Рішення № 77013515, 10.10.2018, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/1223/18

2/264/808/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2018 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Кузнецова Д. В. , за участю секретаря судового засідання Мащенко Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Третя маріупольська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування, в обґрунтування якого зазначила, що 1/3 частка домоволодіння по вулиці Менжинського, (Академіка Амосова) 23 в місті Маріуполі належить її тітці – ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 19.06.1950 року. За життя ОСОБА_4 склала заповіт на розпорядження вказаною часткою в будинку після її смерті на користь позивача. В 2017 році померла ОСОБА_4, після смерті якої залишилась 1/3 частка в домоволодінні по вулиці Менжинського, (Академіка Амосова) 23. Позивач зверталася до нотаріальної контори для прийняття спадщини, однак їй було відмолено у зв’язку із відсутністю правовстановлюючого документу на будинок - оригіналу свідоцтва про право на спадщину від 1950 року, дублікат якого знаходиться в архівах міста Донецьк, доступ до якого обмежений у зв’язку із проведенням військових дій. На підставі цього просила визнати за нею право власності в порядку спадкування після смерті її тітки ОСОБА_4 на 1/3 частку домоволодіння, яке розташоване за адресою: м.Маріуполь, вулиця Менжинського, буд.23.

Позивач в судове засідання не з’явилася, надала заяву про можливість розгляду справи за відсутності, позовні вимоги підтримала.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не прибув, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав, надіслав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи без його присутності.

Представник третьої особи Третьої маріупольської державної нотаріальної контори в судове засідання не прибув, надіслав до суду заяву про розгляд справи без їх участі.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 1/3 частка домоволодіння, що розташоване за адресою: місто Маріуполь, вулиця Менжинського (Академика Амосова), 23 на праві приватної власності належить ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2) на підставі свідоцтва про право на спадщину від 14 вересня 1950 року, виданого державним нотаріусом Третьої маріупольської державної нотаріальної контори. Вказані відомості також підтверджуються довідкою з Маріупольського БТІ від 04 серпня 2011 року.

28 березня 2017 року ОСОБА_4 померла, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть.

Згідно відомостей з Третьої маріупольської державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_4 була заведена спадкова справа №516/2017. Згідно матеріалів спадкової справи спадкоємцем за законом є син спадкодавця – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та за заповітом – позивач ОСОБА_1

За життя спадкодавець ОСОБА_4 залишила заповіт, посвідчений державним нотаріусом ОСОБА_5 Третьої маріупольської державної нотаріальної контори 16 вересня 2011 року на житловий будинок з усіма господарськими та побутовими будівлями та спорудами та земельною ділянкою, що розташована за адресою: м.Маріуполь, вулиця Менжинського, 23.

Згідно з постановою Третьої маріупольської державної нотаріальної контори від 06 лютого 2018 року позивачу було відмолено у вчинені нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/3 частку житлового будинку №23 по вул.Академіка Амосова (Менжинського) у місті Маріуполі у зв’язку із відсутністю оригіналу документу, що посвідчує право власності спадкодавця на нерухоме майно.

Згідно відповіді з Третьої маріупольської державної нотаріальної контори від 06.12.2016 року дублікат свідоцтва про право на спадщину від 14.09.1950 року за реєстровим №7095 на частку житлового будинку №23 по вулиці Менжинського м.Маріуполя на ім’я ОСОБА_6 неможливо видати у зв’язку із передачею справ по 1996 рік включно на зберігання до Донецького обласного державного нотаріального архіву, який розташовано у м.Донецьк та доступ до якого на даний час відсутній.

Згідно з даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно позивачу та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить по 1/3 частці домоволодіння по вулиці Академіка Амосова (Менжинського), 23.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України одним із видів спадкування є його здійснення за заповітом. Заповітом згідно із статтею 1233 ЦК України є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

З матеріалів спадкової справи, вбачається, що єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 є позивач, яка своєчасно та належним чином звернулась до нотаріуса для оформлення своїх спадкових прав.

Згідно пункту 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Тобто позивач, будучи єдиним спадкоємцем за заповітом, зверталася до нотаріальної контори в установленому законом порядку для оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_4, надавала копію правовстановлюючого документу на будинок, але з огляду на відсутність доступу до нотаріального архіву, забезпечення якого покладено на державу, об’єктивно позбавлена можливості надати оригінал або дублікат та зробити це в досудовому порядку, у зв’язку із цим спадкові права позивача підлягають захисту в судовому порядку.

Надаючи оцінку правовідносинам щодо переходу майнових прав на спадкове майно суд виходить із наступного.

Встановлено, що позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4

На підставі свідоцтва про право на спадщину від 14 вересня 1950 року, виданого державним нотаріусом Третьої маріупольської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4 належала на праві спільної часткової власності 1/3 частка будинку № 23 по вулиці Менжинського в м. Маріуполі.

Оригінал свідоцтва або його дублікат переданий на зберігання до Донецького обласного нотаріального архіву.

Отримати дублікат цього документу в Донецькому обласному державному нотаріальному архіві неможливо, оскільки всі документи, прийняті на зберігання в Донецький обласний державний нотаріальний архів, залишилися в архівосховищах нотаріального архіву в м. Донецьку, доступ до яких на теперішній час відсутній, через проведення антитерористичної операції в м.Донецьк та тимчасову окупацію вказаного міста.

Окрім того, відповідно до листа Центру поштового зв’язку № 5 Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» від 07.03.2016р. на даний час в м.Донецьк проводиться антитерористична операція та не приймаються поштові відправлення у цей населений пункт, що позбавляє можливості, в тому числі і суд, витребувати будь-які докази із Донецького обласного нотаріального архіву.

Попри це, суд вважає доведеними наявними письмовими доказами факт належності спадкодавцю 1/3 частки спірного домоволодіння по вулиці Академіка Амосова (Менжинського), 23, а єдиним спадкоємцем щодо майна померлої ОСОБА_4 за заповітом є позивач, яка у встановлений законом строк звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте має об’єктивні перешкоди для оформлення своїх спадкових прав в досудовому порядку.

Водночас суд зауважує, що на державу в цілому та її державні органи покладається обов’язок забезпечити збереження документів, які передані органами нотаріату та державними органами влади на зберігання та від яких залежить виникнення і реалізація майнових прав власників і спадкоємців. Незабезпечення належного зберігання нотаріальних документів в державних архівах і невиконання своїх гарантійних функції державою, незалежно від надзвичайності підстав та як наслідок обмеження громадянам доступу до державних архівних установ не має нівелювати або обмежувати майнові права позивача на їх підтвердження документами, які залишились в архівосховищах у місті Донецьк. Крім того зміна форми, виду або порядку ведення державних реєстрів обліку прав власності на нерухоме майно не може заперечувати або анулювати наявне у осіб право власності, яке ними отримано до введення нового реєстру, та має забезпечувати особам автоматичний перехід відомостей із одного реєстру до іншого. Втрата або відсутність в державних реєстрах відомостей про раніше набуте особою право власності є порушеннями «принципу правової визначеності» та «неналежним урядуванням» позиція Європейського суд з прав людини у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office та див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000?I, «Онер’їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Onery?ld?z v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року.

Відповідно ст. 1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути - визнання права.

У відповідності до ч.1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008р. № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

Із урахуванням встановлених обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню та за нею слід визнати право власності в порядку спадкування на 1\3 частину домоволодіння, що розташоване за адресою: місто Маріуполь, вулиця Академіка Амосова, 23 після смерті ОСОБА_4, померлої 28 березня 2017 року.

На підставі ст.ст. 15, 16, 328, 392 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 76,77, 80, 247, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Третя маріупольська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3) право власності в порядку спадкування на 1\3 частину домоволодіння, що розташоване за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Академіка Амосова, 23, після смерті ОСОБА_4, померлої 28 березня 2017 року.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 10 жовтня 2018 року.

Суддя: Д. В. Кузнецов