Рішення № 77011186, 08.10.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.10.2018Справа № 910/10241/18

Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2", м. Київ

про стягнення 66 515,90 грн., -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2" (відповідач) грошових коштів за скид стічних вод без умов на скид стічних вод у розмірі 66 515,90 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 04089/5-04 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 30.03.2004р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2018р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

31.08.2018р. до суду від відповідача надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, а також відзив на позовну заяву разом з клопотанням про поновлення строку на його подання.

В період з 20.08.2018р. по 09.09.2018р. суддя Морозов С.М. перебував у відпустці.

У зв'язку з виходом судді Морозова С.М. з відпустки, судом розглянуто подані відповідачем 31.08.2018р. заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та клопотання про поновлення строку на подання відзиву про що постановлено ухвалу від 11.09.2018р., якою відхилено заперечення відповідача проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження та поновлено відповідачеві процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву, відповідач заперечує проти задоволення вимог позивача та вказує на те, що, оскільки заявлені позивачем вимоги стосуються періоду з 01.04.2014р. по 28.02.2017р., зважаючи на те, як зазначає відповідач, позивач знав про вказане в позові порушення в 2014-2016р.р., такі вимоги виходять за межі визначеного законодавством строку позовної давності, а тому не підлягають задоволенню, про що у відзиві та у окремо викладеній заяві позивач просить застосувати строк позовної давності до вимог позивача. Як зазначає відповідач, оскільки підставою даного позову є Договір №04089/5-04 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 30.03.2004р., проте ані в укладеному між сторонами договорі, ані в ст. 20 закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" не міститься обов'язку відповідача на отримання умов на скид стічних вод. Відповідач з посиланням на положення ст. ст. 13, 19 закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" вказує на те, що місцеві правила не можуть передбачати обов'язку для осіб щодо отримання дозволів, погоджень або інших документів, що, на думку відповідача, є ще однією підставою для відмови в задоволенні вимог позивача. Відповідач також зазначає про те, що Правила № 37, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, на підставі розпорядження Кабінету міністрів України № 166-р були скасовані 10.03.2017р., а рахунок позивача було датовано 05.04.2017р., тобто після скасування Правил № 37. Крім того, відповідач зазначає про те, що з листа позивача № 892/8/8/02-18 від 22.01.2018р. вбачається, що Договір № 04089/5-04 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 30.03.2004р. припинив свою дію. З огляду на все вище викладене, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими, у зв'язку з чим відповідач просить суд відмовити в задоволенні вимог позивача.

У запропонований судом строк позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій позивач вказує на безпідставність доводів відповідача, викладених у відзиві. Так, позивач вказує на те, що до спірних правовідносин щодо строку виконання листа-попередження від 05.04.2017р. необхідно застосовувати положення ч. 2 ст. 530 ЦК України та оскільки названий лист-попередження отримано відповідачем 27.04.2017р., строк позовної давності необхідно відліковувати з 08.05.2017р., у зв'язку з чим, позивач вважає, що ним не пропущено строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом. Щодо урегульованості Договором № 04089/5-04 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 30.03.2004р. питання умов на скид, позивач зазначає, що Правилами № 1879 визначено обов'язковість наявності у споживачів, які скидають стічні води до мереж централізованого водовідведення, умов на скид стічних вод та відповідальність за їх відсутності у вигляді п'ятикратного розміру тарифу на послугу з водовідведення, відтак позивач на підставі названих правил, а також положень ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України вважає, що обов'язок отримувати умови на скид покладено на відповідача. Позивач вказує на те, що умови на скид не належать до дозвільних документів, оскільки не надають суб'єкту господарювання ,який їх отримує, прав на провадження господарської діяльності, адже скид стічних вод не є господарською діяльністю відповідного суб'єкта господарювання, що виключає можливість обмеження такої діяльності відсутністю умов на скид стічних вод. Щодо чинності Договору № 04089/5-04 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 30.03.2004р., позивач з посиланням на п. п. 7.1.-7.3. Договору вказує на те, що оскільки позивач жодних листів про розірвання договору відповідачу не направляв і від відповідача не отримував, в судовому порядку договір не розривався та оскільки відповідачем не надано доказів протилежного, укладений між сторонами договір діяв як у період, за який нараховано плату без умов на скид, так і продовжує діяти на сьогодні, а обидві сторони вчиняють дії, спрямовані на його виконання. За наведених обставин, позивач просить суд задовольнити заявлені ним вимоги у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на подання заперечень щодо відповіді на відзив у запропонований судом строк не скористався. Як вбачається з відомостей з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта" (http://ukrposhta.ua/ua/vidslidkuvati-forma-poshuku) відповідь на відзив (поштове відправлення з штрих кодовим ідентифікатором 0101505517696) вручено відповідачеві 18.09.2018р.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.03.2004р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (абонент) укладено Договір № 04089/5-04 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та приймати від нього стічні води у міську каналізаційну мережу, а відповідач зобов'язувався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994р. (Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37 (Правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 1.5. Договору абонент забезпечує скид стічних вод з дотриманням допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

Як передбачено в п. 2.1.4. Договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності із розділом 21 Правил користування.

Цей договір діє протягом всього часу надання послуг до моменту його розірвання. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (пункт 7.1. Договору).

За умовами п. п. 7.2., 7.3. Договору договір може бути розірвано лише за взаємною згодою сторін або у судовому порядку. Сторона, що бажає розірвати договір має письмово попередити про це другу сторону за один місяць до визначеної дати припинення договору.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

У Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення визначено, що централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила), які є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Пунктом 1.4. Правил приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення населених пунктів України здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 N 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691 (далі - Правила приймання № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно з пунктом 1.2. Правил № 37 останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - підприємства).

Відповідно до пункту 1.4. Правил № 37 стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Згідно з пунктом п. 2.4. Правил № 37 підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Відповідно до статей 30, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; статей 1, 2, 35, 38, 39, 42, 44, 70, 95, 99, 110, 111 Водного кодексу України (із змінами і доповненнями); статей 1 - 3, 5, 16, 19, 24, 31 - 35, 39 - 41, 47, 51, 68 - 70 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (із змінами і доповненнями); Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за № 403/6691; Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за № 402/6690; пунктів 1.2, 1.4, 2.3, розділів 3 - 5, 11 - 15 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за № 936/15627, та з метою запобігання порушенням у роботі мереж і споруд каналізації, підвищення ефективності роботи і безпеки їх експлуатації та забезпечення охорони навколишнього природного середовища від забруднення скидами стічних вод, в межах функцій органу місцевого самоврядування, виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розпорядженням від 12.10.2011 № 1879 затверджені Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва (далі - Правила № 1879), які встановлюють, зокрема, вимоги до абонентів, які скидають стічні води до міської каналізації, регламентують взаємні права та обов'язки абонентів і водоканалу, порядок визначення величини плати за скидання стічних вод у міську каналізацію, порядок контролю за виконанням цих Правил, відповідальність та засоби впливу за їх порушення .

Згідно з пунктом 2.4 Правил № 1879 абоненти зобов'язані, зокрема, отримати Умови на скид та укласти договір з водоканалом відповідно до статей 19, 20 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

У відповідності до положень пункту 3.3. Правил № 1879 абоненти зобов'язані отримати у водоканалі Умови на скид згідно з додатком 2. Умови на скид видаються на один рік.

Абонент не має права скидати стічні води без одержання Умов на скид. За скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії Абонент сплачує в п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності (пункт 8.1 Правил № 1879).

Згідно з пунктом 4.1. Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, плата за скид стічних вод підприємств у системи каналізації населених пунктів уноситься підприємствами згідно з розрахунками водоканалів та виставленими ними рахунками на розрахункові рахунки водоканалів у порядку та в терміни, передбачені договором.

Відповідно до пункту 8.6 Правил № 1879 при порушенні цих Правил та Правил користування № 190 водоканал: за період самовільного (при відсутності чинного договору) користування міською каналізацією виконує розрахунок обсягу стічних вод згідно з пунктом 7.8 розділу 7 цих Правил з моменту початку такого користування, але за період не більше трьох років і до усунення порушення; має право розглядати весь обсяг стічних вод (за розрахунковий період) як такий, що перевищує договірний, і плата за його скидання встановлюється в п'ятикратному розмірі тарифу за водовідведення, зокрема, у разі відсутності у абонента Умов на скид чи закінчення строку їх дії.

Як зазначає позивач, в порушення умов договору та норм чинного законодавства України відповідач у період з 01.04.2014р. по 28.02.2017р. здійснював скид стічних вод у систему каналізації м. Києва без отримання Умов на скид стічних вод, у зв'язку з чим відповідачу була нарахована плата за скид без Умов на скид стічних вод у розмірі 66 515,90 грн. (розрахунок плати №15/ВУ-Ф-09/404-02-2017р. від 05.04.2017р. міститься у матеріалах справи).

Позивачем на адресу відповідача було направлено лист-попередження від 05.04.2017р. про виявлення факту порушення Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва з розрахунком №15/ВУ-Ф-09/404-02-2017р. від 05.04.2017р., який було отримано останнім 27.04.2017р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0221706389420 та залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами протягом спірного періоду (з 01.04.2014р. по 28.02.2017р.) складались та підписувались акти про зняття показань з приладу обліку, в яких відображався поточний стан приладу обліку та фіксувались показники з приладу обліку води.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Згідно із статями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з нормами статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 219 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 235 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватись оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.

Пунктом 8.1. Правил № 1879 передбачено відповідальність абонента за скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії в п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності.

Суд констатує відсутність у матеріалах справи доказів отримання відповідачем Умов на скид у період з 01.04.2014р. по 28.02.2017р.

Водночас, відповідач у своєму відзиві вказує на те, що ані в укладеному між сторонами договорі, ані в ст. 20 закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" не міститься обов'язку відповідача на отримання умов на скид стічних вод.

Суд визнає такі доводи відповідача безпідставними, оскільки, як про те вже зазначалось вище, в п. 1.1. Договору відповідач взяв на себе зобов'язання дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37 (Правила приймання).

При цьому, суд відзначає, що за приписами ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Проте, як встановлено судом, відповідач в порушення вимог чинного законодавства України не отримав Умов на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва за період з 01.04.2014р. по 28.02.2017р., у зв'язку з чим позивачем і застосовано вказану санкцію.

Враховуючи зазначені положення законодавства, рішення постачальника про нарахування абоненту 66 515,90 грн. вартості послуг з водовідведення за весь період відсутності Умов на скид є оперативно-господарською санкцією.

За частинами першою, другою статті 237 Господарського кодексу України підставою для застосування оперативно-господарської санкції є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням такої санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку щодо отримання Умов на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва за період з 01.04.2014р. по 28.02.2017р., позивач має право на застосування до відповідача оперативно-господарської санкції у вигляді застосування п'ятикратного розміру тарифу на послугу з водовідведення, яка за розрахунком позивача, який перевірений судом та визнаний обґрунтованим, складає 66 515,90 грн.

Судом також відхилено як необґрунтовані посилання відповідача у своєму відзиві на пропуск позивачем строку позовної давності щодо заявлених ним вимог.

Так, відповідно ст. 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України у випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу.

З матеріалів вбачається, що після виявлення факту порушення Правил №1879 позивачем було здійснено нарахування відповідачу плати за скид стічних вод без Умов на скид за період з 01.04.2014р. по 28.02.2017р. на загальну суму 66 515,90 грн. На виконання вищезазначених норм та у зв'язку з невиконання відповідачем вимог Правил № 1879 та неотримання Умов на скид стічних вод, позивачем направлено на адресу відповідача лист-попередження від 05.04.2017р. щодо сплати нарахувань за скид стічних вод без Умов на скид стічних вод в розмірі 66 515,90 грн. з розрахунком №15/ВУ-Ф-09/404-02-2017р. від 05.04.2017р., з проханням його оплатити в 10-денний термін з дня одержання. Лист-попередження з розрахунком отримано відповідачем 27.04.2017р., що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, отже, відповідач повинен був його оплатити до 10.05.2017 року (з урахуванням того, що останній день визначеного строку (07.05.2017р.) припадає на вихідний день, а 8-9 травня 2017р. з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.11.2016 №850-р "Про перенесення робочих днів у 2017 році" - святкові дні) включно, таким чином строк позовної давності за вимогами про стягнення 66 515,90 грн. почав свій перебіг 11.05.2017 року та станом на день звернення позивача з даним позовом до суду (02.08.2018 року) не сплинув.

Відтак, даний позов заявлено в межах позовної давності, а тому підстави для застосування строку позовної давності відсутні.

Стосовно доводів відповідача про те, що Правила № 37, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, на підставі розпорядження Кабінету міністрів України № 166-р були скасовані 10.03.2017р., а рахунок позивача було датовано 05.04.2017р., тобто після скасування Правил № 37, суд відзначає, що позивачем була нарахована плата за скид без Умов на скид стічних вод у розмірі 66 515,90 грн. у період коли відповідач здійснював скид стічних вод у систему каналізації м. Києва без отримання Умов на скид стічних вод з 01.04.2014р. по 28.02.2017р., тобто до дати прийняття названого розпорядження, відтак суд визнає правомірним застосування позивачем до спірних правовідносин в тому числі й Правил № 37.

Як і не заслуговують на увагу суду доводи відповідача про те, що з листа позивача № 892/8/8/02-18 від 22.01.2018р. вбачається, що Договір № 04089/5-04 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 30.03.2004р. припинив свою дію.

Так, як було вказано вище, за умовами п. п. 7.1.-7.3. Договору договір діє протягом всього часу надання послуг до моменту його розірвання та може бути розірвано лише за взаємною згодою сторін або у судовому порядку. Сторона, що бажає розірвати договір має письмово попередити про це другу сторону за один місяць до визначеної дати припинення договору.

Як вказує позивач у своїх заявах по суті, оскільки ним листів (попереджень) про розірвання договору відповідачу не направлялось і від відповідача таких листів (попереджень) отримано не було, в судовому порядку договір не розривався, а в свою чергу відповідачем не надано суду доказів протилежного, укладений між сторонами договір діяв як у період, за який нараховано плату без умов на скид, так і продовжує діяти на сьогодні.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/10241/18 позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 66 515,90 грн. плати за скид стічних вод в систему каналізації м. Києва без Умов на скид стічних вод.

Судовій збір в розмірі 1 762,00 грн., відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2" (ідентифікаційний код 04012721, місцезнаходження: 02105, м. Київ, вул. Тампере, буд. 13-Б) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (ідентифікаційний код 03327664, місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А) 66 515,90 грн. (шістдесят шість тисяч п'ятсот п'ятнадцять гривень 90 коп.) плати за скид стічних вод без Умов на скид стічних вод та 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 08.10.2018р.

Суддя С.М. Морозов