Ухвала суду № 77013005, 10.10.2018, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/6594/18

1-кп/219/758/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого cудді: Павленко О.М.,

суддів Фролової Н.М., Погрібної Н.М.,

за участі секретаря Брагіної М.В.,

прокурора Крамаренко В.О.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4,

обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7, ОСОБА_8,

ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016050260000292 від 19.03.2016 року, складеного відносно ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.307 ч.3, 311 ч.3 КК України, ОСОБА_9, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 307 ч. 3 КК України,-

в с т а н о в и в:

під час судового засідання прокурор просив суд продовжити відносно обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_8 термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказав, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_6, ОСОБА_8 не зникли, а інші запобіжні заходи відносно обвинувачених не можуть бути обрані. Крім того, прокурор просив суд продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_9 термін дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на два місяці, вказав, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_9, не зникли, а інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим своїх зобов’язань. Також прокурор просив суд продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_7 термін дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання на два місяці, вказав, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_7, не зникли.

Захисник ОСОБА_2 проти заявленого клопотання відносно обвинуваченого ОСОБА_7 не заперечував. Проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_6 заперечував, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт або особисте зобов’язання.

Захисник ОСОБА_4 проти заявленого клопотання відносно обвинуваченого ОСОБА_9 не заперечував. Між тим, просив змінити цілодобовий домашній арешт на домашній арешт з 21.00 до 6.00 години.

Захисник ОСОБА_3 проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_8 заперечував.

Захисник ОСОБА_1 підтримала позицію захисника ОСОБА_2

Обвинувачені підтримали позиції захисників.

Суд, заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши обвинувальний акт, приходить до наступного.

Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 14.03.2018 року ОСОБА_6 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який був продовжений ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області до 18.10.2018 року включно.

Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 16.03.2018 року ОСОБА_8 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який був продовжений ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області до 18.10.2018 року включно.

Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 12.03.2018 року ОСОБА_9 був обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який був продовжений ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від до 18.10.2018 року включно із забороною залишати житло цілодобово за адресою: АДРЕСА_1, тобто до 18.10.2018 року, на нього покладений обов’язок прибувати до слідчого, прокурора та суду; утримуватися від спілкування зі свідками щодо обставин кримінального провадження; не залишати цілодобово місце постійного проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 06.03.2018 року ОСОБА_7 був обраний запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, який був продовжений ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області до 18.10.2018 року включно на два місяці, тобто до 18.10.2018 року, на нього покладені наступні обов’язки: прибувати на перші виклики слідчого, прокурора та суду; не відлучатись із населеного пункту, в якому він постійно мешкає: м. Дружківка Донецької області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора, чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками щодо обставин кримінального провадження.

При вирішенні клопотань про продовження та зміну запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_8, ОСОБА_6 суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв’язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування (рішення ЄСПЛ «Смірнови проти Росії» (п. 60).

Так, відповідно до ст. 183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_8 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що вони обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 307, ч.3 ст. 311 КК України, за одним з яких законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від дев’яти до дванадцяти років, особи обвинувачених та ті обставини, що ОСОБА_6, ОСОБА_8 на теперішній час не мають постійного місця роботи та офіційних джерел існування, крім того, ОСОБА_8 був раніше неодноразово засуджений за вчинення корисливих злочинів та був засуджений до позбавлення волі.

Вказане свідчить про наявність ризиків переховування від суду. Суд вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.

Разом з тим, суд враховує, що ані тяжкість обвинувачення, ані серйозність покарання не є доказом наявності цих ризиків, на що неодноразово вказує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїді проти Німеччини» тощо).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у п. 60 рішення від 6.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, однак застосування до обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що вони, перебуваючи на свободі, можуть переховуватися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування). Ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не зникли.

Європейський суд з прав людини в рішенні «Ноймайстер проти Австрії» наголошує, що ризик утечі зменшується зі спливанням часу, проведеного під вартою. Судом було досліджене питання щодо зменшення ризиків, які існували на момент обрання обвинуваченим ОСОБА_6, ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак доказів, які б спростовували наявні ризики та вказані обставини, суду не надано та не зазначено про їх існування.

Суд, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинувачених, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу із визначенням строку у межах шестидесяти днів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що клопотання захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 задоволенню не підлягають, а клопотання прокурора підлягає задоволенню, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6, ОСОБА_8 підлягає продовженню на термін 60 (шістдесят) днів.

При вирішенні питання про продовження строку дії покладених на ОСОБА_9 обов’язків, суд виходить не з принципу автоматичного продовження дії покладених на нього обов’язків, а враховує, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст. 307 ч.3 КК України, за яким законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років та особу обвинуваченого. Судом було досліджене питання щодо зменшення ризиків, які існували на момент обрання обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, однак доказів, які б спростовували наявні ризики та вказані обставини, суду не надано та не зазначено про їх існування.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що термін дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту цілодобово відносно обвинуваченого ОСОБА_9 підлягає продовженню на термін 60 (шістдесят) днів.

Згідно ч.1 ст.179 КПК України особисте зобов’язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов’язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов’язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

При вирішенні питання про продовження строку дії покладених на ОСОБА_7 обов’язків, суд виходить не з принципу автоматичного продовження дії покладених на нього обов’язків, а враховує, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 307, ч.3 ст. 311 КК України, за одним з яких законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від дев’яти до дванадцяти років та особу обвинуваченого. Судом було досліджене питання щодо зменшення ризиків, які існували на момент обрання обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, однак доказів, які б спростовували наявні ризики та вказані обставини, суду не надано та не зазначено про їх існування.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що строк дії покладений на обвинуваченого ОСОБА_7 обов’язків підлягає продовженню на термін 60 (шістдесят) днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 179, 181, 183, 350, 372 КПК України, суд, –

у х в а л и в:

відмовити в задоволенні клопотань захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт або особисте зобов’язання.

Продовжити ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 307 ч. 3, 311 ч. 3 КК України, строк дії обраного ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 14.03.2018 року запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на термін 60 (шістдесят) днів, тобто, до 16 грудня 2018 року включно.

Продовжити ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 307 ч. 3, 311 ч. 3 КК України, строк дії обраного ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 16.03.2018 року запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на термін 60 (шістдесят) днів, тобто, до 16 грудня 2018 року включно.

Продовжити ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченому ст. 307 ч. 3 КК України, строк дії забезпечених запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту цілодобово, обраного відносно ОСОБА_9 ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 12.03.2018 року, покладених на нього вказаною ухвалою обов’язків на термін 60 (шістдесят) днів, тобто, до 16 грудня 2018 року включно.

Контроль за виконанням обвинуваченим ОСОБА_9 обов’язків, покладених на нього при обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту покласти на начальника Бахмутського відділу Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

Продовжити ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 307 ч. 3, 311 ч. 3 КК України, строк дії забезпечених запобіжним заходом у вигляді особистого зобов'язання, обраного відносно ОСОБА_7 ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 06.03.2018 року, покладених на нього вказаною ухвалою обов’язків на термін 60 (шістдесят) днів, тобто, до 16 грудня 2018 року включно.

Контроль за виконанням обвинуваченим ОСОБА_7 обов’язків, покладених на нього при обранні запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання, покласти на прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області ОСОБА_10

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя - Павленко О.М.

Судді - Фролова Н.М.

ОСОБА_11

ОСОБА_12