Рішення № 76993443, 02.10.2018, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/1140/18

Провадження № 2/545/866/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2018 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

Головуючої судді Стрюк Л.І.,

за участю секретаря Артеменко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до умов кредитного договору № б/н від 13.02.2014 року ПАТ КБ «Приватбанк» надав відповідачу кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач свої зобов’язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість: 4184,92 грн. – заборгованість за кредитом; 85938,87 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 4279,87 грн. – заборгованість з пені; 500.00 грн. – штрафу (фіксована частина); 4720,18 грн. – штрафу (процентна складова), всього – 99623,84 грн., яку просили стягнути з відповідача.

У судове засідання представник позивача не з’явився, попередньо надавши заяву про розгляд справи без його участі, та зазначив, що свої вимоги підтримує повністю, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з’явився, попередньо надавши суду заяву про розгляд справи без його участі, позов не визнає в повному обсязі у зв’язку зі спливом строку позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Встановлено, що 13.02.2014 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 500,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку №4149437841570888 зі строком дії – травень 2018 року включно зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, та підтверджується заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, витягом з Умов та правил надання банківських послуг (а.с.7, 9-32).

Відповідач свої зобов’язання за кредитним договором не виконує, у зв’язку з чим склалася заборгованість, яка, згідно з розрахунком станом на 30.04.2018 року, складає 99623,84 грн., з яких: 4184,92 грн. – заборгованість за кредитом; 85938,87 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 4279,87 грн. – заборгованість з пені; 500.00 грн. – штрафу (фіксована частина); 4720,18 грн. – штрафу (процентна складова) (а.с.6, 54).

Спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за договором, а саме - заборгованості за кредитом, відсотками та пенею, а також штрафу (фіксованої частини та процентної складової).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідач у заяві підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами», складає між ним та Банком Договір.

Відповідно до умов договору відповідач отримав кредитну карту «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти (а.с.51).

Відповідно до тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду»: пільговий період – до 55 днів (пільгова ставка діє за умови погашення до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості); базова відсоткова ставка в місць (нараховується на залишок заборгованості) – 2,5%; за тратами здійсненими з 01.09.2014 року – 2,9%; за тратами здійсненими з 01.04.2015 року – 3,6%; обов’язковий щомісячний платіж з 01.04.2014 року становить - 5% від заборгованості, але не менше 100 грн. та не більше залишку заборгованості; пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів: пеня – 0,24% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту)+50 грн., щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. Пеня – 0,24% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 100 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. другий місяць поспіль і більше (а.с.8).

З виписки по рахунку вбачається, що з 08.05.2014 року з картки №4149437841570888, виданої ОСОБА_1, проводилося зняття коштів та здійснювалося часткове погашення заборгованості (а.с.52-53).

Таким чином, факт укладення кредитного договору між сторонами та отримання відповідачем коштів є доведеним.

Щодо ствердження відповідача про пропущення строків позовної давності, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.256 ЦПК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Певний період часу, початок якого визначений календарною датою або подією, починається з наступного дня після вказаної дати або дня події, які, в свою чергу, до цього строку не включаються.

Згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Частинами 1, 5 ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність відповідно до ч. 1 ст.260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст.253-255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності є підставою для відмови в позові.

З виписки банку по картці №4149437841570888 вбачається, що 27.01.2017 року відбулося поповнення карткового рахунку на суму 20,13 грн. шляхом переведення коштів з карти 2635**** **** 7776 на карту 4149 **** ***** 08888. (а.с.52-53).

За ч. 1, 3 ст.264 ЦК України позовна давність переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З аналізу вказаних вище положень закону вбачається що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому, якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Саме таких висновків дійшов Верховний Суд України при розгляді справи № 6-1457цс16 , що викладені в правовій позиції від 09.11.2016 року.

Матеріали справи не містять відомостей, що часткове погашення заборгованості проведене 27.01.2017 року здійснено саме відповідачем, що свідчило б про переривання перебігу позовної давності та визнання відповідачем боргу.

Окрім того, з розрахунку наданого позивачем вбачається, що останнє зарахування коштів по картці відбулося 17.08.2014 року (а.с. 6). Черговий платіж на погашення заборгованості відповідач мав здійснити до 25.09.2014 року. Оскільки ОСОБА_1 такий щомісячний платіж на користь банку не здійснив, з наступного дня (26.09.2014 року) у позивача виникло право на звернення до суду з позовними вимогами.

Згідно розрахунку та виписки по картці вбачається, що відповідач користувався карткою і надалі, знімав кошти, оплачував товар тощо, однак, погашення заборгованості не здійснював.

Судом встановлено, що кредитна картка №4149437841570888 від 08.05.2014 року строком дії до 05/18 (а.с.51).

На вимогу суду про надання детального розрахунку ціни позову із зазначенням розміру щомісячних платежів (тіло кредиту, відсотки, пені окремо) обов’язок по сплаті яких виник у ОСОБА_1 згідно з умовами кредитного договору позивач не надав, повідомивши, що надати окремий розрахунок заборгованості з пені, штрафів, процентів не виявляється можливим з технічних причин.

ОСОБА_2 Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року по справі №444/9519/12, зазначила, якщо кредитний договір встановлює окремі зобов’язання, які деталізують обов’язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. Тому перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з ч.5 ст.261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов’язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що вимоги, в частині тих щомісячних платежів, які виходять за межі строку позовної давності задоволенню не підлягають.

З урахуванням позиції ОСОБА_2 Верховного Суду викладеної в постанові від 28.03.2018 року по справі №444/9519/12, стягненню підлягає заборгованість в межах строку позовної давності за наданим кредитом в сумі 4184,92 грн. за період з 28.02.2015 року по 28.02.2018 року, відсотки за користування кредитом за період з 30.04.2015 року по 30.04.2018 року та пеня в межах спеціального строку позовної давності за період з 30.04.2017 року по 30.04.2018 року в сумі 1200 грн.

Позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по процентах за кредитом підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

З розрахунку заборгованості вбачається, що під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 30,00% на рік; з 01.09.2014 року встановлена у розмірі 34,80%, а з 01.04.2015 року - у розмірі 43,20% (а.с. 6).

Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що банк має право здійснювати зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту) зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема, у виписці по картрахунку згідно договору. Якщо протягом 7 днів банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в однобічному порядку, за власним рішенням банку та без попереднього повідомлення Клієнта.

Згідно зі статтею 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Боржник вважається належним чином повідомлений про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.

Таким чином, вищезазначені норми визначають правові наслідки неповідомлення або неналежного повідомлення банком позичальника про будь-яку зміну відсоткової ставки за кредитом, яким є недійсність такого правочину.

Матеріали справи доказів належного повідомлення відповідача про підвищення відсоткової ставки не містять.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом в межах строку позовної давності за період з 30.04.2015 року по 30.04.2018 року за обліковою ставкою 30,00%.

Відповідно до розрахунку, розмір поточної заборгованості по кредиту з 30.04.2015 року змінювався з 373,45 грн. до 365,01 грн., розмір простроченої заборгованості по кредиту – з 3811,47 грн. до 4184,92 грн.

Проценти обраховані за формулою: (сума боргу * розмір річних : 100% : 360 днів (п.2.1.1.12.6. розділу ІІ Умов і Правил надання банківських послуг)* кількість днів в періоді).

Таким чином, заборгованість за процентами на поточну заборгованість за період з 30.04.2015 року по 31.05.2015 року становитиме: 373,45 грн. х 30,00 % : 100 % : 360 днів х 31 день = 9,65 грн.

Заборгованість за процентами на поточну заборгованість за період з 31.05.2015 року по 28.02.2018 року становитиме: 365,01 грн. х 30,00 % : 100 % : 360 днів х 1004 дні = 305,39 грн.

Заборгованість за процентами на прострочену заборгованість за період з 30.04.2015 року по 31.05.2015 року становитиме: 3811,47 грн. х 30,00 % : 100 % : 360 днів х 31 день = 98,46 грн.

Заборгованість за процентами на прострочену заборгованість за період з 31.05.2015 року по 28.02.2018 року становитиме: 3819,91 грн. х 30,00 % : 100 % : 360 днів х 1004 дні = 3196 грн.

Заборгованість за процентами на прострочену заборгованість за період з 28.02.2018 року по 30.04.2018 року становитиме: 4184,92 грн. х 30,00 % : 100 % : 360 днів х 61 день = 212,73 грн.

Загальна заборгованість за процентами по кредиту за період з 30.04.2015 року по 30.04.2018 року включно становить 3822,23 грн.

При вирішенні питання щодо застосування заходів цивільної відповідальності боржника, суд керується приписами статті 611 ЦК України, якою визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення та сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за інші правопорушення: один із них – несвоєчасне повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Враховуючи, що умовами договору передбачено одночасне стягнення декількох видів неустойки - штрафів та пені за порушення кредитних зобов’язань, суми штрафів до стягнення з відповідача не підлягають.

Суд вважає, що пеня є більш дієвою мірою впливу на боржника, оскільки обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання зобов’язання та за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання своїх зобов’язань.

Таким чином у стягненні з відповідача штрафів у розмірі: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 4720,18 грн. - штраф (процентна складова) слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 21.10.2015 року по справі №6-2003цс15.

Враховуючи викладене, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача в межах строку позовної давності становить 9207,15 грн., в т.ч.: 4184,92 грн. – заборгованість за кредитом за період з 28.02.2015 року по 28.02.2018 року; 3822,23 грн. – заборгованість по процентах за користування кредитом за період з 30.04.2015 року по 30.04.2018 року та пеня в межах спеціального строку позовної давності за період з 30.04.2017 року по 30.04.2018 року в сумі 1200 грн.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України – пропорційно до задоволених вимог.

Так, позивач звернувся з позовом на загальну суму 99 623,84 грн. Позов задоволено на суму 9207,15 грн. Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме – 162,81 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 76, 141, 263, 265, 279 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги,50) заборгованість за кредитним договором № б/н від 13.02.2014 року у розмірі 9207,15 грн., судовий збір у розмірі 162,81 грн., всього – 9369,96 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Полтавський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошенняшляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: ОСОБА_3