Рішення № 76997179, 09.10.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/34369/18

Провадження № 2-а/761/740/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Мальцева Д.О.,

за участю секретаря Фецяк Р.А.

позивач ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

представник відповідача Дубняк Н.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Київ адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби Безпеки України про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та скасування рішення про примусове повернення до країни походження громадянина Республіки Азербайджан,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Служби Безпеки України (далі по тексту - відповідач), відповідно до якого просив визнати незаконним та скасувати рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Азербайджан - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач є громадянином Республіки Азербайджан, проживає на території України на підставі посвідки на постійне проживання НОМЕР_1 від 21.05.2014.

05.09.2018 представники СБ України повідомили позивачу про те, що відносно нього прийнято рішення про примусове повернення останнього до країни походження, та про зобов'язання позивача покинути територію України у термін до 07.09.2018, оскільки позивач, обіймаючи посаду голови громадської організації «Об'єднана діаспора азербайджанців України», через засоби масової інформації та в ході публічних виступів, висловлює провокативні гасла стосовно органів державної влади України, маючи на меті збурення протестних настроїв, формування недовіри до вищих органів влади управління держави. Позивач вважає таке рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем порушено строк оголошення рішення про примусове повернення. Крім того, вважає такі дії відповідача фактом втручання в його сімейне життя, оскільки позивач має двох малолітніх дітей - громадян України, дружину, таке втручання ставить в залежність матір та маленьку дитину.

Ухвалою суду від 10 вересня 2018 року по справі відкрито провадження та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 14 год. 00 хв. 02 жовтня 2018 року за правилами позовного провадження в загальному порядку, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

02 жовтня 2018 року в судовому засіданні за клопотанням представника відповідача оголошено перерву по справі.

05 жовтня 2018 року в судовому засіданні представником відповідача надано відзив на позовну заяву з доказами, відповідно до якого відповідач вважає позовні вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Пояснив, що проведеними відповідачем заходами з'ясовано, що позивач є лідером ГО «Об'єднана діаспора азербайджанців України».

10.09.2017 брав участь у порушенні громадського порядку на пункту пропуску «Краківець» під час несанкціонованого перетину колишнім головою Одеської ОДА державного кордону України. Крім того, відповідачем розглядались звернення для подальшого вжиття заходів реагування, що надходили від органів виконавчої влади стосовно окремих іноземних громадян. Крім того, позивач у ході публічних виступів висловлював провокаційні гасла стосовно органів влади України. Дії позивача кваліфіковано як дії іноземця, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України, що в свою чергу слугувало для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення. Рішення є законним та обґрунтованим. Крім того, відповідачем вжито всіх заходів щодо своєчасного та в межах встановлених законом строків ознайомлення позивача із оскаржуваним рішенням. Вказав, що вирішуючи питання про прийняття оскаржуваного рішення, відповідач діяв в порядку та у спосіб, передбачений Конституції України та чинним законодавством України, з дотриманням норм міжнародного права та в інтересах забезпечення безпеки України. В задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.

05 жовтня 2018 року представником позивача надано відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2018 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 11 год. 30 хв. 09 жовтня 2018 року.

У судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні.

Відповідно до положень ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч.1 ст. 288 КАС України позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, встановив наступні фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином Республіки Азербайджан, яка проживає на території України на підставі Посвідки на постійне проживання НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 27.05.2010.

Позивач одружений на громадянці Азербайджану - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, проживає на території України на підставі Посвідки на постійне проживання НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 17.02.2015.

Позивач має дітей, які мають громадянство України: ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, паспорт громадянина України НОМЕР_3, виданий 20.07.2015, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, Свідоцтво про народження серія НОМЕР_4, а також доньку ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_7, громадянство: Азербайджан, паспорт НОМЕР_5.

Діти проживають за місцем реєстрації батьків.

Позивач є одним із засновників Громадської організації «Об'єднана діаспора азербайджанців України» (ГО «ОДАУ»), ідентифікаційний код - 38515929.

Позивач має повну вищу освіту зі спеціальності «Правознавство», що підтверджується дипломом НОМЕР_6 Бакинського державного університету (Республіка Азербайджан), який засвідчений Міністерством освіти і науки України (лист від 18.04.2008 № 1/12-1839).

