Рішення № 77011074, 02.10.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 26/59/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2018 Справа № 908/1149/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Судя ОСОБА_1, розглянувши

позов Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” (вул. Українська, 50, м. Запоріжжя, 69095)

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “ТРУД” (вул. Леніна, 9, м. Вільнянськ, Запорізька область, 70000)

про визнання правочинів недійсними

За участю представників сторін:

Від позивача – ОСОБА_3 довіреність №02/05-18 від 02.05.2018.

Від відповідача – не з’явився

18.06.2018. Дочірнє підприємство “Запорізький облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “ТРУД” про визнання правочинів недійсними.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.06.2018. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд позовної заяви в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.07.2018. о 10-00. Зобов’язано сторони виконати певні дії.

16.07.2018. до господарського суду Запорізької області від відповідача надійшов відзив на позов відповідно до якого ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “ТРУД” просить суд відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Ухвалою суду від 19.07.2018. у зв’язку з нез’явленням в засідання представника відповідача, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 21.08.2018 об 11-00 год.

Ухвалою суду від 21.08.2018. враховуючи необхідність подання сторонами витребуваних судом доказів, для належної підготовки справи для розгляду по суті, строк розгляду підготовчого засідання продовжено на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 06.09.2018 о 10 год. 30 хв.

30.08.2018. до господарського суду Запорізької області від ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “ТРУД” надійшли додаткові пояснення по справі.

Ухвалою суду від 06.09.2018. підготовче провадження закрито та призначено справу №908/1149/18 до судового розгляду по суті на 02.10.2018. о 10 год. 00 хв.

У судове засідання 02.10.2018. представник відповідача не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до ст. 233 ГПК України за згодою представника позивача у судовому засіданні 02.10.2018. оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Позивач підтримує вимоги, викладені у позовній заяві, та на підставі ст. ст. 3, 15, 16, 202, 203, 215, 234 ЦК України просить позов задовольнити. Визнати фіктивними правочини з поставки товару в межах Договору поставки №21/05П від 15.03.2006. укладеного між Дочірнім підприємством “Запорізький облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “ТРУД”, оформлені згідно переліку наступних видаткових накладних: № 3103 від 31.03.2010. на суму 1 779,86 грн.; №21042 від 19.04.2010. на суму 36 688,95 грн.; №25053 від 25.05.2010. на суму 20 637,79 грн.; №25052 від 25.05.2010. на суму 23 586,05 грн.; №25055 від 25.05.2010. на суму 50 120,35 грн.; №25056 від 25.05.2010. на суму 32 799,35 грн.; №25051 від 25.05.2010. на суму 12 530,09 грн.; №25054 від 25.05.2010. на суму 51 594,48 грн.; №26051 від 26.05.2010. на суму 32 799,35 грн.; №27051 від 27.05.2010. на суму13 267,15 грн.; №28051 від 28.05.2010. на суму 20 637,79 грн.; №12086 від 31.05.2010. на суму 29 482,56 грн.; №31054 від 31.05.2010. на суму 62 650,44 грн.; №31053 від 31.05.2010. на суму 17 689,54 грн.; №1606 від 16.06.2010. на суму 258 605,09 грн.; №22065 від 22.06.2010. на суму 37 590,26 грн.; №22063 від 22.06.2010. на суму 29 482,56 грн.; №22068 від 22.06.2010. на суму 31 325,22 грн.; №25061 від 25.06.2010. на суму 20 269,26 грн.; №25063 від 25.06.2010. на суму 18 795,13 грн.; №29061 від 29.06.2010. на суму 26 902,84 грн.; №30062 від 30.06.2010. на суму 5 896,51 грн.; №30064 від 30.06.2010. на суму 18 795,13 грн.; №7074 від 07.07.2010. на суму 63 387,50 грн.; №7072 від 07.07.2010. на суму 23 586,05 грн.; №7073 від 07.07.2010. на суму 20 637,79 грн.; №7076 від 07.07.2010. на суму 37 590,26 грн.; №7075 від 07.07.2010. на суму 64 124,57 грн.; №12083 від 12.08.2010. на суму 29 482,56 грн.; №31087 від 12.08.2010. на суму 22 848,98 грн.; №21 від 12.08.2010. на суму 13 267,15 грн.; №12086 від 12.08.2010. на суму 26 534,30 грн.; №12085 від 12.08.2010. на суму 36 116,14 грн.; № 12087 від 12.08.2010. на суму 18 795,13 грн.; №12084 від 12.08.2010. на суму 14 741,28 грн.; №13082 від 13.08.2010. на суму 68 915,48 грн.; №31081 від 31.08.2010. на суму 7 370,64 грн.; №31089 від 17.09.2010. на суму 74 859,39 грн.; №31085 від 21.09.2010. на суму 26 000,00 грн.; №31087 від 23.09.2010. на суму 7 444,34 грн.; №31089 від 29.09.2010. на суму 3 759,02 грн.; №31102 від 09.11.2010. на суму 6 633,58 грн.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнає та просить суд Дочірньму підприємству “Запорізький облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” в задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.09.2011. у справі №1/5009/4922/11 стягнуто з Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерого товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Труд” 2 225 006 (два мільйони двісті двадцять п’ять тисяч шість) грн. 19 коп. основного боргу; 171 965 (сто сімдесят одна тисяча дев’ятсот шістдесят п’ять) грн. 55 коп. пені; 68 204 (шістдесят вісім тисяч двісті чотири) грн. 24 коп. 3% річних та 202 605 (двісті дві тисячі шістсот п’ять) грн. 35 коп. інфляційних втрат; 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

11.10.2011. господарським судом Запорізької області виданий відповідний наказ.

Вказаним рішенням, встановлено наступні обставини і факти:

15.03.2006. між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Труд” (відповідач) та Дочірнім підприємством “Запорізький облавтодор” (позивач) був укладений договір поставки № 21/05П.

Згідно п. 1.1. договору, постачальник зобов’язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, здійснювати на замовлення покупця поставку товару у 2006-2010 роках: бітум, асфальт, щебінь, ПММ та інше, перелік та кількість яких для поставки у кожному поточному році, визначається згідно додатку до договору, а покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти на оплатити такий товар, та послуги по його доставці.

Відповідно до п. 2.1 та 2.3 договору, постачальник відвантажує товар на адресу покупця за цінами, що визначаються у погоджених сторонами специфікаціях та видаткових накладних, що додаються до договору, та можуть бути змінені за домовленістю сторін. Специфікації складаються та узгоджуються сторонами та є невід’ємною частиною договору.

Розділом 5 договору сторони передбачили порядок розрахунків, згідно якого, оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника з відстрочкою платежу до 60 календарних днів від дня отримання партії товару ( п. 5.1 договору).

Згідно п. 7.1 договру, випадку порушення своїх зобов’язань за цим договором, сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством.

За прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення ( п. 7.3 договору).

Відповідно до п. 9.1 договору (з урахуванням додаткової угоди від 19.10.2010 р.) даний договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань по ньому, але не більше ніж до 31 грудня 2013 року.

Додатком №1 до договору сторони визначили перелік та кількість товарів для поставки у 2006-2010 роках.

ТОВ “Труд” в період з березня 2010. по листопад 2010. здійснював поставки товару позивачу на виконання умов вказаного договору, згідно специфікацій та видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи, а оригінали – були досліджені судом.

ДП “Запорізький облавтодор” своєчасно та у повному обсязі отриманий від ТОВ “Труд” товар, оплачений не був.

30.06.2011. сторонами був складений та підписаний акт №1 звірки взаємних розрахунків по вказаному договору поставки, яким сторони підтвердили наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем в сумі 2 225 006 грн. 19 коп.

Враховуючи не сплату простроченої заборгованості, ТОВ “Труд” звернулося до суду із відповідним позовом.

