Рішення № 77010747, 04.10.2018, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" жовтня 2018 р. Cправа № 902/399/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши матеріали

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна", м. Київ

до: Фізичної особи-підприємця Кліменчука Андрія Петровича, м. Вінниця

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, м.Вінниця

про стягнення 38 989 грн 16 коп. матеріальної шкоди в порядку регресу

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

Представники сторін та третьої особи не з'явились.

В С Т А Н О В И В :

Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" подано позов до Фізичної особи-підприємця Кліменчука Андрія Петровича про стягнення 38 989 грн 16 коп. матеріальної шкоди в порядку регресу.

Ухвалою суду від 03.08.2018 р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/399/18 та призначено її до розгляду по суті на 03.09.2018 р. Крім того вказаною ухвалою залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2.

17.08.2018 р. на адресу суду надійшов відзив відповідача на позову заяву, в якому останній просить суд в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" відмовити.

Ухвалою суду від 03.09.2018 р. відкладено розгляд справи до 01.10.2018 р.

03.09.2018 р. до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив вх. № 02.1-34/6757/18 від 03.09.2018 р.

У зв'язку з перебуванням судді Банаська О.О. з 01.10.2018 р. по 03.10.2018 р. включно у незапланованій відпустці, ухвалою суду від 25.09.2018 р. призначено судове засідання у справі на 04.10.2018 р. Судове засідання за участю представника позивача ухвалено провести в режимі відеоконференції з Дніпровським районним судом м.Києва.

В судове засідання 04.10.2018 р. представники сторін та третьої особи не з'явилися, причин неявки суду не повідомили, хоча про дату час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, ухвалою суду від 25.09.2018 р., яка надсилалась їм рекомендованою кореспонденцією за адресою, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з тим адресована сторонам ухвала від 25.09.2018 р. підприємством зв'язку до суду не повернута, в зв'язку з чим судом враховується наступне.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвала Господарського суду Вінницької області у справі № 902/399/18 була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою від 25.09.2018 р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&ех рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Разом з тим ст. 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У рішенні у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" Європейським судом з прав людини наголошено, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін та третьої особи.

Судове засідання, призначене в режимі відеоконференцзв'язку не відбулося, оскільки Дніпровський районний суд м. Києва у визначений час не вийшов на зв'язок. При цьому, у зв'язку з неявкою представників сторін фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на виникнення 28.03.2014 р. на дорозі Лука Барська-Біликівці-Жмеринка-Ямпіль дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля марки "Мерседес" д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у позивача (ПАТ "Страхова компанія "Універсальна") на підставі полісу № АС/0280959 з Фізичною особою-підприємцем Кліменчук А.П.

За твердженням позивача, причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем "Мерседес" д.н.з. НОМЕР_1 не забезпечив його технічний стан перед виїздом, внаслідок чого, під час руху відбулося відрив задніх коліс, що спричинило пошкодження автомобіля "Опель" д.н.з. НОМЕР_2 та мотоцикла "Ямаха" д.н.з. НОМЕР_6.

31.03.2014 р. власник автомобіля "Опель" д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_3, який на момент ДТП був застрахований у ПрАТ "Страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс груп" (страховик) згідно договору комплексного добровільного страхування, звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, яке відповідно до звіту експерта № 61П-04 йому було виплачено в розмірі 38 989 грн16 коп.

11.07.2014 р. Приватне акціонерне товариство СК "Княжа Вієнна Іншуранс груп" враховуючи, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПАТ "СК "Універсальна" на підставі полісу № АС/0280959, звернулося до позивача із заявою про страхове відшкодування отриманого в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 28.03.2014 р.

За результатом розгляду заяви Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" було прийнято рішення про визнання даної події страховим випадком та виплачено страхове відшкодування на підставі страхового акту № 8158/1 в сумі 38 989 грн 16 коп.

З огляду на вказане, оскільки ОСОБА_2, виконуючи свої трудові обов'язки здійснював керування транспортним засобом, що був у несправному технічному стані, на думку позивача, ПАТ "Страхова компанія "Універсальна" має право регресної вимоги до ФОП Кліменчук А.П. як до роботодавця та страхувальника автомобіля марки "Мерседес" д.н.з. НОМЕР_1.

