Рішення № 76998092, 05.10.2018, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/3407/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

«05» жовтня 2018 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі : головуючого - судді Глинської Д.Б.

за участі секретаря Івасюти А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові

цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Українська пожежно – страхова компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу,

В С Т А Н О В И В :

у травні 2018 року приватне акціонерне товариство «Українська пожежно – страхова компанія» (далі – позивач, ПрАТ «Українська пожежно – страхова компанія») звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1, в якій просить суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування за завдані збитки в порядку регресу у сумі 49 829,57 грн., а також судові витрати у розмірі 1762 грн.

В обґрунтування позовних вимог зіслалося на те, що 30 липня 2016 року між ПрАТ «Українська пожежно – страхова компанія» та ОСОБА_1 було укладеного Поліс обов’язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/8872564, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки «ВАЗ 21099», д.н.з. НОМЕР_1, сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам.

17 жовтня 2016 року сталося дорожньо – транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_2, яким керував водій ОСОБА_1 та автомобілем марки «Honda», д.н.з. СМ320ТL, яким керував водій ОСОБА_2, а також автомобілем НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_3

В результаті дорожньо – транспортної пригоди автомобілю марки «Honda», д.н.з. СМ320ТL, та автомобілю НОМЕР_3 було завдано механічних пошкоджень, а власникам вказаних транспортних засобів – матеріального збитку.

Відповідно до постанов Шевченківського районного суду м. Львова від 15 лютого 2017 року та від 06 січня 2017 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП та притягнуто його до відповідальності.

ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «Українська пожежно – страхова компанія» із заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом №АЕ/8872564.

На підставі страхового ОСОБА_3 № ОЦ/089/000/17/0033 від 07 квітня 2017 року власнику автомобіля марки «Honda», д.н.з. СМ320ТL, позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 49 829,57 грн.

З моменту дорожньо – транспортної пригоди і до теперішнього часу відповідачем не було письмово повідомлено страховика про вищевказану дорожньо – транспортну пригоду.

З метою досудового врегулювання спору відповідачеві було направлено претензію про відшкодування шкоди в порядку регресу. Жодних дій зі сторони ОСОБА_1 щодо добровільного відшкодування шкоди здійснено не було,тому ПрАТ «Українська пожежно – страхова компанія» звернулося до суду для вирішення спору у судовому порядку.

Представник ПрАТ «Українська пожежно – страхова компанія» в судове засідання не з’явився та подав до суду клопотання, з якого вбачається, що він підтримує позовні вимоги, проти винесення в справі заочного рішення не заперечує та просить проводити розгляд справи у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився повторно, хоч про час та місце розгляду справи повідомлявся в установленому порядку та не подав відзив. Оскільки позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст.ст. 280,281 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.

З’ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 30 липня 2016 року між ПрАТ «Українська пожежно – страхова компанія» та ОСОБА_1 було укладеного Поліс обов’язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/8872564, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки «ВАЗ 21099», д.н.з. НОМЕР_1, сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам (а.с.11).

Згідно з постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 15 лютого 2017 року у справі №466/550/17 17 жовтня 2016 року о 20.50 год. гр. ОСОБА_1 в м. Львові на вул. Шевченка,358, керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ 21099», д.н.з. ВС 5338ЕМ, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідним чином не реагував на її зміну, не вибрав в установлених межах безпечну швидкість, не врахував дорожню обстановку, щоб мати можливість постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Хонда», д.н.з. СМ 320 TL під керуванням водія ОСОБА_2, який отримав інерційний рух та здійснив зіткнення з транспортним засобом «Фіат Дукато» д.н.з. ВС 7155ЕС під керуванням водія ОСОБА_3, завдавши автомобілям технічних пошкоджень.

Вищевказаною постановою від 15 лютого 2017 року ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та провадження в справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення було закрито у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

З постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 06 січня 2017року у справі №466/540/17 вбачається, що ОСОБА_1 17 жовтня 2016 року о 20.50 год. керував автомобілем НОМЕР_4, в м. Львові по вул. Шевченка в стані алкогольного сп’яніння.

Згідно з вищевказаної постанови від 06 січня 2017 року провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП було закрито у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З ОСОБА_3 медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №1552 від 17 жовтня 2016 року вбачається, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп’яніння (а.с.13).

У зв'язку з настанням страхового випадку ПрАТ «Українська пожежно – страхова компанія» складено страховий акт № ОЦ/089/000/17/0033 від 07 квітня 2017 року, в якому зазначені підстави для проведення страхової виплати та інформація про страховий випадок (а.с. 33).

Судом встановлено, що ПрАТ «Українська пожежно – страхова компанія» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 49 829,57 грн., на підставі заяви про страхове відшкодування, поданої ОСОБА_2 від 17 жовтня 2016 року та страхового акту № ОЦ/089/000/17/0033 від 07 квітня 2017 року, що підтверджується платіжним дорученням № 14 від 13 квітня 2017 року (а.с.34).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 письмово не повідомляв страховика про дорожньо – транспортну пригоду, яка мала місце 17 жовтня 2016 року.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

У відповідності до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика та одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Такий правовий висновок Верховний Суд України висловив у постанові від 20 січня 2016 року №6-954цс16.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Відповідно до ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Крім того, в силу дії ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в користь держави судові витрати.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 80, 81, 141, 259-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 511, 599, 636, 979, 990, 993,999, 1166, 1187, 1188,1192 ЦК України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН - НОМЕР_5) в користь приватного акціонерного товариства «Українська пожежно – страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40, ЄДРПОУ 20602681, р/р 26503010191901 у ПАТ «ОСОБА_3 -Банк», МФО 300346) страхове відшкодування в порядку регресу 49 829,57 грн. (сорок дев’ять тисяч вісімсот двадцять дев’ять гривень п’ятдесят сім копійок) та 1762 грн. ( одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні) витрат по оплаті судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача ОСОБА_1

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч.3 ст. 284 ЦПК України учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя ОСОБА_4