Рішення № 76996972, 04.10.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/807/17

Провадження № 2/761/276/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.

при секретарі Горюк В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» про стягнення штрафних санкцій, інфляційних витрат, неустойки, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. 06 січня 2013 року в м. Львові на перехресті вулиць Княгині Ольги та Музики мала місце дорожньо-транспортна пригода, в якій позивач отримав тілесні ушкодження. Дана пригода сталась в результаті наїзду на ОСОБА_1 громадянином ОСОБА_3, який керував автомобілем «Нісан», д/н НОМЕР_4, що підтверджується постановою слідчого про закриття кримінального провадження та ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 18.11.2013 року, в яких зазначено обставини ДТП. Цивільно-правова відповідальність власника вказаного автомобіля застрахована у відповідача згідно полісу № АВ/6562496 з терміном дії з 07.07.2012 по 06.07.2013 року. 22 серпня 2014 року позивач звернувся за виплатою страхового відшкодування до Львівської філії відповідача у м. Львові та надав всі необхідні документи. Листом від 01.10.2014 року № 04-5302 позивача було повідомлено про відмову у виплаті страхового відшкодування. Така позиція відповідача була мотивована тим, що відсутній документ, який підтверджує винність страхувальника у вчинення ДТП, а відтак на думку відповідача не настала цивільно-правова відповідальність страхувальника по полісом. Внаслідок відмови у виплаті страхового відшкодування позивач був змушений звернувся до суду за захистом своїх прав. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20.10.2016 р у справі № 761/32998/14-ц позовні вимоги позивача були задоволені в повному обсязі та з страховика було стягнуто 100 000 грн. несплаченого страхового відшкодування та 1000 гривень сплаченого судового збору. Апеляційна інстанція в своєму рішення чітка вказала, що позивачем були надані всі необхідні документи для виплати страхового відшкодування 01.09.2014 р. Таким чином, факт неналежного виконання позивачем своїх обов'язків по Закону, зокрема надання повного пакету документів 01.09.2014 р. не підлягає доказуванню. Відповідно до умов закону виплата страхового відшкодування мала би відбутися не пізніше 01.12.2014 р., проте виплата страхового відшкодування так і не відбулась в належні терміни. ОСОБА_1 вказує, що страхова компанія, не здійснивши виплату страхового відшкодування потерпілому в строк, встановлений законодавством, відповідно своєчасно не виконав своє грошове зобов'язання перед позивачем, зобов'язання сплатити останньому штрафні санкції за своє прострочення у вигляді пені в порядку ст. 549 ЦК України та п. 36.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», три проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати за весь прострочення виплати страхового відшкодування в порядку ст. 526 ЦК України. Тому, зі ПрАТ «Просто-Страхування» за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 100 000 грн. 00 коп. з 01.12.2014 р. по 22.11.2016 р. (день часткової виплати страхового відшкодування - 722 дні підлягають стягненню, а саме: штрафні санкції у вигляді пені в розмірі встановленої Законом України № 1961-IV, тобто відповідно до подвійної денної облікової ставки НБУ становить 85 271,23 грн., штрафні санкції у вигляді 3% річних, передбачених ст. 625 ЦК України - 5 934,00 грн. та інфляційні втрати за весь час прострочення виплати страхового відшкодування - 64 379,99 грн. Також, позивач просив стягнути на його користь понесений судовий збір у розмірі 1 555 грн. 85 коп.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2017 року було відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду, копію позову з відповідними додатками направлено відповідачу.

Розпорядженням Шевченківського районного суду м. Києва № 01-08-347 від 30.05.18 року у відповідності до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи та в подальшому передано справу до провадження судді Юзьковій О.Л.

Ухвалою від 31 травня 2018 року справу прийнято до провадження та вирішено питання про доцільність її розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам процесу роз'яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.

Як вбачається із матеріалів справи, 22.05.2017 року відповідачем АТ «Просто-страхування» було надано до суду заперечення на позовну заяву, в яких зазначено, що відповідачем позов не визнається з наступних підстав. 07.07.2012 року між ОСОБА_4 та АТ «Просто-Страхування» був укладений договір № АВ/6562496, обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля марки «Нісан» д/н НОМЕР_4. 06.01.2013 року сталася ДТП за участю автомобіля «Нісан» д/н НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_3 та пішохода ОСОБА_1 Порядок визнання події страховою та проведення виплати страхового відшкодування в першу чергу регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2016 року позивачу було відмовлено в задоволенні його позовних вимог. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20 жовтня 2016 року скасовано рішення першої інстанції та ухвалено нове, яким стягнуто на користь позивача 100 000, 00 грн. 11 листопада 2016 року АТ «Просто-страхування» отримало від позивача «факсиміле», заяву на виплату страхового відшкодування, на загальну суму 90 000,00 грн. (сама заява в оригіналі була отримана 23 грудня 2016 року вх.. № 7247) у зв'язку з певними домовленостями АТ «Просто-Страхування» без надання оригіналу заяви відповідно до платіжного доручення № 12744 провело виплату страхового відшкодування позивачу. В подальшому відповідно до постанови Шевченківського ВДВС в м. Києві, № ВП 53129483 від 15.12.2016 року, щодо стягнення залишку боргу у сумі 10 000.00 грн. АТ «Просто-Страхування» відповідно до платіжного доручення № 23826 від 30.12.2016 року провело виплату в розмірі 11 160,30 грн. Отже, страховик при виплаті позивачу страхового відшкодування керувався саме ст. 36.1 та ст. 36.2 Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тому підстав для задоволення позову на думку відповідача немає.