Посилаючись на вказані обставини, позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення 38 989 грн 16 коп. матеріальної шкоди в порядку регресу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вимоги Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" не визнає, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, такими, що не підлягає задоволенню посилаючись, з-поміж іншого, на такі обставини:

- зі змісту постанови Тиврівського РВ УМВС України у Вінницькій області про закриття кримінального провадження від 30.05.2014 р. вбачається, що в ході досудового розслідування було встановлено, що водій транспортного засобу "Мерседес" д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 правил дорожнього руху не порушував, з місця пригоди не зник;

- згідно висновку експерта № 570/14-21 від 18.04.2014 р. відокремлення коліс від задньої вісі автомобіля "Мерседес" д.н.з. НОМЕР_1 сталося в результаті прослаблення та наступного відкручування гайок кріплення коліс в процесі руху автомобіля. Крім наведеного, в ході досудового розслідування було встановлено, що до обов'язків механіка, який випускає транспортний засіб на маршрут, не входить обов'язок затягування гайок кріплення коліс;

- до позовної заяви не додано жодного доказу, який би вказував, що ДТП скоєно по причині порушення водієм п. 31.1. Правил дорожнього руху;

- із постанови про закриття кримінального провадження Тиврівського РВ УМВС України у Вінницькій області від 30.05.2014 року слідує, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад злочину, передбачений 287 КК України і справа закрита на підставі п.2 ч.1 284 КПК України. Отже, зазначена постанова не є належним і допустимим доказом в розумінні ст. 77, 78 ГПК України;

- належним і допустимим доказом, який би підтверджував обставини порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, а отже його вину у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, є саме постанова про накладення адміністративного стягнення, а належним і допустимим доказом, який би підтверджував вчинення злочину є обвинувальний вирок суду, чого позивачем не подано.

У відповіді на відзив позивач не погоджується із доводами відповідача викладеними у відзиві на позовну заяву, вважає їх таким, що не ґрунтуються на нормах права, виходячи з наступного:

- постанова про закриття кримінального провадження може свідчити тільки про те, чи мала місце подія і за участі кого, але при цьому відсутність вини особи у вчиненні кримінального правопорушення не означає, що така особа або її роботодавець не є винними у заподіянні шкоди;

- постановою про закриття кримінального провадження встановлено, що внаслідок технічної несправності транспортного засобу, який перебував у володінні відповідача та яким керував працівник відповідача ОСОБА_2 було спричинено ДТП;

- у відносинах, пов'язаних із заподіянням шкоди, діє презумпція вини. Тобто заподіювач шкоди вважається винним в завданні шкоди доки не доведе свою невинуватість. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог статті 1166 ЦК України покладено на відповідача;

- законодавством покладається обов'язок на перевізника так і на водія забезпечувати належний технічний стан транспортного засобу. З цього випливає, що оскільки шкода заподіяна внаслідок несправності ТЗ, то заподіювачем такої шкоди є водій та відповідач, оскільки на них покладено обов'язок забезпечити належний технічний стан;

- постанова про закриття кримінального провадження не свідчить про відсутність вини у вчиненні саме деліктного правопорушення.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив не погоджується із аргументами позивача, вказуючи наступні обставини:

- в постанові про закриття кримінального провадження Тиврівського РВ УМВС України у Вінницькій області від 30.05.2014 р., зокрема зазначається, що в ході досудового розслідування було встановлено, що водій транспортного засобу "Мерседес" ОСОБА_2 правил дорожнього руху не порушував, з місця пригоди не зник. Крім наведеного, в ході досудового розслідування було встановлено, що до обов'язків механіка, який випускає транспортний засіб на маршруг, не входить обов'язок затягування гайок кріплення коліс. Тобто, органом досудового слідства встановлено відсутність винних дій як з боку водія транспортного засобу так і зі сторони власника;

- право на регрес Страховик має виключно, якщо ДТП сталася внаслідок невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху і зазначена невідповідність визначена у встановленому законом порядку;

- позивачем не наведено жодного доказу наявності вини у діях водія та власника транспортного засобу, підстав для відшкодування шкоди в порядку регресу на підставі статті 38 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не має. Перевізник зі своєї сторони забезпечив передрейсовий технічний огляд транспортного засобу, що підтверджується відповідним записом в журналі обліку в'їзду та виїзду автомобілів у гараж, тобто виконав покладені на нього законом обов'язки.

Матеріали справи не містять ні відзиву, ні письмового пояснення з долученням відповідних доказів в яких би третя особа - ОСОБА_2 вказував власну процесуальну позицію щодо поданого позову.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 28.03.2014 р. на дорозі Т-02-18 "Лука Барська-Біликівці-Жмеринка-Ямпіль", 18 км (Вінницька область) сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "Мерседес" д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням гр. ОСОБА_2 та автомобіля "Опель" д.н.з. НОМЕР_2, та мотоциклу "Ямаха" д.н.з. НОМЕР_6.

Відповідно до довідки відділення ДАІ Тиврівського РВ УМВС у Вінницькій області дорожньо-транспортна пригода сталась в результаті відкручування гайок заднього лівого колеса, яке внаслідок відкручення пошкодило зустрічні автомобіль "Опель Мовано" д.н.з. НОМЕР_2, та мотоциклу "Ямаха" д.н.з. НОМЕР_6.

Водій автомобіля "Мерседес" (д.н.з. НОМЕР_1) гр. ОСОБА_2 під час ДТП виконував трудові (службові) обов'язки, перебуваючи у трудових відносинах із ФОП Кліменчук А.П. на підставі трудового договору між працівником та фізичною особою б/н від 01.03.2014 р. (а.с. 12, т. 1).

Судом встановлено, що на момент виникнення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Мерседес" д.н.з. НОМЕР_1, застрахована Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/8225982 від 13.11.2013 р. з лімітом відповідальності за шкоду, завдану майну у розмірі 50 000 грн 00 коп. та франшизою - 00 грн (а.с. 10, т. 1).

В свою чергу автомобіль "Опель Мовано" д.н.з. НОМЕР_2 застраховано від ризику пошкодження у Приватному акціонерному товаристві УСК "Княжа Вієнна Іншуранс груп" на підставі комплексного договору добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО) водія та пасажирів від нещасних випадків (НВ) № 06/02-068312 від 10.10.2013 р. за умовами якого страхова сума складає 110 700 грн 00 коп. (а.с. 19, т. 1).

Відповідно до висновку експертного дослідження № 61П-04 від 13.04.2014 р., вартість відновлювального ремонту автомобіля "Опель Мовано" д.н.з. НОМЕР_2 складає 76 669 грн 99 коп., в тому числі ПДВ. Вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля "Опель Мовано" складає 38 389 грн 16 коп. (а.с. 21-26, т. 1)

Крім того, 28.03.2014 р. згідно акту виконаних робіт № 40 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 проведено евакуацію автомобіля "Опель Мовано" д.н.з. НОМЕР_2 за результатом чого власником авто ОСОБА_3 оплачено вартість наданих послуг в сумі 600 грн 00 коп. (а.с. 38-39, т. 1).

20.05.2014 р. Приватним акціонерним товариством УСК "Княжа Вієнна Іншуранс груп" складено страховий акт № 140000008941 на підставі якого останнім сплачено власнику автомобіля "Опель Мовано" д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 38 989 грн 16 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 3Р027292 від 02.06.2014 р. (а.с. 44-46, т. 1).

11.07.2014 р. Приватне акціонерне товариство УСК "Княжа Вієнна Іншуранс груп" звернулось до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" із заявою вих. № 140000008941 від 04.07.2014 р. про виплату страхового відшкодування сплаченого власнику автомобіля "Опель Мовано" д.н.з. НОМЕР_2 в порядку регресу (а.с. 18, т. 1).

За результатом розгляду вказаної заяви Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" складено страховий акт № 8158/1 на підставі якого ПрАТ УСК "Княжа Вієнна Іншуранс груп" сплачено згідно платіжного доручення № 8264 від 08.07.2015 р. страхове відшкодування в сумі 38 989 грн 16 коп. (а.с. 48-49, т. 1).

Також в матеріалах справи міститься постанова УМВС України у Вінницькій області від 30.05.2014 р. про закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за фактом ДТП, що виникло 28.03.2014 р. у зв'язку з відсутністю кримінального правопорушення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (а.с. 16, т. 1).

Посилаючись на несплату відповідачем оплаченого ПАТ "Страхова компанія "Універсальна" страхового відшкодування в добровільному порядку, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з останнього 38 989 грн 16 коп. матеріальної шкоди.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За змістом ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі встановлені, зокрема, статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно пункту 22.1 якої при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, відшкодування шкоди, що заподіяна третій особі здійснюється у порядку, що встановлений зазначеним Законом.

Правила щодо регресного позову страховика встановлені статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до підпункту 38.1.1. -"г" пункту 38.1. ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про дорожній рух" до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку і пройшли державний технічний огляд (за винятком транспортних засобів, що не підлягають огляду).

