Рішення № 77008614, 09.10.2018, Чугуївський міський суд Харківської області

Справа № 636 / 4003 / 18

№ 2 / 636 / 2002 / 2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2018 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Ковригіна О.С.,

при секретарі – Фатєєвій С.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «АГРОС» про визнання права власності в порядку набувальної давності, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з позовом до ПСП «АГРОС» в якому просить суд визнати за ним право власності за набувальною давністю на нежитлові приміщення загальною площею 2104,3 кв.м, які розташовані за адресою: с. Леб’яже, вул. 1-го Травня, 80а, Чугуївського району, Харківської області.

В обгрунтування позову зазначив, що 11.05.2001 року між ним та ПСП «АГРОС» було укладено договір оренди нежитлових приміщень загальною площею 2 104,3 кв.м, розташованих за вище вказаною адресою. Відповідно до технічних паспортів орендовані позивачем нежитлові приміщення представлені наступними будівлями:

- будівля складу площею 125,6 кв.м (літера «Б»), що складається з приміщення охорони площею 11,4 кв.м, приміщення охорони площею 10,4 кв.м, складу площею 10,2 кв.м, коридору площею 5,2 кв.м, туалету площею 1,2 кв.м, складу площею 19,3 кв.м, складу площею 67,9 кв.м;

- будівля складу площею 127,9 кв.м (літера «В»), що складається зі складу площею 57,6 кв.м, складу площею 3,8 кв.м, складу площею 45,7 кв.м, складу площею 20,8 кв.м;

- будівля складу з гаражом площею 142,3 кв.м (літера «Е»), що складається з гаражу площею 38,9 кв.м, складу площею 21,9 кв.м, складу площею 19,4 кв.м, складу площею 22,4 кв.м, складу площею 21,2 кв.м, складу площею 18,5 кв.м;

- будівля складу № 1 площею 238,2 кв.м (літера «Ж»), що складається зі складу площею 238,2 кв.м;

- будівля складу площею 1470,3 кв.м (літера «З»), що складається зі складу площею 1470,3 кв.м.

Строк дії указаного договору оренди складав один рік, тобто до 11.05.2002 року. 3 2001 року дотепер позивач відкрито i безперервно продовжує користуватися нежитловими будівлями, в зв'язку з чим просить визнати за ним право власності на дані будівлі за набувальною давністю.

Позивач в судове засідання не з'явився, від нього через канцелярію суду надійшла заява про слухання справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити (а.с. 59).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, надав суду заяву про слухання справи без його участі, проти позовних вимог не заперечував (а.с. 58).

Якщо всі учасники справи заявили клопотання про розгляд справи у їх відсутність, суд вважає можливим здійснити судовий розгляд на підставі наявних у суду матеріалів, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 211 ЦПК України, та враховуючи визнання позову відповідачем ухвалити рішення по справі, що передбачено ч. 3 ст. 200 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ст. 328 ЦК України: "Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом…".

Законодавчо встановлений пepeбіг строку давності для набуття права власності за набувальною давністю розпочався з 01.01.2004 року. Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року. При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.

Укладений між позивачем та відповідачем договір оренди після спливу річного строку (після 11.05.2002 року) не пролонговувався, отже строк бездоговірного володіння вказаними нежитловими приміщеннями на даний час становить понад 16 років. Протягом всього часу володіння на вказані нежитлові будівлі ніхто не претендував, орендна плата, починаючи з 11.05.2002 року позивачем не сплачувалась, а відповідачем не вимагалась.

З п.4.4 Договору вбачається, якщо у разі жодна зі сторін після спливу дії договору не заявить про його розірвання, то Договір не вважається продовженим на тих самих умовах на невизначений термін.

На час звернення до суду з зазначеним позовом відповідач по справі не вимагає від позивача сплати орендної плати, передбаченої п.2.1. Договору, а також не здійснив жодних щодо розірвання або пролонгації договору.

Починаючи з 11.05.2002 року та по теперішній час відповідач не вимагав у позивача продовження виконання умов договору, не звертався до суду з позовом про розірвання договору, а також про зобов'язання позивача звільнити спірні нежитлові приміщення.

З моменту спливу терміну Договору, тобто з 11.05.2002 року відповідач спірними нежитловими приміщеннями не цікавився, на їх утримання грошових коштів або матеріалів не надавав, зв'язок з позивачем відсутній. Весь цей час спірними нежитловими приміщеннями володіє та користується позивач, який, між іншим, підтримує їх в належному експлуатаційному стані, що обумовлює відповідні витрати з його боку.

Використання зазначених вище об'єктів нерухомості позивачем понад десять років підтверджується договором оренди нежитлових приміщень від 11.05.2001 року, актом приймання- передачі нежитлових приміщень від 11.05.2001 року, технічними паспортами на вказані будівлі (а.с. 16-41, 51-54).

За наведених обставин, позивач добросовісно володіє спірними об’єктами нерухомості, виходячи з того, що добросовісне володіння припускає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно.

Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Чинним цивільним законодавством набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях.

Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Згідно з позиції викладеної в пунктах 9, 11, 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК. При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається.

Згідно з абз. 2 п. 13 вказаної Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник.

Згідно зі ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

У відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», виходячи зі змісту частини першої ст. 344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю. Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

З наведеного вбачається, що ОСОБА_1 починаючи з моменту укладення договору оренди нежитлових будівель, добросовісно, відкрито та безперервно на протязі більш ніж 16 років володіє нежитловими будівлями, і відповідно, в розумінні ст. 344 ЦК України набув право власності на це майно в порядку набувальної давності.

Керуючись: ст. ст. 10, 11, 200, 211, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «АГРОС» про визнання права власності в порядку набувальної давності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, право власності в порядку набувальної давності на об'єкти нерухомості – нежитлові приміщення загальною площею 2104,3 кв.м, розташовані за адресою: Харківська область, Чугуївський район, с. Леб’яже, вул. 1-го Травня, 80а, до складу яких входять:

- будівля складу площею 125,6 кв.м - літера «Б»;

- будівля складу площею 127,9 кв.м - літера «В»;

- будівля складу з гаражом площею 142,3 кв.м - літера «Е»;

- будівля складу № 1 площею 238,2 кв.м - літера «Ж»;

- будівля складу площею 1470,3 кв.м - літра «З».

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до або через Чугуївський міський суд Харківської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцятиднів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя –