Рішення № 76993264, 09.10.2018, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/927/18

Номер рядка звіту 4

номер провадження 2/279/831/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2018 р.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі: судді Невмержицької О.А, з секретарем Хомутовською М.А., розглянувши в загальному позовному провадженні в приміщенні суду в м.Коростені цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до державного реєстратора ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» про визнання незаконним рішення і скасування реєстрації права власності,

В С Т А Н О В И В :

Позивачі, в інтересах яких діє за дорученням представник ОСОБА_4 звернулись до суду з даним позовом до відповідачів, зазначивши, що 03 жовтня 2008 року між позивачем ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту №11401129000 (далі Кредитний договір) на підставі якого Банк надав позивачу кредит в розмірі 12000 доларів США, 00 цнт. В забезпечення виконання кредитного договору, 03.10.2008 року було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за р/н 8020886. Згідно Договору іпотеки позивачі передали банку 2-кімнатну квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_1 та яка перебувала у їх власності. На виконання своїх кредитних зобов'язань позивачі відповідно до кредитного договору виплачували Банку тіло кредиту та суму процентів за користування кредитом. Проте, внаслідок всесвітньої економічної кризи та стрімким зростанням курсу долара по відношенню до гривні вони втратили можливість сплачувати вартість кредиту за збільшеним валютним курсом, про що повідомляли Банк та просили зафіксувати обмінний курс для погашення кредиту. Банк відмовив їм у задоволенні їх прохання.12.06.2012 року між Банком та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу за №4, за яким Банк відступив TOB «Кей-Колект» право вимоги за кредитом відповідно до якого відбувся перехід права вимоги, в тому числі і за зобов'язаннями позивачів. Позивачі також зверталися до TOB «Кей-Колект» із заявою про переведення валютного кредиту в гривні, але останній відмовив у задоволенні їх заяв.28.01.2018 року через веб-сайт для отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вони довідались, що 27.09.2017 року Державний реєстратор ОСОБА_3 перереєстрував їх квартиру. Вважають, що перехід права власності на квартиру є незаконним, а відповідне рішення та запис про право власності повинні бути скасовані судом, як такі, що суперечать закону та Договору іпотеки, оскількиздійснюючи реєстраційні дії, відповідач порушив порядок їх вчинення, провівши державну реєстрацію права власності TOB "Кей-Колект" на квартиру за відсутності на це необхідних правових підстав. Крім того, відповідач здійснив реєстраційні дії без підтвердження подання іпотекодержателем вимоги та підтвердження її отримання позивачем, та завершення 30-денного строку з моменту ймовірного отримання іпотекодавцем (позивачем) письмової вимоги іпотекодержателя, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві. Вважають, що рішення відповідача про державну реєстрацію права власності на квартиру за TOB «Кей- Колект» порушує норми ЗУ "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого, як забезпечення кредитів в іноземній валюті", так як кредит видався в іноземній валюті, а предмет іпотеки складає загальну площу: 50.6 кв.м.; житлову: 29,0 кв.м.. TOB «Кей-Колект», на відміну від Банку, не мав права отримати предмет іпотеки у свою власність в порядку задоволення грошових вимог за неповернутим кредитом та процентами за користування ним, оскільки TOB «Кей-Колект» не є банком (банківською установою), не має відповідної ліцензії, та не має статусу фінансової установи, зареєстрованої у встановленому законом порядку із включенням його до реєстру фінансових установ.

Просили визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 27.09.2017 року індексний номер 37350411 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за TOB «Кей-Колект», винесеного державним реєстратором ОСОБА_3 ОСОБА_6 обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Житомирської області, номер запису про право власності: 22603354 та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Ухвалою від 02.03.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, однак за клопотанням представника відповідача ТОВ «Кей-Колект» ухвалою від 20.04.2018 року розгляд справи продовжено за правилами загального позовного провадження.

Представник позивачів ОСОБА_4 клопотав про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позові та просив їх задовольнити. Представник відповідача ТОВ "Кей-колект" надав відзив на позовну заяву, в задоволенні позову просив відмовити та слухати справу у його відсутності. Позивачами у справі було подано відповідь на відзив. Причина неявки відповідача Державного реєстратова ОСОБА_3 не відома, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За приписами ст.ст.12,13 ЦПК України, суд вирішує справи на засадах змагальності, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п.21 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 року №3, якщо орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування (суб'єкт владних повноважень) бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору (наприклад, надання згоди іншому співвласнику житлового будинку на виконання переобладнання та перепланування), то залежно від змісту вимог і суб'єктного складу сторін справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог ЦПК.

Позовні вимоги позивачів виникли із цивільних правовідносин, спрямовані на захист цивільних прав позивача, а повноваження відповідача щодо здійснення реєстрації прав власності в даному випадку спрямовані на виникнення/припинення цивільних прав. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що даний спір є спором про цивільне право, розгляд якого має здійснюватися в порядку цивільного судочинства.

Судом встановлено, що 03.10.2008 року між позивачем ОСОБА_1 та Акціонерний комерційний інвестиційний банк «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту №11401129000 на підставі якого Банк надав останньому кредит в розмірі 12000 доларів США, 00 цнт. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,50% річних. Кінцевий термін остаточного повного погашення кредитної заборгованості 03.10.2018 року. Кредит надано з цільовим призначенням - для особистих потреб позичальника, а саме для споживчих потреб.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 03.10.2008 року між позивачами та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстраційним номером 8020886, відповідно до умов якого позивачі надали в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме двох кімнатну квартиру №67, що знаходиться в м.Коростені по вул.Київській, буд.21, загальною площею 50.6 кв.м, що належить їм на праві власності.

12.06.2012 року між Банком та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу за №4, відповідно до умов якого АКІБ «УкрСиббанк» передало TOB «Кей-Колект» право вимоги за вказаними договорами від 03.10.2008 року, укладеними з позивачами.

В силу ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна від 28.01.2018, право власності на зазначену квартиру, було зареєстровано за ТОВ «Кей-Колект» шляхом позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки. Реєстрація квартири була здійснена відповідачем 27.09.2017, запис про право власності №22603354, підстава виникнення права власності: Договір іпотеки, серія і номер: 8442, виданий 03.10.2008, видавник: ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект».

Як вбачається із зазначеної Інформаційної довідки, реєстрація права власності на предмет іпотеки відбулася на підставі Договору іпотеки.

Дослідивши умови Договору іпотеки суд звертає увагу на положення п.5.2, де зазначено «Позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на Предмет іпотеки:

5.2.1. Передача Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»;

5.2.2. Отримання Іпотекодержателем права продати Предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені Іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Водночас, суд звертає увагу на те, що положення пункту 5 Іпотечного договору не є самостійною підставою для переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, оскільки, вказане положення Іпотечного договору не є застереженням в розумінні Закону України «Про іпотеку», а лише передбачає один із можливих способів звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно положень ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Рішення про стягнення коштів за спірним кредитним договором не приймалось. В 2013 році TOB «Кей-Колект» зверталось з позовом про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, однак ухвалою Коростенського міськрайонного суду від 20.05.2014 року позовна заява залишена без розгляду у зв’язку з повторною неявкою заявника в судове засідання.

Так, згідно ст.35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

У частині 3 статті 36 Закону України «Про іпотеку» вказано, що договір про задоволення вимог Іпотекодержателя може передбачати: передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право Іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку», договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, який передбачає передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Отже, відповідно до Закону України «Про іпотеку», передача права власності на предмет іпотеки від Іпотекодавця до Іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов`язання у позасудовому порядку можлива лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Однак, є неправомірними дії відповідача в частині перереєстрації права власності іпотечного майна за ТОВ «Кей-Колект», оскільки, між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк» не укладався окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя, а положення Договору іпотеки не передбачає перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, а є лише передумовою для укладення сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Також, судом приймається до уваги той факт, що матеріали цивільної справи не містять доказів того, що на момент прийняття рішення про державну реєстрацію права власності проводилась оцінка предмета іпотеки, а відтак, нотаріусом не були дотримані положення ст.37 Закону України «Про іпотеку», відповідно до яких іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Крім того, суд враховує, що на момент вчинення відповідачем нотаріальної дії чинним був Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, якщо таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна не перевищує 140 кв. метрів для житлового будинку.