Позивач є кандидатом юридичних наук, що підтверджується Дипломом кандидата наук НОМЕР_7, виданого на підставі Рішення президії Вищої атестаційної комісії України від 12.11.2008.

Відповідно до Довідки Інституту держави і права НАН України від 06.09.2018 № 126/62, позивач працює позаштатним молодшим науковим співробітником відділу проблем аграрного, земельного, екологічного та космічного права Інституту держави і права НАН України з 01.07.2013.

05.09.2018 позивача було ознайомлено з Рішенням про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.09.2018.

Позивач вказує, що вказане рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Так, відповідно до положень ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України (ст. 19 Конституції України).

Згідно зі ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55 Конституції України).

Відповідно до ст. 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституції України, законами чи міжнародними договорами України.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України є Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Так, відповідно до ч. 1-4 ст. 26 вказаного Закону, іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в'їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.

Один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.

Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.

Примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» (ч. 8 ст. 26 Закону).

Порядок дій посадових осіб Державної міграційної служби України, її територіальних органів і територіальних підрозділів (далі - органи ДМС), органів охорони державного кордону та органів Служби безпеки України (далі - СБУ) під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземці), їх ідентифікації і вжиття заходів з безпосереднього примусового повернення, поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі - ПТПІ), а також під час прийняття рішень про продовження строку затримання, визначений Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Службою безпеки України 23.04.2012 N 353/271/150 (далі по тексту - Інструкція).

Так, іноземці можуть бути примусово повернуті до країни походження чи третьої країни на підставі рішення органу ДМС або органу охорони державного кордону, або органу СБУ про примусове повернення чи примусово видворені на підставі винесеної за позовом цих органів/підрозділів постанови адміністративного суду про примусове видворення.

Згідно п. 5 Інструкції, підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є:дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.

При цьому, згідно п. 26 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №1 від 25.06.2009 року «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні», рішення про примусове видворення повинно прийматися після того, як органи влади розглянули всю належну інформацію, яка їм доступна, та переконалися, що виконання рішення про примусове видворення не буде означати для іноземця чи особи без громадянства реальної загрози бути страченим або підданим катуванню, нелюдському або принизливому поводженню чи покаранню, бути вбитим або підданим нелюдському чи принизливому поводженню з боку недержавних суб'єктів, якщо влада країни, куди вони видворяються, партії чи організації, які контролюють цю державу або значну територію цієї держави, включаючи міжнародні організації, не можуть чи не бажають забезпечувати належний та ефективний захист, або наражатиметься на небезпеку внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки, чи виникнення інших ситуацій, які б могли відповідно до міжнародного права або національного законодавства бути підставою для надання міжнародного захисту.

При цьому, згідно зі ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 1, 2 ст. 77 КАС України).

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.5 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В судовому засіданні встановлено, що 01.09.2018 Головою Служби Безпеки України затверджено Рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.08.2018.

Вказаним Рішенням, зокрема, встановлено, що позивач, перебуваючи на керівних посадах ГО «ОДАУ» через засоби масової інформації, а також в ході публічних виступів висловлює провокаційні гасла стосовно органів державної влади України, представників інших національностей, що мешкають на території України, маючи на меті збурення протестних настроїв, формування недовіри до вищих органів влади управління нашої держави.

При цьому, вказана особа виявляє неповагу до і образи по відношенню до представників органів влади, що в свою чергу, створює передумови до фізичного протистояння між учасниками масових акцій та правоохоронними органами, відповідальність за що передбачена, зокрема ст. 294 та ст. 161 КК України. Також вказані дії позивача можуть призвести до загрози міжконфесійної та міжнаціональної обстановки у нашій державі.

Позивач з вказаним рішенням був ознайомлений під підпис 05.09.2018. Крім того, своїм підписом засвідчив обов'язок не пізніше 07.09.2018 залишити територію України.

В матеріалах справи наявна Узагальнююча довідка від 28.08.2018, яка стала підставою для прийняття оскаржуваного рішення та яка містить посилання на перелік статей/виступів/коментарів позивача в мережі Інтернет та посилання на його особисту сторінку в соціальній мережі «Facebook», а також звернення Посольства Республіки Азербайджан, звернення Міністерства закордонних справ до СБ України.

Також на підтвердження зазначених обставин, представником відповідача надано ряд роздруківок статей/виступів/коментарів позивача, що з пояснень відповідача розміщені в мережі «Facebook» на особистій сторінці позивача та на веб-сайті ГО «ОДАУ», інших інтернет-ресурсах, звернення Посольства Республіки Азербайджан, звернення Міністерства закордонних справ до СБ України.

Разом з тим, суд критично ставиться до наданих доказів, оскільки з них не вбачається вчинення позивачем дій, передбачених ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також того, що зазначені відповідачем висловлювання належать позивачу, як і не надано достовірних доказів того, що автором вказаних статей є саме позивач. За таких обставин, не вбачається наявності достатніх підстав для прийняття оскаржуваного рішення та застосування до позивача такого заходу як примусове повернення в країну походження, не вбачається з наданих доказів, що відповідачем розглянуто всю наявну інформацію для прийняття такого рішення.

При цьому, представником відповідача не надано до матеріалів справи належних, допустимих та достатніх доказів, які підтверджують обставини, на які відповідач посилається як на підставу щодо відмови в задоволенні позовних вимог. Так, відповідачем не обґрунтовано належним чином, що позивачем вчинялись дії, передбачені ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та п. 5 Інструкції, а саме: дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, чи дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку чи якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.

Крім того, згідно ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно статті 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання чи таких посягань.

Згідно п. 83, 84 постанови Європейського суду з прав людини у справі «Нунесс проти Норвегії» від 28.06.2011 р. (заява №55597/09), де зазначено, зокрема, що Європейський суд поділяє думку про те, що вислання заявниці матері двох дітей, з дворічною забороною на повторний в'їзд, беззаперечно утворить надзвичайно болючий захід по відношенню до дітей. З огляду на тривалий тісний зв'язок з матір'ю…, тривалого періоду, що сплинув до вжиття міграційними органами рішення про вислання з забороною на повторний в'їзд, Європейський суд не переконаний в тому, що при конкретних обставинах були в достатній мірі враховані найкращі інтереси дітей для цілей статті 8 Конвенції. В цьому контексті також необхідно врахувати статтю 3 Конвенції ООН про права дитини, згідно якої, найкращі інтереси дитини мають бути пріоритетом при прийнятті публічними органами будь-яких заходів відносно дітей (см. Постанова ОСОБА_10 Європейського Суду з прав людини «Нойлінгер та Шурук проти Швейцарії» (Neulinger and Shuruk v. Switzerland), скарга №41615/07, §135, ECHR2010). Таким чином, Европейський суд не впевнений в тому, що влада Норвегії діяла в межах свого розсуду, прагнучи встановити справедливу рівновагу між публічним інтересом у встановленні ефективного міграційного контролю та потребами заявниці у перебуванні в Норвегії з метою підтримання контактів зі своїми дітьми в їх найкращих інтересах».

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд приходить до висновку, що відносини позивача з членами його сім'ї, зокрема, дітьми та дружиною, складають «сімейне життя» для цілей застосування статті 8 Конвенції (п.65 постанови у справі «Нунесс проти Норвегії» від 28.06.2011 р. (заява №55597/09).

Відтак, суд приходить до висновку, що застосування до позивача такого заходу як примусове повернення з України, без врахування при цьому прав та інтересів дружини позивача, його дітей, буде втручанням у право на повагу до сімейного життя, передбачене ст.8 Конвенції, як позивача так і його сім'ї.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що таке втручання у демократичному суспільстві для досягнення легітимної мети - в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт вчинення позивачем дій, передбачених ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відтак Рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.08.2018, прийняте відповідачем без достатніх на те правових підстав, а отже позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст. 2-3, 5-6, 9, 13, 72-79, 132, 139, 241-243, 245-246, 250-251, 263, 288, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1, (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1) до Служби Безпеки України (м. Київ, вул.Володимирська, 33) про визнання протиправними та скасування рішення про примусове повернення з України громадянина Республіки Азербайджан - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення старшого оперуповноваженого 3 відділу 3 Управління ДКР СБ України, затвердженого Головою Служби безпеки України, від 01.09.2018року про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення такого рішення.

Дата складання повного тексту - 09.10.2018.

Суддя: