Рішення № 77015907, 18.09.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6599/18

Провадження № 2/161/2260/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Кихтюка Р.М.,

секретаря – Козак О.А.,

з участю відповідача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 18.01.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1, останній отримав кредит в розмірі 21600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Вказує, що відповідач свої зобов’язання щодо погашення кредитної заборгованості не виконав і станом на 31.03.2018 року загальна сума його боргу становить 30846,69 грн.

У зв’язку з цим, просив суд стягнути з відповідача на користь публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» вказану заборгованість та судові витрати, пов’язані з розглядом справи.

В судове засідання представник позивача не з’явився, подав суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити. У разі неявки відповідача не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні у зв’язку із пропуском строків позовної давності.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази в справі, суд прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як з’ясовано в судовому засіданні із копії анкети-заяви ОСОБА_1 про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 8), умов і правил надання банківських послуг (а.с. 10-15), 18.01.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1, укладено кредитний договір б/н, згідно якого останній отримав кредит в розмірі 21600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Дана заява містить пункт, про те, що заява разом з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою і тарифами складає договір надання банківських послуг. Тобто містить відсилання до вищезазначених документів, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 31.03.2018 року ОСОБА_1 нарахована заборгованість за кредитом в розмірі 30846,99 грн., з яких: 1851,14 грн. – заборгованість за кредитом, 21897,13 грн. – відсотки, 5153,34 грн. – пеня та комісія, 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 1445,08 грн. – штраф (процентна складова) (а.с. 5-7).

Разом з тим, як слідує з копії розрахунку заборгованості ОСОБА_1А С.С., останній платіж відповідача був здійснений 30.04.2008 року і за період з 01.05.2008 року і до звернення до суду погашення заборгованості за кредитним договором не здійснювалось (а.с. 5-7).

Відповідно до ст. ст. 257, 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки і застосовується судом лише за заявою сторони.

Крім цього, як слідує із висновку Верховного Суду України про застосування ст. 257 ЦК України до правовідносин, у яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, викладеного у постанові від 19.03.2014 року №6-14цс14 за таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу.

Отже, зважаючи, що останній платіж відповідачем здійснено 30.04.2008 року, а до суду позивач звернувся 02.05.2018 року, то суд вважає, що строк позовної давності пропущено і зважаючи, що представником позивача не заявлялось суду будь-яких заяв чи клопотань про поважність причини його пропуску або його поновлення, то у задоволенні позову з наведених підстав слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 257, 267, 526, 610, 611, 1050, 1054 ЦК України, суд ,-

в и р і ш и в :

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором б/н від 18.01.2007 року в сумі 30846 (тридцять тисяч вісімсот сорок шість) грн. 69 коп. – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Луцького міськрайонного суду Р.М. Кихтюк

Повний текст рішення складений 28.09.2018 року.