Рішення № 77014764, 27.09.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року Справа № 804/2773/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання – Сергієнко В.Ю., за участю: представника позивача – ОСОБА_1, представника відповідача – ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

- визнати протиправними дії Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі щодо не нарахування ОСОБА_4 пенсії за віком у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш, як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням довідки ВАТ «Шахтобудівельник» ДП ДХК «Луганськвуглебуд» від 24.11.2014 року №197;

- зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_3 з 06.12.2016 року за віком у відповідності до вимог ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської професії» №345-VІ від 02.09.2008 року (в редакції чинній станом на 06.12.2016 року) у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш, як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням довідки ВАТ «Шахтобудівельник» ДП ДХК «Луганськвуглебуд» від 24.11.2014 року №197.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що на виконання постанови Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від14.07.2017 року по справі №201/7829/17 відповідачем було призначено пенсію за віком на пільгових умовах, при цьому при не враховано довідку №197 від 24.11.2014 року про заробітну плату позивачу за період з березня 1994 року по лютий 1999 рік видану ВАТ «Шахтобудівельник» ДП ДХК «Луганськвуглебуд». Позивач вважає дії відповідача, щодо неврахування довідки про заробітну плату №197 від 24.11.2014 року під час призначення пенсії протиправними та такими, що суперечить вимогам чинного законодавства.

23.04.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було залишено позовну заяву без руху, через невідповідність вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України та встановлено строк на усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали від 23.04.2018 року позивач виправив вказані недоліки у зазначений судом строк.

11.05.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

16.05.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було вирішено продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено підготовче судове засідання.

29.05.2018 року було відкладено розгляд справи, у зв’язку з неявкою сторін.

12.06.2018 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у відповідача відсутні підстави для врахування довідки №197 від 24.11.2014 року про заробітну плату позивачу за період з березня 1994 року по лютий 1999 рік видану ВАТ «Шахтобудівельник» ДП ДХК «Луганськвуглебуд», оскільки відсутні документи, що підтверджують повноваження особи, що підписала її на момент винесення довідки, отже призначення пенсії позивачу здійснено на підставі, у спосіб та у межах повноважень визначених законодавством, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

09.08.2018 року було відкладено розгляд справи, у зв’язку з клопотанням представника відповідача про неможливість прибути у судове засідання.

05.09.2018 року у судовому засіданні було відкладено розгляд справи, у зв’язку з клопотанням представника позивача про неможливістю прибути у судове засідання, у зав’язку з перебуванням у відрядженні.

18.09.2018 року на адресу суду надійшла заява про уточнення позовних вимог.

19.09.2018 року у судовому засіданні суд вирішив прийняти уточнений позов та відкладено розгляд справи у зв’язку з необхідністю подання відповідачем відзиву на уточнену позовну заяву.

27.09.2018 року у судовому засіданні представником відповідача було надано відзив на уточнену позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що оскільки відсутні документи які підтверджують дію повноважень голови ліквідаційної комісії ОСОБА_5 на момент видачі довідки, тобто на 24.11.2014 року, у відповідача були відсутні підстави для врахування її під час призначення пенсії позивачу, а отже пенсія позивачу призначена відповідно до вимог законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 06.12.2016 року ОСОБА_3 звернулась до управління Пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

11.05.2017 року листом № 9445/06/12 Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України в м.Дніпро відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Не погодившись із вказаною відмовою, з метою захисту своїх прав та інтересів щодо отримання пенсії за віком позивач звернулась до Жовтневого районного суду.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.07.2017 року по справі №201/7829/17 визнано дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі щодо відмови у призначенні ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки, пільгової пенсії згідно списку № 1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. за № 1173, постановами Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991р. № 10 та від 11.03.1994р. № 162, Закону України. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (№ 213-VІІ від 02.03.2015р.), пільгової пенсії з 06.12.2016р. – незаконним та зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Дніпрі вчинити дії, направлені на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій і посад, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. за №1173, постановами Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991р. № 10 та від 11.03.1994р. № 162, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (№213-VIII від 02.03.2015р.), за результатом атестації робочих місць, ОСОБА_3, 22.05.1968р.народження, уродженці ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 з 06.12.2016р.

Постанова Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.07.2017 року по справі №201/7829/17 залишена без змін згідно ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 року, якою залишено без задоволення апеляційну скаргу Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпро.

На виконання вказаного рішення відповідачем було призначено позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 06.12.2016 року, при цьому не враховано при призначенні пенсії довідку про заробітну плату позивача за період з березня 1994 року по лютий 1999 року видану ВАТ «Шахтобудівельник» ДП ДХК «Луганськвуглебуд» №197 від 24.11.2014 року.

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо неврахування вказаної довідки при призначенні пенсії позивачу, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року N 1788-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правом на пільгове пенсійне забезпечення користуються працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637 відповідно до якого, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Отже, трудова книжка є основним документом для підтвердження стажу роботи лише у разі якщо в ній містяться всі необхідні, правильні і точні записи про стаж роботи, у тому числі і той, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Пунктом 3 вказаного Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 20 Порядку №637 підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідно записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлених для окремих категорій працівників, для підтвердження трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій, або їх правонаступників . У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Постановою КМ України від 11 березня 1994 року № 162 затверджені списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, які були чинні на момент виникнення у позивача права на призначення пенсії на пільгових умовах.

Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 N 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 р..

Відповідно до п. 4.3. Порядку у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Відповідно до п. 4.4. Порядку якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 7 постанови № 22-1 Правління Пенсійного фонду України від 25.11.05 року «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначений вичерпний перелік документів, які подаються для оформлення пенсії.

Судом встановлено, що позивач звернулась до відповідача з особистою заявою та документами необхідними для призначення пенсії за віком відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що не заперечувалось відповідачем.

Під час призначення пенсії позивачу відповідачем не було враховано довідку про заробітну плату позивача за період з березня 1994 року по лютий 1999 року видану ВАТ «Шахтобудівельник» ДП ДХК «Луганськвуглебуд» №197 від 24.11.2014 року, оскільки відсутні документи, які б підтверджували дію повноваження голови ліквідаційної комісії ОСОБА_5 на момент видачі довідки, тобто на 24.11.2014 року.

Судом встановлено, що довідку про заробітну плату для обчислення пенсії №197 від 24.11.2014 року підписано головою ліквідаційної комісії – ОСОБА_5

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.09.2018 року засновником ВАТ «Шахтобудівельник» ДП ДХК «Луганськвуглебуд» є Міністерство вугільної промисловості України, з 25.07.2008 року підприємство перебуває в стані припинення за рішенням засновників.

Згідно копії наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості №817 від 19.10.2012 року «Про внесення змін до наказу Мінвуглепрому від 12.12.2007 №566» призначено головою ліквідаційної комісії Відкритого акціонерного товариства «Шахтобудівельник» - дочірнього підприємства державної холдингової компанії «Луганськвуглебуд» ОСОБА_5.

Таким чином, враховуючи викладене ВАТ «Шахтобудівельник» ДП ДХК «Луганськвуглебуд» створено і власником підприємства є центральний орган державної виконавчої влади України, рішення про ліквідацію підприємства приймалось саме власником підприємства, голову комісії також було призначено у спосіб передбачений законодавством.

Отже, голова ліквідаційної комісії на час ліквідації підприємства є уповноваженою особою на вчинення дій від імені ВАТ «Шахтобудівельник» ДП ДХК «Луганськвуглебуд», у тому числі на підписання довідок, що підтверджують наявність пільгового стажу та розмірі заробітної плати.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на наказ Міністерства вугільної промисловості України від 12.12.2007 року №566 про здійснення ліквідації ВАТ «Шахтобудівельник» ДП ДХК «Луганськвуглебуд» до 31.12.2013 року, оскільки з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що станом на час призначення пенсії позивачу так і на час розгляду даної справи підприємство перебуває в стані припинення.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для не врахування при призначенні пенсії позивачу довідку про заробітну плату позивача за період з березня 1994 року по лютий 1999 року видану ВАТ «Шахтобудівельник» ДП ДХК «Луганськвуглебуд» №197 від 24.11.2014 року.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Як слідує зі змісту Рекомендації № К (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Натомість, у даному випадку суд не вважає повноваження відповідача, як дискреційними, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Також, суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України», в якому суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_3 з 06.12.2016 року за віком у відповідності до вимог ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської професії» №345-VІ від 02.09.2008 року (в редакції чинній станом на 06.12.2016 року) у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш, як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням довідки ВАТ «Шахтобудівельник» ДП ДХК «Луганськвуглебуд» від 24.11.2014 року №197 підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно частин 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем – ОСОБА_3 при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в сумі 704,80 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.1000703204.1 від 30.03.2018 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 704,80 грн. підлягає стягненню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 49094) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49123) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі щодо не нарахування ОСОБА_4 пенсії за віком у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш, як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням довідки ВАТ «Шахтобудівельник» ДП ДХК «Луганськвуглебуд» від 24.11.2014 року №197.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_3 з 06.12.2016 року за віком у відповідності до вимог ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської професії» №345-VІ від 02.09.2008 року (в редакції чинній станом на 06.12.2016 року) у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш, як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням довідки ВАТ «Шахтобудівельник» ДП ДХК «Луганськвуглебуд» від 24.11.2014 року №197.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 49094) судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 02.10.2018 року.

Суддя ОСОБА_6