Рішення № 76995796, 24.09.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/3454/18

Справа №754/1003/18

РІШЕННЯ

Іменем України

24 вересня 2018 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді : Галась І.А.

при секретарі - Кузнецовій К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «АВТЕХ», Приватного підприємства «КОНСАЛ-ДІ» про визнання недійсними договорів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів Приватного підприємства «АВТЕХ», Приватного підприємства «КОНСАЛ-ДІ» про визнання недійсними договорів.

Позовні вимоги мотивує тим, що 26 жовтня 2017 року між ним та ПП "АВТЕХ" був укладений Договір №1014. За умовами Договору ПП «АВТЕХ» зобов'язалось за плату вчинити від імені позивача та за його рахунок певні юридичні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики, зазначеної в додатку №1 до договору. Метою укладення Договору було отримання позики на купівлю об'єкту автомобіля марки «КІА» модель Sportagt Comfort, рік випуску 2014, вартістю 220 000 гривень, в зв'язку з відсутністю повної суми вартості товару, якого позивач хотів придбати. Зі слів представника ПП «АВТЕХ» позивач повинен був отримати автомобіль наведеної моделі відповідно до акту обраної техніки. Після одержання автомобіля, зі слів представника ПП «АВТЕХ», решту коштів позивач зобов'язаний був сплатити шляхом сплати щомісячних платежів в розмірі 5133,33 грн. Зазначає, що зі змісту оскаржуваного договору стає зрозумілим, що окрім коштів безпроцентної позики на купівлю автомобіля, які відповідно до ст. 1046 Цивільного Кодексу України та п. 1.1. Договору зобов'язаний повернути, позивач повинен сплатити ПП «АВТЕХ» 180 щомісячних платежів на загальну суму 600 000 гривень 00 копійок. Позивач вважає укладений Договір таким, що не відповідає чинному законодавству України, грубо порушує його права як споживача послуг та як громадянина України, Договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та не відповідає його внутрішній волі на момент укладення Договору та на даний час, а тому підлягає визнанню судом недійсним.

По договору N 1014 передбачено залучення коштів фізичної особи. Отже, для здійснення відповідачем діяльності, що стала предметом договору N1014, відповідачу необхідно мати ліцензію. У відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань приватне підприємство «АВТЕХ», будь-яких видів економічної діяльності пов'язаної з наданням будь-яких видів фінансових послуг - не здійснює. У відповідності до відомостей відкритого Державного реєстру фінансових установ, ведення якого покладено на Національну комісію, що здійснює державне регулювання на ринку фінансових послуг, в Переліку фінансових установ, унесених до Державного реєстру фінансових установ, відсутні відомості про реєстрацію приватного підприємства «АТВТЕХ», що свідчить про відсутність в останнього ліцензії на здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Також позивач зазначає, що 26 жовтня 2017 року між ним та Приватним підприємством «КОНСАЛ-ДІ» було укладено договір N 1014. У відповідності до даного Договору, ПП «КОНСАЛ-ДІ» зобов'язалося за плату в розмірі 10,5 % від суми цільової позики, що відповідно становить 63000,00 грн., здійснити дії, спрямовані на отримання позики: забезпечити оформлення договору про участь у програмі самофінансування ПП «АВТЕХ» для замовника; надавати інформаційні, консультаційні, роз'яснювальні та довідкові послуги з питань діяльності та подальшої участі Замовника у програмі згідно укладених Договорів та Додатків до них. Проте, позивач як споживач послуг, у відповідності зі статтею 15 Закону України «Про захист прав споживачів», при укладенні Договору про участь у програмі самофінансування ПП «АВТЕХ», мав право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору.

Таким чином, ПП «КОНСАЛ-ДІ», пропонуючи позивачу надання фінансової послуги щодо оформлення договору про участь у програмі самофінансування ПП «АВТЕХ», укладає групу договорів, при тому, що Позивач, як споживач послуги і так має право, без укладення договору N 1014 (із ПП «КОНСАЛ-ДІ) на отримання повної інформації про послугу та її виконавця, згідно із п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів". Вказане підтверджується актом надання послуг від 26.10.2017р. по договору №1014 між ОСОБА_1 та ПП «КОНСАЛ-ДІ» відповідно до якого зміст виконаних робіт за договором був обмежений виконанням консультаційних та роз'яснювальних послуг. Відповідно до ч. 2 ст. 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Оскільки самі по собі послуги, що є предметом договору N 1014 (з ПП «КОНСАЛ-ДІ»), Позивачу не потрібні, в разі неможливості досягнення основної мети відносин із ПП «АВТЕХ» - отримання позики. З урахуванням того, що ПП «КОНСАЛ-ДІ» не повідомив позивача про відсутність у ПП «АВТЕХ» ліцензії на здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, позивач був позбавлений можливості свідомого вибору: оформляти чи не оформляти договір про участь у програмі ПП «АВТЕХ», отримувати чи ні консультативно-довідкові послуги з питань діяльності програми. На підставі зазначеного просить визнати недійсним договір від 26.10.2017р. №1014, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «АВТЕХ», визнати недійсним договір про надання послуг від 26.10.2017р. №1014, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «КОНСАЛ-ДІ» та стягнути з Приватного підприємства «КОНСАЛ-ДІ» на користь ОСОБА_1 63 000 гривень 00 копійок, сплачених за договором.

В судове засідання позивач та його представник не з'явились, однак від представника позивача до суду надійшла заява, згідно якої позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. До суду подали клопотання з проханням проводити розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги не визнають.

Відповідач - ПП «КОНСАЛ-ДІ» на адресу суду направило відзив на позовну заяву, згідно якого предметом Договору про надання послуг №1014, укладеного між позивачем та ПП «КОНСАЛ-ДІ» було визначено забезпечення оформлення договорів між ПП"АВТЕХ" та ОСОБА_1, надання інформаційно-консультативних, довідкових послуг з питань діяльності та подальшої участі позивача у договірних відносинах, згідно договору та додатків до нього. Жодного посилання, що метою укладення договору було отримання позики на купівлю автомобіля марки КІА моделі Sportagt Comfort, 2014 року випуску вартістю 220 000 грн., в оспорюваному договорі відсутнє. Також не було жодного Акта обраної техніки під час укладання Договору №1014 від 26.10.2017 р. між позивачем та ПП «АВТЕХ» Тому, керуючись ст.ст. 6, 203, 627, 903 ЦК України, просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач - ПП"АВТЕХ" на адресу суду направило відзив на позовну заяву та просило відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що в договорі №1014 від 26.10.2017 року, укладеному між позивачем та ПП "АВТЕХ" відсутнє жодне посилання про те, що метою укладення договору було отримання позики на купівлю об'єкту автомобіля марки КІА моделі Sportagt Comfort, 2014 року випуску вартістю 220 000 грн. Акт обраної техніки від 26.10.2017 р. не має жодного відношення до оспорюваного Договору. Також представник відповідача зазначив, що оскільки укладений сторонами правочин не передбачає одержання відповідачем необхідного йому товару, наявність у майбутньому самого товару, не визначає умов за яких такий товар може бути одержаний, то до такого правочину не може бути застосовано визначення «придбання товару у групах», «надання фінансових послуг», «адміністрування активів». Підприємство під час укладання оспорюваного Договору надало саме послугу з отримання позивачем права на отримання безвідсоткової позики, а тому відсутні підстави для висновку, що діяльність яка здійснюється підприємством підлягає ліцензуванню відповідно до вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послу». Договір укладений у відповідності до вимог чинного законодавства України, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За правилами ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з п.6 ч.1 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», договір про надання фінансових послуг (яким відповідно до ст.4 цього Закону є договір про надання споживчого кредиту) повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

За положеннями ч.5 ст.11, ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору

За положеннями ч.1 п.7 ч.3, ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Судом встановлено, що 26 жовтня 2017 року між позивачем та Приватним підприємством «АВТЕХ» було укладено договір N1014 про участь згідно з Умовами, у відповідності до якого ПП «АВТЕХ» зобов'язалося за плату вчинити від імені позивача та за його рахунок певні юридичні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики, зазначеної в додатку N 1 до договору. Метою укладення Договору було отримання позики на купівлю об'єкту автомобіля марки «КІА» модель Sportagt Comfort, рік випуску 2014, вартістю 220 000 гривень, в зв'язку з відсутністю повної суми вартості товару, якого позивач хотів придбати.

Згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

По договору N 1014 передбачено залучення коштів фізичної особи. Отже, для здійснення відповідачем діяльності, що стала предметом договору N1014, відповідачу необхідно мати ліцензію.

Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

У цьому визначенні мета отримання прибутку не є критерієм віднесення операції з фінансовими активами до поняття фінансової послуги, а "мета отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів" стосується лише залучення фінансових активів від інших осіб. Крім того, до визначених у ч. З ст. 2 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" установ, на діяльність яких не поширюються положення Закону, відповідач не належить.

Відповідно до ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 227 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

У відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.01.2018 р. приватне підприємство «АВТЕХ», ідентифікаційний код 41250533, що знаходиться за адресою 55211, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Павла Тичини, 54, кв.8, будь-яких видів економічної діяльності пов'язаної з наданням будь-яких видів фінансових послуг - не здійснює (витяг з ЄДРПОУ додається).

Таким чином, судом не встановлено наявності ліцензії у відповідачів для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства.

Крім цього, 26 жовтня 2017 року між позивачем та Приватним підприємством «КОНСАЛ-ДІ» було укладено договір N 1014, у відповідності до якого ПП «КОНСАЛ-ДІ» зобов'язалося за плату в розмірі 10,5 % від суми позики, зазначеної в Додатку №1 до Договору про участь згідно з умовами між ПП «АВТЕХ» та замовником, і сплачується одноразово, в день підписання даного Договору, шляхом перерахування 100% оплати на банківський рахунок виконавця, що відповідно становить 63 000,00 грн., здійснити дії, спрямовані на отримання позики: забезпечити оформлення договору про участь у програмі самофінансування ПП «АВТЕХ» для замовника; надавати інформаційно-консультаційні, довідкові послуги з питань діяльності та подальшої участі Замовника, згідно з умовами Договору з ПП «АВТЕХ» та Додатків до нього.

Проте, позивач у відповідності зі статтею 15 Закону України «Про захист прав споживачів», при укладенні договору про участь у програмі самофінансування ПП «АВТЕХ», мав право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Таким чином, ПП «КОНСАЛ-ДІ», пропонуючи позивачу надання фінансової послуги щодо оформлення договору про участь у програмі самофінансування ПП «АВТЕХ», укладає групу договорів, при тому, що Позивач, як споживач послуги і так має право, без укладення договору N 1014 (із ПП «КОНСАЛ-ДІ) на отримання повної інформації про послугу та її виконавця, згідно із п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів".

Вказане підтверджується актом наданих послуг від 26.10.2017р. по договору №1014 між ОСОБА_1 та ПП «КОНСАЛ-ДІ» відповідно до якого зміст виконаних робіт за договором був обмежений виконанням консультаційних та роз'яснювальних послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Оскільки самі по собі послуги, що є предметом договору N 1014 (з ПП «КОНСАЛ-ДІ»), позивачу не потрібні, в разі неможливості досягнення основної мети відносин із ПП «АВТЕХ» - отримання позики. З урахуванням того, що ПП «КОНСАЛ-ДІ» не повідомив позивача про відсутність у ПП «АВТЕХ» ліцензії на здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, позивач був позбавлений можливості свідомого вибору: оформляти чи не оформляти договір про участь у програмі ПП«АВТЕХ», отримувати чи ні консультативно-довідкові послуги з питань діяльності програми.

Згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.01.2018р. приватне підприємство «КОНСАЛ-ДІ», ідентифікаційний код 41250994, що знаходиться за адресою 55211, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Павла Тичини, 54, кв. 8, будь-яких видів економічної діяльності пов'язаної з наданням будь-яких видів фінансових послуг - не здійснює (витяг з ЄДРПОУ додається).

Тобто така підприємницька практика вводить споживача в оману і кваліфікується як нечесна (пункт 4, 5 ч. 2 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів").

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Позивачем у відповідність до квитанції № 21 від 26.10.2017 року, на виконання договору № 1014 про надання послуг, укладеним між ним та ПП «КОНСАЛ-ДІ» було сплачено 63000,00 гривень.

У відповідності до положень ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Також відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України солідарно з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2129,76 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 19, 48, 81, 141, 258-260, 263-265, ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 627 ЦК України, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про захист прав споживачів», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «АВТЕХ», Приватного підприємства «КОНСАЛ-ДІ» про визнання недійсними договорів - задовольнити.

Визнати недійсним договір про участь згідно з умовами від 26.10.2017р. №1014, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «АВТЕХ».

Визнати недійсним договір про надання послуг від 26.10.2017р. №1014, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «КОНСАЛ- ДІ».

Стягнути з Приватного підприємства «КОНСАЛ-ДІ» (ідентифікаційний код юридичної особи 41250994, адреса: Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Павла Тичини, 54, кв. 8) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_4) 63 000 (шістдесят три тисячі) гривень 00 копійок, сплачених за договором про надання послуг №1014 від 26.10.2017 р.

Стягнути з Приватного підприємства «КОНСАЛ-ДІ» (ідентифікаційний код юридичної особи 41250994, адреса: Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Павла Тичини, 54, кв. 8) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_4) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1064,88 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «АВТЕХ» (ідентифікаційний код юридичної особи 41250533, адреса: Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Павла Тичини, 54, кв. 8) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_4) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1064,88 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя