Рішення № 77015603, 04.10.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2018 року Справа № 0440/5823/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, третя особа – Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Дніпра про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2018 року ОСОБА_2 (далі – позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – відповідач), третя особа – Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Дніпра, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) щодо відмови у складенні ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) подання до Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Дніпра про повернення суми помилково (надмірно) сплаченого згідно квитанції № КП – 172/1 від 11.08.2017 року збору на обов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 8 816 грн. 18 коп. та зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Дніпра (код ЄДРПОУ 37989274, адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Челюскіна, буд. 1) подання про повернення суми помилково (надмірно) сплаченого згідно квитанції № КП -172/1 від 11.08.2017 року збору на обов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 8 816 грн. 18 коп., що був сплачений під час придбання вперше житлового будинку ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1).

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що 11 серпня 2017 року позивачем на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами придбано житловий будинок, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Бодянського Осипа, буд. 16. При укладенні договору позивач сплатив збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1 % від вартості об’єкта купівлі-продажу, що становить 8 816,18 грн. Позивач придбав житло вперше, а тому вважає, що відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» сплатив такий збір безпідставно. Зазначає, що 03.03.2018 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо повернення помилково сплаченого збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, проте отримав відмову у поверненні вказаних коштів. Вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області безпідставно відмовлено у задоволенні його заяви щодо сформування та подання до органу державної казначейської служби відповідного подання про повернення сплаченої суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна (житла) вперше, у зв’язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 06 серпня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

28 серпня 2018 року представником відповідача подано письмовий відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням додаткової інформації, тобто в управління відсутні законні підстави щодо звернення замість платника з поданням до органів Казначейської служби для повернення помилково сплаченого збору. Органи пенсійного фонду не наділені повноваженнями щодо повернення суми сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки ці кошти в установленому порядку зараховуються до загального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України. Оскільки, діючим законодавством України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не передбачено порядок повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, та вбачається, що до органу Казначейства надати подання разом з іншими документами повинен безпосередньо позивач, не орган ПФУ, відповідач вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

20 вересня 2018 року від третьої особи надійшли пояснення по справі, у яких зазначено, що кошти, у разі їх помилкової або надмірної сплати, можуть бути повернуті платнику виключно на підставі подання контролюючого органу, що передбачено Порядком повернення коштів, помилкового або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787.

Позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності в письмовому провадженні.

Представник відповідача про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні за відсутності представника, в задоволені позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

Представник третої особи про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника.

Згідно ч.3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням поданих сторонами заяв та вимог ч.3 ст. 194, ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами від 11 серпня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 12945, ОСОБА_3 придбав у власність житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Бодянського Осипа, буд. 16, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відповідного нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 94380578 від 11.08.2017 року.

Під час оформлення вказаного договору ОСОБА_3, згідно з наявною у матеріалах справи копією квитанції № КП-172/1 від 11 серпня 2017 року, на розрахунковий рахунок №31113156700004, отримувач: УДКСУ у Бабушкінському р-ні м. Дн-ськ, код отримувача: 37989274, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, із призначенням платежу «пенсійний збір за купівлю нерухомого майна» були сплачені грошові кошти у розмірі 8 816,18 грн., що є 1 % від вартості об'єкта купівлі-продажу нерухомого майна.

03 березня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив орган Пенсійного фонду України вчинити дії, а саме: сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області подання про повернення заявнику збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за вказаним вище договором у розмірі 8 816,18 грн. Дана заява мотивована тим, що відповідно до положень п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» громадяни, які придбавають житло вперше звільняються від обов'язку сплачувати вказаний збір.

У відповідь на вказану заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 17.05.2018 року № 10494/05-05/26 повідомило позивача про відсутність в останнього правових підстав для повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості у заявленому розмірі, у зв'язку з відсутністю офіційного джерела інформації, яке б підтверджувало обставину придбання житла вперше.

Вважаючи таку бездіяльність пенсійного органу щодо відмови в поверненні коштів протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема, є: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 2 цього ж Закону передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених п. 9 ст. 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року №1740 (далі - Порядок).

Згідно з абз. 1, 2 п. 15-1 Порядку, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

З аналізу наведених норм права вбачається, що із загального правила про обов'язковість сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Станом на час придбання позивачем нерухомості – 11 серпня 2017 року, - як і станом на час розгляду справи судом, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, ведення якого розпочато з 01.01.2013 року, а також Реєстр прав власності на нерухоме майно, ведення якого розпочато згідно з наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», не містять всієї інформації щодо наявності у власності об'єктів нерухомого майна, що знаходиться на території України.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України, як уповноваженого суб'єкта владних повноважень, зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на Державу.

Відсутність можливості Пенсійного фонду України та його територіальних органів встановити обставини придбання квартири конкретною фізичною особою вперше, не може ставитись в провину такій особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами.

Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Згідно з поясненнями позивача в тексті позову, останнім придбано житло вперше, до укладення договору купівлі-продажу квартири від 11 серпня 2017 року, зареєстрованого за № 12945, інша нерухомість ним не придбавалась.

У суду відсутні підстави для того, щоб ставити під сумнів твердження позивача про відсутність фактів придбання ним нерухомого майна, яке підпадає під категорію житла, до укладення зазначеного вище договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами від 11 серпня 2017 року.

Таким чином, Пенсійний фонд України (в даному випадку в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) зобов'язаний довести, що позивач придбав житло, згідно з договором купівлі-продажу квартири від 11 серпня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 12945, не вперше.

За відсутності відповідних доказів позивач має право на повернення суми сплаченого збору, як помилково сплаченого, за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж.

Доказів придбання позивачем нерухомого майна до укладення договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами від 11 серпня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 12945, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано. Також відповідач не повідомив суду відомості про випадки сплати позивачем сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку з придбанням житла в період до 11 серпня 2017 року.

За таких обставин, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у вчинені дій з метою повернення позивачу сплаченої суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування не може бути визнана обґрунтованою.

Суд звертає увагу на те, що згідно з чинним законодавством, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується на рахунки органів Державної казначейської служби України, а тому і повертатися ці кошти мають в порядку, визначеному для повернення бюджетних коштів.

Так, відповідно до приписів ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України, Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (надалі - Порядок №787), який визначає випадки, за яких органи Державної казначейської служби України зобов'язані виконувати операції з повернення помилково або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з п. 5 Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом у випадку контролю за справлянням надходжень збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є Пенсійний фонд України, то саме на нього та його територіальні органи покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Відповідно, вже безпосередньо для стягнення помилково сплачених позивачем коштів відповідач має звернутися з відповідним поданням до відповідного органу Державної казначейської служби України.

Дані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, яка наведена у його постановах від 10.09.2018 року (справа №819/1012/17), від 11.07.2018 року (справа №819/242/17), від 03.07.2018 року (справа №813/1696/17), від 20.03.2018 року (справа №819/1249/17, від 30.01.2018 року (справа №819/1498/17) та 31.01.2018 року (справа №819/1667/17).

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про правомірність і обґрунтованість позовних вимог позивача, та, як наслідок, про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України Дніпропетровській області подання про повернення ОСОБА_3 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, сплаченого згідно з квитанцією від 11 серпня 2017 року № КП-172/1.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч цим вимогам, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності відмови від 17.05.2018 року №10494/05-05/16.

Разом з тим, щодо обраного позивачем способу захисту у вигляді визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у складенні ОСОБА_3 подання до Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Дніпра про повернення суми помилково (надмірно) сплаченого згідно квитанції № КП – 172/1 від 11.08.2017 року збору на обов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 8816 грн. 18 коп., то суд зазначає, що в даному випадку ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що викладене в листі від 17.05.2018 року №10494/05-05/16, тому в задоволенні цієї частини позовних вимог щодо бездіяльності слід відмовити.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 704,80 грн., сплачений ОСОБА_3 при поданні адміністративного позову до суду відповідно до квитанції від 01.02.2018 року № 0.0.954431894.1, підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Згідно з ч.5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа – Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Дніпра про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що викладене в листі від 17.05.2018 року №10494/05-05/16 про відмову у вжитті заходів з метою повернення ОСОБА_2 помилково (надмірно) сплаченого збору на обов’язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу, що становить 8 816,18 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37989274, адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Челюскіна, буд. 1) подання про повернення ОСОБА_2 (49055, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) суми помилково (надмірно) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 8816,18 грн. (вісім тисяч вісімсот шістнадцять гривень 18 копійок), згідно з квитанцією № КП-172/1 від 11 серпня 2017 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49001, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_2 (49055, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704,80 гривень (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок), сплачений згідно з квитанцією № 0.0.954431894.1 від 01.02.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 04.10.2018 року.

Суддя ОСОБА_1