Рішення № 76999896, 10.09.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

10.09.2018

Справа № 489/3065/16-ц

Провадження №2/489/39/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста ОСОБА_1 у складі:

головуючого – судді Рум’янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань – ОСОБА_2,

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи – товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», публічне акціонерне товариства «Дельта банк», Інгульсткий відділ державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про звільнення майна з під арешту,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом про зняття арешту з транспортного засобу марки Mersedes-Benz, модель Vito, номер шасі (кузова, рами) – VSA63807413114651, об’єм двигуна – 2300, колір – сірий, рік випуску – 1998, реєстраційний номер – ВЕ7723АН, накладений постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 19.04.2012 року, у зв’язку з затвердженням мирової угоди ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 27.05.2016 року, відповідно до якої в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за договором позики від 09.06.2010 року у сумі 56638,16 грн. передано ОСОБА_3 право власності вищезазначений транспортний засіб. Ним було подано заяву до державного виконавця про заміну відповідального зберігача та передання заявнику транспортний засіб, але йому було відмовлено та запропоновано звернутися до суду.

Від позивача надавались заяви про слухання справи за його відсутністю, позов підтримує в повному обсязі.

Представник ТОВ «ОТП факторінг» заперечував проти задоволення позову, про що надав відповідну заяву.

Ухвалою від 30 червня 2016 року відкрито провадження по справі.

Провадження по справі було зупинене 02.11.2016 року згідно ухвали суду.

Згідно ухвали суду від 19 липня 2017 року провадження у цивільній справі було відновлено.

З’ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що 09.06.2010 між сторонами був укладений договір позики, за умовами якого позивач надав відповідачу у користування суму в розмірі 9000 доларів США, під зобов'язання повернути вказану суму в строк до 09.06.2015 на умовах повернення боргу по 750 доларів США кожні шість місяців зі сплатою у той же строк 3% за період фактичного користування позикою до дня її повернення.

Відповідно до п. 2 договору з метою забезпечення виконання зобов'язання за цим договором ОСОБА_4 передає, а ОСОБА_3 приймає в заставу транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, модель – VITO, рік випуску – 1998, р/н НОМЕР_1.

Постановою від 19.04.2012 накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_4 Заборонено відчужувати будь-яке майно, що належить ОСОБА_4

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави в рахунок боргу за договором позики.

14 березня 2016 року рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_3 відмовлено в задоволені позову в повному обсязі.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 27 травня 2016 року рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14.03.2016 року скасовано та визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, згідно якої в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за договором позики від 09.06.2010 року у сумі 56638,16 грн., з якої 51727,50 грн. – заборгованість повернення позики, 4910,66 грн. – заборгованість з повернення процентів, передати ОСОБА_3 право власності на транспортний засіб марки Mersedes-Benz, модель Vito, номер шасі (кузова, рами) – VSA63807413114651, об’єм двигуна – 2300, колір – сірий, рік випуску – 1998, реєстраційний номер – ВЕ7723АН, ринковою вартістю 109180 грн., який належить ОСОБА_4 на праві власності згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № ВЕС 014438, виданого 19.06.2007 р. РМРВ ДАІ м. Миколаїв ВДАІ УМВС в Миколаївській області, а ОСОБА_3 сплатити на користь ОСОБА_4 суму у розмірі 52542 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 27.05.2016 року скасовано та справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про звернення стягнення на предмет застави в рахунок боргу за договором позики повернуто на новий розгляд.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 06 липня 2017 року рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14.03.2016 року залишено без змін.

02 червня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Ленінського ВДВС ММУЮ з заявою заміну відповідального зберігача на транспортний засіб марки Mersedes-Benz, модель Vito, реєстраційний номер – ВЕ7723АН.

03 червня 2016 року за вих. № 24318 ОСОБА_3 надано відповідь, відповідно до якої йому було відмовлено в задоволенні клопотання.

Згідно з ч. 1 ст. 316, ст. 317, ч. 1 ст. 319, ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, використання та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливає місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як визначено у ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Нормою статті 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 р., закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Правовий режим власності, відповідно до ст. 92 Конституції України визначається виключно законами України.

Аналіз правових норм дає підстави для висновку, що право власності проявляється у правомочностях власника, обмеження яких можливо виключно на підставі закону.

Відповідно до ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч.5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ арешт з майна може бути знятий за рішенням суду.

Згідно з ч. 1 ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV, який був чинний на час завершення виконавчих проваджень, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті, у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Аналогічні положення закріплені у відповідності до ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Позивач не є власником транспортного засобу, відповідно й не може пред’являти вимогу про знаття арешту з майна, яке йому не належить.

Приймаючи до уваги те, що правові підстави для зняття арешту майна відсутні, права позивача не порушенні, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи – товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», публічне акціонерне товариства «Дельта банк», Інгульський відділ державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про звільнення майна з під арешту – відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Ленінський районний суд міста ОСОБА_1.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_3, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач: ОСОБА_4, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Третя особа: Інгульський відділ державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 61.

Третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Садова, 10.

Третя особа: публічне акціонерне товариства «Дельта банк», юридична адреса: м. Київ, вул. Дружби народів, 38.

Суддя Ленінського районного

суду міста ОСОБА_1 Рум’янцева

Повний текст судового рішення складено «09» жовтня 2018 року.