Рішення № 76998416, 04.10.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 04.10.2018

Справа № 334/6330/18

Провадження № 2-о/334/210/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2018 року Ленінський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Козлової Н.Ю.,

при секретарі - Манюхіні О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1, зацікавлена особа: Державне підприємство «Луганський державний цирк» про встановлення факту припинення трудових відносин

ВСТАНОВИВ:

До Ленінського районного суду м.Запоріжжя надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту припинення трудових відносин, в якому вказано, що 13.06.2006 р. ОСОБА_1 була прийнята на посаду заступника головного бухгалтера до Луганського державного цирку за наказом № 61/к від 13.06.2006 р.. З 01.12.2006 р. Луганський державний цирк перейменовано, наразі його повне найменування - Державне підприємство «Луганський державний цирк».

Працюючи у ДП «Луганський держцирк» ОСОБА_1 постійно проживала за місцем своєї реєстрації, а саме: м. Луганськ, вул. Цимлянська, б. 1Б, кв. 4. У зв'язку із проведенням антитерористичної операції на території м. Луганськ Луганської області вона була вимушена переїхати до м. Запоріжжя, де була взята на облік, як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району № НОМЕР_1 від 25 травня 2017 року. Фактичне місце проживання ОСОБА_1 - вул. ОСОБА_2, б. 63, м. Запоріжжя.

При виїзді з м. Луганськ ОСОБА_1 забрала свою трудову книжку, але не змогла звільнитись в установленому законом порядку, оскільки ДП «Луганський держцирк» був рже непідконтрольним державі Україна.

До травня 2018 року ОСОБА_1 перебувала у декретній відпустці по догляду за дитиною, сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. Наразі для неї постала потреба реєстрації як безробітної в службі зайнятості та подальшого працевлаштування, для чого необхідним є встановити факт припинення трудових відносин з ДП «Луганський держцирк».

ОСОБА_1 у м. Запоріжжі звернулася до Запорізького міського центру зайнятості щодо роз’яснення можливості надання статусу безробітної. Листом № 1159/01-23 їй було повідомлено, що реєстрація її як безробітної в службі зайнятості можлива лише після припинення трудових відносин з ДП «Луганський держцирк» шляхом внесення відповідного запису до трудової книжки або подання нотаріально посвідченої письмової заяви про припинення трудових відносин з роботодавцем, або подання відповідного рішення суду - у разі припинення трудових відносин у судовому порядку.

Таким чином, для реалізації у подальшому особистих немдйнових прав заявниці необхідно встановити факт припинення трудових відносин, у зв’язку з чим, вона змушена звернутися до суду.

У судовому засіданні заявниця підтримала свою заяву та просила суд її задовольнити з підстав, викладених у заяві.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явився. Згідно ч. 11 ст.128 ЦПК України, представник викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Згідно інформації, опублікованої на офіційному веб-сайті на сторінці Ленінського районного суду м.Запоріжжя у рубриці «Оголошення про виклик до суду», відповідач повідомлений у встановленому порядку (належним чином) про час і місце судового розгляду справи, не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з'явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутності до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293, ч. 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Матеріалами справи встановлено, що 13.06.2006 р. ОСОБА_1 була прийнята на посаду заступника головного бухгалтера до Луганського державного цирку за наказом № 61/к від 13.06.2006 р.. З 01.12.2006 р. Луганський державний цирк перейменовано, наразі його повне найменування - Державне підприємство «Луганський державний цирк».

Працюючи у ДП «Луганський держцирк» ОСОБА_1 постійно проживала за місцем своєї реєстрації, а саме: м. Луганськ, вул. Цимлянська, б. 1Б, кв. 4. У зв'язку із проведенням антитерористичної операції на території м. Луганськ Луганської області вона була вимушена переїхати до м. Запоріжжя, де була взята на облік, як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району № НОМЕР_1 від 25 травня 2017 року. Фактичне місце проживання ОСОБА_1 - вул. ОСОБА_2, б. 63, м. Запоріжжя.

При виїзді з м. Луганськ ОСОБА_1 забрала свою трудову книжку, але не змогла звільнитись в установленому законом порядку, оскільки ДП «Луганський держцирк» був рже непідконтрольним державі Україна.

До травня 2018 року ОСОБА_1 перебувала у декретній відпустці по догляду за дитиною, сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. Наразі для неї постала потреба реєстрації як безробітної в службі зайнятості та подальшого працевлаштування, для чого необхідним є встановити факт припинення трудових відносин з ДП «Луганський держцирк».

