Ухвала суду № 77005574, 05.10.2018, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

Справа № 348/1811/14-к

05 жовтня 2018 року смт.Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Битківського Л.М., з участю секретаря Дякун М.В., прокурора Поповича П.В., захисника ОСОБА_1, в ході розгляду у відкритому судовому засіданні матеріалів кримінального провадження №42013090200001222 стосовно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст.249 ч.1 КК України,

в с т а н о в и в:

В провадженні Богородчанського районного суду знаходиться кримінальне провадження №12013090200001222 стосовно ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.249 КК України.

В судовому засіданні, яке відбулось 13.08.2018 року прокурором, у порядку реалізації права, визначеного ст.338 КПК України було подано та оголошено новий обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_2 за ч.1 ст. 249 КК України.

Стороні захисту у порядку ч.4 ст.338 КПК України було надано час для підготовки до захисту проти нового обвинувачення.

Після оголошеної перерви в судовому засіданні захисник ОСОБА_1 висловив суду заперечення щодо порядку процесуальних дій пов’язаних зі зміною обвинувачення, вчинених прокурором.

Зокрема вказав, що прокурор, складаючи новий обвинувальний акт, не дотримався вимог ч.2 ст. 291 КПК України, якою визначено вичерпний перелік відомостей, які мають бути до нього включені, а вдався на власний розсуд до аналізу доказів, які були досліджені в судовому засіданні, що на його думку є неприпустимим. Також в обвинувальному акті було наведено помилкові анкетні дані обвинуваченого, зокрема щодо місця його проживання.

Також у новому обвинувальному акті фактично було збільшено обсяг обвинувачення, зокрема прокурор послався порушення обвинуваченим ст. 27 Закону України «Про тваринний світ», що раніше у вину його підзахисному не ставилось. Такі дії суперечать вимогам ст. 416 КПК України, якою передбачено, що після скасування судом апеляційної інстанції вироку , при новому розгляді у суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого у зв’язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.

Однак новий судовий розгляд призначено на підставі ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області, постановленої за результатом розгляду апеляційної скарги обвинуваченого, а не прокурора. Тому включення до нового обвинувачення посилання на ст. 27 Закону України «Про тваринний світ» не може бути застосовано, оскільки таке формулювання може посилювати покарання, а тому має бути виключено з обвинувального акту. У зв’язку з цим просив обвинувальний акт повернути прокурору.

Прокурор Попович П.В. заперечив обґрунтованість доводів сторони захисту і просив заявлене клопотання відхилити. Зазначив, що у новому обвинувальному акті прокурором Іроденко О.С., яка брала участь у судовому розгляді, на підставі досліджених доказів сформульовано новий обвинувальний акт у якому не змінилась ні суть обвинувачення ОСОБА_2, ні правова кваліфікація його дій, а лиш деталізовано опис подій, які ставляться у вину ОСОБА_2

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд прийшов до висновку, що заявлене клопотання про повернення обвинувального акту прокурору задоволенню не підлягає.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 291 КПК обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов'язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: фактичних обставин кримінального правопорушення; правової кваліфікації; формулювання обвинувачення.

Під формулюванням обвинувачення слід розуміти короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Висунення публічного обвинувачення здійснюється в умовах змагальності у судовому розгляді, коли прокурор оголошує обвинувальний акт, а суд роз'яснює суть обвинувачення і з'ясовує у обвинуваченого, чи зрозуміле воно йому.

Відповідно до ст. 338 КПК України якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, прокурор має право змінити обвинувачення, з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення. Відповідно до вказаної норми зміна правової кваліфікації чи обсяг обвинувачення в поряду ст. 338 КПК України допускається лише щодо обставин кримінального правопорушення, яке ставилось у вину обвинуваченому. Йдеться про можливість інкримінувати додаткові кваліфікуючі ознаки, чи виключити якісь і з них, дати іншу правову оцінку інкримінованим діям.

Частина 2 ст. 338 КПК України зобов’язує прокурора, який дійшов переконання, що обвинувачення потрібно змінити, скласти новий обвинувальний акт, в якому формулює змінене обвинувачення та викладає обґрунтування прийнятого рішення. Інших вимог до нового обвинувального акту закон не ставить. Той факт, що прокурор, в новому обвинувальному акті перш ніж сформулювати обвинувачення, вдався до аналізу доказів, не може бути розціненим, як порушення процесуального законодавства, оскільки у такий спосіб він вирішив обґрунтувати прийняте ним рішення.

Разом з тим, коли у прокурора виникає необхідність інкримінувати особі вчинення інших дій чи додаткових епізодів, навіть без зміни правової кваліфікації діянь особи, прокурору слід вчиняти дії, визначені ст. 339 КПК України, якою регулюються питання висунення додаткового обвинувачення.

Водночас суд вважає, що висунення додаткового обвинувачення у розумінні ст. 339 КПК України, та порушення вимог ч.2 ст 416 КПК України не відбулось, попри те, що прокурор при викладенні обставин справи додатково послався на одну із статей Закону України «Про тваринний світ». В новому обвинувальному акті фактично прокурор, не змінюючи правової кваліфікації в інший спосіб виклав фактичні обставини кримінального правопорушення за ч.1 ст.249 КК України, які ставить у вину ОСОБА_2

Посилання сторони захисту на неправильно вказану адресу обвинуваченого також не може бути підставою для повернення обвинувального акту.

Суд вважає, що у кожному випадку слід встановлювати, чи має таке недотримання вимог кримінального процесуального закону наслідок у вигляді істотного впливу на права учасників кримінального провадження щодо забезпечення права на справедливий суд. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).

Крім того, суд звертає увагу на те, що чинним кримінально-процесуальним законом не передбачено можливості повернути прокурору обвинувальний акт зі стадії судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 350 КПК України,

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту прокурору.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Битківський Л.М.