Рішення № 77000413, 27.09.2018, Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/1230/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.09.2018 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-за участю секретаря Арабаджи Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (заінтересовані особи – ОСОБА_2, Ренійський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території, -

В С Т А Н О В И В:

Представник заявника ОСОБА_1 – ОСОБА_3 заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, на задоволенні заяви наполягала.

Представник заінтересованої особи – Ренійського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області заперечень, додаткових заяв суду не надав, просив про розгляд справи без його участі.

Заінтересована особа – ОСОБА_2 щодо заяви заперечень не надала, просила про розгляд справи без її участі.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що заявник ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про народження є донькою ОСОБА_4, який народився 08.01.1940 року у селі Флоріанівка Козятинського району Вінницької області. За життя ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право власності на житло від 17.04.1995р. №87 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1. На випадок своєї смерті ОСОБА_4 розпорядився належним йому майном, 21.11.2008р. склав заповіт на ім’я заявника (своєї доньки), 15.02.2017р. – помер.

Після смерті батька заявника відкрилась спадщина на належне йому майно. У передбачений законом строк для прийняття спадщини заявник, як спадкоємиця за заповітом, звернулася до Ренійської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а зацікавлена особа – ОСОБА_2 (вдова померлого) – із заявою про відмову від спадщини після смерті чоловіка на користь заявника (своєї доньки).

Однак, як з’ясувалося, оформлення прийняття спадщини нотаріусом та видача свідоцтва про прийняття спадщини є неможливим, оскільки місцем смерті ОСОБА_4 є м. Сімферополь Республики Крим Російської Федерації, органом державної реєстрації факту смерті є Відділ реєстрації смерті м. Сімферополя Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим. Отже, свідоцтво про смерть ОСОБА_4 було видано вищевказаним органом 17.02.2017р. за серією І-АЯ №588777. Дане свідоцтво про смерть не визнається державними органами на території України, оскільки не відповідає вимогам законодавства України з оформлення свідоцтва про смерть. Крім того, м. Сімферополь Автономної Республіки Крим згідно законодавства України є тимчасово окупованою територією, у зв’язку із чим і виникли труднощі у визнанні державними органами України свідоцтва про смерть батька заявника як неналежного доказу факту смерті. Ситуація, що склалася, робить неможливим прийняття спадщини за заповітом заявником після смерті батька, належними органами заявнику було рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення факту смерті особи (її батька) на тимчасово окупованій території.

Заслухавши пояснення представника заявника, який наполягав на задоволенні заяви, врахувавши позицію представника заінтересованої особи - Ренійського районного ВДРАЦС Головного територіального управління юстиції в Одеській області, який не заперечував щодо встановлення юридичного факту, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вимоги заявника обґрунтовані, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти у т. ч. смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

У п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року визначено, що рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання. Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану державна реєстрація смерті фізичної особи проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014р. тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій. За ч.ч. 1, 2 ст. 4 вищевказаного Закону на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014р. у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна. Україна зобов’язується вживати всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, нормами міжнародного права, для якнайшвидшого звільнення території України від окупації, відновлення цілісності та суверенності держави, відновлення порушених внаслідок окупації прав і свобод людини і громадянина на всій території України.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Враховуючи викладене, надане заявником свідоцтво про реєстрацію смерті її батька є незаконним і не створює правових наслідків.

Разом з тим, оцінюючи досліджені докази, суд враховує висновки, викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), a також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що, виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

У відповідності до копій паспортів, свідоцтва про народження заявник є донькою померлого ОСОБА_4Згідно копії паспорту заявника, вона зареєстрована на території м. Рені Одеської області (Україна).Згідно свідоцтва про смерть (серія І-АЯ №588777, видане 17.02.2017р. Відділом реєстрації смерті м. Сімферополя Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим) ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер 15.02.2017 р. у м. Сімферополі Республіки Крим Російської Федерації.

Згідно копій свідоцтва про одруження ОСОБА_4 із ОСОБА_4 (д/п Прокопчук) П.А., паспорту громадянина України (який вже є недійсним після смерті власника) місцем народження ОСОБА_4 вказане – с. Флоріанівка Козятинського району Вінницької області. Заявник після смерті батька мала намір оформити спадщину, але відсутність належно оформленого свідоцтва про смерть чинить їй перешкоди у цьому, оскількиРенійським районним відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції в Одеській області заявнику було відмовлено у реєстрації факту смерті, через те, що пред’явлені документи, видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження та не надано документ, який підтверджує факт смерті у відповідності з діючим законодавством України, а тому є незаконними та не створюють правових наслідків. Встановлення факту смерті ОСОБА_4, що має юридичне значення, необхідно заявнику для оформлення спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. За ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Згідно ч.2 ст.319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Таким чином, суд зазначає, що факт, який просить встановити заявник, є юридичним, оскільки від його встановлення залежить виникнення особистих прав заявника. Чинним законодавством не передбачений інший порядок його встановлення, він не пов,язаний з вирішенням спору про право та встановлення його іншим шляхом неможливе.

Таким чином, факт смерті батька заявника ОСОБА_1– ОСОБА_4 на тимчасово окупованій території України (м.Сімфереполь, АРК) 15.02.2017 року - суд вважає встановленим.

Керуючись ст.ст. 3, 258, 259, 264-265, 273, 293-294, 315-316, 317, 319, 354, 355ЦПК України, ст.ст. 1, 4, 9, 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014р. -

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт смерті 15 лютого 2017 року у місті Сімферополь Автономної Республіки Крим, що є тимчасово окупованою територією України, громадянина України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3.

На підставі ч. 4 ст. 317 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя В.І. Дудник