Рішення № 76997368, 01.10.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/3645/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2018 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова

в складі:

головуючого судді Юрківа О.Р.,

за участі:

секретаря Кузьми Д.М..

розглянувши розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил,

ВСТАНОВИВ:

у травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, посилаючись на те, що 17.04.2018 року, з метою митного оформлення, він як декларант, надав до Львівської митниці ДФС електрону митну декларацію типу «ІМ-40 ДЕ», яку було прийнято та зареєстровано за № UA209190/2018/011280.

Вказав, що згідно зазначеної митної декларації ним до митного оформлення було заявлено товар: згідно графи 31 декларації опис товару: «Легковий автомобіль, марки RENAULT, модель TRAFIC, універсал, що використовувався, рік випуску 2012 року, модельний рік - 2012 р.в., дата першої реєстрації - 09.08.2012 року, номер кузова НОМЕР_1, номер двигуна: не визначений, колір білий, тип двигуна-дизель, повна маса - 3030 кг, об'єм 1995 см, колісна формула 4*2, загальна кількість місць для сидіння - 6, кількість дверей - 4. Країна виробництва: Франція (FR), виробництво RENAULT. Призначений для використання на дорогах загального користування». Заявлено код згідно з УКТ ЗЕД - «87033290030» (автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі - фургони та гоночні автомобілі, що використовувалися, понад 5 років згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі УКТЗЕД).

В якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України та їх подальшого митного оформлення до Львівської митниці ДФС були надані документи: рахунок-фактура № 38 від 12.04.2018 року, Акт митного огляду UA209060/2018/12927 від 16.04.2018 року, технічний паспорт НОМЕР_2 від 09.08.2012, висновок експерта на вартісні характеристики № 5252 від 17.04.2018 року, довідка з органу сертифікації 2290 від 17.04.2018 року, паспорт власника автомобіля НОМЕР_3, фото автомобіля.

По даній ВМД спрацювали профілі ризиків та інспектором ПМО м/п «Скнилів» було скеровано запит № 2 від 17.04.2018 року до Управління адміністрування митних платежів щодо прийняття рішення про визначення коду товару.

19 квітня 2018 року Управлінням адміністрування митних платежів Львівської митниці ДФС України було винесено рішення № КТ-UA209000-0126-2018 про визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД, а саме змінено код з 87033290030 на 8704219900, а відтак при митному оформленні даного товару згідно митної декларації станом на день подання митної декларації - 17.04.2018 року, підлягали б сплаті митні платежі загальною сумою 90 001, 38 грн ( в тому числі ввізне мито- 8810, 38 грн, акцизний податок - 51506, 81 грн, податок на додану вартість - 29 684, 19 грн), що на 36 544, 08 грн більше ніж було заявлено по МД 209190/2018/011280.

25 квітня 2018 року службовою особою Львівської митниці ДФС відносно ОСОБА_1 було складено протокол про порушення митних правил № 2601/20900/18 та 08.05.2018 року винесено постанову № 2601/20900/18, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу 109 632,24 грн.

Позивач вважає таку постанову № 2601/20900/18 від 08.05.2018 року протиправною, оскільки у його діях відсутній умисел, зазначає, що він правильно визначив код товару ввезеного автомобіля, вказує на на спірність питання коду товару, оскільки судовий експерт Романяк А. М. № 16/18, провівши експертне автотоварознавче дослідження 14 травня 2018 року, також прийшов до висновку, що автомобіль RENAULT, модель TRAFIC, ідентифікаційний номер VIN НОМЕР_1 відповідає коду згідно з УКТ ЗЕД - «87033290030».

При встановленні коду товару ОСОБА_1 керувався товаросупровідними документами та поясненнями до української номенклатури товарів зовнішньоекономічної діяльності, для митного оформлення був поданий пакет документів, що був прийнятий митним органом і відповідно до якого було проведено митне оформлення, і до достовірності даних у зазначених документах зауважень не було. Інформацією щодо характеристик транспортного засобу, що дозволяла б однозначнойого класифікувати вантажним за кодом УКТ ЗЕД 8704219900 позивач не володів, а навпаки мав одержані у встановленому порядку підтвердження для його класифікації вантажно-пасажирським (сертифікат відповідності). Вважає, що мав достатні підстави декларувати транспортний засіб як вантажно-пасажирський, що підтверджується відповідними документами.

Представник позивача, підтримала позовні вимоги, просили суд їх задовольнити у повному обсязі, та подала заяву про слухання справу у відсутності позивача та його представника.

Представник Львівської митниці ДФС, який діє на підставі довіреності від 19.02. 2018 року, в судове засідання не зявився, хоча був належним чином повідомлений, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що адміністративний позов ОСОБА_1 є не обґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 2ст. 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1ст. 2 КАС України,завданням адміністративногосудочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства, доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача.

Згідно ст. 6 КАС України суд, при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом встановлено, що 17.04.2018 року з метою митного оформлення у митному режимі «імпорт» товару, завезеного на адресу ОСОБА_3, позивач, як декларант, надав до Львівської митниці ДФС електрону митну декларацію типу «ІМ-40 ДЕ», яку було прийнято та зареєстровано за № UA 209190/2018/011280. Автомобіль було ввезено на митну територію України на підставі: рахунка-фактури № 38 від 12.04.2018 року, Акту митного огляду UA209060/2018/12927 від 16.04.2018 року, технічного паспорту НОМЕР_2 від 09.08.2012, висновку експерта на вартісні характеристики № 5252 від 17.04.2018 року, довідки з органу сертифікації 2290 від 17.04.2018 року, паспорта власника автомобіля НОМЕР_3.

Матеріалами справи встановлено, що 24 квітня 2018 року Львівської митницею ДФС було складено протокол про порушення митних правил № 2601/20900/18 та 08.05.2018 року винесено постанову № 2601/20900/18, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 109 632,24 грн.

Зі змісту протоколу про порушення митних правил № 2601/20900/18 та постанови №2601/20900/18 від 5 травня 2018 року вбачається, що згідно графи 31 наданої позивачем митної декларації, ним до митного оформлення було заявлено, зокрема, товар «Легковий автомобіль, марки RENAULT, модель TRAFIC, універсал, що використовувався, рік випуску 2012 року, модельний рік - 2012 р.в., дата першої реєстрації - 09.08.2012 року, номер кузова НОМЕР_1, номер двигуна: не визначений, колір білий, тип двигуна-дизель, повна маса - 3030 кг, обєм 1995 см, колісна формула 4*2, загальна кількість місць для сидіння - 6, кількість дверей - 4. Країна виробництва: Франція (FR), виробництво RENAULT. Призначений для використання на дорогах загального користування». Заявлено код згідно з УКТ ЗЕД - «87033290030».

В якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України та їх подальшого митного оформлення до Львівської митниці ДФС були надані документи: рахунок-фактура № 38 від 12.04.2018 року, Акт митного огляду UA209060/2018/12927 від 16.04.2018 року, технічний паспорт НОМЕР_2 від 09.08.2012, висновок експерта на вартісні характеристики № 5252 від 17.04.2018 року, довідка з органу сертифікації 2290 від 17.04.2018 року, паспорт власника автомобіля НОМЕР_3, фото автомобіля.

19 квітня 2018 року Управлінням адміністрування митних платежів Львівської митниці ДФС України було винесено рішення № КТ-UA209000-0126-2018 про визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД, яким визначено код згідно з УКТ ЗЕД - 8704219900.

Встановлено різницю між сплаченими декларантом та нарахованими митницею митними платежами становить 36544, 08 грн.

Відповідно до ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного оформлення.

Згідно з ст. 266 МК України, декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів відповідно до порядку, встановленого Митним кодексом України, у випадках, визначених Митним кодексом України та Податковим кодексом України сплатити митні платежі. Для належного виконання цих обов'язків декларанту надано право перед початком декларування провести фізичний огляд, товару брати проби та зразки товарів. При цьому відповідно до ч. 4 ст. 266 МК України саме декларант несе у повному обсязі відповідальність за вчинення порушення митних правил.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 651 від 30 травня 2012 року «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа», у графі 31 митної декларації зазначаються відомості про товар, які дають змогу ідентифікувати та класифікувати товар, тобто відомості необхідні для однозначного віднесення товару до коду УКТЗЕД.

Згідно зст. 69 Митного кодексу України передбачено, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.

Статтею 69 МК України визначено, що органи доходів і зборів здійснюють й контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТЗЕД.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Митного кодексу України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується Законом про Митний тариф України.

Частиною 2 ст. 67 МК України передбачено, що в УКТЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними під позиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Структура десяти знакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної під позиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної під категорії (десять знаків).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про митний тариф України» митний тариф України є невідємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Встановлено, що в якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України та їх подальшого митного оформлення до Львівської митниці ДФС були надані документи: рахунок-фактура № 38 від 12.04.2018 року, Акт митного огляду UA209060/2018/12927 від 16.04.2018 року, технічний паспорт НОМЕР_2 від 09.08.2012, висновок експерта на вартісні характеристики № 5252 від 17.04.2018 року, довідка з органу сертифікації 2290 від 17.04.2018 року, паспорт власника автомобіля НОМЕР_3, фото, на підставі яких позивачем був визначений код товару.

Згідно ч. 6 ст. 69 МК України штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органом доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів рішення про класифікацію цих товарів було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положеньУКТЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Відповідно до ст. 75 МК України для поміщення товарів у митний режим імпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна: подати митному органу, що здійснює випуск товарів, документи на такі товари; сплатити митні платежі, якими відповідно до законів України обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту; виконати встановлені відповідно до закону вимоги щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Судом встановлено, що в протоколі про порушення митних правил № 2601/20900/18, а також в постанові № 2601/20900/18 від 08.05.2018 року відповідач не посилається на факт заявлення позивачем неправдивих відомостей про товар, подання недостовірних документів, надання недостовірної інформації та/або ненадання всієї наявної в нього інформації про товар, що підлягав декларуванню.

Код УКТЗЕД на автомобіль уповноважений відділ митниці визначив лише за результатами перевірки, що і стало підставою для складання протоколу.

Жодних інших порушень чи невідповідностей при митному оформленні транспортного засобу митницею не виявлено: ні щодо року випуску і вартості автомобіля, ні щодо доданих до МД документів.

Відповідно до ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частина 2ст.53 МК України визначає документи,що підтверджують митну вартість товарів. Згідно ч.3 ст.53 МК Україниу разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходіві зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Судом встановлено, що Львівською митницею ДФС письмова вимога про надання додаткових документів щодо товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією «ІМ-40 ДЕ» від 17 квітня 2018 року № 209190/2018/011280, не складалась та не надсилалась, доказів, що спростовують зазначене суду не надано.

Частиною першою ст. 458 МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

За приписами статті 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Згідно ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності

За змістом частини першої ст.9 та ст.10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що статтею 485 МК України передбачено наявність спеціальної протиправної мети - неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, так як позивачем не було подано митному органу неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, декларування товару здійснювалось на підставі наявної у товаросупровідних документах інформації про товар, при цьому, сам по собі факт невірного визначення коду товару за УКТЗЕД, за умови не подання декларантом неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД, не створює склад правопорушення, передбаченогост. 485 МК України.

Враховуючи наведене, зазначення ОСОБА_1 невірного коду товару на думку Львівської митниці ДФС в декларації, не може бути доказом того, що його дії були направлені на умисну несплату митних платежіву формі прямого умислу.

Відповідачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження того, що код товару визначений позивачем, як декларантом, не відповідає зазначеному ним у митній декларації.

Суд погоджується, що визначення коду зазначеного ввезеного транспортного засобу є спірним питанням, адже як вбачається з висновоку судового експерта Романяка А.М. №16/18 експертного автотоварознавчого дослідження від 14 травня 2018 року, автомобіль RENAULT, модель TRAFIC, ідентифікаційний номер VIN НОМЕР_1 відповідає коду товару 8703 32 90 30, а відтак суд критично ставиться до твердження відповідача, що автомобіль RENAULT, модель TRAFIC, ідентифікаційний номер VIN НОМЕР_1 відповідає коду товару 8704219900.

Як зазначається в протоколі про порушення митних правил, у вину ОСОБА_1 ставиться, що він не скористався правом на звернення до органу доходів та зборів для отримання попереднього кваліфікаційного рішення.

Слід зазначити, що право не є обовязком, а тому не звернення до органу доходів та зборів для отримання попереднього кваліфікаційного рішення не може бути поставлено в у вину та жодним чином не свідчить про наявність у діях позивача складу правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

Ст. 23 Митного кодексу передбачає, що за письмовими зверненнями декларантів або уповноважених ними осіб органи доходів і зборів приймають попередні рішення щодо застосування окремих положень законодавства України з питань державної митної справи. Такі рішення виносяться до початку переміщення товарів через митний кордон України.

Зазначена норма закону є дискреційною (необов'язковою) і означає, що декларант за певних умов вправі, але не зобов'язаний звертатись до органу доходів та зборів для отримання попереднього кваліфікаційного рішення.

Таким чином на позивача не було покладено обов'язку звернення до органу доходів та зборів для отримання попереднього кваліфікаційного рішення, а від так і не має підстав притягувати його до відповідальності за визначення коду товару без попереднього кваліфікаційного рішення.

Суд погоджується з доводами позивача, що ст. 23 Митного кодексу України визначає право, а не обов'язок декларанта звертатись до органу доходів та зборів для отримання попереднього кваліфікаційного рішення. Якщо б законодавство містило такий обов'язок, його невиконання свідчило б на наявність складу правопорушення.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено наявність всіх складових правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, зокрема доказів на підтвердження протиправної мети, умисної форми вини ОСОБА_1 суду не надано.

Суд враховує правову позицію, викладену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

На підставі досліджених посправі доказів суд дійшов висновку,що відповідач в порушення ч.2 ст 2 КАС України прийняв рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не обґрунтовано, тобто без повного дослідження обєктивної та субєктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без ретельного збору та дослідження матеріалів, що мають доказове значення у справі, дійшовши передчасного висновку про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Згідно ч.1 ст. 529 МК України, постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

На підставі ч. 6 ст. 530 МК України, перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому КАС України.

Як чітко зобовязує ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідні посилання сторони відповідача щодо обґрунтованості притягнення позивача до адміністративної відповідальності не вбачаються суду доведеними та викликають обґрунтований сумнів.

Згідно п.1 ч.1 ст. 531 МК України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є, зокрема, відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил.

Враховуючи викладене, суд вбачає обґрунтованим задовольнити вимоги позивача та скасувати оскаржувану постанову.

Керуючись ст. ст. 4, 53, 57, 71, 292, 485, 494, 495, 498, 529, 530, 531 Митного кодексу України, ст.ст. 2, 5, 9, 20, 238, 242, 245, 250, 257, 260, 261, 268, 269, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати противоправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил від 05 травня 2018 року № 2601/20900/18, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 109 632,24 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги, а у разі якщо судове рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10-ти днів з дня отримання копії постанови суду.

Суддя О.Р. Юрків.