Рішення № 77002573, 09.10.2018, Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/2280/18

Провадження № 2-о/682/74/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2018 року м. Славута

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі :

головуючого судді Зеленської В.І,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

заявника ОСОБА_2,

представника заявника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, заінтересована особа - Головлівська сільська рада Славутського району Хмельницької області, ОСОБА_4, про встановлення факту факту постійного проживання зі спадкодавцем,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою в інтересах ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем. В обґрунтування своєї заяви вказав, що після смерті ОСОБА_5 - батька ОСОБА_2, який помер 22.03.2004 року в с. Головлі, Славутського району, Хмельницької області, відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку, розташованого за адресою: вул. Зелена, 29, с. Головлі, Славутського району, Хмельницької області та права на земельну ділянку (пай) площею 2,82 ум.кад.га. колишньої ССГ "Нива" на території Головлівської сільської ради Славутського району, яке належало спадкодавцю на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХМ № 0104037. ОСОБА_2 є спадкоємцем свого батька ОСОБА_5 за заповітом. Після відкриття спадщини ОСОБА_2 не зверталася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, бо на момент смерті батька проживала разом з ним за адресою: вул. Зелена, 29 в с. Головлі, Славутського району, хоча була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Факт її проживання на час відкритті спадщини разом з померлим батьком підтверджується довідкою з місця проживання та показаннями свідків. Проте ОСОБА_2 не може оформити свої спадкові права, оскільки вона не була зареєстрована за однією адресою з батьком - ОСОБА_5 Просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 з батьком - ОСОБА_5 на момент смерті останнього 22.03.2004 року за адресою: вул. Зелена, 29, с. Головлі, Славутський район, Хмельницька область.

В судовому засідання ОСОБА_2 повністю підтримує заявлені вимоги, просить їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи Головлівської сільської ради Славутського району Хмельницької області в судове засідання не з'явився, в заяві до суду просить справу слухати за його відсутності.

Заінтересована особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився.

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердили факт спільного проживання заявниці ОСОБА_2 з батьком ОСОБА_5 станом на час смерті останнього - 22.03.2004 року за адресою: вул. Зелена, 29, с. Головлі, Славутського району, Хмельницької області.

Заслухавши пояснення заявника, її представника, свідків, дослідивши письмові докази, суд знаходить, що заяву слід задовольнити з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 є батьком заявниці ОСОБА_2, на що вказує свідоцтво про народження та свідоцтво про реєстрацію шлюбу ОСОБА_4 з ОСОБА_8 (а. с. 9, 10).

22.03.2004 року ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а. с. 11).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на житловий будинок, розташований за адресою: вул. Зелена, 29, с. Головлі, Славутського району, Хмельницької області та на право на земельну частку (пай) площею 2,82 ум.кад.га. колишньої ССГ "Нива" на території Головлівської сільської ради Славутського району, яке належало спадкодавцю на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХМ № 0104037 (а. с. 12-14, ).

Судом встановлено, що ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9, який розірваний 16 квітня 1999 року (а.с.59).

Заявниця ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на момент розірвання шлюбу між батьками була неповнолітньою, а тому залишилась проживати разом з матір'ю - ОСОБА_9 по вул. Зарічній, 20 в с. Кам'янка Славутського району Хмельницької області та в період з 22.01.2002 року по 13.06.2007 р була зареєстрована за цією адресою (а.с.52).

З довідок Головлівської сільської ради Славутського району Хмельницької області від 01.10.2018 р № 156 та від 23.03.2018 р № 178 вбачається, що ОСОБА_5 був зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_3 один, але на час смерті проживав з донькою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживала в цьому господарстві без реєстрації ( а. с. 15, 61).

Таким чином з 2004 року до дня смерті батька заявниця ОСОБА_2 проживала разом з батьком, який помер 22.03.2004 року за адресою: Хмельницька областьб Славутський район, с. Головлі, вул. Зелена, 29, що підтверджується поясненнями свідків в судовому засіданні та довідками Головлівської сільської ради .

Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно дост. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно із ч. 1ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 3 п. 3 розяснень постанови Пленуму ВСУ України від 30.05.2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов'язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа - свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).

Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.

Акт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками: односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця; безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити факт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови, рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася; прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з п. п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини . Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця про- живав разом із цим спадкодавцем.; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Таким чином суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_2 на час смерті її батька ОСОБА_5 постійно проживала разом з ним на час відкриття спадщини - 22.03.2004 року за адресою: вул. Зелена, 29, с. Головлі, Славутського району Хмельницьокої області .

Встановлення цього факту має для заявниці юридичне значення. Юридичний факт встановлюється з метою реалізації заявницею - спадкоємцем ОСОБА_2 права на отримання спадку після смерті батька - ОСОБА_5

Оскільки строк звернення спадкоємця, який фактично прийняв спадщину до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини строком не обмежена, спору про майнове або особисте немайнове право не існує, а встановити зазначений факт в позасудовому порядку неможливо, суд вважає вказані заявницею вимоги обґрунтованими, які відповідно до вищезазначених норм права підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4-13, 17, 18, 263, 265, 273, 315 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Заяву задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, із спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини 22 березня 2004 року за адресою: Хмельницька область, Славутський район, с. Головлі, вул. Зелена, 29.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційнорї скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Головуючий суддя Зеленська В. І.