Статтею 33 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що технічний стан транспортних засобів що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам і стандартам, затвердженим у встановленому порядку. Обов'язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно частини 1 статті 1172 Кодексу юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Системний аналіз статей 1172, 1187 ЦК України дає підстави для висновку, що обов'язок відшкодувати шкоду завдану працівником під час виконання трудових обов'язків, виникає у юридичної особи за умови, що дії завдавача шкоди були неправомірними, між ними та шкодою є причинний зв'язок, і коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини завдавача шкоди (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного від 01.02.2018 р. У справі № 203/1019/16-ц).

Відповідно до п.п. "а" п. 2.3. Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.

Згідно із п. 1.3., 1.4. Порядку перевірки технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками, перевізник перевіряє технічний стан КТЗ з метою недопущення до руху неукомплектованих, з незадовільним технічним станом КТЗ. Перевізник систематично перевіряє технічний стан КТЗ згідно з вимогами законодавства.

Відповідно до п. 3.1. Порядку Порядку перевірки технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками щозміни оглядом і випробуваннями КТЗ відповідно до цього розділу перевіряють згідно з вимогами експлуатаційної документації виробника. Перевірку виконує водій на початку робочої зміни, а у тривалих рейсах без повернення на місце базування - один раз на добу чи в разі змінення водіїв на маршруті. Технічний стан водій перевіряє, зокрема, органами відчуття, засобами сигналізації (індикації), умонтованими у КТЗ.

Перевіряють кріплення коліс оглядом, простукуванням, а в разі потреби затягуванням нарізних з'єднин і інших елементів (болти, гайки, клинці і таке інше) з використанням інструментів. Колеса з не відповідною вимогам виробника кількістю і конструкцією елементів кріплення, а також ослабленим затягом до експлуатування не допускаються (п. 3.5.6. Порядку перевірки технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками).

Таким чином саме на відповідача як перевізника покладено обов'язок перевірки кріплення коліс транспортного засобу перед його експлуатацією, чого ним не дотримано, що свідчить про неправомірність дій останнього по перевірці технічного стану транспорту.

З урахуванням вказаного, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків по перевірці кріплення коліс транспортного засобу перед його експлуатацією, настання дорожньо-транспортної пригоди, причинно-наслідкового зв'язку між дорожньо-транспортною пригодою та неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків, у зв'язку з чим заявлений ПАТ "Страхова компанія "Універсальна" позов підлягає задоволенню судом в повному обсязі.

Посилання відповідача у запереченнях щодо позову, яке в своїй сукупності зводиться про відсутність у нього обов'язку відшкодувати завданні позивачу збитки у зв'язку із закриттям постановою УМВС України у Вінницькій області від 30.05.2014 р. кримінального провадження внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за фактом ДТП, що виникло 28.03.2014 р. та зазначення, що даною постановою встановлено, що до обов'язків механіка затягування гайок кріплення коліс не входить судом не береться до уваги, оскільки відсутність в матеріалах справи судового рішення, яким водій відповідача був би притягнутий до відповідальності за скоєння дорожньо-транспортної пригоди не може бути достатньою підставою для відмови в позові, оскільки в силу приписів ст. 75 ГПК України таке рішення є обов'язковим для суду, проте, не єдиним доказом наявності вини заподіювача шкоди (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2018 р. у справі № 910/20412/16).

В даному випадку відповідачем не забезпечено належний технічний стан транспортного засобу перед виїздом із дотриманням вимог визначених Правилами дорожнього руху та Порядком перевірки технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками наслідком чого сталось виникнення ДТП та пошкодження транспортних засобів.

Долучена відповідачем до матеріалів справи копія журналу обліку в'їзду та виїзду автомобілів у гараж судом оцінюється критично в якості доказу технічного огляду відповідачем транспортного засобу, позаяк остання жодним чином не завірена зі сторони ФОП Кліменчук А.П. та її змісту неможливо встановити справність транспорту перед виїздом, а лише можна визначити дату та час виїзду транспортного засобу та його прибуття.

Інші доводи відповідача в своїй сукупності не спростовують обґрунтованості заявленого позивачем позову та не можуть слугувати підставою для відмови у його задоволенні.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За вказаних обставин у своїй сукупності, позов Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" підлягає задоволенню судом в повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

04.10.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кліменчука Андрія Петровича, АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код - НОМЕР_5) на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна", бул.Лесі Українки, 9, м. Київ, 01133 (ідентифікаційний код - 20113829) - 38 989 грн 16 коп. матеріальної шкоди в порядку регресу та 1 762 грн 00 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 09 жовтня 2018 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - бул. Лесі Українки, 9, м. Київ, 01133.

3 - відповідачу - АДРЕСА_2

4 - третій особі - АДРЕСА_3