Рішення № 76997108, 27.09.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/10699/17

Провадження № 2/761/3274/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Припутневич В.І.

за участю представника позивача: Цибізової О.О.,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

28 березня 2017 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором на обслуговування електрообладнання від 27.12.2010 №324-Е у розмірі 476,76 грн., індекс інфляції - 265,56 грн. та 3% річних - 31,28 грн., а всього 742,32 грн.

Вимоги обгрунтовані тим, що між сторонами були укладені взаємопов'язані договори, а саме: договір оренди від 04.09.2007 року №133-Упр(Дв)-07 та договір на обслуговування електрообладнання від 27.12.2010 №324-Е.

За договором оренди відповідач орендував приміщення. Як зазначає позивач, за Договором на обслуговування електрообладнання були надані послуги по технічному обслуговуванню обладнання, проте відповідач не виконав свої зобов'язання в частині оплати наданих послуг в сумі 476,76 грн. за перший квартал 2015 року. Також позивач просить стягнути з відповідача на підставі положень ч.2 ст.625 ЦК України за період з січня 2015 року по лютий 2017 року інфляційні в сумі 265,56 грн. та три проценти річних в сумі 31,28 грн. А тому для захисту порушеного права звернувся до суду з цим позовом.

22.06.2017 року до суду надійшли заперечення на заявлені вимоги в яких представник відповідача зазначає, що відповідач через свій поважний вік та хвороби не міг здійснювати діяльність задовго до офіційного припинення діяльності ФОП та рішення суду 2010 року, тому будь-які договірні відносини між сторонами після 2010 року бути не можуть. А тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. Також представник зазначив, що відсутня належним чином затверджена схема розміщення об'єкту оренди та перебування його на балансі позивача. Підписи на документах не належать відповідачу. Позивач не надав доказів щодо місця знаходження обладнання, яке ніби-то обслуговував позивач та його наявність у приміщенні, відсутні докази надання послуг за договором.

29.09.2017 року до суду надійшов відзив на заперечення відповідача в яких представник позивача зазначає, що підприємницька діяльність відповідача припинена лише 22.04.2016 року, а тому він вважається ліквідованим саме з цього часу. Тому відповідач міг здійснювати діяльність, тим більше що акт приймання-передачі приміщення датований 14.08.2015 року. Відповідач у відповідності до п.4.11, 4.12 Договору оренди не повідомив позивача про припинення його діяльності. Відповідач не надав доказів на підтвердження недійсності договору, в той час як позивач надає безспірні докази існування правовідносин між сторонами.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача підтримав свої заперечення та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.

Вислухавши представників сторін, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог за наступних підстав.

Стаття 509 ЦК України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Як встановлено в судовому засіданні, 04 вересня 2007 року між сторонами був укладений договір оренди №133-Упр(Дв)-07 за умовами якого Комунальне підприємство «Київський метрополітен» (далі - Орендодавець) передав, а ФОП ОСОБА_3 (далі - Орендар» прийняв в оренду нерухоме майно площею 13,6 кв.м. (приміщення, розташоване між маршовими сходами) за адресою: станція метро «Дарниця», згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього Договору для торгівлі непродовольчими товарами.

Суду не надано додаток до договору, а саме: викопіюванням з поповерхового плану.

Згідно із описом технічного стану об'єкту, який зазначений в акті прийому-передачі майна в оренду, який є невід'ємною частиною Договору (додаток №1 до Договору): об'єкт оренди має дерев'яну підлогу, вікно закрите металевими ставнями, двері - дерев'яні обшиті металом, приміщення цементне.

Пунктом 3.8 Договору оренди передбачено, що вартість, зокрема, витрат по технічному обслуговуванню інженерного обладнання не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі договорів, укладених орендарем з організаціями що надають такі послуги.

Крім того, 27 грудня 2010 року між КП «Київський метрополітен» (далі - Виконавець) та ФО-П ОСОБА_3 (далі - Замовник) був укладений Договір №324-Е на обслуговування електрообладнання.

За умовами п.1.1 Договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе технічне обслуговування обладнання Замовника біля станції метрополітену від межі відповідальності згідно з актами балансового розмежування до останньої точки РГЩ споживача.

Згідно із Договором в обсяг робіт Виконавця по технічному обслуговуванню обладнання входить: профілактичний ремонт мережі, поточний ремонт електромережі; електричні вимірювання та випробування електромережі виконуються згідно технологічного процесу №ТПЕ-3-2001; виконавець виконує обсяг робіт згідно річного «Плану-графіку ППР» по обслуговуванню обладнання замовника (Додаток №2, який є невід'ємною частиною даного Договору).

Сторони домовились та визначили в розділі 3 Договору, що вартість робіт по технічному обслуговуванню обладнання, згідно прикладеної до Договору калькуляції (Додаток №1.1 до Договору, який є його невід'ємною частиною) становить 852,67 грн. крім того ПДВ (20%) - 170,53 грн., всього 1023,20 грн.

Згідно із п.3.2, 3.3 Договору сума щоквартальної оплати за Даним договором складає 255,80 грн. та Замовник виплати по цьому Договору здійснює щоквартально до 10 числа (початковий місяць кварталу) в розмірі 100% передоплати, згідно п.3.2 даного Договору.

Акт виконаних робіт надається Виконавцем в кінці кожного кварталу (п.3.4 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до п.3.5 Договору розмір платежів за надання послуг по цьому договору були змінені та відповідачу направлялись відповідні повідомлення.

Один із таких листів, а саме: від 02.01.2013 року (а.с.33) був отриманий ОСОБА_4

В той же час з копії протоколу про адміністративне правопорушення від 10.12.2011 року вбачається, що ОСОБА_5 здійснював підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_1.

Сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє відповідно терміну дії Договору оренди №133-Упр(Дв)-07 від 04.07.2007 року.

Договір підписаний сторонами, що підтверджує, що сторони погодились із його умовами.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначав, що відповідач не підписував договір. Проте суду не було надано належних доказів на підтвердження зазначеного. Відповідач не звертався до суду з позовом про визнання договору недійсним.

Додаток 1.1 до Договору, який є невід'ємною частиною договору - Калькуляція на обслуговування електрообладнання на рік СПД ОСОБА_3 на станції «Дарниця» визначає, що вартість робіт по калькуляції становить 1023,20 грн.

Водночас зазначений додаток не підписаний ОСОБА_3

Додатку №2 до Договору, який також є невід'ємною частиною договору позивач не надав до матеріалів справи. Тому суд позбавлений можливості встановити, чи він підписаний ОСОБА_3, чи погоджував зазначене в додатках та чи був з ними ознайомлений.

Додатковими угодами встановлювався термін дії договору по 31.03.2015 року та змінювалася сума щоквартальної оплати за Договором до 476,76 грн.

Позивач звертався до відповідача із вимогою про погашення простроченої заборгованості за 2015 рік в розмірі 476,76 грн.

Відповідач на претензію не відреагував, так як її не отримував, заборгованість не сплатив.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що відповідач задовго до рішення суду яким було скасовано державну реєстрацію фізичної особи підприємця припинив свою діяльність за договором оренди та в кіоску, який орендував відповідач не було встановлено будь-яке обладнання, яке потребувало обслуговування, а доказів що таке обладнання було встановлене матеріали справи не мають.

Щодо зазначеного представником варто зауважити, що умовами договору оренди не було передбачено право Орендаря встановлювати додаткове обладнання.

Судом не встановлено та не надано суду доказів, що позивач на виконання п.7.3 Договору оренди надавав дозвіл та погоджував листом проект встановлення обладнання (так як встановлення електрообладнання - розетки, встановлення лічильника електроенергії та ін. потребує розроблення проекту та його погодження).

Суду також не надано доказів з яких можливо встановити час встановлення обладнання яке обслуговувалось позивачем за договором, оскільки відповідачу передавалось приміщення без будь-якого обладнання (розетки, лічильник електроенергії та ін..) та в акті приймання передачі приміщення від 14.08.2015 року згідно із яким було повернуто приміщення Орендодавцю зазначений той же стан, що і при передачі приміщення, про будь-яке обладнання, яке має бути зазначене при передачі орендованого приміщення у відповідності до положень п.7.5 Договору оренди не зазначено.

Також в судовому засіданні не встановлено, що відповідачем виконані умови п.4.9 Договору оренди в частині надання в місячний термін після укладення цього Договору копії договорів, зокрема і на обслуговування інженерного обладнання, що в свою чергу могло бути підставою для дострокового розірвання договору оренди.

Судом встановлено, що акт надання послуг від 31.03.2015 року на суму 476,76 грн. направлявся відповідачу, але не був отриманий (повернувся із відміткою пошти «За закінченням встановленого строку зберігання»).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 22.06.2010 року Окружний адміністративний суд м.Києва прийняв постанову за якою позовні вимоги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва до ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації задоволено та скасовано (припинено) державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3. Також в постанові зазначено, що після набрання постановою законної сили направити її державному реєстратору Шевченківського району м.Києва для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення та для здійснення заходів по ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності у встановленому законом порядку.

Рішення набрало законної сили.

Діяльність фізичної особи підприємця ОСОБА_3 припинена 22.04.2016 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Статтею 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції станом на 22.06.2010 року) було визначено, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться, зокрема, у разі постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Стаття 49 зазначеного Закону визначає, що державний реєстратор зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та фізичну особу - підприємця, щодо якої було постановлено судове рішення, про внесення такого запису.

З дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем застосовуються обмеження, які встановлені законом, зокрема частиною восьмою статті 47 цього Закону - з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису щодо рішення про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем забороняється проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, щодо якої прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності.

Водночас суд не може прийняти до уваги пояснення представника відповідача що відповідач враховуючи його вік та стан здоров'я не міг здійснювати підприємницьку діяльність, оскільки суду не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеного. А вік відповідача (народився в 1938 році) не свідчить про те, що він не мав можливості особисто здійснювати підприємницьку діяльність чи мати найманих працівників.

Отже, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, відсутність доказів встановлення обладнання, яке могло обслуговуватись працівниками позивача, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові Комунального підприємства «Київський метрополітен» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 09 жовтня 2018 року

Суддя: Н.Г.Притула