Також, на адресу суду 20.06.2018 року надійшли заперечення на позов від АТ «Просто-Страхування», що ідентичні запереченням поданим до суду 22.05.2017 р., доказів направлення їх позивачу надано не було.

У встановлений судом строк, відповідач будучи повідомленим належним чином, відзив на позов не подав, подані заперечення на позов від 20.06.2018 р. не можуть братись до уваги, оскільки останні подані в порушення вимог ст. 178, 191 ЦПК України, клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від відповідача також не надходило.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Встановлено, що 06.01.2013 р. в м. Львів на перехресті вулиць Княгині Ольги та Музики сталась дорожньо-транспортна пригода в який ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження.

Дана пригода сталась в результаті наїзду на позивача транспортним засобом «Нісан» д/н НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_3

Цивільно-правова відповідальність особи, яка керувала забезпеченим транспортним засобом на день ДТП, була застрахована ПрАТ «Просто-Страхування» на підставі договору № АВ/6562496, обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля.

У зв'язку з відмовою ПрАТ «Просто-Страхування» виплатити страхове відшкодування, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2016 року у задоволенні позову було відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Просто-Страхування» було задоволено, яким стягнуто з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 100 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 1 000,00 грн.

За приписами ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом апеляційної інстанції, встановлено, що факт звернення ОСОБА_1 із заявою про виплату страхового відшкодування 01.09.2014 року підтверджується листом від 01.10.2014 року, яким заявнику було відмовлено у визнанні страховим випадком, оскільки не було надано доказів щодо винуватості ОСОБА_3

Як зазначає позивач, у відповідача виникли грошові зобов'язання перед ОСОБА_1 саме від дати його звернення 01 вересня 2014 року, що встановлено рішення суду апеляційної інстанції від 20 жовтня 2016 року, а тому мають бути застосовані положення ст. 625 ЦК України та Закону України«Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в частині стягнення пені за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування.

Судом апеляційної інстанції вказано, що виходячи з положень чинного законодавства України, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участі забезпеченого транспорту.

Також колегією суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва зазначено, що завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Таким чином, потерпілий не будучи стороною договору страхування - наділяється правом - на його користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

При цьому , суд не може погодитись з доводами представника відповідача, які викладено у відзиві на позов, щодо застосування положень п. п. 36.1, 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зважаючи на наступне.

Пунктом 36.1. ст. 36 вищенаведеного нормативно-правового акту передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Пунктом 36.2 Закону зазначено, якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

З аналізу вищенаведених норм можна зробити висновок, що мова йде про наслідки - здійснити регламентовану виплату, в той час як обов'язок виконати умови договору виникає у зв'язку із настанням страхового випадку, передбаченого угодою, а крім того, у даному випадку судом не розглядалась дорожньо-транспортна пригода.

Пунктом 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 р. роз'яснено, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК).

Беручи до уваги вищенаведене, зважаючи на обставини встановлені судом апеляційної інстанції, мають бути застосовані положення ст. 625 ЦК України та п. 36.5. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» .

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до п. 36.5. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Згідно розрахунку позивача, який долучено останнім до матеріалів справи, за період з 01.12.2014 р. по 22.11.2016 р. становить 722 дні, а саме: штрафні санкції у вигляді пені в розмірі встановленої п. 36.2Закону України № 1961-IV, тобто відповідно до подвійної денної облікової ставки НБУ становить 85 271,23 грн.; штрафні санкції у вигляді 3% річних, передбачених ст. 625 ЦК України - 5 934,00 грн.; інфляційні втрати за весь час прострочення виплати страхового відшкодування - 64 379,99 грн.

Розрахунок в частині 3% річних та інфляційних збитків було перевірено в судовому засідання. Наданий розрахунок здійснений відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

З іншого боку приписами ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені);

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, згідно до ст. 256 ЦК України.

За таких обставин пеня за прострочення виконання зобов»язання по сплаті страхового відшкодування має розраховуватись за період з 01.12.2014 р. по 01.12.2015 р. і становить - 48 931,51 грн.

Так приписами ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому за положеннями ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

В свою чергу приписами ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до положень ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на отримані докази та вимоги чинного законодавства України суд вважає за можливе задовольнити позов в частково та стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 5 934,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 64 379,99 грн. за період з 01.12.2014 р. по 22.11.2016 р. та пеню у сумі 48 931,51 грн. за період з 01.12.2014 р. по 01.12.2015 р.

За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається а сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 79, 133, 141, 209, 210, 212-215, 223, 228, 258, 259, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, ст. ст. 979, 1166, 1188, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» про стягнення штрафних санкцій, інфляційних витрат, неустойки задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного «Просто-Страхування» (код ЄДРПОУ 24745673, м. Київ, вулиця Герцена, 10) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_5, АДРЕСА_1) за прострочення виплати страхового відшкодування пеню у розмірі 48 931 грн. 51 коп., 3% річних у розмірі 5 934 грн. 00 коп., інфляційні втрати у сумі 64 379 грн. 99 коп., а всього 119 245 грн. 50 коп

Стягнути з Приватного акціонерного «Просто-Страхування» (код ЄДРПОУ 24745673, м. Київ, вулиця Герцена, 10) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_5, АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 1192 грн. 45 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 р.) протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04 жовтня 2018 року

Суддя: