Ухвала суду № 77016094, 09.10.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ВІДМОВУ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПОЗОВУ

09 жовтня 2018 рокуСправа № 808/2357/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калашник Ю.В., розглянувши заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69114, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до виконавчого комітету Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, код ЄДРПОУ 02140892), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Департамент архітектури та містобудування Запорізької міської ради 69037, м. Запоріжжя, вул. Зелінського, 3, код ЄДРПОУ 37612054) про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до виконавчого комітету Запорізької міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Департамент архітектури та містобудування Запорізької міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення № 116/2 від 23.03.2018 «Про анулювання паспортів прив’язки тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності з підстав невідповідності вимог паспорту прив’язки тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності при її встановлення» в частині анулювання паспорту тимчасової прив’язки споруди № ТС-01138-Х від 28.04.2016 р. (реєстраційний номер 1939 від 27.04.2016 р.), який видано позивачу для провадження підприємницької діяльності – продажу товарів народного споживання (продовольчі товари) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Воронезька, 10.

08.10.2018 позивачем в межах розгляду справи подана заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії:

рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 116/2 від 23.03.2018 «Про анулювання паспортів прив’язки тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності з підстав невідповідності вимог паспорту прив’язки тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності при її встановлення» в частині анулювання паспорту тимчасової прив’язки споруди № ТС-01138-Х від 28.04.2016 р. (реєстраційний номер 1939 від 27.04.2016 р.), який видано позивачу для провадження підприємницької діяльності – продажу товарів народного споживання (продовольчі товари) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Воронезька, 10;

рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 415/1 від 27.08.2018 «Про звільнення території м.Запоріжжя від самовільно розміщеного об’єкту за адресою: вул. Воронезька, 10».

В обґрунтування заяви вказує, що 27.08.2018 – після звернення позивача до суду із цим позовом, - відповідачем, на підставі оскаржуваного рішення прийняте рішення № 415/1 від 27.08.2018 «Про звільнення території м.Запоріжжя від самовільно розміщеного об’єкту за адресою:вул. Воронезька, 10».

Відповідно до вказаного рішення, виконавчим комітетом Запорізької міської ради вирішено, зокрема:

- звільнити територію м. Запоріжжя від самовільно розміщеного об’єкту - тимчасової споруди по продажу товарів народного споживання за адресою: м. Запоріжжя, вул. Воронезька, 10. Звільнення території міста Запоріжжя від самовільно розміщеного об’єкту здійснити шляхом демонтажу та транспортування цього об’єкта до місця зберігання;

- власнику самовільно розміщеного об’єкту протягом 7 календарних днів з дня оприлюднення цього рішення на офіційному порталі Запорізької міської влади та в газеті «Запорозька Січ» виконати роботи щодо звільнення території міста від самовільно розміщеного об’єкту шляхом його демонтажу та приведення місця розташування в належний стан з відновленням його благоустрою;

- у разі невиконання цього рішення власником самовільно розміщеного об’єкту, виконання цього рішення доручити районній адміністрації міської ради по Хортицькому району як балансоутримувачу території, на якій знаходиться самовільно розміщений об’єкт.

Дата оприлюднення рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 415/1 від 27.08.2018 «Про звільнення території м.Запоріжжя від самовільно розміщеного об’єкту за адресою:вул. Воронезька, 10» - 03.09.2018.

Позивач вказує, що незважаючи на судовий спір між сторонами щодо рішення відповідача №116/2 від 23.03.2018 «Про анулювання паспортів прив’язки тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності з підстав невідповідності вимог паспорту прив’язки тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності при її встановлення», відповідач приймає рішення № 415/1 від 27.08.2018, яким зобов’язує позивача демонтувати тимчасову споруду, а також зазначає про те, що у випадку не виконання рішення у добровільному порядку, така споруда буде демонтована примусово.

Приймаючи рішення про забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлює винесення відповідної ухвали, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи та керуючись законом.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, забезпечення адміністративного позову – це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В розумінні наведеної норми закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити адміністративний позов лише за наявності 2 обов’язкових умов: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.

Принципами Рекомендації № К (89) 8 стосовно тимчасового судового захисту в адміністративних справах, що прийнята Комітетом ОСОБА_2 Європи 13.09.1998, визначено наступне, зокрема, заходи тимчасового захисту жодним чином не можуть наперед визначати рішення, що його має прийняти суд у певній справі проти адміністративного акта.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб’єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Видами забезпечення позову за приписами статті 151 КАС України є: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов’язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відтак, за змістом статті 150 КАС України правовий інститут забезпечення позову в адміністративному процесі застосовується, якщо невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд не вбачає ознак очевидної протиправності рішення відповідача № 116/2 від 23.03.2018.

Також, у рішенні відповідача № 415/1 від 27.08.2018 «Про звільнення території м.Запоріжжя від самовільно розміщеного об’єкту за адресою:вул. Воронезька, 10» зазначено, що у разі невиконання цього рішення власником самовільно розміщеного об’єкту, виконання цього рішення доручити районній адміністрації міської ради по Хортицькому району як балансоутримувачу території, на якій знаходиться самовільно розміщений об’єкт із зазначенням переліку дій, які має вчинити районна адміністрація міської ради по Хортицькому району.

На час звернення до суду із цією заявою позивачем в якості доказу необхідності забезпечення позову надано лише копію рішення № 415/1 від 27.08.2018 «Про звільнення території м.Запоріжжя від самовільно розміщеного об’єкту за адресою:вул. Воронезька, 10».

В той же час, жодних доказів того, що районна адміністрація міської ради по Хортицькому району вчиняє будь-які дії на виконання цього рішення суду не надано.

Таким чином, судом не встановлено наявність та доказів, які б обґрунтовували підстави вжиття заходів забезпечення позову. Зокрема, позивачем не надано доказів, які свідчать про існування заподіяння шкоди його правом та інтересам, а саме, доказів виконання рішення № 415/1 від 27.08.2018 «Про звільнення території м.Запоріжжя від самовільно розміщеного об’єкту за адресою: вул. Воронезька, 10».

Відтак, судом підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову не встановлено. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно ч.1 ст.154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 154 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69114, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про забезпечення позову, - відмовити.

Копію даної ухвали направити позивачу.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.В.Калашник