Як вбачається з положень кредитного договору ОСОБА_1 отримав грошові кошти в розмірі 12000 доларів США, тобто, кредит було надано відповідачем в іноземній валюті. Водночас, як вбачається з умов Іпотечного договору, квартира, що знаходиться в м.Коростені, загальною площею 50,6 кв.м., тобто, не перевищує 140,00 кв. метрів.

Суд враховує, що вказана квартира є єдиним місцем проживання позивачів, та у власності останніх не перебуває іншого нерухомого майна.

Згідно зі статтею 41 Конституції України, частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Ці положення закону кореспондуються зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право вільно володіти своїм майном.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Отже, гарантуючи захист права власності, закон надає саме власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав.

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Крім того, відповідно до п.61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1127 від 25.12.2015, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Тобто, ТОВ «Кей-Колект» відповідно до вимог Порядку №1127 мали бути надані відповідачу в установленому порядку письмова вимога про усунення порушень та документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником такої вимоги.

Більше того, направлення такої вимоги передбачено Іпотечним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу не було направлено зазначеної вимоги, у зв`язку з чим і не було отримано відповідачем письмової вимоги про усунення порушень.

З рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, що міститься в матеріалах справи, неможливо встановити, що саме направлялось позивачам, у зв`язку з чим неможливо ідентифікувати, чи направлялась саме письмова вимога. При цьому, прізвище особи, яка отримала це повідомлення та дата подання рекомендованого повідомлення відсутні.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Таким чином, оцінивши всі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені і документально підтверджені судові витрати.

Як видно із матеріалів справи на підтвердження понесених витрат позивачем ОСОБА_1 сплачено судовий збір при подачі позовної заяви в розмірі 704,80 гривень та в розмірі 352,40 гривні за подання заяви про забезпечення позову, а позивачем ОСОБА_2 сплачено судовий збір при подачі позовної заяви в розмірі 704,80 гривень. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачами надано договір про надання правової допомоги, акт виконаних робіт, розрахунок оплати за надану правову допомогу та квитанції про сплату коштів в сумі по 3060,00 гривень, кожним, а тому дані витрати підлягають стягненню з відповідачів на користь позивачів.

Керуючись ст.ст.4,12,77,81,141,247,263-265 ЦПК України, ст.ст.319,321,328,391 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 27.09.2017 року індексний номер 37350411 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 за TOB «КЕЙ-КОЛЕКТ», винесеного державним реєстратором Богуш ОСОБА_6 обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Житомирської області, номер запису про право власності: 22603354.

Стягнути з державного реєстратора Богуша ОСОБА_6 обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» та Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по 2058 гривень 60 копійок, з кожного.

Стягнути з державного реєстратора Богуша ОСОБА_6 обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» та Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати по 1882 гривні 40 копійок, з кожного.

Заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Коростенського міськрайонного суду від 28.02.2018 року продовжують діяти протягом дев’яносто днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Позивач: ОСОБА_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2.

Представник позивача: ОСОБА_4, місце знаходження: 11500, Житомирська область, м.Коростень, 2 ОСОБА_7 4, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ЖТ №000769 від 24.03.2016 року.

Відповідач: державний реєстратор Богуш ОСОБА_6 обласна філія комунального підприємства «Центр державної реєстрації», місце знаходження: м.Житомир, вул.Перемоги, 10, офіс 211, Код ЄДРПОУ ВП: 41299411.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», місце знаходження: 04071, м.Київ, вул.Межигірська, 22, код ЄДРПОУ 37825968.

Суддя: Невмержицька О.А.