Рішення № 77000362, 08.10.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/21159/17

Провадження №2-а/48/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участі секретаря судового засідання - Грищук В.О.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження (з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-271, 286 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

09.11.2017 року позивачі звернулись до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення, згідно якої просили скасувати постанову заступника начальника ГУ ДМС України в Одеській області №ПН МОД 074064 від 03.11.2017 року про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 та закрити справу про адміністративне правопорушення; скасувати постанову заступника начальника ГУ ДМС України в Одеській області №ПН МОД 074065 від 03.11.2017 року про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_2 та закрити справу про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову вказано, що позивачі разом зі своїми неповнолітніми дітьми прибули на територію України в пошуках притулку. В квітні 2015 року позивачі, які діють в інтересах своїх дітей звернулись до Головного управління ДМС України в Одеській області з заявою про надання захисту в Україні. Рішенням ДМС України №185-16 та №186-16 від 05.04.2016 року позивачам було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. 03.11.2017 головним спеціалістом відділу по роботі з шукачами захисту Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМСУ в Одеській області Осадчим М.В. відносно ОСОБА_1 був складений Протокол про адміністративне правопорушення, також відносно ОСОБА_2. В результаті начальником управління винесено Постанови про притягнення позивачів до адміністративно відповідальності та накладення штрафу у розмірі по 510 грн. Вказують, що дії щодо складення протоколів та постанов є неправомірними, оскільки відповідачем не з'ясовано обставин справи, не враховано особливості статусу позивачів як шукачів притулку, не доведено вини осіб, і діях позивачів відсутній склад адміністративних правопорушень. Вказують, що позивачі здійснили всі можливі від них дії для реєстрації їх місця проживання, проте реєстрацію не було отримано з незалежних від них обставин. У реєстрації місця проживання було відмовлено у зв'язку з відсутністю свідоцтва про народження дітей позивачів, проте його неможливо отримати, що пов'язано з їх статусом як шукачів притулку. Отже, в діях ОСОБА_1, ОСОБА_2 не вбачається ані протиправності, ані вини, тому просять скасувати постанови про накладення на них адміністративного стягнення. Крім того, при складенні протоку було допущене грубе порушення процедури в частині залучення перекладача. Протоколи та постанови викладені українською мовою. Перекладача не залучили до участі при розгляді справи, хоча позивачі є громадянами Афганістану та не володіють українською мовою.

Справа надійшла до провадження судді Свяченої Ю.Б., на підставі Наказу №218/а від 08.12.2017 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, справа надійшла до провадження судді Кравчук Т.С.

Ухвалою суду від 08.02.2018 року справа прийнята до провадження судді Кравчук Т.С. та призначене підготовче засідання по справі.

До суду 15.03.2018 року надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач в особі представника Білоконь Н.О. просив відмовити у задоволенні позову, оскільки зміст прав та обов'язків позивачів було роз'яснено їм російською мовою.

На підставі Рішення Вищої ради правосуддя від 12.04.2018 року №1093/0/15-18 на підставі розпорядження керівника апарату суду по справі проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим по справі було призначено суддю Бондар В.Я.

Ухвалою від 22.05.2018 року суддею Бондар В.Я. відкрито провадження по даній справі. Розгляд справи призначено на 12 годину 00 хвилин 17 липня 2018 року.

У судове засідання17.07.2018 року представник позивача не з'явився, про причини неявки не повідомив. Судове засідання перенесено на 27.07.2018 року, котре в подальшому було відкладено на 09.08.2018 року та на 03.10.2018 року.

У судовому засіданні 03.10.2018 року оголошено перерву до 08.10.2018 року.

У судовому засіданні 08.10.2018 року було оголошено перерву до 09.10.2018 року.

Представник позивача Маркочева Н.В. підтримала позовні вимоги та просила скасувати постанови про накладення на позивачів адміністративного стягнення.

У судовому засіданні представник відповідача Стельмах О.М. наполягав на відмовленні у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області. 05 травня 2017 року ОСОБА_1 надано довідку про звернення за захистом в Україні № 006964 (а.с.8). 05 травня 2017 року ОСОБА_2 надано довідку про зверненя за захистом в Україні №006963 (а.с.9).

Позивачі 31.05.2017 року звернулись до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради з заявою про реєстрацію місця перебування (а.с.14,15).

Департамент надання адміністративних послуг ОМР листом №242/01-02-19 від 04.07.2017 року відмовив ОСОБА_1 та його дружині у реєстрації місця перебування їх дітей (а.с.18-20), які вписані в їх довідки про звернення за захистом в Україні, згідно листа Головного управління ДМС України в Одеській області №5/1-1067 від 24.05.2017 року (а.с.16,17).

03 листопада 2017 року головним спеціалістом відділу по роботі з шукачами захисту Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС України в Одеській області Осадчим М.В. відносно ОСОБА_2 складено Протокол серії ПР МОД №074065 про адміністративне правопорушення, а саме порушення ним правил перебування іноземців в Україні (а.с.11).

03 листопада 2017 року головним спеціалістом відділу по роботі з шукачами захисту Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС України в Одеській області Осадчим М.В. відносно ОСОБА_1 складено Протокол серії ПР МОД №074064 про адміністративне правопорушення, а саме порушення ним правил перебування іноземців в Україні (а.с.10).

Того ж дня 03.11.2017 року в результаті розгляду справи про адміністративне правопорушення заступником начальника Головного управління - начальником Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Головного Управління Державної міграції служби України в Одеській області Максименко А.В. була винесена Постанова серії ПН МОД №074064 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. (а.с.12).

03.11.2017 року в результаті розгляду справи про адміністративне правопорушення заступником начальника Головного управління - начальником Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Головного Управління Державної міграції служби України в Одеській області Максименко А.В. була винесена Постанова серії ПН МОД №074065 про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. (а.с.13.)

Частина 1 статті 203 КУпАП передбачає відповідальність за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, передбачених частиною другою цієї статті, тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як підставу неправомірності винесення вищевказаної постанови представник Позивача вказує на відсутність повноважень посадових осіб Відповідача - Головного управління Державної міграційної служби Одеської області щодо складання постанови та протоколу про адміністративне правопорушення, порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності.

Представник Відповідача - Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області у наданому відзиві до позовної заяви та під час усних пояснень зазначає про законність та правомірність прийнятих постанов про накладення адміністративного стягнення, вказує на наявність повноважень для складання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності заступником начальника ГУ ДМС України в Одеській області Максименко А.В.

Представник Відповідача стверджує, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення позивачам було роз'яснено російською мовою зміст ст. 63 Конституції України, права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, що підтверджується підписом Позивача у протоколі про адміністративне правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», довідка про звернення за захистом в Україні - документ, що засвідчує законність перебування особи на території України на період, що розпочинається з моменту звернення особи з відповідною заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і є дійсною для реалізації прав і виконання обов'язків, передбачених цим Законом та іншими законами України, до остаточного визначення статусу такої особи чи залишення нею території України.

Відповідно до ч. 13 ст. 10 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, прийняв рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа цього центрального органу виконавчої влади протягом семи робочих днів з дня його отримання надсилає або видає особі, стосовно якої прийнято зазначене рішення, письмове повідомлення з викладенням причин відмови і роз'ясненням порядку оскарження такого рішення. Довідка про звернення за захистом в Україні продовжується, якщо особа оскаржує таке рішення.

Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 222-2 КУпАП визначено, що від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник, заступники керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, інші уповноважені керівником посадові особи цього органу.

З Наказу Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 20.04.2016 року, яким затверджено розподіл обов'язків між начальником ГУ, першим заступником начальника ГУ, заступником начальника ГУ - начальником управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції та Положення про відділ по роботі з шукачами захисту управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, затвердженого Наказом ГУ ДМС України в Одеській області від 16.05.2016 року вбачається, що саме до повноважень заступника начальника ГУ ДМС України в Одеській області відносяться повноваження щодо складення відповідних постанов.

Судом встановлено, що постанови про накладення адміністративного стягнення у відношенні позивачів, складена заступником начальника Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області Максименко Анатолієм Васильовичем, тобто уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення та застосувати адміністративне стягнення за вищевказане правопорушення, як визначено ст. 222-2 КУпАП та пунктом 3.1 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою України, затвердженої наказом МВС України від 28.08.2013 року № 825, відповідно до якого розглядати справи про адміністративне правопорушення у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, та накладати адміністративне стягнення відповідно до статті 222-2 КУпАП мають право керівники (перші заступники, заступники керівників) головних управлінь (управлінь) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь (відділів, секторів) міграційної служби у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення за місцем вчинення правопорушення, а у разі відсутності уповноваженої посадової особи, яка розглядає справи про адміністративне правопорушення та накладає адміністративне стягнення, - особа, яка виконує її обов'язки.

Кодексом України про адміністративні правопорушення закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб.

За змістом ст. 9 КУпАП саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб'єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).

Ст. 268 КУпАП встановлено перелік прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема: особа має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права; справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи, зокрема, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності до закону тощо.

Як вбачається з вищевикладеного, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана виконати ряд дій, обов'язкове виконання яких в своїй сукупності сприяє правильному вирішенню справи по суті і винесенню законного рішення, однак відповідно до матеріалів справи, протоколи та постанови було викладено українською мовою, не зважаючи на те, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 є громадянами Демократичної Республіки Афганістан, та українська мова їм не зрозуміла.

Відповідно до ст. 274 КУпАП перекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення.

Перекладач зобов'язаний з'явитися на виклик органу (посадової особи) і зробити повно й точно доручений йому переклад.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України перекладачем є особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими.

Однак, перекладача залучено не було до участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення для забезпечення перекладу для позивачів.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності позивачів ГУ ДМС в Одеській позбавила можливості позивача внаслідок неволодіння українською мовою розуміти наслідки дій суб'єкта владних повноважень щодо вирішення його питання правомірності перебування на Україні.

Однак вказані обставини наряду з іншими не спростовують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП, проте порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності є підставою для надіслання справи на новий розгляд до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів; висновків експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 3 ст.286 КАС України у разі задоволення адміністративного позову, суд може скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

Враховуючи вищевикладене, повно дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, про скасування постанов ГУ ДМСУ в Одеській області у зв'язку з порушенням процедури складення постанов, та направляє справу на новий розгляд, адже факт відсутності правопорушення доведено не було.

Керуючись ч. 1 ст. 203 КУпАП, ст.ст. 71, 72, 74, 77, 90, 91, 268-271, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.

Скасувати постанову заступника начальника Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області №ПН МОД 074064 від 03.11.2017 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1.

Скасувати постанову заступника начальника Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області №ПН МОД 074065 від 03.11.2017 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2.

В іншій частині позову - відмовити.

Надіслати справу про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 203 КУпАП відносно ОСОБА_1 на новий розгляд до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області.

Надіслати справу про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 203 КУпАП відносно ОСОБА_2 на новий розгляд до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено 09.10.2018 року.

Суддя В.Я. Бондар