Рішення № 77013400, 09.10.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

№ 263/15596/17

№ 2/263/500/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2018 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Томіліна О.М.,

при секретарях Єжижанському М.Є., Соколовій О.Б., Гущиній О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Маріупольське виконавче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (далі за текстом КП «МВУВКГ») про визнання недійсним акту № 24835 від 17.08.2017 року та рішення комісії від 22.08.2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом до відповідача КП «МВУВКГ», у якому просить визнати недійсним акт № НОМЕР_1 «МВУВКГ» від 17.08.2017 року; визнати недійсним рішення комісії КП «МВУВКГ» від 22.08.2017 року про визначення суми штрафу, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 у розмірі 8376,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона є власником будинку № 47 «а» по вул.Гребельній (Плотинній) у с.Каменськ м.Маріуполя. У зв'язку із надання відповідачем за вказаною адресою послуг з водопостачання та водовідведення, у КП «МВУВКГ» на ім'я позивачки відкрито рахунок № 106-101. 24.08.2017 року поштовою кореспонденцією ОСОБА_1 отримала акт № 24835, складений співробітниками КП «МВУВКГ» 17.08.2017 року за наслідками рейдової перевірки представниками відповідача щодо безоблікової врізки до системи водопостачання на межі домоволодіння, яке належить позивачці, та домоволодіння № 51. Вказаний акт було складено у відсутність позивачки, про що у акті міститься відповідна відмітка. 01.09.2017 року на підставі звернення ОСОБА_1 за її адресою вийшла комісія КП «МВУВКГ» з метою здійснення обстеження мереж водопроводу за адресою м.Маріуполь, вул.Гребельна (Плотинна), 47 «а». Після здійснення обстеження контролерами КП «МВУВКГ» було складено акт № 24652 від 01.09.2017 року, відповідно до якого на момент контрольного огляду лічильник, встановлений за наведеною адресою, на водоспоживання реагує, пломби цілі, ніяких врізок не виявлено. Проте, 08.09.2017 року позивачкою отримано листа, з якого останній стало відомо про існування рішення відповідача від 22.08.2017 року та протоколу комісії від 05.09.2017 року, якими встановлений обов'язок ОСОБА_1 сплатити на користь КП «МВУВКГ» штраф у розмірі 8376,36 грн. за безоблікове користування послугами водопостачання та водовідведення. Вказане рішення від 22.08.2017 року та акт обстеження від 17.08.2017 року, на підставі якого КП «МВУВКГ» було постановлено це рішення, на переконання позивачки є незаконними та такими, що порушують її права, оскільки фактично ніякого безоблікового користування послугами, які надаються відповідачем за адресою мешкання ОСОБА_1, не здійснювалось, що підтверджується актом КП «МВУВКГ» від 01.09.2017 року.

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України), в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України, в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, провадження в цивільних справах здійснюються відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року, в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні позивачка та її представник – ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності, підтримали доводи, викладені у позовні заяві та наполягали на її задоволенні.

В судовому засіданні представник відповідача - ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності – позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, про що надав суду відзив на позовну заяву. Крім того, в судовому засіданні представник відповідача додатково пояснив, що спірний акт не є правочином та не несе юридичних наслідків для позивача, тому не може бути визнаний незаконним. Вказівка в квитанціях про наявність боргу в розмірі додаткових нарахувань носить рекомендаційний характер, та у випадку не сплати борг буде стягнутий з позивача в примусовому судовому порядку, судовим наказом тощо. Також представник відповідача пояснив, що позивачу було помилково здійснено нарахування згідно з діаметром водопровідного вводу 20 мм, але на даний час відповідачем зроблено перерахунок та здійснено нарахування в розмірі 7621,48грн., виходячи з діаметру водопровідного вводу - 15 мм.

Відповідно до відзиву відповідача, спір про визнання недійсною заборгованості по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення не може розглядатись в порядку цивільного судочинства, оскільки діями КП «МВУВКГ» не було порушено охоронюваних законом прав ОСОБА_1 Зазначає, що лист начальника КП «МВУВКГ» з рекомендацією сплатити заборгованість не є актом нормативного характеру, оскільки він складений органом юридичної особи, а не державним органом. Оскарження вказаного листа, який не встановлює для позивачки ніяких обов'язків, крім рекомендації сплатити нараховані збитки – що є різновидом претензії – не передбачено діючим законодавством як спосіб захисту прав.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 При цьому суд виходить з наступного.

За положенням ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За вимогами ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідне для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Зі змісту статті 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством.

Згідно зі ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги до яких відноситься централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Згідно із ч.7 ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.

Відповідно до вимог Цивільного кодексу України (далі за текстом ЦК України), а саме ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже, враховуючи наведені норми діючого законодавства, які регулюють спірні правовідносини, ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, які надає КП «МВУВКГ», за адресою м. Маріуполь, с. Каменськ, вул. Гребельна (Плотинна), 47 «а», з огляду на що між сторонами у справі мають місце правовідносини, які випливають з договору приєднання, укладеному між КП «МВУВКГ», в якості виконавця та ОСОБА_1 – в якості споживача послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Частина вказаного домоволодіння належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданому державним нотаріусом Третьої маріупольської державної нотаріальної контори 16.05.2005 року, 15.06.2005р. 9/50 часток будинку продано за договором №3526, 04.08.2005р. 16/50 часток будинку ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_4 відповідно до договору №5949 /а.с.26/.

Відповідно до ст.1 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630 (далі за текстом Правила № 630), вказані Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).

Відповідно до п. 30 Правил № 630 споживач зобов'язаний:

1) оплачувати послуги в установлені договором строки;

2) забезпечувати доступ до мережі, арматури, квартирних засобів обліку, розподільчих систем представника виконавця за наявності в нього відповідного посвідчення:

для ліквідації аварій - цілодобово;

для встановлення і заміни санітарно-технічного та інженерного обладнання, проведення технічного і профілактичного огляду, зняття контрольних показників квартирних засобів обліку - згідно з умовами договору;

3) дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг;

4) забезпечувати цілісність квартирних засобів обліку та не втручатися в їх роботу;

5) у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у встановлених законом та договором розмірі;

6) виконувати інші обов'язки відповідно до законодавства.

В свою чергу, відповідно до п. 31 Правил № 630 виконавець має право:

1) у разі несвоєчасного внесення споживачем платежів за надані послуги нараховувати пеню у розмірі, встановленому законом та договором;

2) вносити за погодженням із споживачем у договір зміни, що впливають на розмір плати за послуги;

3) вимагати від споживача дотримання нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг;

4) доступу, у тому числі несанкціонованого, в приміщення споживача для ліквідації аварій відповідно до встановленого законом порядку.

Відповідно до п. 1.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 (далі за текстом Правила № 190) , ці Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України.

Відповідно до п. 3.1 Правил № 190 розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Пунктом 5.1 Правил № 190 встановлено, що облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію. Відповідно до п. 5.10 Правил № 190 засоби обліку в місцях їх приєднання до трубопроводів повинні бути опломбовані представником виробника і захищені від несанкціонованого втручання в їх роботу, яке може порушити достовірний облік кількості отриманої води. Засувки на обвідних лініях повинні бути опломбовані виробником. Неопломбовані засоби обліку до експлуатації не допускаються.

Згідно із актом вводу до експлуатації вузла обліку від 23.07.2015 року, який складено та підписано представником КП «МВУВКГ» та ОСОБА_1, здійснено огляд вузлу споживання холодної води при підключенні за адресою: вул. Плотинна, 47 «а» (як зазначено в акті). У результаті огляду встановлено: вузол обліку споживання холодної води встановлений згідно із технічною документацією, яку узгоджено з КП «МВУВКГ», та відповідно до правил користування водопроводом. Споживача проінструктовано та ознайомлено з правилами експлуатації засобів обліку споживання холодної води. На підставі викладеного поставщик приймає в експлуатації вузол обліку холодної води та дозволяє користуватись ним для комерційних розрахунків. Датою повірки вузла обліку зазначено другий квартал 2015 року, строк наступної повірки – не пізніше другого кварталу 2019 року /а.с.31/.

Пунктом 3.2 Правил № 190 встановлено, що водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.

Згідно із актом № 24835, складеним комісійно посадовими особами КП «МВУВКГ» 17.08.2017 року за адресою: м.Маріуполь, с.Каменськ, вул.Плотинна, 47 «а» (споживач ОСОБА_1Г.), під час рейду о «17-20» год. виявлено безоблікову врізку, яка проходить у дворі та виведена з-під землі, наявний шланг, який лежить в городі; інший шланг виведено у двір будинку № 51 (розмір діаметру водопровідного вводу в акті відсутній). У наведеному акті міститься застереження про здійснення донарахування плати за користування послугами водопостачання у зв'язку із без обліковим користуванням водою. Вказаний акт складено у відсутність абонента – ОСОБА_1 /а.с.4/.

Крім того, в ході судового розгляду даної справи представником КП «МВУВКГ» додатково надано суду акт № 13436, складений 17.08.2017 року комісійно представниками КП «МВУВКГ», при здійсненні перевірки за адресою м. Маріуполь с. Каменськ, вул. Плотинна, 51 (споживач Тристан) /а.с.70/. В ході рейду, здійснюваного представниками КП «МВУВКГ» за наведеною адресою, виявлено безоблікову врізку води, яка проходить по території двору № 47 «а» по вул.Плотинній в огороді має місце трійник – розвилка, до якого підключено шланги. У наведеному акті міститься застереження про здійснення додаткових нарахувань за діаметром вводу за безоблікове водоспоживання. В акті зазначено, що абонент від підпису даного акту відмовився.

У зв'язку із незгодою з вказаним вище актом № 24835 та фактом безоблікового користування водою, споживач ОСОБА_1 звернулась до виконавця – КП «МВУВКГ» із заявою щодо здійснення представниками КП «МВУВКГ» повторної перевірки засобу обліку споживання води за її адресою.

Згідно із актом № 24652 від 01.09.2017 року, складеним комісійно уповноваженими представниками КП «МВУВКГ» в присутності абонента – ОСОБА_1 за адресою м.Маріуполь, с.Каменськ, вул. Гребельна (Плотинна), 47 «а», на момент здійснення контрольної перевірки встановлено, що водомір на потік води реагує, пломби цілі. Доводомірних врізок перевіркою не виявлено /а.с.5/.

Аналогічні відомості містяться й у акті № 24654, складеному представниками КП «МВУВКГ» 01.09.2017 року в ході додаткової перевірки за адресою м. Маріуполь, с. Каменськ, вул. Гребельна (Плотинна), 51/а.с.71/.

Тобто, актом № 24652 від 01.09.2017 року, складеним комісійно представниками КП «МВУВКГ», не підтверджуються відомості, які викладені у акті 24835 від 17.08.2017 року, складеного в ході рейдової перевірки представниками КП «МВУВКГ». При цьому вказаний акт не містить ніяких відомостей щодо існування врізки за адресою дослідження вузла обліку, її можливої реконструкції та аналізу обставин, які встановлені актом від 17.08.2017 року.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обидва акти, які складені при здійснені перевірки за адресою м. Маріуполь, с. Каменськ, вул. Гребельна (Плотинна), 47 «а», мають однакову юридичну силу, оскільки їх складено уповноваженими представниками КП «МВУВКГ» в рамках повноважень та у відповідності до норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини – Правил № 190 та Правил № 630.

Крім того, згідно з актом №8648 від 23.06.2018р., складеного уповноваженими представниками КП «МВУВКГ» в присутності абонента – ОСОБА_1 за адресою м.Маріуполь, с.Каменськ, вул. Гребельна (Плотинна), 47 «а», на момент обстеження встановлено, що усі водозаборні точки проходять через прибор обліку. Водомір в робочому стані, пломби не порушені /а.с.57/.

Відомості щодо відсутності будь-яких порушень з боку позивача також встановлені з наданих фотокарток водопровідного колодязю та водолічильника /а.с.29-30/.

Згідно із п. 3.3 Правил № 190 у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць, згідно із п. 3.4 Правил № 190.

Пунктом 5.18 Правил № 190 встановлено, що споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з'єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування. Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника. У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 цих Правил.

Відповідно до наказу КП «МВУВКГ» № 273 від 16.05.2016 року /а.с.85/ у вказаному підприємстві створено комісію для розгляду звернень громадян, суб'єктний склад якої визначено п. 1 наведеного наказу. Наказом № 88/1 від 07.02.2017 року /а.с.86/ внесено зміни до наказу № 274 від 16.05.2016 року та викладено у іншій редакції п. 1 вказаного наказу.

Відповідно до протоколу № 50 засідання комісії з розгляду звернень абонентів КП «МВУВКГ» від 22.08.2017 року /а.с.62-65/, а саме згідно із п. 2.2 вказаного протоколу, в ході рейду у с. Каменськ за адресами вул. Плотинна, будинок №47 «а» та будинок № 51 контролером виявлено на границі (межі) трійник, у зв'язку з чим комісією прийнято рішення щодо здійснення донарахувань по діаметру водопровідного вводу (Д 15).

Згідно із протоколом № 52 засідання комісії з розгляду звернень абонентів КП «МВУВКГ» від 05.09.2017 року/а.с.66-68/, а саме відповідно до п. 5.4 наведеного протоколу, зазначено, що за адресою с Каменськ, вул. Плотинна, 47, має місце безоблікове споживання води, у зв'язку з чим вирішено залишити донарахування за діаметром водопроводу (Д 15). Як пояснив представник відповідача, вказане рішення стосується саме споживача ОСОБА_1

Відповідно до відповіді на звернення ОСОБА_1 за підписом начальника КП «МВУВКГ» ОСОБА_5 від 08.09.2017 року № 3567 /а.с.6/, рішення комісії від 22.08.2017 року щодо здійсненого нарахування за без облікове водоспоживання залишено без змін. У зв'язку із здійсненням ОСОБА_1 без облікового користування холодною водою за адресою м. Маріуполь, с. Каменськ, вул. Плотинна, 47 «а», за її особовим рахунком здійснено нарахування за діаметром вводу та нарахована сума розподілена на два особових рахунка – 106-101 та 106-100, оскільки врізку встановлено на границі двох домоволодінь та водокористування було зафіксовано двома абонентами. З огляду на викладене сума здійснених нарахувань за без облікове користування холодною водою, яку необхідно сплатити ОСОБА_1 складає 8 376,36 грн. У вказаному листі міститься застереження про необхідність сплати вказаних нарахувань або ж укладання договору на поетапне погашення. Крім того, у наведеному листі містяться висновки про здійснення вірного нарахування та відсутність юридичних підстав для здійснення перерахунку. Одночасно у вказаному листі містяться посилання на можливість звернення до суду із скаргою у встановленому законом порядку.

З розрахунку, наведеного у вказаному листі, вбачається, що розрахунок проведений, виходячи з діаметру – 20 мм (Д 20), у той час, як рішення комісії прийнято щодо нарахування за діаметром 15 мм (Д 15).

Аналізуючи надані представником відповідача докази у їх сукупності – а саме протокол № 50 засідання комісії з розгляду звернень абонентів КП «МВУВКГ» від 22.08.2017 року, протокол № 52 засідання комісії з розгляду звернень абонентів КП «МВУВКГ» від 05.09.2017 року, відповідь на звернення ОСОБА_1 за підписом начальника КП «МВУВКГ» ОСОБА_5 від 08.09.2017 року № 3567, суд приходить до висновку, що у даному випадку має місце рішення відповідача про здійснення нарахувань за безоблікове користування водою за адресою м.Маріуполь, с.Каменськ, вул.Гребельна (Плотинна), 47 «а», абонентом ОСОБА_1 Дійсно, вказане рішення викладено у формі протоколу засідання комісії КП «МВУВКГ», проте таке рішення породжує для абонента ОСОБА_1 певні обов'язки щодо необхідності сплати штрафу, передбаченого Правилами № 190, за безоблікове користування послугами водопостачання, з огляду на що, на переконання суду, у ОСОБА_1 є право на звернення до суду за захистом своїх порушених та прав та оскарження такого рішення відповідача у разі її незгоди з ним.

Додатково суд вважає за необхідне зазначити, що той факт, що КП «МВУВКГ» прийнято рішення про здійснення донарахувань абоненту ОСОБА_1 за безоблікове користування водою за адресою: м.Маріуполь, вул.Гребельна (Плотинна), 47 «а», підтверджується й відомостями, викладеними у відповіді на звернення ОСОБА_1 начальника КП «МВУВКГ» (лист від 08.09.2017 року № 3567). Тобто, наявність такого рішення підтверджується самим відповідачем, з огляду на що посилання представника КП «МВУВКГ» про відсутність між сторонами спору та, відповідно, відсутність у ОСОБА_1 права на оскарження дій відповідача є безпідставними.

Так, статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі , зміна правовідношення , припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

При цьому, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (частина 3 статті 16 Кодексу).

Проте, варто враховувати, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Надаючи оцінку обраному позивачкою способу захисту порушеного права у виді визнання недійсним рішення комісії КП «МВУВКГ» в частині здійснення донарахувань за безоблікове користування послугами водопостачання за адресою: м.Маріуполь, с.Каменськ, вул.Гребельна (Плотинна), 47 «а», суд вважає такий спосіб захисту цілком відповідаючім правовідносинам, що склались між сторонами, предмету спору та ефективним з точки зору судового захисту.

У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, я ким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Аналізуючи викладені протоколи засідання комісії КП «МВУВКГ», зокрема, протокол засідання від 22.08.2017 року, в ході проведення якого відповідачем було прийнято рішення про донарахування позивачу плати за без облікове користування послугами водопостачання, у сукупності з актами, які були складені комісією КП «МВУВКГ» при здійснені виходу за адресою мешкання ОСОБА_1, суд приходить до висновку, що наведене рішення не відповідає дійсним обставинам справи та спростовується об'єктивними доказами, зокрема, актом № 24652 від 01.09.2017 року, складеного комісією КП «МВУВКГ», яким ніяких порушень, виявлених актом від 17.08.2017 року № 24835 за адресою м. Маріуполь, с. Каменськ, вул. Гребельна (Плотинна), 47 «а», - не встановлено, та іншими дослідженими доказами у їх сукупності.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в рішенні відповідача про здійснення донарахувань за безоблікове користування водою за адресою: м. Маріуполь, с. Каменськ, вул. Плотинна, 47 «а», взагалі не наведено ані підстав таких нарахувань (посилань на порушення ОСОБА_1 певних пунктів Правил № 190 або іншого нормативного документу, що регулює спірні правовідносини), ані аналізу на підставі яких доказів прийнято таке рішення, ані відповідного розрахунку суми донарахувань, яка підлягає сплаті абонентом ОСОБА_1 Проте, в той же час, на підставі саме цього рішення КП «МВУВКГ», прийнятому у вигляді протоколу засідання комісії від 22.08.2017 року, ОСОБА_1 здійснюються нарахування штрафних санкції у сумі 8376,36 грн., що підтверджується листом КП «МВУВКГ» від 08.09.2017 року та відповідними відомостями щодо наявності заборгованості, викладеними у квитанціях КП «МВУВКГ» на ім'я абонента ОСОБА_1

При цьому суд погоджується з позицією відповідача в тій частині, що вказана сума заборгованості є лише вимогою КП «МВУВКГ», яку підприємство заявляє у претензійному досудовому порядку, та за своєю правовою природою сама по собі вимога про сплату певної заборгованості, яка не заявлена до стягнення у встановленому законом судовому порядку, не може бути розцінена в якості рішення та, відповідно, визнана недійсною. Проте, у даному випадку, підставою для здійснення таких нарахувань абоненту ОСОБА_1 було саме рішення комісії КП «МВУВКГ», прийняте в ході засідання 22.08.2017 року та відображене у відповідному протоколі засідання, а рішення вже є документом, який породжує для позивачки ОСОБА_1 певні обов'язки, з огляду на що, відповідно, у останній є право на судовий захист в цій частині, а таке рішення КП «МВУВКГ» підлягає судовому оскарженню.

Верховним Судом України у постанові № 6-4цс11 від 06.11.2011 року зроблено правовий висновок про те, що акт є лише фіксацію порушення, яке було виявлено під час проведення постачальником енергії перевірки дотримання Правил, і згідно зі ст.57 ЦПК України є доказом, який у разі виникнення спору повинен оцінюватися судом відповідно до вимог ст.212 ЦПК України, і його оскарження не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту судом цивільних прав та інтересів особи.

Крім цього, Верховний Суд України визначаючи таку правову позицію, зазначив, що акт розглядається на засіданні комісії із запрошенням споживача, яка при доведеності зафіксованих актом обставин, від імені енергопостачальника та відповідно до Методики може визначити негативні для споживача наслідки.

Отже, Верховний Суд України у своєму рішенні встановив неможливість оскарження лише акту і вказав, що негативні наслідки наступають для споживача саме на підставі рішення комісії.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, та враховуючи той факт, що у КП «МВУВКГ» не було підстав для прийняття рішення про нарахування плати за безоблікове користування послугами водопостачання за адресою: м.Маріуполь, с.Каменськ, вул.Гребельна (Плотинна), 47 «а», враховуючи недоведеність вини ОСОБА_1, відсутність об'єктивних доказів здійснення абонентом ОСОБА_1 порушення вимог Правил № 190 та суперечливість відомостей, які заактовані комісією відповідача, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.

При цьому, як вже зазначалось вище, з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судам належить зважати на ефективність обраного способу захисту. З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання недійсним акту КП МВУВКГ» від 17.08.2017 року № 24835 є такими, що задоволенню не підлягають.

Так, сам по собі акт № 24835 за своєю правовою природою не є документом правової дії, а є лише документом, який фіксує певні обставини. Такий документ може бути використано в якості доказу для встановлення або спростування певних обставин, які цей акт фіксує. Враховуючи той факт, що нормами діючого законодавства, зокрема, ст.ст. 15, 16 ЦК України не встановлено такого способу судового захисту, як визнання недійсним певного доказу, у цій частині позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат у справі, а саме, судового збору, сплаченого ОСОБА_1 при зверненні до суду у розмірі 640 грн., суд приходить до висновку про необхідність повернення сплаченого судового збору на рахунок позивачки, оскільки на спірні правовідносини розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів», а ст.5 Закону України «Про судовий збір» встановлено звільнення від сплати судового збору при зверненні до суду із позовами такої категорії.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4,12,13,76-81,84,89,141,263-265 ЦПК України, ст.ст. 15,16, 634 ЦК України, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ЗУ «Про захист прав споживачів», Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630 суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Маріупольське виконавче управління водопровідно-каналізаційного господарства» про визнання недійсним акту № 24835 від 17.08.2017 року та рішення комісії від 22.08.2017 року, – задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення комісії Комунального підприємства «Маріупольське виконавче управління водопровідно-каналізаційного господарства» щодо здійснення донарахування за діаметром водопровідного вводу (Д 15) за адресою: м.Маріуполь, с.Каменськ, вул.Гребельна (Плотинна), 47 «а», яке викладено у протоколі №50 засідання комісії з розгляду звернень абонентів Комунального підприємства «Маріупольське виконавче управління водопровідно-каналізаційного господарства» від 22.08.2017 року.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним акту № 24835 від 17.08.2017 року - відмовити.

Повернути ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_2, сплачений нею на підставі квитанції № 13871907 від 05.10.2017 року на розрахунковий рахунок 31211206700052 судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень. Повернення судового збору здійснити на рахунок № 29244825509100, банк одержувача АТ КБ «Приватбанк», Київ, України; ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Томілін