Рішення № 77004561, 26.09.2018, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/21/18

Провадження № 2/177/371/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 вересня 2018 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Строгової Г. Г.

за участі: секретаря Маракуца І. В.,

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з вказаною позовною заявою та просив стягнути з відповідача суму заборгованості за договором № б/н від 09.06.2012 в сумі 126646,58 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1899,70 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач звернувся до позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання кредитних послуг, у зв’язку з чим підписав заяву № б/н від 09.06.2012, на підставі якої отримав кредит у розмірі 25 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

В порушення умов зазначеного договору та ст.ст. 526, 530 ЦК України відповідач належним чином не виконав покладені на нього зобов’язання по погашенню кредиту, у зв’язку з чим, станом на 06.11.2017 утворилася заборгованість в загальному розмірі 126646,58 гривень.

Ухвалою судді від 01.02.2018 відкрите провадження у справі в порядку спрощеного провадження та в подальшому за клопотанням відповідача 01.03.2018 змінено порядок розгляду справи на загальний порядок.

Відповідно до ухвали суду від 17.04.2018 підготовче провадження по справ закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

27.02.2018 відповідач надав суду відзив, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, стверджуючи, що підпис в Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 09.06.2012 виконана не ним, в цей день він до банку не звертався, з Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами не ознайомлений та ніяких документів не підписував. Посилання банку на ту обставину, що Заява, Умови та Тарифи банку є складовими частинами кредитного договору, є безпідставними, оскільки зазначені документи не відповідають вимогам ст..ст. 208, 638, 1054 ЦК України. Зокрема у даних документах відсутні умови про розмір кредиту, який надається позичальнику, кінцевий термін його повернення, пільговий період користування кредитом, базова процентна ставка в місяць, розмір обов’язкового щомісячного платежу, ставка пені за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, наявність та розмір комісії за обслуговування картки, крім того, в документах відсутні підписи одночасно позичальника та кредитодавця. Вказує, що у розрахунку заборгованості зазначено декілька розмірів процентної ставки за кредитом, хоча не зрозуміло, з яких підстав змінювалася процентна ставка, яким чином позичальник повідомлявся про таку зміну та чим це підтверджується. Не зрозуміло також за яким показником нарахована заборгованість по пені в розмірі 52230,86 грн. Вказані обставини свідчать, що розрахунок заборгованості складено з порушенням чинного законодавства. Отже, посилаючись на недоведеність укладення між сторонами кредитного договору та наявності заборгованості за ним, просить відмовити в задоволенні вказаного позову.

У відповіді на відзив, яка в оригіналі надійшла на адресу суду 27 квітня 2018 року, представник ПАТ КБ «Приватбанк» вказав, що відповідач підписавши заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, ознайомився та погодився з ними та тарифами банку, які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування. Згідно виписки з карткового рахунку відповідача чітко прослідковується, що відповідачу був встановлений кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунку через термінал в касах магазинів, а отже й отримав кредитну карку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності карки. Відповідач частково сплачував заборгованість за договором. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахуноку не надано, судово-економічні експертизи по справі не призначалися. Зміна процентної ставки повністю узгоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг. ( п. 1.1.3.2.3) Відповідач на підставі п. 1.1.2.4 Умов та Правил мав можливість звернутися до банку із письмовою заявою про розірвання договору, однак таких заяв від відповідача не надходило, більш того вже після підвищення процентної ставки відповідач активно користувався карткою та здійснював погашення заборгованості, останнє з яких мало місце 07.10.2016. Пояснюючи перевищення тіла кредиту над розміром кредитного ліміту, представник позивача вказав, що відповідач за допомогою кредитної картки скористався сервісом «Оплата частинами», умови використання якого визначені в п. 2.1.1.14, що підтверджується випискою по рахунку. Оскільки під час списання чергового щомісячного платежу по оплаті частинами відповідачем було використано всю суму кредитного ліміту, списання коштів здійснено за рахунок овердрафту, що і спричинило перевищення тіла кредиту над розміром встановленого кредитного ліміту.

Відповідач 08 червня 2018 року скористався своїм правом на подання заперечення на відповідь позивача на відзив, в яких вказав на нікчемність кредитного договору, який не укладений в письмовій формі та який має ознаки неукладеного, оскільки сторонами в належній формі не досягнуто згоди щодо хоча б однієї з його істотної умови та зміст яких неможливо встановити.

Представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вказуючи на їх доведеність з підстав, зазначених в позові та у відповіді на відзив відповідача.

Відповідач та його представник в судовому засіданні, кожен окремо, позовні вимоги не визнали, заперечення проти позовних вимог виклали у відповідних заявах по суті справи (відзиві та запереченнях).

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши докази по справі, встановив наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

09.06.2012 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладений договір про надання банківських послуг без номеру (далі, - Договір), який складається із Заяви, Умов та Правил надання банківських послуг (далі, - Умови), Правил користування платіжною карткою та ОСОБА_3 (а.с. 8, 9, 10-24), згоду на укладення якого відповідач підтвердив своїм підписом у Заяві.

По суті вказаний Договір є договором приєднання в розумінні ч.1 ст. 634 ЦК України, якою визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як вбачається із матеріалів справи позивач надав відповідачу платіжну картку та кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 25000,00 гривень, в обмін на обов’язок відповідача погашати заборгованість за кредитом та відсоткам за його використання за базовою ставкою 20,4 % на рік (п.2.1.1.5.5. Умов).

Пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов і Правил надання банківських послуг передбачене право банку на зміну (збільшення, зменшення або анулювання) кредитного ліміту у будь-який момент.

У разі виникнення прострочених зобов’язань за кредитом згідно п. 2.1.1.12.2.1. договору клієнт сплачує банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в ОСОБА_3, що діють на дату нарахування.

При непогашенні суми простроченого кредиту згідно п. 2.1.1.12.6.1. договору на сумі від 100 грн., клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом.

Згідно п. 2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг, при порушенні клієнтом строків по кожному з грошових зобов’язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів клієнт зобов’язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору, а саме 500 грн. + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань за наданим ПАТ КБ «ПриватБанк» розрахунком станом на 06.11.2017 року утворилась заборгованість в розмірі 126646,58 грн., яка складається з 44024,78 грн. – тіла кредиту; 23883,96 грн. – нарахованих відсотків за користування кредитом; 52230,86 грн. – нарахованої пені; 500,00 грн. – штрафу (фіксована частина); 6006,98 грн. – штрафу (процента складова) (а.с. 5-7).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання (ст. 625 ЦК України).

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Частиною першою ст.. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Положеннями ст.. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Спірний договір від 09.06.2012, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк», відповідачем не оспорювався і не визнавався у судовому порядку недійсним.

Доводи відповідача про те, що він не отримував кредитної картки, по які банком нарахована заборгованість, є неприйнятними, оскільки ОСОБА_2, як вбачається з виписок по особову рахунку , неодноразово користувався кредитним коштами, в тому числі і погашав заборгованість.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановлено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Отже, суд зобов’язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв’язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок.

Вказана позиція висловлена й Верховним Судом у постанові по справі №775/7704/15 від 23.01.2018 року.

Заборгованість відповідача по тілу кредиту в розмірі 44024,78 грн. та нарахованої пені відповідно до вимог п. 2.1.1.12.6.1 в розмірі 52230,86 грн. належним чином підтверджена згідно розрахунку та виписок по особовому рахунку відповідача.

В той же час аналізуючи розрахунок в частині заборгованості по нарахованим відсоткам за користування кредитом в сумі 23883, 96 грн. суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається тільки за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.3 ст. 653 ЦК України в разі зміни договору зобов’язання змінюються з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями ст..ст. 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, у якому передбачили умови підвищення процентної ставки, то вони мають виконуватися і вважаються такими, що момент досягнення домовленості настав.

Як видно із умов укладеного договору, сторони не досягли домовленості щодо зміни відсотків за користування кредитним коштами, згідно розрахунку процентна ставка неодноразово підвищувалася: до 01 вересня 2014 року вона складала 20,40% на рік; потім з 01.09.2014 по 01.04.2015- 34,80%, в подальшому 43,20%. Доказів на підтвердження правомірності підвищення відсоткової ставки та узгодження між сторонами її збільшення позивач не надав, як не надав і належного розрахунку розміру заборгованості по відсоткам, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню в зв’язку з їх недоведеністю.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (ч.2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

В даному випадку Умовами та Правилами надання банківських послуг передбачене одночасне застосування двох видів неустойки – штрафу і пені за одне й те саме порушення, а саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором.

Згідно з положеннями ст.. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, суд вважає неправомірним застосування банком двох видів відповідальності за порушення умов кредитного договору - пені та штрафу, а тому в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 500,00 грн. та 6006,98 грн. не підлягають задоволенню.

Отже аналізуючи досліджені судом докази суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом 44024,78 грн., заборгованості за пенею – 52230,86 грн., а всього 96 255,64грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, беручи до уваги те, що понесені позивачем судові витрати пов’язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, тому згідно ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору (а.с.1) пропорційно розміру задоволених вимог 76 %, що становить відповідно 1443,77 грн. (96255,64 грн. – розмір задоволених вимог х 100% /126646,58 грн. загальний розмір вимог = 76%; 1899,70 грн. – загальна сума судових витрат х 76 % / 100% = 1443,77 грн.)

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141 ч.1, 247 ч.2, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 524, 525, 526, 611, 651 ч.2, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса місця реєстрації: вул. Калініна, 15 смт Радушне , Криворізький район, Дніпропетровська область, на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_4 “ПРИВАТБАНК”, місцезнаходження вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО 305299, заборгованість за Договором про надання банківських послуг без номеру від 09.06.2012, станом на 06.11.2017, в загальному розмірі 96 255 (дев’яносто шість тисяч двісті п’ятдесят п’ять) грн. 64 коп., що включає в себе:

- заборгованість за кредитом 44024 (сорок чотири тисячі двадцять чотири) грн. 78 коп.;

- заборгованості за пенею – 52230 (п’ятдесят дві тисячі двісті тридцять) грн. 86 коп.;

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса місця реєстрації: вул. Калініна, 15 смт Радушне , Криворізький район, Дніпропетровська область, на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_4 “ПРИВАТБАНК”, місцезнаходження вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО 305299, в рахунок сплати судового збору 1443 (одна тисяча чотириста сорок три) грн. 77 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області безпосередньо або відповідно до п. 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України через Криворізький районний суд Дніпропетровської області.

Повний текст рішення виготовлений 05.10.2018.

Суддя: