Ухвала суду № 77015949, 04.10.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

про закриття провадження в адміністративній справі

04 жовтня 2018 рокум. Ужгород№ 0740/805/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Неміш Т.В.

за участю:

позивача: представник - ОСОБА_1,

відповідача: представник - ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання відповідача про закриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_3 до Департамента охорони здоров'я Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департамента охорони здоров'я Закарпатської обласної державної адміністрації, в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати наказ Департамента охорони здоров'я Закарпатської обласної державної адміністрації від 26 липня 2018 року №456-к "Про вибори директора Закарпатського базового державного медичного коледжу"; 2) зобов'язати Департамент охорони здоров'я Закарпатської обласної державної адміністрації укласти з ОСОБА_3 контракт як з директором Закарпатського базового державного медичного коледжу строком на п'ять років.

В судовому засіданні 04 жовтня 2018 року представник відповідача заявив клопотання №1292/02-24 від 03.10.2018 про закриття провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні проти заявленого клопотання заперечив з мотивів підсудності даної справи Закарпатському окружному адміністративному суду. На підтвердження своєї позиції надав копії ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.06.2018 р. у справі №308/5063/18, якою відмовлено у відкритті провадження в порядку цивільного судочинства у справі за позовною заявою ОСОБА_3 до Департамента охорони здоров’я Закарпатської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Закарпатський базовий державний медичний коледж, про захист трудовий прав, зокрема, стосовно відсторонення позивача від займаною посади, а також постанови Великої палати Верховного Суду від 06.02.2018 р. №686/13410/16-ц.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявленого клопотання та наявність підстав для закриття провадження у справі, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли з питань проведення виборів керівника навчального закладу – Закарпатського базового державного медичного коледжу та подальшого укладення контракту з позивачем як з директором такого.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

П. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України надає визначення поняттю «адміністративна справа», відповідно до якого такою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з дефініцією, наданою в п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Нормами п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що до предметної юрисдикції адміністративних судів відносяться справи у спорах з проводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Таким чином, основою характеризуючою ознакою трудових спорів, які можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства, є публічних характер таких трудових правовідносин.

Визначення поняттю «публічна служба» надається в п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України, відповідно до якого такою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Спеціальним законом, що встановлює принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, є Закон України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 р. (далі – Закон).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 1 Закону, державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 був керівником Закарпатського базового державного медичного коледжу. Спірні правовідносини виникли з приводу обрання та подальшого призначення за результатами проведеного конкурсу позивача на посаду керівника вищого навчального закладу комунальної власності – Закарпатського базового державного медичного коледжу.

Відповідно до Статуту Закарпатського базового державного медичного коледжу, такий є комунальним навчальним закладом Закарпатської обласної ради, віднесеним до вищих навчальних закладів І рівня акредитації (акр. спр. 13 – 21).

Основні організаційні засади функціонування системи вищої освіти регулюються Законом України «Про вищу освіту» №1556-VII від 01.07.2014 р. (далі – Закон).

Відповідно до норм ч. 1ст. 34 Закону, безпосереднє управління діяльністю закладу вищої освіти здійснює його керівник (ректор, президент, начальник, директор тощо). Його права, обов'язки та відповідальність визначаються законодавством і статутом закладу вищої освіти.

Вищенаведене кореспондується також з п. 4.3 Статуту Закарпатського базового державного медичного коледжу (акр. спр. 13 – 21).

Згідно з положеннями ст. 42 Закону, керівник закладу вищої освіти обирається на посаду шляхом таємного голосування за результатами проведеного конкурсу на заміщення посади, оголошеного засновником або уповноваженим ним органом (ч. 3 ст. 42 Закону).

Абз. 7 ч. 3 ст. 42 Закону передбачено, що з особою (кандидатурою), яка набрала більше 50 відсотків голосів осіб, які мають право брати участь у виборах, засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) укладає контракт строком на п'ять років не пізніше одного місяця з дня її обрання.

Відповідно до норм ст. 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи контракту директора Закарпатського базового державного медичного коледжу ОСОБА_3, такий був укладений між Управлінням охорони здоров’я та позивачем, є трудовим договором, на підставі якого виникають трудові відносини між директором та управлінням охорони здоров’я (акр. спр. 31 – 38).

Разом з тим, ні законодавчими нормами, що регулюють організаційні засади функціонування системи вищої освіти, ані контрактом директора Закарпатського базового державного медичного коледжу не передбачено, що керівник вищого навчального закладу є державним службовцем.

Більше того, як встановленому судом під час розгляду даної справи ОСОБА_3 присягу державного службовця не приймав, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією трудової книжки позивача (акр. спр. 72 – 75)).

З наведеного випливає, що відносини, що склалися між позивачем та відповідачем, не є публічно-правовими, оскільки спір між фізичною особою ОСОБА_3 та Департаментом охорони здоров'я Закарпатської обласної державної адміністрації виник не з приводу здійснення владних управлінських функцій, а для врегулювання трудових відносин між працівником та роботодавцем.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2018 року №807/1446/15.

Ч. 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що трудові відносини всіх працівників регулює Кодекс законів про працю України, ст. 2 якого, зокрема, гарантовано право працівників на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.

Суд вважає, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а також й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

З огляду на обставини справи, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу бажання позивача реалізувати своє право на працю, а тому в даному випадку предмет спору носить приватноправовий характер та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з &?є;…&?ю; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &?о;…&?е;". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

З метою забезпечення кращого захисту прав, свобод фізичних та юридичних осіб в різних сферах суспільних правовідносин, здійснення якісного та неупередженого судочинства, належної організації діяльності судів України, запроваджено систему спеціалізації судів при розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З цією метою процесуальними кодексами, зокрема, врегульовані питання щодо предметної підсудності спорів у всіх суспільних правовідносинах, які підлягають оскарженню в судовому порядку, тобто чітко визначено конкретні категорії справ, які має право розглядати суд певної юрисдикцію, що покладено в основу функціонування системи судочинства України. Тому суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що даний спір пов'язаний з захистом трудових прав позивача та не пов'язаний з проходженням ним публічної служби, Закарпатський окружний адміністративний суд не є «встановленим законом судом» щодо розгляду такого спору, а тому суд вважає за необхідне провадження у даній адміністративній справі закрити.

Суд вважає, що висновки, викладені в постанові Великої палати Верховного Суду від 06.02.2018 р. №686/13410/16-ц, не підлягають застосуванню в даній справі, оскільки з її змісту вбачається, що позивач в справі займав посаду державного службовця, а тому обставини в такій справі не є подібними.

З приводу позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Департаменту охорони здоров'я Закарпатської обласної державної адміністрації від 26 липня 2018 року №456-к "Про вибори директора Закарпатського базового державного медичного коледжу" суд зазначає наступне.

Ч. 1 ст. 12 Закону передбачено, що управління у сфері вищої освіти у межах своїх повноважень здійснюється, в тому числі, засновниками закладів вищої освіти, яким в даному випадку є Департамент охорони здоров’я Закарпатської обласної державної адміністрації, що не заперечує позивач.

Процес обрання, призначення чи звільнення керівника вищого учбового закладу освіти є повноваженням його засновника, який в даному випадку виступає не як орган виконавчої влади - суб'єкт владних повноважень, а як засновник об'єкту комунальної власності, який реалізує функції роботодавця.

Ч. 2 ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 28 Цивільного процесуального кодексу України, позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Враховуючи те, що, суд дійшов висновку, що даний спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, а позивачу для захисту своїх прав та інтересів в спірних правовідносинах необхідно звернутися з позовом за його вибором або до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, або до Хустського районного суду Закарпатської області.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст. 183, п. 1 ч. 1 ст. 238, ст.ст. 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Клопотання відповідача про закриття провадження у справі задовольнити.

2. Закрити провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до Департамента охорони здоров'я Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії - на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

3. Роз'яснити позивачу, що дану справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

4. Роз'яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч.1 Перехідних положень КАС України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року №2147-VIII).

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено 09 жовтня 2018 року.

СуддяОСОБА_4