Рішення № 76997341, 27.09.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6913/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2018 року. м.Львів Галицький районний суд міста Львова

в складі:

головуючого судді Юрківа О.Р.,

за участі:

секретаря Кузьми Д.М..

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Тиверія» про спонукання до виконання мирової угоди ,-

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4-М.В., ТОВ «Тиверія» про спонукання до виконання мирової угоди, визнаної ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 30.08.2012 року у справі №2-3170/2011 покликаючись на те, що на виконання умов договору про надання кредиту №143/06сп від 15.12.2006 року, ВАТ " Всеукраїнський акціонерний банк " (18.05.2010 року змінено на ПАТ " Всеукраїнський акціонерний банк") надав відповідачу ОСОБА_3 кредит сумою 100000,00 доларів США, з терміном повернення не пізніше 15.12.2026 року. Проте, ОСОБА_3І не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання, що, в свою чергу, стало підставою для пред'явлення позивачем вимоги про виконання боргових зобов'язань. В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором між ОСОБА_4-М.В., ТОВ «ТИВЕРІЯ» та позивачем було укладено договори поруки №143/06 від 15.12.2006 року та №143/06/1 від 15.12.2006 року.

У зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості до Галицького районного суду м. Львова. Під час розгляду справи сторони досягли мирової угоди, яка була визнана ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 30.08.2012 року, не оскаржувалась і набрала законної сили.

Згідно умов даної мирової угоди сторони домовились про періодичне погашення заборгованості за Кредитним договором до 30 червня 2015 року. У даній мировій угоді сторони досягли згоди щодо її предмету (зобов'язання Відповідачів щомісячно погашати заборгованість) та щодо строків її виконання, однак боржники умови мирової угоди в повному обсязі не виконали. Станом на 26 вересня 2017 року заборгованість ОСОБА_3 за даною мировою угодою становить 410 110,84 грн.

Просить спонукати ОСОБА_3, ОСОБА_4-М. В., ТОВ «Тиверія» виконатиумови мирової угоди, укладеної 30.08.2012 року та визнаної ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 30.08.2012 року у справі №2-3170/2011 шляхом стягнення заборгованості.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, давши аналогічні пояснення, просить позов задовольнити. Спонукати відповідачів виконати умови мирової угоди шляхом стягнення заборгованості.

Відповідач та представник відповідача позов заперечили та пояснили, що підстави для задоволення позову відсутні, покликаючись на те, що ними подано заяву від 04.07.2018 року про застосування строку позовної давності, який, на їхню думку, вже сплив.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши інші матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 30.08.2012 року затверджено мирову угоду у справі №2-3170/2011 за позовом ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4-М.В., ТОВ «Тиверія» про стягнення заборгованості за кредитним договором №143/06сп від 15.12.2006 року.

Умовами цієї мирової угоди визначено, що сума заборгованості ОСОБА_3І, за кредитним договором (зі змінами і доповненнями до нього), на день укладення даної мирової угоди становить 582 110. 84 грн.Сторони домовились, що відповідачі зобов'язуються до 30 червня 2015 року сплатити заборгованість по кредитному договору, в сумі вказаній у п. З даної ОСОБА_5, на день, підписання із щомісячною обов'язковою до сплати сумою в розмірі не менше 16 000 (шістнадцять тисяч) грн. 00 коп..

Ухвала про затвердження умов мирової угоди набрала законної сили 05.09.2012 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» за кредитним договором №143/06сп станом на 18.01.2016 року /а.с.3/ ОСОБА_3 з 30.09.2012 року по 23.01.20154 року здійснювалися виплати. Загальна сума, сплачена ОСОБА_3, становить 172 000, 00грн.

Відповідно до пункту 43 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява N 60750/00) суд наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на справедливий суд», однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі і водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Мирова угода укладена між сторонами, є угодою про заміну одного зобов'язання іншим. Сторони не вирішують спір, що є прерогативою судової влади, а досягнувши згоди припиняють спір, що затверджується судовим рішенням. Відповідно до статті 202 ЦК України затверджена судом мирова угода є багатостороннім правочином, який відповідно до статей 11, 509 ЦК України є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків. Водночас, визначаючи умови мирової угоди сторони повинні враховувати що у разі невиконання сторонами такої угоди у добровільному порядку, ухвала суду про визнання мирової угоди підлягає виконанню у порядку встановленому для виконання судових рішень, тому має відповідати вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до с. 208 ЦПК України у разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Під час судового розгляду позивачем не доведено, що ним вживались усі можливі правові засоби щодо примусового виконання відповідачами умов, укладеної між ними, мирової угоди, передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Зокрема, позивач, не звернувся з ухвалою суду про затвердження мирової угоди, яка частково виконана, для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Крім того позивачем у позові не визначено способу стягнення боргу з відповідачів – солідарному, дольовому чи іншому порядку, що унеможливлює розгляд справи по суті та винесення судового рішення .

Умовами затвердженої мирової угоди визначено, що сума заборгованості ОСОБА_3І, за кредитним договором (зі змінами і доповненнями до нього), на день укладення даної мирової угоди становить 582110,84 грн.в той час як, позивач, надавши суду належним чином не завірену копію розрахунку, просить суд стягнути з відповідачів 410110,84 грн.

Таким чином, загадом, позивачем змінено суть вимог, викладених в ухвалі про затвердження мирової угоди.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ч.1 ст.256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч.1 ст.257 ЦК України).

Суд не приймає до уваги доводи відповідачів про пропущення строку позовної давності, оскільки згідно з правовою позицією ВСУ у справі №6-160цс14 перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають із порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається щодо кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 19, 81, 141, 207, 208, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 525-527, 530, 541, 554, 612, 625,1054 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Тиверія» про спонукання до виконання мирової угоди відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя О.Р. Юрків.