Ухвала суду № 77009774, 05.10.2018, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/14008/18

Провадження № 1-кс/520/4977/18

УХВАЛА

05.10.2018 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Тонконоженко М.М., за участю секретаря Чебан О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_1 про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, в провадженні СУ ГУНП в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування внесені 01.10.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018160000000919 про вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ст. 190 ч.4 КК України, щодо незаконного відчуження майна банку ПАТ «Платінум Банк» на користь ТОВ «Садіг Тофік».

Як вбачається з клопотання, під час досудового розслідування, було встановлено, що невстановлені особи, шахрайським шляхом заволоділи ліквідним активом ПАТ «Платінум Банк», шляхом незаконного внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме: будівлі і споруди, об’єкти житлової нерухомості, загальною площею 11073,7 кв.м., за адресою: м.Одеса, пр.-т Шевченка, 4А, яке на теперішній час належить ТОВ «Садіг Тофік».

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про накладання арешту на вказане нерухоме майно, обґрунтовуючи клопотання необхідністю забезпечення збереження предмету кримінального правопорушення та запобігання можливості його подальшого відчуження, та просив розглянути клопотання без його участі та без повідомлення власника майна, посилаючись на необхідність забезпечення арешту майна.

Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вважаю, що клопотання підлягає задоволенню наступних підстав.

Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Згідно ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно до ст.170 ч.3 КПК України, у випадку передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Згідно до ч.2 п.1 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Вказане в клопотанні нерухоме майно – є предметом кримінального правопорушення, тобто відповідає критеріям зазначеним в ст.98 КПК України.

Приймаючи до уваги правову підставу для арешту майна тобто необхідність у виключенні ризиків подальшої реалізації нерухомого майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для третіх осіб, вважаю доведеним у судовому засіданні прокурором наявність обґрунтованих підстав для арешту зазначеного у клопотанні нерухомого майна

Керуючись ст. ст. 98, 172, 173, 309, 395 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_1 – задовольнити.

Накласти арешт на будівлі і споруди, об’єкти житлової нерухомості, загальною площею 11073,7 кв.м., за адресою: м.Одеса, пр.-т Шевченка, 4А, які на праві приватної власності належать ТОВ «Сагід Тофік» (ЄДРПОУ 42487924) шляхом заборони їх відчуження, розпорядження та користування власником та іншими особами.

Виконання ухвали покласти на прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_1

Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти діб з дня її проголошення до апеляційного суду Одеської області.

Слідчий суддя Тонконоженко М. М.