Дочірнє підприємство “Запорізький облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” у позові зазначає, що в матеріалах справи №1/5009/4922/11 відсутні видаткові накладні на загальну суму 1 386 376, 26 грн., що свідчить про відсутність поставок товару на умовах договору поставки №21/05П від 15.03.2006. та про фіктивність правочинів укладених згідно видаткових накладних: № 3103 від 31.03.2010. на суму 1 779,86 грн.; №21042 від 19.04.2010. на суму 36 688,95 грн.; №25053 від 25.05.2010. на суму 20 637,79 грн.; №25052 від 25.05.2010. на суму 23 586,05 грн.; №25055 від 25.05.2010. на суму 50 120,35 грн.; №25056 від 25.05.2010. на суму 32 799,35 грн.; №25051 від 25.05.2010. на суму 12 530,09 грн.; №25054 від 25.05.2010. на суму 51 594,48 грн.; №26051 від 26.05.2010. на суму 32 799,35 грн.; №27051 від 27.05.2010. на суму13 267,15 грн.; №28051 від 28.05.2010. на суму 20 637,79 грн.; №12086 від 31.05.2010. на суму 29 482,56 грн.; №31054 від 31.05.2010. на суму 62 650,44 грн.; №31053 від 31.05.2010. на суму 17 689,54 грн.; №1606 від 16.06.2010. на суму 258 605,09 грн.; №22065 від 22.06.2010. на суму 37 590,26 грн.; №22063 від 22.06.2010. на суму 29 482,56 грн.; №22068 від 22.06.2010. на суму 31 325,22 грн.; №25061 від 25.06.2010. на суму 20 269,26 грн.; №25063 від 25.06.2010. на суму 18 795,13 грн.; №29061 від 29.06.2010. на суму 26 902,84 грн.; №30062 від 30.06.2010. на суму 5 896,51 грн.; №30064 від 30.06.2010. на суму 18 795,13 грн.; №7074 від 07.07.2010. на суму 63 387,50 грн.; №7072 від 07.07.2010. на суму 23 586,05 грн.; №7073 від 07.07.2010. на суму 20 637,79 грн.; №7076 від 07.07.2010. на суму 37 590,26 грн.; №7075 від 07.07.2010. на суму 64 124,57 грн.; №12083 від 12.08.2010. на суму 29 482,56 грн.; №31087 від 12.08.2010. на суму 22 848,98 грн.; №21 від 12.08.2010. на суму 13 267,15 грн.; №12086 від 12.08.2010. на суму 26 534,30 грн.; №12085 від 12.08.2010. на суму 36 116,14 грн.; № 12087 від 12.08.2010. на суму 18 795,13 грн.; №12084 від 12.08.2010. на суму 14 741,28 грн.; №13082 від 13.08.2010. на суму 68 915,48 грн.; №31081 від 31.08.2010. на суму 7 370,64 грн.; №31089 від 17.09.2010. на суму 74 859,39 грн.; №31085 від 21.09.2010. на суму 26 000,00 грн.; №31087 від 23.09.2010. на суму 7 444,34 грн.; №31089 від 29.09.2010. на суму 3 759,02 грн.; №31102 від 09.11.2010. на суму 6 633,58 грн.

Оцінивши фактичні обставини справи, вивчивши нормативне регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно частини 1 статті 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до статті 203 ЦК України, загальними вимогами додержання яких необхідне для чинності правочину є наступні: - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; - правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами (стороною) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

У відповідності з роз'ясненнями, що містяться у пункті 3.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 “Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними” фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення. Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року № 6-197цс14.

Так, Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.09.2011. у справі №1/5009/4922/11 встановлений факт передачі позивачу товару за договором поставки №21/05П від 15.03.2006. на підставі спірних видаткових накладних.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Європейський суд з прав людини в рішенні по справі Совтрансавто-Холдинг проти України, з посиланням на справу Брумареску проти Румунії (параграф 61), зазначив, що одним з основних елементів Верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

На підставі вищевикладеного, судом в задоволені позову відмовляється.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі відносяться на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236 – 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09.10.2018.

Суддя О.О. Юлдашев