Рішення № 77015372, 10.10.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 року Справа № 0440/6311/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2018 року ОСОБА_2 (далі – позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – відповідач) в якому просить суд:

- визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо відмови ОСОБА_2 у зарахуванні стажу при обчисленні пенсії за період роботи з 22.08.1994 року по 26.11.1995 року в МП «Контракт»;

- зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести повторний розрахунок пенсії ОСОБА_2 починаючи з часу призначення шляхом зарахування до стажу роботи період з 22.08.1994 року по 26.11.1995 року в МП «Контракт».

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що 26.07.2018 року позивач звернулась до відповідача з заявою про проведення розрахунку страхового стажу, однак 15.08.2018 року отримала відповідь від відповідача про те, що до її трудового стажу не зараховано періоди роботи: з 22.08.1994 року по 26.11.1995 року в МП «Контракт», оскільки записи завірені печаткою УССР. Вважає, що вказаний період роботи при призначенні їй пенсії повинен бути зарахований їй до трудового стажу, оскільки відображений у трудовій книжці.

Ухвалою суду від 27 серпня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

07 вересня 2018 року представником відповідача подано письмовий відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що згідно з поданими документами стаж позивача становить 23 роки 2 місяці 1 день. До страхового стажу не врахований період роботи з 22.08.1994 року по 26.11.1995 року в МП «Контракт», у зв’язку з виявленими некоректними записами у трудовій книжці, а саме записи у трудовій книжці скріплені печаткою УССР. З огляду на викладене вважає, що прийнята Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмова від 15.08.2018 року у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи на даному підприємстві, є правомірною.

Позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи за її відсутності в письмовому провадженні.

Представник відповідача про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника в письмовому провадженні.

Згідно з ч.3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням поданих сторонами заяв та вимог ч.3 ст. 194, ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 26.07.2018 року ОСОБА_2 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про проведення розрахунку страхового стажу.

15 серпня 2018 року листом №М12572-18 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про відмову у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи на МП «Контракт» з 22.08.1994 року по 26.11.1995 року, у зв’язку з виявленими некоректними записами у трудовій книжці, а саме: записи скріплені печаткою УССР. Відповідно до поданих документів, відповідач вважає, що стаж ОСОБА_2 становить 23 роки 2 місяці 1 день.

Вважаючи таку відмову пенсійного органу протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абзацу першого ч. 2 ст. 24 Закону України № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальним органом Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку з 01.01.2004 року, а за період до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим законом.

Відповідно до ст. 39 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документами про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктами 2.2 - 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Таким чином, нормою вказаного Порядку № 637 (п. 1) чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

З відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.08.2018 року № М12572-18, а також відзиву відповідача вбачається, що ОСОБА_2 до її страхового стажу відповідачем не зараховано роботи з 22.08.1994 року по 26.11.1995 року в МП «Контракт», у зв'язку з тим, що записи у трудовій книжці завірені печаткою УССР.

Судом встановлено, що записи, зроблені у трудовій книжці посвідчені підписом інспектора відділу кадрів та директора і відбитком печатки підприємств, після назви яких міститься назва УССР.

Отже, трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу у спірний період і є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення.

Твердження відповідача про те, що спірний період роботи зарахувати до страхового стажу неможливо у зв'язку з тим, що періоди роботи у даній організації завірено печаткою УССР, не ґрунтуються на жодній нормі законодавства, не впливає на права та законні інтереси позивача й факт припинення статусу УССР.

На думку суду, та обставина, що підприємство не замінило свою печатку новою після припинення УССР, не робить документи, які засвідчені нею, неправдивими. Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 Справа № 275/615/17 (К/9901/768/17).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч цим вимогам, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності відмови від 15.08.2018 року.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 704,80 грн., сплачений ОСОБА_2 при поданні адміністративного позову до суду відповідно до квитанції від 20.08.2018 року № 0.0.1113870755.1, підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Згідно ч.5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_2 у зарахуванні до страхового стажу при обчислені пенсії за період роботи у МП «Контракт» з 22.08.1994 року по 26.11.1995 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) провести повторний розрахунок пенсії ОСОБА_2 (49130, АДРЕСА_1, ІНН: НОМЕР_1) починаючи з часу призначення шляхом зарахування до стажу роботи період роботи у МП «Контракт» з 22.08.1994 року по 26.11.1995 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49001, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_2 (49130, АДРЕСА_1, ІНН: НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704,80 гривні (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок), сплачений згідно з квитанцією № 0.0.1113870755.1 від 20.08.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено і підписано 10.10.2018 року.

Суддя ОСОБА_1