавчого провадження в порядку статті 39 Закону чи повернення виконавчого документа згідно статті 37 Закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Відтак, обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Крім того, статтею 27 Закону № 1404-VIII чітко визначено, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми; розмір виконавчого збору вираховується також з фактично стягнутої суми.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Отже, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стяґувача зазначених у виконавчому документі сум, та виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

Станом на 22.08.2018 (на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору) державним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання виконавчого листа Приморського районного суду м. Одеси №522/14369/15-ц від 12.04.2018р по відношенню до ОСОБА_1

Фактично звернення стягнення на майно позивача в межах виконавчого провадження не здійснено і рішення суду не виконано.

Постанова про повернення виконавчого документа ПАТ «Банк Аваль» (стягувач) була винесена на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-УІІІ (за заявою стягувача від 08.08.2018 № 114-40/26-5020).

Відтак, у державного виконавця були відсутні правові підстави для винесення постанови №57066288 від 22.08.2018р. про відкриття виконавчого провадження та стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 157421,97 грн., крім того, відповідач був зобов'язаний зняти арешти з майна відповідача.

Відповідно до пункту 21 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Тобто, у постанові про повернення виконавчого документу стягувачу, виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору.

Вказане також підтверджує, що виконавчий збір стягується тільки з суми, яка фактично була стягнута на користь стягувача.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.02.2018 у справі № 910/1587/13.

У постанові відповідача про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.08.2018р. щодо провадження № 56456632 зазначено, що виконавчий документ повернуто без виконання.

Крім того суду не надано відповідачем доказів того, що позивачу вручалась постанова про відкриття виконавчого провадження відповідно до ч. 1ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження».

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідач, всупереч вимогам чинного законодавства виніс постанову від № 57066288 від 22.08.2018р. про стягнення виконавчого збору, а тому її слід визнати протиправною та скасувати, а позов задовольнити.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Проте відповідачем відзив на позов та жодного доказу, що спростовують доводи позивача суду не надав, що судом розцінюється як визнання позову.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень відповідно до положень ч. 2 ст. 2 КАС України, суд враховує, чи прийняті вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст..ст.9, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 від 22 серпня 2018 року ВП№57066288 про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору у розмірі 157421,97 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Е.А.Іванов

.