Рішення № 77014983, 09.10.2018, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/1092/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2018 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого Фейір О. О., при секретарі Кузьма Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті за навчання,

встановив:

Представник ОСОБА_1 національного університету внутрішніх справ ОСОБА_3, місце знаходження якого м. Харків, проспект Льва Ландау, 27 звернулася до Берегівського районного суду з позовною заявою до ОСОБА_2, місце проживання якої зареєстровано в ІНФОРМАЦІЯ_1, про стягнення заборгованості по оплаті за навчання в розмірі 5394,11 гривень.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Наказом ОСОБА_1 національного університету внутрішніх справ № 542 від 05.10.2011 року ОСОБА_2 з 01 жовтня 2011 року прикріплено до кафедри ХНУВС для складання кандидатських іспитів і написання кандидатської дисертації в якості здобувача, що працюватиме над дисертацією поза ад’юнктурою за спеціальністю – адміністративне право і процес, фінансове право, інформаційне право на платній основі. 05.10.2011 року між сторонами укладено договір № 21/2011 про підготовку здобувача для складання кандидатських іспитів. Відповідно до вказаного договору замовник зобов’язується оплачувати послугу щорічно в сумі 3807,61 гривень. Однак плата від ОСОБА_2 не надходила і наказом ХНУВС від 01.03.2013 року № 91 відповідача відраховано у зв’язку з невиконанням індивідуального плану. У зв’язку з наведеним, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість, згідно довідки-розрахунку оплати за надання освітніх послуг, в розмірі 5394,11 гривень.

Представник позивача ОСОБА_1 національного університету внутрішніх справ в судове засідання не з’явився, однак представник позивача ОСОБА_3 подала до суду клопотання про розгляд даної справи без участі їх представника. Також зазначила, що позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задоволити (а. с. 23).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання також не з’явилася, однак подала відзив на позов (а. с. 26-28).

У відзиві ОСОБА_2 просила відмовити в задоволенні позову, мотивуючи таке тим, що встановлений договором строк позовної давності тривалістю 6 років, за вимогами про стягнення заборгованості по оплаті навчання за 2011-2012 рік сплив. Також відповідач вважає безпідставною вимогу про стягнення боргу за оплату навчання за період з 05.10.2012 року по 01.03.2013 року, оскільки позивач належним чином не виконав умови договору, в результаті чого ОСОБА_2 було відраховано з числа здобувачів наукового ступеня.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з Витягу з Наказу № 542 від 05.10.2011 року ОСОБА_2 з 01 жовтня 2011 року прикріплено до кафедри ХНУВС адміністративного, фінансового та інформаційного права навчально-наукового інституту права та масових комунікацій для написання та захисту кандидатської дисертації в якості здобувача, що працюватиме над дисертацією поза ад’юнктурою на три роки (а. с. 4).

05 жовтня 2011 року між сторонами укладено договір № 21/2011 про підготовку здобувача для складання кандидатських іспитів, відповідно до якого замовник зобов’язується своєчасно вносити плату за послуги Університету з підготовки здобувача наукового ступеня кандидата наук щорічно в сумі 3807,61 гривень в строк з 01 жовтня по 01 листопада (а. с. 5).

З Витягу з Наказу ХНУВС від 01.03.2013 року № 91 відповідача відраховано з числа здобувачів наукового ступеня кандидата наук з 04 березня 2013 року у зв’язку з невиконанням індивідуального плану та втратою зв’язку з кафедрою і науковим керівником (а. с. 6).

Згідно з довідкою-розрахунком оплати надання освітніх послуг ОСОБА_2 від 23.02.2018 року, за період навчання з 05 жовтня 2011 року до 05 жовтня 2012 року відповідачу нараховано суму 3807,61 гривень, а за період з 05 жовтня 2012 року по 01 березня 2013 року – 1586,50 гривень, які відповідач не оплатила (а. с. 7).

Відповідно до п. 3.3 вищевказаного Договору, оплата за перший рік проводиться протягом місяця з дня підписання наказу університету про прикріплення у якості здобувача.

Враховуючи, що Наказ про прикріплення ОСОБА_2 до кафедри університету було підписано 05 жовтня 2011 року, то строк виконання відповідачем зобов’язання щодо оплати надання освітніх послуг за перший рік сплив 06 листопада 2011 року.

Згідно з ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частиною 1 ст. 259 ЦК встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Так, вказаним договором сторони обумовили збільшений строк позовної давності в 6 років (п. 6.3 Договору).

Частиною 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, враховуючи п. 6.3 Договору, ч. 5 ст. 261 ЦК України, перебіг строку позовної давності по зобов’язанню оплатити перший рік надання освітніх послуг з 05 жовтня 2011 року до 05 жовтня 2012 року почався 06 листопада 2011 року та сплив 06 листопада 2017 року.

Відповідно ч. 3, ч. 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи наявність заяви відповідача ОСОБА_2 про застосування строків позовної давності, оскільки позивачем пропущено строк давності за вимогою про стягнення з відповідача 3807,61 гривень, як заборгованості за перший рік надання освітніх послуг, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за надання освітніх послуг за період з 05 жовтня 2012 року по 01 березня 2013 року, суд вважає таку вимогу підставною, яка підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, згідно з п. 3.4 Договору, оплата за наступний рік проводиться з 01 жовтня по 01 листопада. Отже, ОСОБА_2 слід було заплатити кошти за наступний 2012-2013 рік навчання – до 01 листопада 2012 року.

Враховуючи вищенаведені норми, позивач не пропустив строк позовної давності за вказаною вимогою, оскільки такий спливає тільки 02 листопада 2018 року, тоді як з позовом до суду ОСОБА_1 національний університет внутрішніх справ звернувся 25 травня 2018 року (а. с. 2).

Разом з тим, посилання відповідача на те, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню з тих підстав, що саме через невиконанням вимог договору позивачем її було відраховано з університету, суд до уваги не приймає, оскільки саме відповідач порушила умови договору, не внісши оплату за 2012-2013 рік надання освітніх послуг в строки, визначені договором.

Крім того, предметом даного спору є стягнення заборгованості за надані освітні послуги, а не правомірність відрахування ОСОБА_2 з університету.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, враховуючи невиконання ОСОБА_2 умов договору щодо оплати освітніх послуг за періодз 05 жовтня 2012 року по 01 березня 2013 року, суд вважає стягнути з відповідача на користь позивача 1586,50 гривень боргу за надані освітні послуги.

Крім того, враховуючи ч. 1 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд вважає стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 національного університету внутрішніх справ сплачений останнім судовий збір в розмірі 518,20 гривень.

Керуючись ст. 257, 259, 261, 526, 610 ЦК України, ст. ст. 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України,

рішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, місце проживання якої зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 національного університету внутрішніх справ, місцезнаходження якого за адресою м. Харків, проспект Льва Ландау, 27, код ЄДРПОУ 08571096, заборгованість за надання освітніх послуг в розмірі 1586 (одна тисяча п’ятсот вісімдесят шість) гривень 50 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, місце проживання якої зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 національного університету внутрішніх справ, місцезнаходження якого за адресою м. Харків, проспект Льва Ландау, 27, код ЄДРПОУ 08571096, судовий збір в розмірі 518 (п’ятсот вісімнадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя ОСОБА_4.