Рішення № 77015396, 10.10.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2018 р. Справа№805/4979/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі Головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії, зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в ОСОБА_2 районі Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії, зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач 06 квітня 2018 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Зазначає, що у період з вересня місяця 1975 року по 1976 рік я працював в Колгоспі «Родина» шофером, з липня місяця 1981 року по 1986 рік шофером, з 21.09.1986 року обраний головою профкому колгоспу «Родина», з 1987 року по 1993 роки працював на посаді голови профкому колгоспу, з 1994 по 1996 рік працював завідуючим гаражу в КСП «Родина». Вказані роботи на призначення пенсії згідно Закону України “Про пенсійне забезпечення”, де право на пенсію за віком мають працівники, зайняті повний робочий чоловіки - після досягнення 60 років при стажі роботи не менше 25 років.

ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 22 травня 2018 № 6739/02-17 позивачу відмолено у призначені пенсії у зв’язку з порушенням інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме в період роботи з 1986 по 1993 року , не вказаний встановлений мінімум трудової участі в колгоспі «Родина». Вказану відповідь позивач вважає протиправним, що і стало підставою звернення його до суду з вказаним адміністративним позовом.

Позивач через відділ діловодства та архівної роботи суду надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Ухвалою від 26 вересня 2018 року закрито підготовче провадження по справі №805/4979/18-а за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії, зобов’язання вчинити певні дії та було вирішено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження в межах строків, визначених КАС України для розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов’язком держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Судом встановлено, що 06 квітня 2018 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідно до вимог Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 22 травня 2018 № 6739/02-17 позивачу відмолено в призначені пенсії за віком на пільгових умовах, у зв’язку з порушенням інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме в період роботи з 1986 по 1993 року , не вказаний встановлений мінімум трудової участі в колгоспі «Родина».

Згідно абзацу 2 пункту 15 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (в редакції Закону України № 3108-IV від 17.11.2005 року “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”) положення Закону України “Про пенсійне забезпечення” застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Згідно наказу Міністерства праці України № 352 від 29 липня 1993 року "Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників" трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. (п.1.1)

Відповідно до трудової книжки колгоспника, виданої Колгоспом «Родина» 10.09.1975 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, вбачається, що з вересня місяця 1975 року по 1976 рік я працював в Колгоспі «Родина» шофером, з липня місяця 1981 року по 1986 рік шофером, з 21.09.1986 року обраний головою профкому колгоспу «Родина», з 1987 року по 1993 роки працював на посаді голови профкому колгоспу, з 1994 по 1996 рік працював завідуючим гаражу в КСП «Родина».

Згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 352, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № ПО, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Розділом 2 Інструкції визначено правила заповнення трудових книжок.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу.

Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його "відсутності - місцевим архівом, облархівом, держархівом м. Києва.

При цьому, відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 12.08.1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Суд враховує, що відповідно до п. 1.1 розділу 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 352, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

За правилами п. 2.4 розділу Наказу від 29.07.1993 року № 352 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно із п.п. 2.14, 2.27 розділу 2 Наказу від 29.07.1993 року № 352 у графі 3 розділу “Відомості про роботу” як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.

Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, при зверненні за призначенням пенсії позивачем в орган пенсійного фонду було подано, зокрема, трудову книжку, за відомостями якої позивач у період з 21.09.1986 року обраний головою профкому колгоспу «Родина», з 1987 року по 1993 роки працював на посаді голови профкому колгоспу, з 1994 по 1996 рік працював завідуючим гаражу в КСП «Родина».

Суд враховує, що вказані відомості у трудовій книжці підтверджуються записами в ній щодо нумерації даних роботи, періоду роботи, посади, власника, номерів та дат видання відповідних наказів, скріплення запису про звільнення печаткою підприємства.

Разом з тим, факт роботи в період з 21.09.1986 року по 1993 роки в КСП «Родина» підтверджується архівними довідками № 07-03/178, які видані ОСОБА_2 районним трудовим архівом ОСОБА_2 районної ради Донецької області, в якій зазначалася трудова участь гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, № особового рахунку 352, який працював у колгоспі, колективному сільськогосподарському підприємстві (КСП) «Родина» ОСОБА_2 селищної ради, смт Велика Новосілка Великоновосілківського району Донецької області, за 1975-1996 роки. Так, з 1975 по 1976 року працював шофером, у 1977 році - служба в СА, з 1981 по 1986 роки працював шофером, з 21 серпня 1986 року обраний головою профкому колгоспу, у 1987 по 1996 роки - різноробочий та голова профкому.

Отже, наведені обставини з урахуванням правил, закріплених в ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України, свідчать про належність поданої позивачем трудової книжки як документа, який підтверджує його стаж роботи на підприємстві, та про достатність такого документа для органу пенсійного фонду при вирішенні питання про зарахування відповідного періоду роботи для обчислення пенсії.

Таким чином, оскільки позивачем підтверджено належними доказами період роботи на підприємстві, страхові внески було сплачено, доказів щодо недостовірності довідки виданої позивачеві відповідачем не надано, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність підстав для зарахування оспорюваного стажу до страхового у зв'язку із відсутністю в органі даних про такі нарахування підприємством.

Крім того, у листі органу Пенсійного фонду надано оцінку не всім довідкам, які надавались позивачем для розрахунку стажу.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, органом, що призначає пенсію.

За таких обставин, висновки відповідача, викладені в листі № 6739/02-17 від 22.05.2018 року, про відсутність підстав для зарахування до загального трудового стажу зазначених періодів роботи безпідставні, оскільки були зроблені без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що відмова відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету ОСОБА_3 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом ОСОБА_3 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Конституційний Суд України в рішенні від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах при цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з пункту 4 частини 1 статті 5 та пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України суду надано право виходити за межі позовних вимог для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини та громадянина від порушень суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ефективним засобом правого захисту у даній справі буде зобов'язання відповідача потворно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» із зарахуванням періодів роботи з 21 серпня 1986 року по 31 грудня 1993 року в КСП «Родина».

Згідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відмова відповідача, оформлене листом за №6739/02-17 від 22 травня 2018 року, про не зарахування зазначених періодів роботи до загального трудового стажу не відповідає вимогам п. 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесено відповідачем не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи викладене, адміністративний позов позивача про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судові витрати по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанції від 18 червня 2018 року в розмірі 469, 80 грн.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд, -

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 46 Конституції України, ст.ст. ч.3 ст.2,5,9,30,205, 242-244, 257-263,382 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії, зобов’язання вчинити певні дії – частково задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у ОСОБА_2 районі Донецької області, оформлене листом за №6739/02-17 від 22 травня 2018 року, щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов'язати Великоновосілківське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області переглянути заяву ОСОБА_1 від 06 квітня 2018 року про призначення пенсії за віком відповідно ст.12 Закону України «Про пенсійного забезпечення» із зарахуванням періодів роботи КСП «Родина» з 21 серпня 1986 року по 31 грудня 1993 року на посаді голови профкому колгоспу КСП «Родина».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (85500, Донецька область, Великоновосілківський р-н, смт. Велика Новосілка, вул. Садова, буд. 21 а, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171290, юридична адреса: вул. Центральна,103, смт. Велика Новосілка, Донецька область, 85500) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 469 (чотириста шістдесят дев`ять) грн. 80 коп.

Рішення прийнято в порядку письмового провадження 10 жовтня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Зеленов А.С.