Ухвала суду № 77015798, 02.10.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

про закриття провадження у адміністративній справі

02 жовтня 2018 рокум. Ужгород№ 807/1504/17

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.,

при секретарі Петрус К.І.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1, представник – ОСОБА_2,

відповідача: Закарпатська обласна рада, представник – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Закарпатської обласної ради про визнання протиправними дій щодо виготовлення договору оренди, скасування договору оренди та скасування орендної плати, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ст. 243 КАС України проголошується вступна та резолютивна частини Ухвали. Повний текст Ухвали виготовлено та підписано 8 жовтня 2018 року.

ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Закарпатської обласної ради про визнання дій протиправними щодо виготовлення договору оренди №15/06.2-16 від 18.11.2015 року, скасування договору оренди, скасування орендної плати і звільнення від обов'язку сплати такої.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 р. в частині позовних вимог щодо скасування договору оренди №15/06.2-16 від 18.11.2015 року та скасування призначеної орендної плати і звільнення від обов'язку сплати такої - провадження було закрито.

Львівським апеляційним адміністративним судом винесено Постанову від 11.07.2018 року, якою залишено без змін Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.03.2018р. якою провадження в частині позовних вимог було закрито.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 р. в частині визнання протиправним дій Закарпатської обласної ради, щодо виготовлення договору оренди №15/06.2-16 від 18.11.2015 року провадження було залишено без розгляду.

Львівським апеляційним адміністративним судом винесено Постанову від 11.07.2018 року, якою Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.03.2018р. якою провадження в частині позовних вимог було залишено без розгляду – скасовано та направлено справу в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зазначивши(а.с.136 т2), що суд першої інстанції першочергово повинен вирішити питання щодо того чи справу належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. А питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду з відповідним позовом слід вирішувати після того як буде встановлено, що спір являється адміністративним і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів наведених у позовній заяві та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив та просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Ст. 4 КАС України визначено, що адміністративна справа – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, а публічно-правовий спір – це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи. Позивач – це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду, а відповідач – це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Відповідно до ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання не чинними адміністративних договорів; за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

Із змісту наведених правових норм видно, що при розгляді адміністративної справи обов’язковою повинна бути наявність публічно-правового спору між конкретним позивачем та конкретним відповідачем, з метою судового захисту прав, свобод чи інтересів такого позивача від порушень з боку такого відповідача як суб’єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Тобто, спір із суб'єктом владних повноважень буде належати до публічно-правового спору за умови коли такий суб'єкт (відповідач у справі) при вчиненні (прийнятті) оспорених рішення (дії, бездіяльності) діяв при виконанні владних управлінських функцій.

При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

Із вищенаведених правових норм видно, що КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Відповідно до п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ “Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ” від 01.03.2013р. № 3: виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (ч.1 ст. 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Крім того Постановою ВСУ від 14.06.2016р., чітко вказано, що спір, який виник з цивільно - правових угод не є публічно - правовим та має вирішуватися за правилами ЦПК.

Таким чином, спір у даній справі стосується питання щодо виготовлення цивільно-правового договору №15/06.2-16 від 18.11.15р., тому спір стосується цивільного права, а відтак справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та має вирішуватися у порядку цивільного судочинства.

Водночас, виходячи з системного аналізу положень законодавства, судової практики, змісту та суті позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі — Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі “Zand v. Austria” вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів”. З огляду на це, не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Окрім цього, беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з’ясування всіх обставин у справі і обов’язок суб’єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися “судом, встановленим законом” у розумінні ч.1 ст. 6 Конвенції.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України: суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За правилами ст. 19 ЦПК України, cуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України: якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч.1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз’яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Згідно з ч. 8 ст. 28 ЦПК України за територіальною підсудністю, позивач може звернутися з позовом, який виник із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред’являтися також за місцем виконання цих договорів.

Оскільки позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо виготовлення договору оренди №15/06.2-16, предметом якого є окрема нежитлова будівля аптеки, яка знаходиться за адресою: Закарпатська обл., Мукачівський район, с. Ракошино, вул. Європейська, 150 дана справа підсудна місцевому загальному суду та повинна розглядатися за правилами цивільного судочинства чи за вибором позивача за правилами господарського судочинства з огляду на обставини справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 238, 243, 248, 256, 296 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в адміністративній справі № 807/1504/17 за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної ради про визнання протиправними дій щодо виготовлення договору оренди № 15/06.2-16 від 18.11.2015 року, скасування договору оренди, скасування орендної плати і звільнення від обов’язку сплати такої, в частині визнання протиправними дій Закарпатської області ради щодо виготовлення договору оренди № 15/06.2-16 від 18.11.2015 року – закрити.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.

Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення за формою і змістом, передбаченими ст. 296 КАС України.

Згідно з ст. 295 КАС України, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_5