ОСОБА_1 у м. Запоріжжі звернулася до Запорізького міського центру зайнятості щодо роз’яснення можливості надання статусу безробітної. Листом № 1159/01-23 їй було повідомлено, що реєстрація її як безробітної в службі зайнятості можлива лише після припинення трудових відносин з ДП «Луганський держцирк» шляхом внесення відповідного запису до трудової книжки або подання нотаріально посвідченої письмової заяви про припинення трудових відносин з роботодавцем, або подання відповідного рішення суду - у разі припинення трудових відносин у судовому порядку.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що сторонами трудового договору є працівник і власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, якому й надано право звільнення працівників у певних умовах.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати робітникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Як передбачено п.1 ч.1 ст. 23 КЗпП України, трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк.

Згідно до ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Згідно ч.1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Зареєстрована (взята на облік) внутрішньо переміщена особа, яка не звільнилася з роботи (не припинила інший вид зайнятості), у разі неможливості продовження роботи (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання, для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття може припинити трудові відносини, надавши нотаріально посвідчену письмову заяву про припинення працівником трудових відносин з підтвердженням того, що ця заява таким громадянином надіслана роботодавцю рекомендованим листом (з описом вкладеної до нього такої заяви). Але, у зв'язку з загостренням суспільно-політичної ситуації на території Донецької та Луганської областей, проведенням бойових дій в зоні АТО, підвищення ризику виникнення загрози життю та здоров'ю працівникам поштового зв'язку, блокуванням шляхів проїзду до м. Донецьк і м. Луганськ незаконними озброєними угрупуваннями, зупинено приймання до пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів, які є непідконтрольними державній владі України. Постановою КМУ N 1053 від 30.10.2014 р. було визначено перелік населених пунктів, на яких тимчасово не діє українська влада. В цьому переліку зазначено м. Горлівка Донецької області.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_1 не має реальної можливості подати навіть поштовим відправленням заяву про припинення трудових відносин, оскільки такі відправлення на вказану територію не приймаються.

Відповідно до статей 3, 221, 231 КЗпП України в порядку передбаченому главою ХV цього Кодексу, підглядають розглядові індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності, у тому числі членів кооперативів, їх об'єднань, членів кооперативних сільськогосподарських підприємств, членів інших громадських організацій, які перебувають з ними в трудових відносинах, членів селянських (фермерських) господарств, які працюють за трудовим договором із фізичними особами.

У статі 232 КЗпП України визначено, які трудові спори безпосередньо розглядаються в судових і , як правило, це спори про звільнення, і спори про відмови у прийнятті на роботі.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Згідно розпорядження КМУ №1085-р від 07.11.2014 року "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" м. Луганськ знаходиться на території, де органи державної влади не здійснюються на даний час свої повноваження, в тому числі і поштові служби.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Аналогічні положення містяться в Європейській соціальній хартії (переглянута) від 03.05.1996р. (ратифікована Україною 14.09.2006р.).

Так, ст. 1 Хартії визначає що з метою забезпечення ефективного здійснення права на працю сторони зобов'язуються: визнати однією зі своїх найголовніших цілей і одним зі своїх найголовніших обов'язків досягнення та підтримання якомога високого і стабільного рівня зайнятості, маючи на меті досягнення повної зайнятості; ефективно захищати право працівника заробляти собі на життя професією, яку він вільно обирає; створювати безкоштовні служби працевлаштування для всіх працівників або забезпечувати їхнє функціонування; забезпечувати належну професійну орієнтацію, підготовку та перекваліфікацію або сприяти їм.

При таких обставинах, враховуючи те, що установа відповідача знаходиться на непідконтрольній Україні території, у позивача відсутня можливість припинити трудовий договір в інший спосіб окрім звернення до суду, оскільки поштова служба зв`язку не працює, зважаючи на об`єктивні обставини, що склалися в межах цієї справи, бути наділеним правом на розірвання договору з метою надання можливості позивачу в подальшому реалізовувати своє право на працю, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 21, 23, 24, 38, 231, 232 КЗпП України, ст.ст.15,16, ст.ст.1-18,76-81,141,209-241,259,263-265,268,280-282, 293, 315 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Заяву ОСОБА_1, зацікавлена особа: Державне підприємство «Луганський державний цирк» про встановлення факту припинення трудових відносин - задовольнити.

Встановити факт припинення трудових відносин між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично мешкаючи за адресою: м.Запоріжжя, вул.. Івана Гутніка-Залужного,63, іпн: та Державне підприємство «Луганський державний цирк» місцезнаходження – Луганська область, м.Луганськ, вул..Херсонська, 7-б на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, з 24 квітня 2018 року.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Ленінський районний суд м.Запоріжжя.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Козлова Н. Ю.